Рішення № 2505955, 26.09.2008, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.08 Справа № 28/321д/08

Суддя

За позовом: Приватного підприємця ОСОБА_1, м.Запоріжжя

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Арт Текстиль”, м.Дніпопетровськ

про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення від 12.01.2008р., підписаного між ТОВ “Арт Текстиль” і ПП ОСОБА_1; зобов'язання усунути перешкоди у здійснені права власності щодо нежитлового приміщення (прим.28) загальною площею 64,4кв.м., розташованого по вул. Перемоги, б.42 в м.Запоріжжя шляхом виселення ТОВ “Арт Текстиль” із зазначеного приміщення.

Суддя О.В. Яцун

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 -представник на підставі довіреності №б/н від 29.08.2008р.

від відповідача: Синьогін Ю.І. -представник на підставі довіреності №б/н від 27.08.2008р.

Заявлені вимоги про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення від 12.01.2008р., підписаного між ТОВ “Арт Текстиль” і ПП ОСОБА_1; зобов'язання усунути перешкоди у здійснені права власності щодо неждитлового приміщення (прим.28) загальною площею 64,4кв.м., розташованого по вул. Перемоги, б.42 в м.Запоріжжя шляхом виселення ТОВ “Арт Текстиль” із зазначеного приміщення.

Ухвалою суду від 05.08.2008р. порушено провадження у справі №28/321д/08, судове засідання призначено на 01.09.2008р.

Ухвалою суду від 01.09.2008р. в зв'язку з хворобою судді Яцун О.В. розгляд справи було перенесено на 25.09.2008р.

Розгляд справи розпочато 25.09.2008р.

Під час судового розгляду справи здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.

З метою з'ясування фактичних обставин справи в судовому засіданні оголошувалась перерва до 26.09.2008р.

В судовому засіданні 25.09.2008р. представником позивача заявлено клопотання про передачу справи за підсудністю, а саме до господарського суду Дніпропетровської області.

В задоволені клопотання судом було відмовлено, оскільки нормами ст.16 ГПК України зазначено, що справи у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна, що є виключною підсудністю справ.

Враховуючи той факт, що позивачем ставляться вимоги про усунення перешкоди у здійснені права власності щодо нежитлового приміщення (прим.28) загальною площею 64,4кв.м., розташованого по вул. Перемоги, б.42 в м.Запоріжжя шляхом виселення ТОВ “Арт Текстиль” із зазначеного приміщення. дана справи повинна розглядатися саме господарським судом Запорізької області..

Крім того, відповідно до ст.17 ГПК України справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

Представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі з підстав, викладених у позові. В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що сторонами не був підписаний Акт приймання-передачі нежитлового приміщення, як то передбачено п.2.2 договору. Проте, відповідач фактично користується даним приміщенням з січня 2008р. і до теперішнього часу у своїй підприємницькій діяльності, що підтверджується актами здачі-приймання виконаних послуг. Також позивач посилається, що в договорі оренди нежитлового приміщення від 12.01.2008р. між сторонами не досягнута згода по таким істотним умовам, як предмет, ціна, строк дії договору, а також по іншим умовам, що необхідні для даного виду договору. До того ж, сторонами не досягнута згода і по такій істотній умові договору, як цільове використання орендованого майна. Крім того, сторонами не складалась і не підписувалась Схема орендованого приміщення, яка у відповідності до п.2.2 договору є невід'ємною частиною договору. Отже, як зазначає позивач відсутність істотних умов є підставою вважати спірний договір неукладеним. На підставі чого у сторін відсутні будь-які правовідносини, у т.ч. права відповідача користуватися нежитловим приміщенням. За таких обставин, спросить суд визнати недійсним договір оренди нежитлового приміщення від 12.01.2008р., підписаний між ТОВ “Арт Текстиль” і ПП ОСОБА_1; та зобов'язати відповідача усунути перешкоди у здійснені права власності щодо нежитлового приміщення (прим.28) загальною площею 64,4кв.м., розташованого по вул. Перемоги, б.42 в м.Запоріжжя шляхом виселення ТОВ “Арт Текстиль” із зазначеного приміщення.

Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечує, в обґрунтування заперечень посилається на наступне: договір оренди укладений та підписаний сторонами з дотриманням вимог діючого законодавства, який вступив в силу з моменту його підписання сторонами, на підставі чого між сторонами почались господарські відносини, які за цим договором діяли протягом семи місяців. Кожна сторона, з січня 2008р., виконувала свої обов'язки належним чином. Також відповідач зазначає, що починаючи з моменту укладання і підписання спірного договору позивач жодного разу не виявила бажання здійснити перевірку цільового використання майна, тобто не виявила бажання використати своє право, надане їй п.4.2.1 договору. Отже, орендар в даному випадку не міг чинити перешкод Орендодавцю у здійснені такої перевірки. Враховуючи зазначене, у позивача немає жодних підстав звинувачувати Орендаря у користуванні майном не за призначенням або з порушенням умов договору оренди. Щодо порушення ч.1 ст.284 ГК України в частині вартості майна, відповідач зазначив, що така вартість може бути визначена за домовленістю сторін. На підставі зазначеного просить в задоволені позовних вимог відмовити.

Розглянувши надані до суду документи, суд визнав їх достатніми для прийняття рішення.

За приписами ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за клопотанням представників сторін оголошено вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд встановив,

Приватний підприємець ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення загальною площею 64,4 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, (прим. 28) 1-й поверх. Вказане підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії АА №093474 від 12.03.2004р., виданого Виконавчим комітетом Запорізької міської ради, а також Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 13.04.2004р., номер витягу 3325235, виданого Орендним підприємством «Запорізьке МБТІ».

Як свідчать надані до суду документи 12.01.2008р. між ПП ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ “Арт Текстиль” (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування на строк 35 місяців з моменту підписання Акту приймання-передачі наступне нерухоме майно: приміщення загальною площею 64,4 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1

Пунктом 1.1 договору передбачено, що схема даного приміщення є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 2.2 договору оренди передбачено, що майно вважається переданим в оренду орендарю з моменту підписання уповноваженими представниками сторін Акту приймання-передачі, який є невід'ємною частиною цього договору.

Разом з тим, як було встановлено в ході розгляду справи, сторонами обумовленого пунктом 2.2. договору Акт приймання-передачі не підписувався.

Проте, відповідач фактично користується даним приміщенням з січня 2008р. і до теперішнього часу у своїй підприємницькій діяльності, що підтверджується актами здачі-приймання виконаних послуг.

Як зазначає позивач єдиною підставою, за якою ТОВ “Арт Текстиль” користується нежитловим приміщенням загальною площею 64,4 кв.м. розташованого за адресою: АДРЕСА_1 є договір оренди нежитлового приміщення від 12.01.208р., підписаний між сторонами.

До того ж, як вважає позивач договір оренди нежитлового приміщення від 12.01.2008р. не може бути законною підставою для користування відповідачем вищевказаним приміщенням, оскільки такий договір є недійсним.

Згідно з ст.ст. 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Приписами ст.ст. 12,13,14 ЦК України встановлено, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Із аналізу наведеного вище законодавства слідує, що особа може звернутися до суду за захистом свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб, що встановлений договором або законом.

При вирішенні зазначеного спору, суд повинен виходити з наступного:

Загальні підстави і наслідки недійсності угод встановлені частиною 1 статтею 215 Цивільного кодексу України, нормами якої встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Презумпція правомірності правочину зазначена у ст.204 ЦК України.

Отже, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

За загальним правилом невиконання чи неналежне виконання угоди не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом чи договором наслідків, а не визнання угоди недійсною.

Нормами ст. 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Законом, можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Особливості укладення договору оренди передбачені Господарським кодексом України, що випливає зі змісту ч.б ст.283 цього Кодексу, згідно якої до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності зі ст.638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також: усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частинами 1, 2, 3 ст.180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною 1 ст.284 Господарського кодексу України встановлено, що істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Як свідчать надані до суду документи в договорі оренди нежитлового приміщення від 12.01.2008р. між сторонами не досягнута згода по таким істотним умовам, як предмет, ціна, строк дії договору, а також: по іншим умовам, що необхідні для даного виду договору. Цей висновок випливає внаслідок наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 760 ЦК України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

За змістом ч.2 ст.283 ГК України, у користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з пунктом 1.1 договору оренди від 12.01.2008р., предметом договору визначено приміщення загальною, площею 64,4 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Проте, в порушення ч.1 ст.284 ГК України, в договорі не зазначено складу майна (відсутні індивідуальні ознаки приміщення, що відрізняють його від інших приміщень, розташованих за цією ж адресою). Сторонами також не складена схема орендованого приміщення, яка повинна бути невід'ємною частиною договору, згідно з п.1.1 договору.

В порушення ч.1 ст.284 ГК України, в договорі не зазначено вартості майна з урахуванням її індексації. Всупереч ч.2 ст.284 ГК України, не була проведена оцінка об'єкта оренди.

Таким чином, сторонами в договорі у встановленому законом порядку не визначений об'єкт оренди, оскільки не зазначено складу орендованого майна (у т.ч. ідентифікуючі ознаки окремих приміщень), а також: не зазначено вартості майна з урахуванням її індексації, у зв'язку з не проведенням оцінки об'єкта оренди.

Згідно із частиною 1 і 3 ст.762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Згідно з п.3.2 договору оренди від 12.01.2008р., сума орендної плати в місяць складає 7398,00 грн.

В порушення ч. 1 ст.284 ГК України і ч.3 ст.762 ЦК України, в договорі орендна плата встановлена без урахування її індексації.

Відповідно до ч.7 ст.180 ГК України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

За приписами ч.1 ст.763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

За змістом ч.4 ст.284 ГК України, строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

Разом з тим, пунктом 1.1 договору оренди строк договору встановлений в 35 місяців з моменту підписання Акту приймання-передачі майна. Але пунктом 11.1 договору оренди передбачено, що цей договір набирає законної сили з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє на протязі 12 місяців з моменту підписання сторонами Акта приймання -передачі.

Наявність вказаних розбіжностей не дає змоги визначити, на який саме строк укладений договір, що унеможливлює визначити час, впродовж; якого існують господарські зобов'язання сторін за таким договором.

Отже, з урахуванням зазначеного суд приходить до висновку, що в порушення наведених норм закону, а також: ч.1 ст.284 ГК України, сторонами в договорі належним чином не визначений строк на який укладається договір оренди.

 Оцінивши представлені сторонами докази, пояснення представників у судовому засіданні, суд прийшов до висновку, що із матеріалів справи не вбачається досягнення сторонами згоди з істотних умов договору. Зокрема, оцінка майна фактично не проводилась, договір не містить вартості майна з урахуванням її індексації. Крім того, у договорі сторонами чітко не визначений строк його дії.

Таким чином, слід визнати, що сторонами при укладенні договору оренди від 12.01.2008р. не досягнуто згоди по таких істотних умовах, передбачених законом для договорів оренди як об'єкт оренди (склад та вартість майна з урахуванням її індексації), строк дії договору. Внаслідок чого, відповідно до ст.638 ЦК України, ч.2 ст. 180, п. 8 ст. 181 ГК України даний договір є неукладеним, тобто таким що не відбувся, та не породжує для сторін виникнення зобов'язань (прав та обов'язків).

На підставах, наведених вище обставин, суд вважає позовні вимоги щодо визнання договору недійсним необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог щодо зобов'язання усунути перешкоди у здійснені права власності щодо нежитлового приміщення (прим.28) загальною площею 64,4кв.м., розташованого по вул. Перемоги, б.42 в м.Запоріжжя шляхом виселення ТОВ “Арт Текстиль” із зазначеного приміщення, слід зазначити наступне:

3

Враховуючи той факт, що спірний договір оренди від 12.01.2008р. на підставі якого ТОВ “Арт Текстиль” користувалось нежитловим приміщенням визнаний судом неукладеним, тобто таким, що не породжує взаємних прав та обов'язків для сторін, за таких обставин відповідач користується зазначеним приміщенням безпідставно.

Крім того, навіть в договорі оренди нежитлового приміщення від 12.01.2008р. було зазначено, що майно вважається переданим в оренду з моменту підписання уповноваженими представниками сторін Акту приймання-передачі, який також є невід'ємною частиною договору (п.2.2).

Як зазначили сторони Акт приймання-передачі нежитлового приміщення взагалі ніколи не підписувався.

Підписання договору та підписання акту приймання-передачі є різними діями, і права, і обов'язки орендаря щодо володіння та користування приміщенням виникають саме після підписання акту, а не договору, як помилково вважає відповідач.

Також суд хоче звернути увагу відповідача, що сторони можуть внести зміни до договору, тобто до правочину, який породжує права та обов'язки сторін і є укладеним.

Разом з тим, судом було встановлено, що спірний договір є неукладеним.

Таким чином, заявлені вимоги про усунення перешкод у здійснені права власності щодо нежитлового приміщення (прим.28) загальною площею 64,4кв.м., розташованого по вул. Перемоги, б.42 в м.Запоріжжя шляхом виселення є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача судом до уваги не приймаються оскільки спростовуються вищевикладеними обставинами.

Судові витрати відносяться на обидві сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Керуючись ст.ст.44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, ст.ст.203, 215, 284, 316, 321, 386, 387, 638, 763, ЦК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Арт Текстиль” (49000, м.Дніпропетровськ, вул. Широка, 225; адреса для листування: 49000, м.Дніпропетровськ, вул Войцеховича, 53, р/р 26005058247400 в АКІБ “УкрСиббанк”, МФО 351005, код ЄДРПОУ 32150143) усунути перешкоди Приватному підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, р/р НОМЕР_1 в ФАБ “АвтоЗАЗбанк” м.Запоріжжя, МФО 313407, код ЄДРПОУ 19358784) у здійснені права власності щодо не житлового приміщення (прим.28) загальною площею 64,4 кв.м., розташованого в АДРЕСА_1, шляхом виселення ТОВ “Арт Текстиль” із зазначеного приміщення.

Видати наказ.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю “Арт Текстиль” (49000, м.Дніпропетровськ, вул. Широка, 225; адреса для листування: 49000, м.Дніпропетровськ, вул Войцеховича, 53, р/р 26005058247400 в АКІБ “УкрСиббанк”, МФО 351005, код ЄДРПОУ 32150143) на користь Приватному підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, р/р НОМЕР_1 в ФАБ “АвтоЗАЗбанк” м.Запоріжжя, МФО 313407, код ЄДРПОУ 19358784) 42(сорок дві)грн.50коп. державного мита та 59(п'ятдесят дев'ять)грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Суддя О.В. Яцун

Рішення підписано: 02 жовтня 2008р.