Рішення № 25064416, 15.05.2012, Підволочиський районний суд Тернопільської області

2/1912/202/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2012 року

Підволочиський районний суд Тернопільської області

в складі: головуючого судді Кузьменко І.О.

при секретарі Сівчук Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»до ОСОБА_1, третьої особи яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Позивач 28.09.2011р. звернувся до Тернопільського міськрайсуду з позовом до відповідачки ОСОБА_2 про звернення стягнення на заставне майно та виселення.

12.01.2012р. позивач змінив позовні вимоги і пред»явив позов до ОСОБА_3, третьої особи яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Вимоги мотивуються тим, що згідно кредитного договору № TENOQK00520023 від 18.07.2006 року Банк надав позичальнику ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 232330,0 грн. на термін до 16.07.2021року, а позичальник зобов»язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та у порядку, встановленому кредитним договором. В забезпечення виконання зобов»язання позивачем був укладений договір поруки із ОСОБА_1 Станом на 15.08.2011року за даним договором позики утворилася заборгованість у розмірі 226091.22 гр., яка складається із: 200939.37гр. -заборгованість за кредитом, 15842.41гр. -заборгованість по процентах, 6463.17гр. -заборгованість по комісії за користування кредитом, 2846.27гр.- пеня за несвоєчасність виконання зобов»язань. Оскільки заборгованість не виплачена то позивач просить стягнути вказану суму із поручителя по кредитному договору -із ОСОБА_1, а також судові витрати.

Представник позивача ОСОБА_4 позов підтримала і пояснила, що нарахування заборгованих сум після розірвання кредитного договору згідно рішення Тернопільського міськрайсуду не проводилися. Виконавчий лист відносно ОСОБА_2 повернутий і виконання не проводиться.

Представник відповідача ОСОБА_1 -ОСОБА_5 позов не визнав і вказав, що оскільки наявне рішення суду про стягнення заборгованості саме із боржника ОСОБА_2, то саме з неї і належить стягувати усю заборгованість.

Представник третьої особи ОСОБА_2 -ОСОБА_6 позов підтримав і пояснив, що кредитний договір укладався із ОСОБА_2 де-юре, а де-факто гроші отримав ОСОБА_1, тому він і повинен їх повертати.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи суд встановив такі факти.

18.07. 2006 року між ЗАТ КБ «Приватбанк»та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № TENOQK00520023 відповідно до умов якого останньній було надано кредит у сумі 232330,00гр. гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом із кінцевим терміном повернення 16.07.2021року.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно пункту 1.1 умов Договору ОСОБА_2 зобов»язалася погашати кредит, нараховані відсотки, комісію та інші платежі, починаючи з першого місяця, наступного за датою надання кредиту в період з 18 по 25 число кожного місяця рівними частками по 3470гр. Однак ОСОБА_2 порушила взяті на себе зобов»язання і станом на 15.08.2011року за даним договором позики утворилася заборгованість у розмірі 226091.22 гр., яка складається із: 200939.37гр. -заборгованість за кредитом, 15842.41гр. -заборгованість по процентах, 6463.17гр. -заборгованість по комісії за користування кредитом, 2846.27гр.- пеня за несвоєчасність виконання зобов»язань.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 05.11.2007року зазначений кредитний договір між Банком та ОСОБА_2 розірвано та вирішено стягнути із нею у користь Банка утворену заборгованість у розмірі 226091гр.22 коп. та 1730гр. у відшкодування понесених судових витрат.

Відповідач ОСОБА_1 являється поручителем по кредитному договору, укладеному між Банком та ОСОБА_2 Згідно договору поруки від 18.07.2006р. він зобов»язався, у випадку невиконання боржником будь-якого зобов»язання, зазначеного у письмовій вимозі кредитора на протязі п»яти днів з моменту отримання вимоги.

Як випливає зі списку рекомендованих листів, письмова вимога кредитора відповідачу була направлена 18.08.2011р., однак вимога щодо сплати заборгованості до даного часу не виконана.

Крім того, у відповідності до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо інше не встановлене договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

27.06.2008р. відділом державної виконавчої служби Тернопільського районного управління юстиції була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві відносно ОСОБА_2.

Проаналізувавши наведене у сукупності суд прийшов до висновку що з відповідача, котрий являється поручителем по кредитному договору слід стягнути утворену заборгованість.

Посилання представника відповідача на те що заборгованість слід стягувати саме із боржниці ОСОБА_2 суд оцінює критично, оскільки вимоги Банку про стягнення заборгованості із поручителя ґрунтуються на вищевказаних вимогах Закону та його особистому зобов»язанню.

Крім того, згідно ст. 88 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь позивача судовий збір. Визначаючи розмір його, суд вважає що стягнути необхідно 1700гр., оскільки така сума позивачем була сплачена при подачі позовної заяви. Оплачений судовий збір у розмірі 120 гр. за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи стягненню не підлягає, оскільки позовні вимоги до відповідача були змінені у період, коли ці вимоги не оплачувалися таким збором.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 10, 15, 30, 60, 88, 130, 209-215, 218, 294 ЦПК України, ст. ст. 526, 530, 554, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 в користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»заборгованість за кредитним договором № TENOQK00520023 від 18.07.2006 року у розмірі - 226091.22 ( двісті двадцять шість тисяч дев»яносто одну гривню) 22 копійки -на р/рахунок № 29092829003111 в ТФ Приватбанку МФО 305299, код 14360570.

а також понесені судові витрати: одну тисячу сімсот гривень -на р/рахунок №64993919400001, у решті вимог відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Тернопільської області через Підволочиський районний суд протягом 10-ти днів з дня складення рішення у повному обсязі.

Суддя