Рішення № 25048563, 24.04.2012, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 2-1049/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2012 року

Овідіопольський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Бичковського Є.Л.

при секретарі Ауловій О.Г.

з участю представника позивача ОСОБА_1,

представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ТОВ «Промтоварний ринок»про стягнення преміювальної винагороди, компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати преміювальних винагород та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

ВСТАНОВИВ:

31 березня 2011 року позивач звернувся до суду посилаючись на те, що з 11 грудня 1992 року по 21 жовтня 2010 року він працював на посаді заступника директора по розвитку ТОВ "Промтоварний ринок". Рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Промтоварний ринок" від 31 грудня 2009 року №41 його було премійовано в сумі 8000000 гривень, а рішенням від 29 червня 2010 року №25 його було премійовано у сумі 3000000 гривень. Відповідно до зазначених рішень крім нього також були премійовані інші керівники ТОВ "Промтоварний ринок": генеральний директор ОСОБА_5, директор ОСОБА_6, заступник директора по економіці ОСОБА_7, яким премії були нараховані та виплачені. Позивач багаторазово звертався до директора ТОВ "Промтоварний ринок" з питання виплати йому премії, але в цьому йому булло відмовлено. При звільненні ОСОБА_4 за власним бажанням 21 жовтня 2010 року повний розрахунок з ним проведений не був.

Позивач просив суд стягнути з ТОВ "Промтоварний ринок" на його користь преміювальну винагороду у сумі 11000000 гривень, середній заробіток у розміру 28000 гривень щомісячно за час затримки розрахунку з січня 2010 року по дату ухвалення рішення (а.с.2-5).

30 вересня 2011 року позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої остаточно просив суд стягнути з ТОВ «Промтоварний ринок»:

- преміювальні винагороди у розмірі 11 000 000 гривень;

- компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати преміювальних винагород у розмірі 1 387 100 гривень;

- середній заробіток у розмірі 28000 гривень щомісячно за увесь час затримки розрахунку при звільненні з дня звільнення 21.10.2011 року по день ухвалення рішення суду (а.с.85-87).

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просила його задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні позов не визнали та проти його задоволення заперечували.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи суд вважає, що даний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про оплату праці" (далі - Закон) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Структура заробітної плати визначена статтею 2 цього Закону і складається з основної і додаткової заробітної плати, а також інших заохочувальних і компенсаційних виплат. Зокрема, додаткова заробітна плата включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

За положеннями ст.ст. 116, 117 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи

міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Але згідно ч.2 ст.233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Статтею 34 Закону "Про оплату праці" гарантовано працівникові право на виплату компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати.

Виходячи з вимог Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" така компенсація провадиться на підставі цього Закону в порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України N 159 від 21 лютого 2001 року.

Згідно із п.п. 3, 4 зазначеного Порядку компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни на території України в гривнях і не мають разового характеру, зокрема заробітна плата. Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.

У судовому засіданні встановлено, що згідно з п.7.1 Статуту ТОВ "Промтоварний ринок" його вищим органом є загальні збори учасників.

Відповідно до п.7.19 зазначеного Статуту між товариством та трудовим колективом або уповноваженим ним органом повинен укладатися колективний договір, яким регулюються виробничі, трудові та соціальні відносини колективу з адміністрацією товариства (а.с.170-178).

Колективний договір між власниками та профспілковим комітетом ТОВ "Промтоварний ринок" затверджений рішенням загальних зборів працівників ринку від 27 вересня 2008 року, рішенням учасників ринку від 02 жовтня 2008 року №38 та підписаний сторонами 02 жовтня 2008 року, відповідно до п.6.4 якого власник може преміювати працівників за успіхи у праці та з інших причин, які є підставою для заохочення. Заробітна плата виплачується працівникам щомісячно 15-17 числа за минулий місяць (а.с.155-160).

Згідно з положенням про преміювання працівників ТОВ "Промтоварний ринок" (додаток №3 до колективного договору) преміювання є правом адміністрації, провадиться за узгодженням із профспілковим комітетом й оформлюється наказом. Розмір премії визначається адміністрацією і може бути установлений у відсотках від посадового окладу працівника або конкретною сумою (а.с.168).

З 11 грудня 1992 року позивач працював на посаді заступника директора по розвитку ТОВ "Промтоварний ринок" та згідно з наказом від 21 жовтня 2010 року №730-к його було звільнено з роботи на підставі п.1 ст.36 КЗпП України за власним бажанням (а.с.15-16, 108-110, 115).

Під час роботи позивача на посаді заступника директора по розвитку рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Промтоварний ринок" від 31 грудня 2009 року №41 за особистий внесок у створення та побудову ринку, забезпечення статутних завдань, плідну фінансово-господарську діяльність, досягнення підприємством стійкого фінансового становища було премійовано генерального директора ОСОБА_5, директора ОСОБА_6, заступника директора по економіці ОСОБА_7, а також позивача. Відповідно до зазначеного рішення преміювальна винагорода позивачу встановлена у розмірі 8000000 гривень (а.с.111).

Під час розгляду справи представниками позивача заявлялися клопотання про витребування судом у відповідача наказу в.о. директора ТОВ "Промтоварний ринок" від 31 грудня 2009 року, на підставі якого, на їх думку, позивачеві мало бути виплачено преміювальну винагороду відповідно до рішення загальних зборів учасників ТОВ "Промтоварний ринок" від 31 грудня 2009 року №41. Такі клопотання судом були задоволені ухвалами від 07 квітня 2011 року (а.с.35) та від 04 листопада 2011 року (а.с.140).

Але за повідомленням відповідача наказ в.о. директора ТОВ "Промтоварний ринок" 31 грудня 2009 року не видавався (лист від 14 листопада 2011 року №1192, а.с.153).

Рішенням учасників ТОВ "Промтоварний ринок" від 29 червня 2010 року №25 за високопрофесійну організацію фінансово-господарської діяльності підприємства, налагодження взаємовигідних відносин з підприємцями, які здійснюють підприємницьку діяльність на території ринку, сумлінне ставлення до трудового колективу підприємства було премійовано генерального директора ОСОБА_5, директора ОСОБА_6, заступника директора по економіці ОСОБА_7, а також позивача. Відповідно до зазначеного рішення преміювальна винагорода позивачу встановлена у розмірі 3000000 гривень (а.с.112-113).

В.о. директора ТОВ "Промтоварний ринок" 29 червня 2010 року за №124 було ухвалено наказ про преміювання позивача у сумі 3000000 гривень (а.с.114).

Згідно з відомостями з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб Державної податкової адміністрації України про суму виплачених ОСОБА_4 доходів за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року у 4 кварталі 2009 року позивачу було нараховано та виплачено заробітну плату у розмірі 8101087,96 гривень, а у 2 кварталі 2010 року йому було нараховано та виплачено заробітну плату у розмірі 3223218,70 гривень (а.с.208).

Твердження позивача про те, що преміювальні винагороди відповідно до рішень учасників ТОВ "Промтоварний ринок" від 31 грудня 2009 року та 29 червня 2010 року йому не виплачувалися, жодним чином не спростовані відповідачем та визнані його представниками у судовому засіданні.

Рішення учасників ТОВ "Промтоварний ринок" від 31 грудня 2009 року та 29 червня 2010 року щодо преміювання станом на дату розгляду справи не оспорені, не скасовані та є дійсними.

Згідно з ч.1 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов'язки сторін. Всі ці складові могли бути з'ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ст. 10 ЦПК, всебічне і повне з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин. При цьому суд пропонував сторонам подати або за їх клопотанням витребувати необхідні докази.

Подавши свої докази позивач реалізував своє право на доказування, оскільки ст.60 ЦПК України закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 27 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

В силу ст. 10 ЦПК України відповідач зобов'язаний був довести правову та фактичну підставу своїх заперечень проти позову. Але заперечення представників відповідача проти позову у судовому засіданні носили неконкретний характер та складалися з припущень.

З урахуванням вищенаведених встановлених у судовому засіданні обставин, оцінивши усі надані, у тому числі відповідачем, докази їх у сукупності, суд вважає, що позивачеві на підставі рішень учасників ТОВ "Промтоварний ринок" від 31 грудня 2009 року та 29 червня 2010 року дійсно мало бути виплачено преміювальну винагороду у загальному розмірі 11000000 гривень.

Такий висновок суд не суперечить тому, що протягом розгляду справи не було встановлено на підставі якого саме наказу директора ТОВ "Промтоварний ринок" було проведено нарахування премії позивачеві відповідно до рішення учасників товариства від 31 грудня 2009 року у розмірі 8000000 гривень. Відповідач такий доказ суду не надав, а представник позивача з клопотаннями щодо витребування такого доказу до суду не звертався.

Але відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб Державної податкової адміністрації України безперечно свідчать, що премія позивачеві у розмірі 8000000 була нарахована відповідачем у 4 кварталі 2009 року та при цьому відповідачем було сплачено відповідний податок до бюджету. Виходячи з презумпції правомірності суд оцінює такі дії відповідача як виконані на підставі необхідного наказу адміністрації ТОВ "Промтоварний ринок", оскільки протилежне судом не встановлено та нічим не підтверджено.

Оскільки виплату спірної преміювальної винагороди позивачеві відповідачем до цього часу не здійснено, в силу ст. 34 Закону "Про оплату праці", ст.ст. 1-4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" позивач має право на виплату компенсації втрати її частини у зв'язку із порушенням строків її виплати.

Перевіривши наведений позивачем у заяві про збільшення позовних вимог від 30 вересня 2011 року розрахунок цієї компенсації до серпня 2011 року включно, суд з ним погоджується, оскільки він є правильним та складеним з дотриманням вимог п.п. 3, 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 159 від 21 лютого 2001 року.

Таким чином, з відповідача на користь позивача має бути стягнуто 1 387 100 гривень компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати.

При цьому суд звертає увагу, що в силу ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог.

Виплата працівникові його середнього заробітку за весь час затримки виплати сум, що належать йому від підприємства при звільненні передбачена ст.117 КЗпП України як міра відповідальності власника або уповноваженого ним органу за порушення певних трудових прав працівника. Суд вважає, що середній заробіток за час затримки розрахунку, передбачений ст. 117 КЗпП України, не є заробітною платою, не входить у її структуру, а для позовної вимоги щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку передбачено тримісячний строк звернення до суду, що встановлений ч.1 ст.233 КЗпП України.

З боку позивача суду не надано жодних доказів поважності причин пропуску ним трьохмісячного строку звернення до суду з цією позовною вимогою, тому суд вважає, у цій частині даний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 (з наступними змінами та доповненнями) "Про практику розгляду судами трудових спорів" встановлені ст. ст. 228, 233 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін.

Згідно з п.1 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин. Така ж норма містилася у Декреті Кабінету Міністрів "Про державне мито", який діяв на час звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

Відповідно до ч.3 ст.88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтоварний ринок»(код 20942626) на користь держави судовий збір у розмірі 3219 (три тисячі двісті дев'ятнадцять) гривень 00 копійок.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209,212, 213 ЦПК України, на підставі ст.ст. 94, 116, 117, 231 - 234 КЗпП України, ст.ст.1,2, 34 Закону України "Про оплату праці", ст. 1-4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 р. N 1427, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтоварний ринок»(код 20942626) на користь ОСОБА_4 преміювальну винагороду у розмірі 11000000,00 гривень, компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати преміювальних винагород у розмірі 1387100,00 гривень, а усього 12 387 100 (дванадцять мільйонів триста вісімдесят сім тисяч сто) гривень 00 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтоварний ринок»(код 20942626) на користь держави судовий збір у розмірі 3219 (три тисячі двісті дев'ятнадцять) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Одеської області через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Є.Л.Бичковський