Постанова № 25041193, 26.06.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2012 № 5011-22/1412-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Отрюха Б.В.

Тищенко А.І.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_2 - за дов. від 12.01.2012

від відповідача ОСОБА_3 - за дов. № 45-ГО/12 від 26.03.2012

від третьої особи не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»

на рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2012

у справі № 5011-22/1412-2012 (суддя Самсін Р.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Відкрите акціонерне товариство «Одеський райагропостач»

про визнання недійсним договору застави

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» про визнання недійсним договору застави товарів в обороті № 219Zr-08-1 від 27.11.2008 укладеного між філією № 24 «Севастопольська» Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк».

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.04.2012 у справі № 5011-22/1412-2012 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта» задоволено.

Визнано недійсним договір застави товарів в обороті № 219/Zr-08-1 від 27.11.2008, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю НК Альфа-Нафта» в особі філії № 24 «Севастопольська» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк».

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта» 1 073,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Вищезазначене рішення суду мотивовано тим, що оскільки належних доказів, які б свідчили про схвалення юридичною особою - Товариством з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта» правочину, який від його імені підписано директором філії № 24 «Севастопольська» 27.11.2008, суду не представлено, про їх наявність не повідомлено, а тому позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2012 у справі № 5011-22/1412-2012 та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм чинного процесуального права та неповним з'ясуванням та дослідженням матеріалів справи.

Представник позивача письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, однак у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, рішення суду просив залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Як зазначено у пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 N 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» та пункті 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 N 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року» до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення учасників судового процесу про час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника третьої особи.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, судова колегія встановила наступне:

27 листопада 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта» в особі філії № 24 «Севастопольська» (позивач у справі) був укладений договір застави товарів в обороті № 219Zr-08-1, яким забезпечені вимоги заставодержателя (банку) за Генеральним договором № 219-08 про здійснення кредитування та проведення інших банківських операцій від 27.11.2008 (а також будь-якими змінами і доповненнями до нього, в тому числі стосовно збільшення процентної ставки за користування кредитом, строку кредитування, суми кредиту тощо) укладеним з Відкритим акціонерним товариством «Броварський Райагропостач».

Згідно статті 1 Закону України «Про заставу» застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Як вбачається з позовної заяви, позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що договір застави від 27.11.2008, яким забезпечені вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромбанк» за генеральним договором про здійснення кредитування та проведення інших активних банківських операцій № 219-08 від 27.11.2008 укладений з Відкритим акціонерним товариством «Броварський райагропостач», підписаний з перевищенням повноважень директором філії товариства ОСОБА_5, а отже є недійсним.

Відповідно до пункту 1.6. Договору застави заставодавець засвідчує, що попередив заставодержателя про всі відомі йому права та вимоги інших осіб на предмет застави, в тому числі ті, що не зареєстровані у встановленому законом порядку; що предмет застави досі нікому не проданий, не подарований, не заставлений; не знаходиться під забороною відчуження та в податковій заставі, не підлягає вилученню і вільний від зобов'язань, крім тих, що передбачені цим договором від обтяжень судових спорі, на нього не було звернення стягнення; предмет застави не знаходиться у спільній частковій власності, не є часткою, паєм. На момент укладення даного договору до заставодавця не пред'явлені претензії чи майнові позови, пов'язані з вилученням предмета застави; на момент підписання цього договору не існує подій, що створюють загрозу належному його виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Частиною 4 статті 57 Господарського кодексу України визначено, що статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного капіталу та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.

Відповідно до частини 1 статті 88 Цивільного кодексу України, у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом.

Згідно пунктом 3.7. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта», затвердженого Зборами Учасників Товариства (протокол № 71 від 22.09.2005), філії та представництва діють на підставі положень про них. Положення про філії та представництва затверджуються Зборами Учасників Товариства. Керівники філій та представництв діють на підставі довіреності, що видається товариством.

Статтею 95 Цивільного кодексу України передбачено, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

Пунктом 9.4.1. Положення про філією № 24 - «Севастопольська» Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта» передбачено, що директор філії має право укладати від імені товариства договори відповідно до довіреності, виданої товариством.

Згідно Договору застави товарів в обороті № 219Zr-08-1 від 27.11.2008 заставодавцем є філія № 24 - «Севастопольська» Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта».

З наявної у матеріалах справи довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 20.10.2006, зареєстрованої у реєстрі за № 6185, Товариство з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта» уповноважує директора Філії № 24 - «Севастопольська» Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта» ОСОБА_5 представляти інтереси Товариства.

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. Положення про Філію № 24 - «Севастопольська» Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта», затвердженого Рішенням Загальних зборів учасників (протокол № 55 від 29 лютого 2008 року), філія є відокремленим підрозділом товариства без прав юридичної особи по законодавству України. Філія діє тільки від імені та за рахунок товариства.

Згідно частини 1 статті 65 Господарського кодексу України управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу.

У пункті 9.1. роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» вказано, що коло повноважень відособленого підрозділу юридичної особи стосовно укладення угод від імені цієї особи визначається її установчими документами, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджене юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.

Відповідно до пунктів 5.3., 5.4., 5.8 Положення про Філію № 24 - «Севастопольська» Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта» підсумки діяльності філії відображаються в щомісячних і річних балансах (з наступним включенням їх показників в фінансову звітність товариства), звітах про прибутки і збитки, а також у річному фінансовому звіті (з наступним включенням їх показників в фінансову звітність товариства). Філія надає фінансову та статистичну звітність у порядку, встановлено чинним законодавством України. Відповідальність за стан обліку, своєчасне представлення звітності покладається на головного бухгалтера філії, компетенція якого визначена посадовою інструкцією та чинним законодавством України. Персональна відповідальність за достовірність показників у звітах покладається на директора та головного бухгалтера філії.

Як вбачається з апеляційної скарги, відповідач в обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що приховування відомостей такого характеру від юридичної особи можна трактувати як зловживання, перевищення службових повноважень та розтрата майна юридичної особи, тоді як Товариство з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта» не зверталося до правоохоронних органів з заявою про вчинення злочину, проведення перевірки діяльності директора та головного бухгалтера філії, з заявами про факти зловживання посадовим становищем особою, яка займала посаду директора філії Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта» та неправомірне проставляння печатки на спірному договорі.

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою (частина 2 статті 207 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать прийняття до його виконання. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» від 12.03.1999 № 02-5/111, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Договір застави товарів в обороті № 219Zr-08-1 від 27.11.2008 належним чином зареєстрований, про що свідчить наявний у матеріалах справи Витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 21984103 від 10.12.2008, відповідно до якого яким обтяжувачем є Товариство з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», боржником - Філія № 24 - «Севастопольська» Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта», підстава обтяження - договір застави товарів в обороті № 219Zr-08-1 від 27.11.2008 (а.с. 58).

Крім того, колегія суддів звертає увагу на дату укладення договору застави, а саме 27.11.2008.

Як зазначено вище, положенням про філію визначено чіткий порядок надання звітності про її діяльність, а отже керівництво позивача мало бути проінформовано про факт укладання спірного правочину. В разі виникнення протиріч стосовно повноважень філії на укладення спірного договору, Товариство з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта» не було позбавлено можливості звернутися до суду з метою визнання договору застави недійсним. Однак, як свідчать матеріали справи, позовна заява надійшла до господарського суду міста Києва лише 02.02.2012.

Таким чином, колегія суддів враховуючи значний проміжок часу між датою укладання договору та зверненням позивача до суду з позовом про визнання його недійсним, а саме 02.02.2012, вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а рішення господарського суду - скасуванню.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» на рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2012 у справі № 5011-22/1412-2012 задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2012 у справі № 5011-22/1412-2012 скасувати.

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Альфа-Нафта» (бул. Лесі Українки, 26, м. Київ, 01133, код 31088169) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (бул. Лесі Українки, 26, м. Київ, 01133, код 19357325) 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 50 коп. судового збору за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

Видачу наказу доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 5011-22/1412-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Михальська Ю.Б.

Судді Отрюх Б.В.

Тищенко А.І.