Рішення № 25070559, 26.06.2012, Сокологірський міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Первомайський міський суд Луганської області)

Справа № 2-480/2012

"26" червня 2012 р.

РІШЕННЯ

іменем України

21 червня 2012 р. Первомайський міський суд Луганської області

у складі судді Мазки Н.Б.

при секретарі Жиляковій Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Первомайську цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобуріння» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку, моральної шкоди.

В с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який уточнював, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобуріння» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку, моральної шкоди, посилаючись на те, що він перебував у трудових відносинах з ТОВ «Шахтобуріння»з 20 жовтня 2011 р. по 26 січня 2012 р. Згідно наказу відповідача № 9-к від 26 січня 2012 р. його звільнено з роботи за скоєні прогули.

Позивач вважає, що наказ є незаконним та не відповідає дійсності, оскільки причиною звільнення є те, що він не погодився відшкодовувати відповідачу нестачу матеріальних цінностей в сумі 50 000 гривен, які його необґрунтовано примушували відшкодовувати.

20 січня 2012 р. він знаходився на своєму робочому місті - на дільниці

№ 90 «Бежанівська», виконував посадові обов'язки. Наприкінці дня його викликав до контори директор ТОВ «Шахтобуріння», куди і приїхав приблизно о 15 годині 00 хвилин.

Заступник генерального директора ПАО «ПШСУ по бурінню стволів та свердловин»Семеніхін Є.В. у своєму службовому кабінеті в присутності директора ТОВ «Шахтобуріння»Клос В.Л., завгара ОСОБА_6 А.В. звинуватив його в крадіжці чи недостачі дизельного палива та арочної крепі на загальну суму 50 000 гривень, вимагав негайного відшкодування. Він, позивач, відмовився. Семеніхін Є.В. з кишені його куртки забрав ключі від автомобілю, з якого взяв сумку, в якій знаходилися документи: паспорт, водійське посвідчення, техпаспорт на автомобіль, договір страхування цивільної відповідальності, водійське посвідчення дружини, сказавши, що поверне машину, документи, після того, як він, позивач, віддасть підприємству 50 000 гривень.

22 березня 2012 р. йому повернули автомобіль, а техпаспорт, ключі, інші документи не повернули.

21 січня 2012 р. він, позивач, приступив до роботи, коли приблизно о 10 годині 30 хвилин на дільницю приїхав Клос В.Л., а коли останній уїхав, приблизно через 30-40 хвилин по телефону Клос В.Л. повідомив про те, що Семеніхін Є.В. сказав, щоб його, позивача, на дільниці не було. Очікуючи від Семеніхіна Є.В. будь-чого приблизно з 13 годині 00 хвилин -13 годині 30 хвилини мусив піти з роботи.

22 січня 2012 р. був вихідний день.

23 січня 2012 р., коли приїхав на підприємство, то Клос В.Л., Семеніхін Є.В. вимагали визнати недостачу, погрожували притягненням до кримінальної відповідальності, повідомили, що з 23 січня, його, позивача, звільнено.

24 січня 2012 р. він захворів, але пішов до контори ТОВ «Шахтобуріння», де Семеніхін Є.В. та Клос В.Л. вимагали від нього 50 000 гривень.

З огляду на те, що з 23 січня 2012 р. був хворий, то 24 січня 2012 р. поїхав до м.Слов1янска Донецької області, де постійно проживав з родиною.

Але 24 січня 2012 р. не встиг піти до лікарні, тому 25 січня 2012 р. в зв'язку з погіршенням самопочуття, звернувся за медичною допомогою до лікаря, який встановив діагноз: гостре респіраторне вірусне захворювання, та призначив лікування. На амбулаторному лікуванні знаходився з 25 по 31 січня 2012 р., але лікарняний лист не брав, тому що не переслідував цілі піти на лікарняний лист, та з 26 січня 2012 р. по 06 лютого 2012 р. щоденно з'являвся на роботу, де його ігнорували, не звертали уваги, на територію підприємства не пускали, ніяких заяв на прохідній не брали.

07 лютого 2012 р. поштою цінним листом відправив заяву про звільнення з роботи за власним бажанням.

09 лютого 2002 р. від відповідача отримав листа з повідомленням про звільнення за наказом № 9-к від 26 січня 2012 р. за п.4 ст.40 КЗпП України за прогули без поважних причин.

20 лютого 2012 р. від відповідача надійшов наказ № 9-к від 26 січня 2012 р. про звільнення за п.4 ст.40 КЗпП України та трудова книжка, але до цього ніхто не пропонував йому дати пояснення з приводу нібито скоєних прогулів.

Наказ № 9-к видано 26 січня 2012 р., проте запис про звільнення в трудовій книжці внесено під № 31 20 січня 2012 р., що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, та підтверджує упереджене ставлення до нього з боку адміністрації підприємства.

Таким чином, в ті дні, які відповідач зарахував як прогули, ним, позивачем, прогулів не було скоєно, а причиною звільнення стало упереджене ставлення адміністрації до нього, і звільненого його з роботи в період знаходження його на лікуванні.

Наказ про звільнення та трудову книжку отримав 20 лютого 2012 р., проте звернутися до суду з зазначеного строку не міг, оскільки знаходився и знаходиться на лікуванні, що є поважною причиною пропуску строку.

Відповідач своєчасно не провів з ним повного розрахунку, не виплатив заробітну плату за січень 2012 р., компенсацію за невикористану відпустку, середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Крім того, неправомірними діями відповідача йому було заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що в нього постійно боліла голова, зникли апетит, сон; не може виконувати будь-яку роботу, навіть вдома, перестав допомагати дружині; замкнувся в собі; з'явився страх перед майбутнім, думки про те як утримувати себе, свою родину.

Все це змусило його 12 лютого 2012 р., 05 березня 2012 р. звернутися до лікаря. Після подій, яки мали місце 22 березня 2012 р., коли керівництво відповідача після втручання прокуратури м. Первомайська змушено було віддати йому автомашину, він страждає роздратуванням, безсонням, відсторонністю, відчуженням, перестав спілкуватися з дружиною, батьками, рідними, друзями, подружнє життя на межі розірвання, тому знов мусив звернутися до лікаря. Моральні страждання вимагають від нього додаткових зусиль для відновлення попереднього стану: мусить звертатися до суду з цим позовом, збирати документи.

Позивач просить:

- визнати його звільнення незаконним та поновити на посаді начальника дільниці № 90 «Бежанівська»ТОВ «Шахтобуріння»;

- стягнути заробітну плату за січень 2012 р. в сумі 1973 гривні 40 копійок;

- стягнути середній заробіток за весь час затримки про день фактичного розрахунку в сумі 9 472 гривні 32 копійки;

- стягнути компенсацію за невикористану відпустку в сумі 667 гривень 52 копійки;

- стягнути моральну шкоду в сумі 20 000 гривень;

- рішення в частини поновлення на роботі, стягнення заробітної плати, моральної шкоди звернути до негайного виконання.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, також пояснив, що з Правилами внутрішнього трудового розпорядку, в якому вказаний режим його роботи, ознайомлений не був, тому прогулів не скоїв, бо не знав свого графіку роботи, також не був ознайомлений з посадовою інструкцією.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши сторони, свідків, дослідивши обставини справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.

Між сторонами виникли правовідносини, які регулюються вимогами п.4 ч.1 ст.40, ст.ст. 116, 117, 233, 234, 237-1 КЗпП України, постанов Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 р. з змінами і доповненнями «Про практику розгляду судами трудових спорів», № 4 від 31 березня 1995 р. з змінами і доповненнями «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

В судовому засіданні встановлено, що з наказу-розпорядження про прийом на роботу позивача, останній зарахований на роботу з 20 жовтня 2011 р. начальником дільниці, був направлений на дільницю № 90 «Бежанівська». Також в цьому документів в графі (мовою оригіналу) «отметка о прохождении инструктажа по технике безопасности, противопожарному минимуму и другие»вказано наступне «ЗУ «Об охране труда»«Для начальника участка», полож-е о расслед-нии н/с на проив-е; єл.безопасность; противопож.мин; оказание 1-й мед.помощи. Графа «подпись работника»заповнена робітником-позивачем (а.с.87).

Згідно виписки з медичної карти амбулаторного хворого на ім'я ОСОБА_1, останній знаходився на лікуванні в амбулаторії № 3 з 25 січня 2012 р. з діагнозом ОРВІ по 31 січня 2012 р., було призначено медикаментозне лікування; звертався до лікаря 12 березня 2012 р. з діагнозом ВСД по змішаному типу (церебральний та кардіальний), було призначено медикаментозне лікування, рекомендована консультація невропатолога 16 лютого 2012 р., рекомендована консультація окуліста 15 лютого 2012 р.; 05 березня 2012 р. звертався з приводу погіршання стану здоров'я: головні болі, болі в області серця, плохий сон (а.с. 11).

В судовому засіданні позивачем знов надавалась виписка з медичної карти амбулаторного хворого, де він зазначений як особа, яка не працює, знаходився на амбулаторному лікуванні з 25 січня 2012 р. по 15 травня 2012 р. Запис дати 15 травня 2012 р. виконаний цифрами, в яких є не завірені належним чином виправлення в числі дати цифра «5», в даті місяця теж цифра «5» (а.с. 86).

Згідно листу-відповіді Первомайської психіатричної лікарні позивач на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, знятий з обліку у 2011 р. з покращенням. Останній раз лікувався стаціонарно в 2007 р. з діагнозом органічний психоз, органічне ураження головного мозку (а.с. 72).

Згідно запису у трудовій книжці позивача останній був звільнений з ТОВ «Шахтобуріння»20 січня 2012 р. на підставі наказу № 9-к від 26 січня 2012 р. (а.с. 18-22).

З наказу-розпорядженню № 9 про припинення трудового договору від 26 січня 2012 р., наказу по ТОВ «Шахтобуріння»від 26 січня 2012 р. № 9-к вбачається, що на підставі того, що з 20 січня 2012 р. начальник дільниці № 90 «Бежановський»ОСОБА_1 покинув виробництво та не виходить на роботу, оправдальних документів не надав та причин прогулів не пояснює, від зустрічей з адміністрацією ухиляється, його було звільнено 20 січня 2012 р. за ст.. 40 п.4 КЗпП України за прогули без поважної причини (а.с. 49, 53).

Згідно графіку на почасові роботи ТОВ «Шахтобуріння»за січень 2012 р. позивачу-начальнику дільниці вказані виходи на роботу 9, 10, 11, 12. 13, 16, 17, 18, 19, 20 січня 2012 р. з тривалістю зміни 08 годин (а.с. 38).

З книг нарядів по підприємству, інструктажів вбачається, що починаючи з 20 січня 2012 р. позивачу не надавались наряди на зміну, інструктажі з ним не проводились (а.с.51, 52).

З довідки відповідача вбачається, що компенсація за невикористану позивачем відпустку складає 667 гривні 52 копійки (а.с.48).

Згідно відомостей з виписки з карточного рахунку на ім'я позивача останнє перерахування грошових коштів, а саме заробітної плату у сумі 838 гривні 30 копійок мало місце 19 січня 2012 р. (а.с.83-85).

Свідки-батьки ОСОБА_1 пояснили, що після звільнення сина з роботи, у нього погіршився стан здоров'я: боліла голова, порушився тиск; син постійно знаходився в напруженому стані. Відношення між сином та дружиною не змінились.

Свідок ОСОБА_6 пояснила, що заробітна плата за січень 2012 р. позивачеві нарахована, з неї зроблені відповідні утримання, залишок перерахований на карточний рахунок позивача.

Свідок ОСОБА_5 пояснила, що нею завірялась копія наказу про звільнення позивача, з 20 січня 2012 р. наказом № 9-к від 26 січня 2012 р. В наказі про звільнення позивача вона не вносила зміни, тобто в даті звільнення «26»не виправляла «0»на «6».

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд визнає їх достовірними, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню в частині стягнення компенсації за невикористану відпустку в сумі 667 гривень 52 копійки, оскільки достовірно встановлено, що ця сума не виплачена позивачу та не перерахована на його карточний рахунок. З вимогами про стягнення компенсації за невикористану відпустку позивач звернувся у встановлений ст..233 КЗпП України тримісячний строк.

У відповідності до вимог п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 р. з змінами і доповненнями «Про практику розгляду судами трудових спорів», розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку в установлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатність.

Позивачем в якості доказу надані дві виписки з медичної карти амбулаторного хворого на його ім'я, де він зазначений як особа, яка не працює. Та в яких вказано, що позивач знаходився на амбулаторному лікуванні з 25 січня 2012 р. з діагнозом ОРВІ по 31 січня 2012 р., було призначено медикаментозне лікування; звертався до лікаря 12 березня 2012 р. з діагнозом ВСД по змішаному типу (церебральний та кардіальний), було призначено медикаментозне лікування, рекомендована консультація невропатолога 16 лютого 2012 р., рекомендована консультація окуліста 15 лютого 2012 р.; 05 березня 2012 р. звертався з приводу погіршання стану здоров'я: головні болі, болі в області серця, плохий сон. В одній з цих виписок є належним чином не завірені виправлені дати.

У відповідно до вимог п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 р. з змінами і доповненнями «Про практику розгляду судами трудових спорів», суд критично оцінює ці виписки з медичної карти амбулаторного хворого на ім'я позивача, вважає, що ці документи ніяким чином не можуть дорівнюватись або замінити лікарняний листок або довідку, видану відповідно до установлених законом випадках, на підставі яких проводиться робітникові оплата днів тимчасової непрацездатності.

Позивач вказує, що 09 лютого 2012 р. отримав від відповідача лист з повідомленням про звільнення, а 20 лютого 2012 р. по пошті отримав наказ про звільнення, трудову книжку. До суду позивач звернувся 11 квітня 2012 р.

Таким чином, позивачем пропущений встановлений ст.233 КЗпП України місячний строк звернення до суду по справам про звільнення, поновити який він не просить, тому в задоволенні позову в частині поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час затримки про день фактичного розрахунку слід відмовити за пропуском строку звернення до суду.

Вирішуючи позов в частині стягнення моральної шкоди, суд виходить з того, що у відповідності до вимог п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 р. № 4 із змінами і доповненнями, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, у тому числі, у порушенні трудових прав.

Позивачем не зазначено відповідних доказів про спричинення моральної шкоди, тому позов в цій частині не підлягає задоволенню.

Керуючись вимогами ст. ст. 212-215 ЦПК України, 116, 117, 233, 234, 237-1 КЗпП України, постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів»№ 9 від 06 листопада 1992 р. з змінами і доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»від 31 березня 1995 р. № 4 з змінами і доповненнями, суд

В и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобуріння»про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, моральної шкоди, задовольнити частково, а саме:

- стягнути з TOB «Шахтобуріння»м.Первомайськ. ВУЛ.Воровського, 22А, розрахунковий рахунок 26000163279 в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»м.Київ МФО 380805 корд 31619520, на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку в сумі 667 гривень 52 копійки (шістсот шістдесят сім гривень 52 копійки)

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Повний текст рішення буде виготовлений 26 червня 2012 р.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження/

Рішення може бути оскаржено в апеляційному суді Луганської області через Первомайський міськийсуд Луганської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя