Рішення № 25059995, 01.07.2012, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 1013/3725/2012

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

І м е н е м У к р а ї н и

21 червня 2012 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді Пархоменко О.В.

при секретарях Голік О.А., Мидловець М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства комерційний банк "Приват Банк" про визнання незаконною підвищення процентної ставки,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із даним позовом,посилаючись на те, що між ним та відповідачем 18 лютого 2008 року було укладено кредитний договір № К2Р6G00000017, відповідно до якого Приватбанк надав йому кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 18.02.2008 року по 18.02.2013 року включно у вигляді не відновлювальної кредитної лінії зі сплатою за користування кредитом відсотків на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту щомісяця в період сплати, винагороди за резервування ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу. Згідно пп. 8.1 п.8 кредитного договору банк зобов'язався надати йому кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 18.02.2008 року по 18.02.2013 року включно у вигляді не поновлювальної кредитної лінії у розмірі 115 114,90 грн. на наступні цілі : у розмірі 100 000,0 гривен на споживчі цілі, а також у розмірі 15 114,90 гривен на сплату страхових платежів у випадку та в порядку, передбачених п. п. 2.1.3, 2.2.7 даного договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1, 34 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 2,0 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,0% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, винагороди за резервування ресурсів у розмірі 0,48% річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно п. 8.2 договору.

Позивач вказує, що листами відповідач повідомив його про підвищення в односторонньому порядку відсоткової ставки за зазначеним вище кредитним договором з 01 лютого 2009 року. Вважає, що підвищення відповідачем в односторонньому порядку відсоткової ставки по кредитному договору є незаконним, а умови пункту 2.3.1 кредитного договору в частині права Приватбанку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки є недійсною, при цьому з посиланням на ч. 2 , 3 ст. 1056-1 , 203, 215, 217 ЦК України, ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів».

Позивач вказує, що як вбачається з листів-повідомлень Приватбанку процентна ставка по кредитному договору підвищується відповідачем з 01.02.2009 року, тобто після набрання чинності ст. 1056-1 ЦК України та оскільки він не надавав свою згоду на зміну відсоткової ставки за кредитним договором повинна залишатися без зміни до повного виконання всіх умов двома сторонами договору; більше того Приватбанк повинен провести відповідний перерахунок заборгованості по кредиту з врахуванням проведених платежів, починаючи з моменту підвищення процентної ставки по теперішній час. Вважає, що умова договору, передбачена пп. 2.3.1 п. 2.3 кредитного договору про право Приватбанку збільшувати розмір процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною з 09.01.2009 року і не створює для нього та Приватбанку ніяких юридичних наслідків, а тому процентна ставка за кредитним договором повинна залишатися без зміни до повного виконання всіх умов обома сторонами договору.

Позивач просив визнати з 01 лютого 2009 року умову пункту 2.3.1 п. 2.3 кредитного договору № К2Р6G00000017 від 18 лютого 2008 року та повідомлення за договором Закритого акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" від 31.12.2008 року № 20.1.3.2/6-34265 щодо збільшення процентної ставки незаконним; зобов'язати Закрите акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", код ЄДРПОУ 14360570 провести перерахунок грошових коштів за кредитним договором № К2Р6G00000017 від 18 лютого 2008 року у відповідності до графіку погашення кредиту Додатку № 2 за цим договором, з урахуванням проведених ним платежів, на момент винесення судового рішення.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, підтвердив обставини, викладені в позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, суду пояснив, що 18.02.2008 року між ПАТ «КБ «Приватбанк»та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № К2Р6G00000017, вищезазначена позовна заява датована 09.04.2012 року. Умови кредитного договору п. п. 2.3.1 п. 2.3 , які позивач просить визнати недійсними були відомі позивачу при підписанні договору, а саме 18.02.2008 року; процентна ставка за кредитним договором була підвищена 01.02.2009 року, таким чином перебіг строку позовної давності починається з моменту укладення кредитного договору. Просив застосувати строк позовної давності та відмовити у позові.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1, представника відповідача Василевського О.А., вивчивши письмові докази по справі, суд вважає заявлений позов таким, що не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

У відповідності до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі не підлягають доказуванню; обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В судовому засіданні встановлено, що між Приватбанком та ОСОБА_1 18.02.2008 року було укладено кредитний договір № К2Р6G00000017, відповідно до п. 8.1 якого банк зобов'язується надати позичальникові кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 18.02.2008 року по 18.02.2013 року включно у вигляді не поновлювальної лінії у розмірі 115 114,90 грн. на наступні цілі : у розмірі 100 000,0 гривен на споживчі цілі, а також у розмірі 15 114,90 грн. на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених п. п. 2.1.3, 2.2.7 даного договору за сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,34:% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 2,0% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,0% від суми виданого кредиту щомісяця в період сплати, винагорода за резервування ресурсів у розмірі 0,48% річних відсурми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно п. 8.2 даного договору.

Встановлено, що відповідно до підпункту 2.3.1 пункту 2.3 кредитного договору банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом, при зміні кон'юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме : при зміні курсу долара США до гривні більш ніж на 10% у порівнянні з курсом долара до гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ). При цьому банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу у чинність зміненої процентної ставки. Збільшення процентної ставки банком у вищевказаному порядку можливе в границях кількості пунктів, на яке збільшилася ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд , середньозважена ставка по кредитах або пропорційно збільшенню курсу долара США.

В судовому засіданні також встановлено, що відповідач своїм листом № 20.1.3.2/6-22855/4809 від 9/29/2008 року повідомив позивача ОСОБА_1 про збільшення процентної ставки за кредитним договором з 10/16/2008 року до 18,12% та роз'яснив позивачу, що у випадку його незгоди із вказаними змінами кредитного договору він у строк не пізніше 09.10.2008 року має звернутися у відділення Приватбанку, що обслуговує його кредит, надати письмове повідомлення про свою незгоду із зміненими умовами кредитування та погасити заборгованість за кредитним договором в повному обсязі. Встановлено, що банк направив позивачу ОСОБА_1 листа від 28.12.2008 року № 20.1.3.2/6-34265, в якому повідомив позивачу про те, що з 01.02.2008 року відсоткова ставка за кредитним договором № К2Р6G00000017 від 18.02.2008 року становитиме 29,52% на рік та роз'яснив, що у випадку його незгоди із вказаними змінами кредитного договору, він має в строк до 20.01.2009 року звернутися у відділення Приватбанку, що обслуговує його кредит, надати письмове повідомлення про свою незгоду із зміненими умовами кредитування та погасити заборгованість за кредитним договором у повному обсязі. Також відповідач своїм листом від 31.12.2008 року № 20.1.3.2/6-34265 повідомив позивачу про те, що згідно кредитного договору № К2Р6G00000017 від 18.02.2008 року , починаючи з 01 лютого 2009 року відсоткова ставка за кредитним договором складатиме 29,52% на рік та у разі незгоди із цим він має звернутися не пізніше 20.01.2009 року у відділення Приватбанку, що обслуговує кредит та надати письмове повідомлення про свою незгоду із зміненими умовами кредитування та погасити заборгованість за кредитним договором у повному обсязі.

В судовому засіданні встановлено, що позивач отримував вищезазначені повідомлення Приватбанку про збільшення процентної ставки за кредитним договором № К2Р6G00000017 від 18.02.2008 року, письмового повідомлення до відділення Приватбанку про свою незгоду із зміненими умовами кредитування не надавав, сплачував кредит відповідно до збільшеної процентної ставки, що визнається позивачем і відповідно до ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягає.

Наведені обставини підтверджуються поясненнями позивача ОСОБА_1, представника відповідача Василевського О.А., копіями кредитного договору, листів банку, іншими матеріалами справи.

У відповідності до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актами цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх дітей, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У відповідності до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У відповідності до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку" від 12.12.2008 року внесено зміни до Цивільного Кодексу України та доповнено статтею 1056-1 такого змісту : Розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. 2. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. 3. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною"; 2) статтю 1061 після частини третьої доповнити новою частиною такого змісту: "4. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів на строковий вклад в односторонньому порядку є нікчемною". У зв'язку з цим частини четверту та п'яту вважати відповідно частинами п'ятою та шостою.

У відповідності до ст. 1056-1 ЦК України ( із змінами, внесеними згідно із Законом № 661-УІ (661-17) від 21.01.2010, № 3795-ІУ (3795-17) від 22.09.2011 ) процента ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована процента ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договору встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника. У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки.

У відповідності до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Як встановлено в судовому засіданні відповідач своїми листами від 28.12.2008 року № 20.1.3.2/6-34265 та від 31.12.2008 року № 20.1.3.2/6-34265 повідомив позивачу ОСОБА_1 про збільшення процентної ставки за кредитним договором з 01 лютого 2009 року до 29,52% на рік, проте позивач, який отримав зазначені повідомлення банку про збільшення процентної ставки за кредитним договором № К2Р6G00000017 від 18.02.2008 року, письмового повідомлення до відділення Приватбанку про свою незгоду із зміненими умовами кредитування не надавав, сплачував кредит відповідно до збільшеної процентної ставки.

У відповідності до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, оскільки позивач звернувся до суду із даним позовом 06.03.2012 року, а процентна ставка за вищезазначеним кредитним договором була підвищена 01.02.2009 року, тому суд, враховуючи заяву представника відповідача про застосування строку позовної давності, вважає, що позивачем пропущений строк позовної давності для визнання умов пункту 2.3.1 п. 2.3 кредитного договору № К2Р6G00000017 від 18 лютого 2008 року та повідомлення за договором Закритого акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" від 31.12.2008 року № 20.1.3.2/6-34265 щодо збільшення процентної ставки незаконним за зобов»язання провести перерахунок грошових коштів за кредитним договором № К2Р6G00000017 від 18 лютого 2008 року у відповідності до графіку погашення кредиту Додатку № 2 за цим договором, з урахуванням проведених ним платежів, в зв»язку із чим позов слід залишити без задоволення .

На підставі ст. ст. 11, 203, 215, 1056-1 ЦК України, Закону України "Про захист прав споживачів", Закону України "Про банки і банківську діяльність", керуючись ст. ст.10, 11, 60, 61, 212, 214, 215, 218 ЦПК України суд:

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства комерційний банк "Приват Банк" про визнання незаконною підвищення процентної ставки та недійсною умов договору залишити без задоволення.

Повне рішення буде виготовлене протягом п'яти днів з дня закінчення розгляду справи 26.06.2012 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: О. В. Пархоменко