Рішення № 2504738, 07.10.2008, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.10.08 р. Справа № 20/84

Колегія суддів господарського суду Донецької області у складі: Донець О.Є. (головуючий), Ломовцева Н.В., Мальцев М.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Производственно-коммерческий центр „Оптима, ЛТД”, м.Волноваха

до відповідача: Суб”єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м.Маріуполь

про стягнення 104174,34 грн.

За участю представників:

від позивача: Лонська Ю.В. - дов.

від відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3 - дов.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю „Производственно-коммерческий центр „Оптима, ЛТД”, м.Волноваха, із позовом до суб”єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м.Маріуполь, про стягнення 104174,34 грн. - грошових коштів, отриманих за нікчемним правочином - договором послуг автостоянки № 11-М від 01.07.05 р. (далі-Договір).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що Договір фактично є договором оренди земельної ділянки, яка не належить відповідачеві на будь-якому праві, що Договір не посвідчений нотаріально та в силу приписів чинного законодавства України є нікчемним, у зв'язку з чим відповідач має повернути позивачеві отримані за цим договором від позивача грошові кошти.

Позивач також просив суд забезпечити позов та стягнути з відповідача судові витрати, у тому числі й пов'язані зі сплатою послуг адвоката.

Під час вирішення спору позивач змінив підставу позову, посилався на те, що Договір є договором найму окремої частини капітальної споруди на 4,5 роки, який підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, що внаслідок недодержання сторонами вимог законодавства про нотаріальне непосвідчення договору він є нікчемним, у зв'язку з чим відповідач зобов'язаний повернути позивачеві отримані за цим договором від позивача грошові кошти.

Дану заяву судом прийнято до розгляду як таку, що надано позивачем відповідно до приписів ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

Свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на приписи діючого законодавства України та наданими суду документами, що наявні в матеріалах справи.

Відповідач проти змінених підстав позову заперечив, посилаючись на те, що за Договором в оренду позивачеві було передано майно, що визначено родовими та індивідуальними ознаками та не є нерухомістю, будівлею, капітальною спорудою.

Відповідач позову в цілому не визнав, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог, стверджував, що Договір ним не було підписано, клопотав про призначення судової почеркознавчої експертизи, у наступному від зазначених ствердження та клопотання відмовився, звернувся до суду із зустрічною позовною заявою, яку судом прийнято для спільного розгляду із первісним позовом.

У зустрічній позовній заяві позивач просив суд розірвати Договір, посилаючись на неналежне виконання відповідачем за зустрічним позовом умов Договору, та стягнути з відповідача 10695,00 грн., з яких 9900,00 грн. - сума боргу за Договором, 188,00 грн. - сума індексу інфляції, 46,00 грн. - сума 3% річних, 561,00 грн. - сума пені.

Під час розгляду справи позивач за зустрічним позовом збільшив розмір позовних вимог до 21152,00 грн., з яких 20138,70 грн. - сума боргу, 267,30 грн. - сума індексу інфляції, 184,90 грн. - сума 3% річних, 561,00 грн. - сума пені, наполягав на задоволенні позовних вимог про розірвання Договору, просив суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом судові витрати, в тому числі пов'язані з наданням правових послуг та представництвом в суді.

Позивачем за зустрічним позовом заявлено клопотання про витребування від відповідача додаткових доказів - актів виконаних робіт за Договором за 2005 р., 2006 р., березень-липень 2008 р., яке судом залишено без задоволення.

Відповідач за зустрічним позовом позовних вимог не визнав, посилаючись на їх безпідставність.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 02.06.08 р. розгляд справи призначено колегіальним складом суду, який у наступному змінювався у встановленому порядку.

У судовому засіданні оголошувались перерви з 01.07.08 р. до 14.07.08 р., з 07.08.08 р. до 11.09.08 р., з 06.10.08 р. до 07.10.08 р.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

01 липня 2005 р. позивачем за первісним позовом (Клієнт) та відповідачем за первісним позовом (Володар) підписано Договір.

Під час розгляду справи відповідач за первісним позовом стверджував, що Договір не підписував, клопотав про призначення судової почеркознавчої експертизи, однак у наступному заявив, що Договір було ним підписано , на задоволенні вищезазначеного клопотання не наполягав.

Згідно із п.1.1 Договору, Володар надає Клієнту послуги автостоянки загальною площею на 50 машиномісць (Об'єкт), розташованої за адресою: м.Маріуполь, вул.Макара Мазая, 1.

Зазначений Об'єкт відповідачем за первісним позовом отримано за договором дарування від 21.12.04 р. від громадянки ОСОБА_4

Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 21.01.05 р. № 6276263, за відповідачем за первісним позовом зареєстровано право власності на Об'єкт.

Згідно із п.п.2.1, 3.1 Договору, Володар зобов'язується надати Об'єкт для потреб Клієнта, а останній - прийняти його на підставі Акту приймання-передачі.

Відповідно до п.2. Договору, Володар зобов'язався надати Клієнту можливість здійснення на Об'єкті підключення до електричної мережі, водопроводу, розміщення на Об'єкті приміщення для персоналу та зберігання запасних частин та витратних матеріалів, офісних меблів тощо.

Згідно із п.п.2.3, 2.4 Договору, Клієнт самостійно забезпечує зберігання свого майна, а Володар вправі контролювати стан Об'єкту.

Пунктами 3.2, 3.3 Договору передбачено, що Клієнт зобов'язався здійснювати своєчасну сплату за послуги з оренди та утримувати орендований Об'єкт у справному стані й не заподіювати шкоди майну Володаря.

Згідно із п.3.7 Договору, Клієнт зобов'язався протягом 10 днів з моменту закінчення строку дії Договору звільнити Об'єкт та передати його Володарю за актом приймання передачі.

Пунктом 4 Договору визначені умови щодо вартості послуг та порядку розрахунків.

Так, згідно із п.4.1 Договору, загальна вартість послуг Об'єкта складає 3000,00 грн. в місяць.

Відповідно до п.6.1 Договору, він набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.09 р.

Факт передачі Об'єкта Володарем Клієнту оформлено “Актом приймання-передачі автостоянки”, яким також визначено стан об'єкту, а саме - естакади, забору, воріт, покриття.

Протягом липня 2005 р. - грудня 2007 р. позивач у виконання Договору за первісним позовом перерахував відповідачеві 104174,34 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, картками рахунку 3771, та проти чого відповідач за первісним позовом не заперечив.

Предметом первісного позову є вимоги про стягнення з відповідача вищезазначеної суми як такої, що отримана відповідачем за нікчемним договором послуг автостоянки № 11-14 від 01.07.05 р.

При цьому, відповідно до Заяви про зміну підстав позову від 10.09.08 р., яку позивачем надано згідно із приписами ст.22 Господарського процесуального кодексу України та прийнято судом до розгляду, позивач за первісним позовом вважає Договір договором оренди окремої частини капітальної споруди строком на 4,5 роки, який у відповідності до ст.ст.793, 794 Цивільного кодексу України підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Оскільки вимог зазначених приписів сторонами не було дотримано, позивач за первісним позовом дійшов висновку про те, що в силу ст.220 вищезазначеного кодексу Договір є нікчемним, у зв'язку з чим слід застосувати наслідки, передбачені ст.216 Цивільного кодексу України, зокрема, відповідач має повернути позивачеві отриману від останнього грошову суму.

Відповідач позову не визнав, посилаючись на його необґрунтованість, звернувся до суду із зустрічною позовною заявою, у якій просив суд розірвати Договір у зв'язку із систематичним невиконанням Клієнтом умов Договору та стягнути з нього 10695,00 грн. - суму основного боргу, індексу інфляції, 3% річних, пені.

Під час вирішення спору позивач за зустрічним позовом збільшив розмір позовних вимог до 21152,00 грн. в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України. Заяву позивача судом прийнято до розгляду.

Відповідач за первісним позовом проти його вимог заперечив у зв'язку з їх безпідставністю, наполягав на задоволенні своїх позовних вимог та клопотання про забезпечення позову.

Згідно із ст.4-2) Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст.4-3) зазначеного кодексу, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.43 зазначеного кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно із ст.760 зазначеного кодексу, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Зміст Договору, зокрема, пунктів 2.1, 2.3, 2.4, 3.1, 3.2, 3.3, 3.7, 4.6 надає суду підстави для висновку про те, що Договір за своєю правовою природою є договором оренди майна.

Згідно із ст.181 Цивільного кодексу України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Відповідно до п.1.6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.02 р., не підлягають реєстрації тимчасові споруди, а також споруди, не пов'язані фундаментом із землею.

Згідно із п.3.1.14.1 Правил визначення вартості будівництва ДБН Д.1.1-1-2000, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 174 від 27.08.2000 р., до тимчасових споруд належать споруди, необхідні для виконання будівельно-монтажних робіт і обслуговування працівників будівництва, які спеціально будуються або пристосовуються на період будівництва.

Вищенаведене надає суду підстави для висновку про те, що певний об'єкт, зареєстрований в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, є капітальною, а не тимчасовою спорудою.

Належний відповідачеві за первісним позовом Об'єкт зареєстровано у вищезазначеному Реєстрі, у зв'язку з чим він не є тимчасовою спорудою та належить до капітальних споруд.

Відповідач за первісним позовом не довів належними доказами того, що Об'єкт не є нерухомістю та капітальною спорудою. Докази того, що Об'єкт є тимчасовою спорудою в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст.793 Цивільного кодексу України, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі.

Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно із ст.794 зазначеного кодексу, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає державній реєстрації.

Отже, Договір є договором найму окремої частини капітальної споруди строком на 4,5 роки та в силу ст.ст.793, 794 Цивільного кодексу України підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до ст.209 Цивільного кодексу України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Згідно із ст.210 зазначеного кодексу, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Статтею 220 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до ст.215 зазначеного кодексу, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 216 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

В матеріалах справи відсутні докази нотаріального посвідчення Договору та його реєстрації у встановленому порядку, представники сторін пояснили, зо зазначене оформлення Договору не здійснювалось.

Таким чином, з урахуванням приписів ст.220 Цивільного кодексу України Договір є нікчемним, тобто недійсним в силу закону.

За даних обставин вимоги первісного позову про застосування наслідків недійсності правочину, передбачених ст.216 Цивільного кодексу України, та стягнення з відповідача за первісним позовом 104174,34 грн. - суми грошових коштів, отриманих відповідачем від позивача за нікчемним договором, є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та посиланнями на приписи чинного законодавства України, внаслідок чого підлягають задоволенню.

Стягненню з відповідача за первісним позовом на користь позивача в силу ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають й судові витрати, у тому числі пов'язані зі сплатою послуг адвоката. Факт надання послуг та їх вартість позивачем за первісним позовом підтверджено наявними в матеріалах справи копіями свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1751 від 29.09.04 р., адвокатських запитів та відповідей на них, довіреностей, розрахунку, пояснень, платіжного доручення № 1186 від 08.04.08 р., виписки по рахунку. Факт участі адвоката у розгляді справи підтверджується й протоколами судових засідань.

З огляду на вищевикладене, вимоги зустрічної позовної заяви про розірвання Договору та про стягнення з відповідача за зустрічним позовом сум основного боргу за надані на підставі Договору послуги, пені, індексу інфляції, та 3% річних задоволенню не підлягають, оскільки спірний договір є нікчемним, отже вимоги про розірвання такого договору та про стягнення грошових кошт сум у зв'язку з його неналежними виконанням є безпідставними.

Судові витрати за зустрічним позовом покладаються на позивача за зустрічним позовом в порядку ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання відповідача за первісним позовом про витребування додаткових доказів по справі судом залишено без задоволення у зв'язку з тим, що відповідач не обґрунтував належним чином мети та необхідності такого витребування та дослідження витребуваних доказів.

Клопотання позивача за первісним позовом про забезпечення позову шляхом накладання арешту на належне відповідачеві майно - комплекс передпродажного огляду автомобілів є обґрунтованим та підлягає задоволенню з наступних причин.

Згідно із ст.66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ст.67 зазначеного кодексу, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові кошти відповідача.

За змістом ст.66 Господарського процесуального кодексу України, метою забезпечення позову є гарантування реального виконання майбутнього рішення господарського суду. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Додані позивачем за первісним позовом до заяви про забезпечення позову листи відповідача № 199 від 05.02.08 р. та без номеру та дати, що зареєстрований позивачем за № 33-08 від 24.03.08 р., містять ствердження про недійсність Договору, недотримання передбаченої законом форми договорів даного типу, про відсутність оригінального підпису відповідача, а також певні вимоги до позивача, в тому числі щодо відновлення стану автостоянки, передачі її відповідачеві, щодо відшкодування збитків.

Під час вирішення спору відповідач за первісним позовом неодноразово ухилявся від виконання вимог суду щодо забезпечення явки свого представника до судових засідань, чим затягував розгляд справи по суті.

Вищенаведене свідчить про те, що дії відповідача за первісним позовом не спрямовані на мирне та добровільне врегулювання спірних правовідносин, та викликає обґрунтоване припущення можливого ухилення відповідача від виконання рішення суду, у тому числі й шляхом відчуження належного йому майна.

Отже, заява позивача за первісним позовом про забезпечення позову є обґрунтованою, узгоджується із приписами ст.ст.66, 67 Господарського процесуального кодексу України та предметом первісного позову, внаслідок чого судом задовольняється.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 43, 44, 49, 66, 67, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.181, 209, 210, 215, 216, 220, 759, 760, 793, 794, 901 Цивільного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов - задовольнити.

Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; поточний рахунок НОМЕР_1 у Маріупольській філії Приватбанку, МФО НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Производственно-коммерческий центр „Оптима, ЛТД” (юр.адреса: Донецька область, м.Волноваха, вул.Щербакова, 5; фактична адреса: 83059, м.Донецьк, вул.Елеваторна, 3; поточний рахунок 260072208 у ДОД АППБ “Аваль”, м.Донецьк, МФО 335076, код ЄДРПОУ 13501821) 104174,34 грн. - суму грошових коштів, отриманих за нікчемним правочином, 1041,74 грн. держмита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 5000,00 грн. - суму витрат, пов'язаних зі сплатою послуг адвоката.

Первісний позов - забезпечити.

Накласти арешт в межах стягуваних сум на належне суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; поточний рахунок НОМЕР_1 у Маріупольській філії Приватбанку, МФО НОМЕР_2) майно, а саме - комплекс перепродажного огляду автомобілів, розташований у м.Маріуполь, вул.Макара Мазая, 1.

Видати накази у встановленому порядку.

У задоволенні зустрічного позову - відмовити.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 07.10.08 р.

Повний текст рішення підписано 13.10.08 р.

Суддя

Суддя Ломовцева Н.В.

Суддя Мальцев М.Ю.