Рішення № 25058250, 22.06.2012, Тлумацький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 2-2/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2012 року м.Тлумач

Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Гавриш Я.М.

з участю: секретаря Гуцуляк Г.Я.

позивача ОСОБА_1

відповідачки ОСОБА_2 та її представника - адвоката ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тлумачі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, з тих підстав, що з 30.08.1986 року перебував у шлюбі з відповідачкою. Рішенням Тлумацького районного суду від 20.10.2008 р. шлюб між ними розірвано.

За час шлюбу ними набуто наступне майно: ј ч незакінченого будівництвом торгово-офісного комплексу з житловими приміщеннями по АДРЕСА_1, (1 поверх - магазин, 2 поверх - офісне приміщення, 3-4 поверхи - житлові приміщення); нежитлова будівля із цегли, яка знаходиться по АДРЕСА_2. Вказана будівля зареєстрована за ОСОБА_2 Коломийським міжрайонним бюро технічної інвентаризації, реєстраційний номер 21455696, номер запису 188 в книзі 16 н ф; торговий павільйон із збірних - розбірних конструкцій по АДРЕСА_1, (діючий магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1» з товарами на загальну суму 100000 грн.), власником якого рахується ОСОБА_2; земельна ділянка площею 0,1000 га по АДРЕСА_3 для індивідуального житлового будівництва, про що свідчить державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий на підставі рішення Тлумацької міської ради від 04 березня 2004р. на його ім'я; транспортний засіб «Форд Транзит», 2,5D реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 44195 грн.23 коп.; причеп саморобний «Дачник», реєстраційний номер НОМЕР_2, вартістю 1289 грн. 82 коп.

Розділити спільно нажите майно не можуть, в зв'язку із чим між ними виник спір.

Просив провести поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та виділити йому приміщення 2-3 поверхів з ј ч. незакінченого будівництвом торгово-офісного комплексу з житловими приміщеннями по АДРЕСА_1; нежитлову будівлю із цегли, яка розміщена по АДРЕСА_2, орієнтовною вартістю 50000 грн., виділити відповідачці з виплатою йому грошової компенсації 25000 грн.; торговий павільйон (магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1») виділити відповідачці з виплатою йому грошової компенсації - 50000 грн.; земельну ділянку площею 0,1000 га по АДРЕСА_3; транспортний засіб «Форд Транзит», 2,5 D, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 44 195 грн. 23 коп. та причеп саморобний «Дачник», реєстраційний номер НОМЕР_2, вартістю 1 289 грн. 82 коп. - виділити йому.

В судовому засіданні 01.06.2012 року позивач позов підтримав з підстав наведених в позовній заяві, уточнивши зміст позовних вимог, просив суд виділити йому приміщення 1 поверху з ј ч. незакінченого будівництвом торгово-офісного комплексу з житловими приміщеннями по АДРЕСА_1, замість приміщень 2-3 поверхів.

01.06.2012 р. в розгляді справи було оголошено перерву до 14 год. 15.06.2012.

15.06.2012 р. сторони в судове засідання не з'явились, попередньо подавши клопотання про перенесення розгляду справи, в зв'язку із чим суд продовжив перерву в розгляді справи до 14 год. 22.06.2012.

Судові засідання на 14 год. 15.06.2012 р. та 14 год. 22.06.2012 року суд призначив на час та дату, яку попередньо запропонував сам позивач.

22.06.2012 року позивач, будучи належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення ф119, повторно не з'явився в судове засідання, будь - яких заяв чи клопотань про продовження перерви у розгляді справи від нього не поступало, в зв'язку із чим суд прийняв рішення про продовження розгляду справи без участі позивача на підставі поданих ним доказів та визнаних в судовому засіданні 01.06.2012 р. обставин по справі.

В судовому засіданні 01.06.2012 року та 22.06.2012 року відповідачка ОСОБА_2 позов визнала частково, просила виділити їй із спільно нажитого майна нежитлову будівлю (приміщення школи) за адресою АДРЕСА_2, вартістю 31439 грн., нежитлове приміщення із металевих збірних- розбірних конструкцій (діючий магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1») за адресою АДРЕСА_1, вартістю 15000 грн., продуктові товари вартістю 20000 грн. Позивачу виділити транспортний засіб - причеп саморобний «Дачник», реєстраційний номер НОМЕР_2. вартістю 1289 грн.82 коп.; автомобіль Ford Tranzit 2.5D, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 44194 грн.23 коп., який останній відчужив після розірвання шлюбу, без її згоди; земельну ділянку площею 0,1000 га по АДРЕСА_3 надану у 2004 р. для індивідуального житлового, гаражного та дачного будівництва, вартістю 46000 грн.

Що стосується вимоги позивача з приводу виділення йому першого поверху з ј частини незакінченого будівництвом торгово-офісного комплексу з житловими приміщеннями по АДРЕСА_1, пояснила, що в березні 2007 р. було зареєстровано виробничий кооператив «Мозаїка», засновниками якого в рівних частках є: вона, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 Статутний фонд Кооперативу було встановлено в розмірі 4000 грн., які повинні були бути внесені засновниками в сумі по 1000 грн. кожним. 27.02.2008 р. ВК «Мозаїка» було видано дозвіл на будівництво торгово-офісного комплексу з житловими приміщеннями по АДРЕСА_1. В березні 2008 року вона, а також ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 розпочали будівництво вказаного об'єкта. Фактично будівництво вели вона, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, кожен своєї частини на земельній ділянці, яка попередньо за спільною домовленістю була розділена між ними.

За час перебування в шлюбі та ведення спільного господарства з позивачем, а саме з березня 2008 р. до жовтня 2008 р. було збудовано фундамент та завезені деякі будівельні матеріали, на що були витрачені спільні кошти подружжя в розмірі 125000 грн. Вона особисто вела облік понесених витрат на будівництво належної їй ј ч. наведеного об'єкта. Зазначає, що ј ч. незакінченого будівництвом торгово-офісного комплексу з житловими приміщеннями по АДРЕСА_1 належить їй як приватному підприємцю і не підлягає поділу, але згідна на виплату позивачу половини коштів, які були затрачені ними в сумі 62500 грн.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, покази свідка ОСОБА_7, яка ствердила, що у 2004 році за 15000 грн. вона продала ОСОБА_2 саморобний міні маркет із металічних збірних - розбірних конструкцій, дослідивши та оцінивши дані, які містяться в письмових доказах по справі, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, з таких підстав:

Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Статтею 69 СК України передбачено право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ст.70 СК України).

Статтею 57 СК України визначено перелік майна, що є особистою власністю дружини, чоловіка, зокрема: майно, набуте нею, ним до шлюбу (п.1 ч.1 ст.57 СК України).

Так не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі тощо.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 30.08.1986 року. 06.10.2008 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом про розірвання шлюбу і 20.10.2008 р. рішенням Тлумацького районного суду шлюб між сторонами розірвано.

В судовому засіданні 01.06.2012 р. сторони узгодили, що вартість спірного спільно нажитого майна: транспортного засобу - причепа саморобного «Дачник», реєстраційний номер НОМЕР_2. становить 1289 грн.82 коп.; автомобіль Ford Tranzit 2.5D, реєстраційний номер НОМЕР_1, становить 44194 грн.23 коп.; продуктових товарів становить 20000 грн. та запропонували суду порядок розподілу цього майна, за яким транспортні засоби виділяються позивачу, а продуктові товари відповідачці із стягненням грошових компенсацій Ѕ ч. їх вартості. Позивач також вказав, що автомобіль Ford Tranzit 2.5D, ним відчужено після розірвання шлюбу, тобто без згоди відповідачки, що також ствердила сама відповідачка.

Згідно висновку спеціаліста №139 від 08.05.2009 року ринкова вартість причепа саморобного «Дачник», реєстраційний номер НОМЕР_2 становить 1289 грн.82 коп., а згідно висновку спеціаліста №138 від 08.05.2009 року ринкова вартість автомобіля Ford Tranzit 2.5D, реєстраційний номер НОМЕР_1, становить 44194 грн.23 коп. (Т.1,а.с. 10-12).

Таким чином слід виділити у власність із спільно нажитого майна ОСОБА_1 транспортний засіб - причеп саморобний «Дачник», реєстраційний номер НОМЕР_2. вартістю 1289 грн.82 коп. Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 644 грн.91 коп. компенсації вартості Ѕ ч. спільно нажитого майна - транспортного засобу - причепа саморобного «Дачник», реєстраційний номер НОМЕР_2, який виділено у власність ОСОБА_1 Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 22097 грн.11 коп. компенсації вартості Ѕ ч. спільно нажитого майна - автомобіля Ford Tranzit 2.5D, реєстраційний номер НОМЕР_1, який відчужений ОСОБА_1 без згоди ОСОБА_2 Виділити у власність із спільно нажитого майна ОСОБА_2 продуктові товари вартістю 20000 грн., стягнувши із неї на користь ОСОБА_1 10000 грн.00 коп. компенсації вартості Ѕ ч. спільно нажитого майна: продуктових товарів, які виділено у власність ОСОБА_2

Вирішуючи питання поділу між сторонами - нежитлової будівлі (школи) за адресою АДРЕСА_2 та нежитлового приміщення із металевих збірних - розбірних конструкцій (діючий магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1») за адресою АДРЕСА_1, судом встановлено, що наведені об'єкти є спільною сумісною власністю подружжя. Дані обставини підтверджуються доказами,які містяться в матеріалах справи та визнані сторонами.

24.05.2011 року, за клопотанням сторін, ухвалою суду була призначена судова будівельно - технічна експертиза з приводу визначення дійсної вартості вказаних об'єктів та можливості їх реального поділу. Оплату за проведення експертизи було покладено на сторін в рівних частках.

Ухвалою суду від 03.03.2012 року скасовано ухвалу суду від 24.05.2011 р. про призначення по справі судової будівельно - технічної експертизи в зв'язку із не оплатою сторонами коштів на проведення експертизи.

В судовому засіданні 01.06.2012 року сторони не дійшли згоди з приводу вартості вищенаведених об'єктів, а в матеріалах справи містяться вкрай суперечливі дані щодо їх вартості, зокрема згідно договору купівлі - продажу від 05.06.2008 р. нежитлової будівлі (школи) за адресою АДРЕСА_2, що підлягає приватизації шляхом викупу, її вартість становить 31439 грн. (Т.1,а.с.33), а згідно висновку приватного оцінювача ОСОБА_8 від 15.08.2008 р. вартість становить 652270 грн. (Т.1, а.с.83).

За таких обставин виділити одній із сторін спірне майно із виплатою другою стороною компенсації вартості Ѕ ч., так само, як і провести реальний поділ цього майна є неможливим, а тому суд визначає ідеальні частки сторін в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у спільній частковій власності сторін.

Таким чином слід визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_2 право спільної часткової власності на Ѕ ч. нежитлової будівлі (школи) за адресою АДРЕСА_2, та на Ѕ ч. нежитлового приміщення із металевих збірних - розбірних конструкцій (діючий магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1») за адресою АДРЕСА_1, кожному.

З приводу спору, який сторони визначали, як спір відносно ј ч. незакінченого будівництвом торгово-офісного комплексу з житловими приміщеннями по АДРЕСА_1, судом встановлені наступні обставини.

З пояснень відповідачки, яка також є членом ВК «Мозаїка» і головою цього кооперативу випливає, що вступний внесок в статутний фонд ВК «Мозаїка» нею та іншими членами кооперативу не вносився, так само як і будь - які пайові внески. Жодних коштів членами кооперативу на рахунок кооперативу для проведення будівництва торгово-офісного комплексу з житловими приміщеннями по АДРЕСА_1 не вносилось та з рахунку ВК «Мозаїка» не перераховувалось. З часу відведення земельної ділянки для будівництва та видачі дозволу на виконання будівельних робіт 27.02.2008 р. земельна ділянка по факту була поділена між відповідачкою та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 і кожен із них самостійно здійснював будівництво вказаного об'єкта. Доказів, які б вказували на інше, відповідачкою суду не надано.

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно Івано -Франківського обласного бюро технічної інвентаризації номер запису 778 в книзі 3н, 28.05.2010 року за відповідачкою та ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4, як фізичними особами зареєстровано право спільної часткової власності на об'єкт незавершеного будівництва, торгово - офісного комплексу з житловими приміщеннями, реєстраційний номер 30545548 по ј ч. кожному. Підстави виникнення права власності: договір оренди землі укладений відповідачкою та ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4, з Тлумацькою міською радою 16.10.2006 р., кожним зокрема.

За встановлених в судовому засіданні обставин доводи відповідачки, що ј ч. незакінченого будівництвом торгово-офісного комплексу з житловими приміщеннями по АДРЕСА_1 належить їй, як члену ВК «Мозаїка», а також належить їй, як приватному підприємцю, а тому позивач жодного права на це майно не має, не заслуговують на увагу.

В судовому засіданні 01.06.2012 року так само як і в судовому засіданні 22.06.2012 року відповідачка визнала, що за час перебування в шлюбі та ведення спільного господарства з позивачем, а саме з березня 2008 р. по жовтень 2008 р. на будівництво незакінченого будівництвом торгово-офісного комплексу з житловими приміщеннями по АДРЕСА_1 були витрачені спільні кошти подружжя в розмірі 125000 грн., при цьому позивачем інше не доведено.

Виходячи із змісту частини першої і другої ст.331 ЦК України, частини першої ст.182 ЦК України та пункту 8 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, право власності на новостворене нерухоме майно виникає у особи, яка створила це майно, після закінчення будівництва об'єкта нерухомості, введення його в експлуатацію, отримання свідоцтва про право власності та реєстрації права власності.

До прийняття об'єкта новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на цей об'єкт не виникає.

До виникнення права власності на новозбудоване нерухоме майно право власності існує лише на матеріали, обладнання та інше майно, що було використано в процесі будівництва (ч.3 ст.331 ЦК України).

Згідно експертного висновку ОКП Івано - Франківське обласне бюро технічної інвентаризації від 30.04.2010 р. вартість об'єкта незавершеного будівництва торгово - офісного комплексу з житловими приміщеннями на АДРЕСА_2, процент готовності - 47%, становить 2067289 грн.

Таким чином ј ч. вказаного об'єкта становить 516822 грн.25 коп., сторони спільно внесли кошти в сумі 125000 грн., з яких позивачу відповідно до вимог сімейного законодавства належить Ѕ ч. цих коштів, а саме 62500 грн., а тому за позивачем слід визнати право власності на 0,03 матеріалів, обладнання та іншого майна, що було використано в процесі будівництва незавершеного будівництва, торгово - офісного комплексу з житловими приміщеннями за адресою АДРЕСА_2 вартістю 62500 грн., а за відповідачкою право власності на 0,22 матеріалів, обладнання та іншого майна, що було використано в процесі будівництва незавершеного будівництва, торгово - офісного комплексу з житловими приміщеннями за адресою АДРЕСА_2 вартістю 454322 грн.25 коп.

Що стосується вирішення питання поділу земельної ділянки, судом встановлено, що позивачу рішенням X сесії Тлумацької міської ради від 04.03.2004 року безоплатно в порядку приватизації виділено земельну ділянку площею 0,1000 га по АДРЕСА_3 для індивідуального житлового, гаражного та дачного будівництва. (Т.1, а.с.5). В судовому засіданні сторони ствердили, що на вказаній земельній ділянці ними не проводилось будівництво будинку, будівлі чи споруд.

Як роз'яснив Пленум ВСУ в пункті 18-2 Постанови від 16.04.2004 р. №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» відповідно до положень ст.ст.81, 116 ЗК України окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.

Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до ст.ст. 120 ЗК України, 377 ЦК України.

Таким чином в задоволенні позову з приводу поділу земельної ділянки між сторонами слід відмовити.

Питання судових витрат по справі, суд вирішує відповідно до вимог ст.88 ЦПК України.

На підставі ст.ст.69-72 СК України, ст. 372 ЦК України, Постанови ПВСУ №11 від 21.12.2007 р. « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», Постанови ПВСУ №7 від 16.04.2004 р. «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частку нежитлової будівлі (школи) за адресою АДРЕСА_2.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частку нежитлового приміщення із металевих збірних - розбірних конструкцій (діючий магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1») за адресою АДРЕСА_1

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 0,03 матеріалів, обладнання та іншого майна, що було використано в процесі будівництва незавершеного будівництва, торгово - офісного комплексу з житловими приміщеннями за адресою АДРЕСА_2 вартістю 62500 грн.

Виділити у власність із спільно нажитого майна ОСОБА_1 транспортний засіб - причеп саморобний «Дачник», реєстраційний номер НОМЕР_2 вартістю 1289 грн.82 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 644 грн.91 коп. компенсації вартості Ѕ частки спільно нажитого майна транспортного засобу - причепа саморобного «Дачник», реєстраційний номер НОМЕР_2, який виділено у власність ОСОБА_1.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 22097 грн.11 коп. компенсації вартості Ѕ частки спільно нажитого майна автомобіля Ford Tranzit 2.5D, реєстраційний номер НОМЕР_1, який відчужений ОСОБА_1 без згоди ОСОБА_2.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частку нежитлової будівлі (школи) за адресою АДРЕСА_2.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частку нежитлового приміщення із металевих збірних- розбірних конструкцій (діючий магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1») за адресою АДРЕСА_1

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 0,22 матеріалів, обладнання та іншого майна, що було використано в процесі будівництва незавершеного будівництва, торгово - офісного комплексу з житловими приміщеннями за адресою АДРЕСА_2 вартістю 454322 грн.25 коп.

Виділити у власність із спільно нажитого майна ОСОБА_2 продуктові товари вартістю 20000 грн.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10000 грн. компенсації вартості Ѕ частки спільно нажитого майна: продуктових товарів, які виділено у власність ОСОБА_2.

В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави на розрахунковий рахунок 31218206700451, Одержувач коштів - УДК в Тлумацькому районі, ЄДРПОУ одержувача - 37831044, МФО 836014, Ідентифікаційний код Тлумацького районного суду 02891629 - 3219 (три тисячі двісті дев'ятнадцять) грн. 00 коп. судового збору.

Витрати понесені сторонами на правову допомогу віднести на їх рахунок.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Івано-Франківської області через Тлумацький районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили в порядку встановленому ст.223 ЦПК України.

Головуючий Я.М. Гавриш