Рішення № 25040866, 02.07.2012, Рутченківський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Кіровський районний суд м. Донецька)

2/0525/37/12

2-295/11

Справа № 2/0525/37/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2012р. Кіровський райсуд м. Донецька у складі: головуючого-судді Подолянчука І.М.

при секретарі Мінченковій С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго»

Про захист прав споживача, визнання відсутності заборгованості та зобов'язання провести перерахунокзахист прав споживачів та стягнення моральної шкоди , -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому вказує, що з травня 1996року він зі своєю сім'єю проживає за адресою: АДРЕСА_1.

На його ім'я в енергопостачальній організації- Кіровському РЕМ м. Донецька, який є філіалом компанії-відповідача, було відкрито особистий рахунок №НОМЕР_1.

13 років тому назад - в січні 1997року невідомими було викрадено електролічильник, який було встановлено на міжповерховій площадці і власником якого є відповідач -ВАТ «Донецькобленерго».

Про даний факт він своєчасно повідовив відповідача та орган внутрішніх справ за місцем свого проживання.

Відповідно до вимог п. 33 «Правил користування електроенергією для населенння», затверджених Постановою КМ України №1357 від 26 липня 1999р., в випадку користування електричною енергією без приладу обліку, з дозволу постачальника енергії, розрахунки зі споживачем проводяться відповідно до середньомісячного споживання ним електроенергії.

Так як споживання електроенергії до викрадення електролічильника за попередні 8 місяців 1996року, тобто з травня 1996року до січня 1997року, склало 655 кВт/год., то середньомісячне споживання електроенергії складає 81,87 кВт/год.

З вказаного періоду до травня 2010року він добросовісно проводив оплату відповідачу за спожиту електроенергію без приладу обліку спожитої електроенергії та на підставі середньомісячного споживання, тобто з розрахунку по 81,87 кВт/год. щомісячно.

Будь-якого договору про безоблікове споживання електроенергії з відповідачем він не укладав.

В квітні 2010року відповідачем було відключено подачу електроенергії в його квартиру.

Він звірився з відповідачем по розрахункам за спожиту електроенергію, при цьому відповідач, в порушення вимог ст.257 ЦК України, за межами трирічного строку позовної давності, провів розрахунки за спожиту електроенергію, починаючи з 1998року і не з розрахунку щомісячного споживання по 81,87 кВт/год, а з розрахунку 200 кВт/год за місяць.

Внаслідок цього у нього виникла значна заборгованість за спожиту електроенергію.

Для підключення квартири до електропостачання йому запропонували сплатити 30% заборгованості, що складає 888,05 грн. і сплатити рахунок за підключення-відключення електроенергії в сумі 135 грн., а також реструктуризувати борг на 6 місяців, тобто щомісячно сплачувати по 345 грн.

Так як відповідач є монополістом на ринку електропостачання, то він був змушений сплатити вказані суми.

Вважає, що вказаними неправомірними діями відповідача були грубо порушені його, як споживача електроенергії, права та спричинена майнова шкода в сумі 1713,05 грн.

Крім того, на лумку позивача, цими ж неправомірними діями відповідача йому була спричинена і моральна шкода, так як він відчував значний псхологічний дискомфорт, переніс стрес, побоювався за стан свого здоров'я, був змушений витрачати свій особистий час на збирання різних документів, в зв'язку з цим було порушено його звичний уклад життя, він переживає, що в любий момент відповідач може відключити постачання електроенергії в його квартиру, не дочікуючись судового рішення.

Спричинену вказаними неправомірними діями відповідача моральну шкоду він оцінив в 1000 грн.

Просив ухвалити судове рішення, яким визнати відсутність у нього заборгованості перед відповідачем по сплаті за спожиту електроенергію та зобов'язати відповідача провести перерахунок по його особистому рахунку № НОМЕР_1 з урахуванням трирічного строку позовної давності, передбаченого ст.257 ЦК України, а також з урахуванням середньомісячного споживання електроенергії в розмірі 81,87 кВт/год.

Також просив стягнути з відповідача - ВАТ «Донецькобленерго»на його користь 1713, 05 грн. в якості відшкодування майнової шкоди та 1000 грн.- в якості відшкодування моральної шкоди.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 в повному обсязі підтримав свої позовні вимоги та суду надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник віповідача за довіреністю позов не визнала та суду пояснила, що оспорювані дії відповідача були правомірними.

Посилання позивача ОСОБА_1 на трирічний строк позовної давності не можна прийняти до уваги, так як відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 264 ЦК України перебіг строку позовної давності переривається вчиненням особою дій, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого зобов'язання. Після переривання строку позовної давності його перебіг починається заново.

Так як позивач визнав заборгованість за спожиту електроенергію, уклав графік погашення заборгованості між енергопостачальником та споживачем за №1938 від 13 липня 2010р., складений на підставі п.28 «Правил користування електричною енергією для населення», затверджених Постановою КМ України №1357 від 26 липня 1999р., то він вчинив дії, що свідчать, на думку відповідача, про визнання ним боргу за спожиту електроенергію.

Крім того, 17 лютого 1997р. при відкритті особистого рахунку підприємством-енергопостачальником зі споживачем була узгоджена кількість середньомісячного споживання електроенергії в 200 кВт/год, про що свідчить підпис самого споживача ОСОБА_1 в його особистому рахунку.

Таким чином, посилання споживача на розмір середньомісячного споживання електроенергії в 81,87 кВт/год, на длумку відповідача, є безпідставним.

Крім того, відносини між електропастачальником та споживачем електроенергії регулюються ст.714 ЦК України, Законом України «Про електроенергетику» та «Правилами користування електричною енергією для населення», затвердженими Постановою КМ України №1357 від 26 липня 1999р., які не передбачають можливості відшкодування моральної шкоди у разі порушення зобов'язань з постачання електроенергії.

Також , на думку відповідача, відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди і на підставі вимог Закону України «Про хахист прав споживачів».

Просила ухвалити судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 3, 17, 33 «Правил користування електричною енергією для населення», затверджених постановою КМ України № 1357 від 26.07.1999р., споживання електричної енергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією між споживачем і енергопостачальником.

У разі пошкодження, втрати або неправильної роботи приладу обліку з вини споживача він відшкодовує вартість перевірки, ремонту або встановлення нового приладу обліку. В інших випадках перевірка, ремонт або заміна пошкодженого чи втраченого приладу обліку здійснюється за рахунок енергопостачальника або організації, яка відповідає за збереження приладу обліку.

Енергопостачальник повинен відновити облік електричної енергії протягом трьох місяців. Постачання електричної енергії без обліку понад три місяці забороняється.

В випадку користування єлектричною енергією без приладу обліку, з дозволу постачальника енергії, розрахунки зі споживачем проводяться відповідно до середньомісячного споживання ним електроенергії.

Як вбачається з пункту 1.9 Наказу В.О. директора Державної акціонерної енергопостачальної компанії «Донецькобленерго» «Про заходи зі зниження витрат електроенергії на її транспортування»№ 64 від 16.07.98р. при тимчасовій відсутності або пошкодженні у побутових абонентів приладів обліку електроенергії визначено слідуючі норми електроспоживання (без кухонних електроплит): однокімнатна квартира -100 кВт/год в місяць плюс 50 кВт/год за кожну додаткову кімнату.

Ст. ст. 3, 4, 24 Закону України «Про захист прав споживачів»вказує на те, що захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснює суд. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної шкоди.

Споживач має право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечними для життя та здоров'я людей товарами, послугами (роботами, послугами) у випадках, передбачених законом.

Пленум Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди»вказав, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 з сім'єю з трьох осіб з травня 1996року проживає у трикімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_1.

На його ім'я в енергопостачальній організації - Кіровському РЕМ м. Донецька, який є філіалом компанії-відповідача, відкрито особистий рахунок №НОМЕР_1.

13 років тому назад - в січні 1997року невідомими було викрадено електролічильник, який було встановлено на міжповерховій площадці і власником якого є відповідач -ВАТ «Донецькобленерго», яке згідно з редакцією Статуту, затвердженою Річними Загальними зборами акціонерів 27 березня 2012 року, змінило свою назву на Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Донецькобленерго» і зареєстроване виконавчим комітетом Горлівської міськради Донецької області (ЄДРПОУ за №00131268).

Про даний факт позивач своєчасно повідовив відповідача та орган внутрішніх справ за місцем свого проживання.

17 лютого 1997р. в особистому рахунку підприємством-енергопостачальником зі споживачем -позивачем ОСОБА_1 була узгоджена кількість середньомісячного споживання електроенергії в 200 кВт/год, про що свідчить підпис самого споживача -позивача ОСОБА_1 в його особистому рахунку.

Так як споживання електроенергії до викрадення електролічильника за попередні 8 місяців 1996року, тобто з травня 1996року до січня 1997року, склало 655 кВт/год, а середньомісячне споживання електроенергії складало 81,87 кВт/год., то позивач ОСОБА_1, в порушення діючих нормативних документів, не узгоджуючи свої дії з енергопостачальником, самостійно визначив щомісячну кількість спожитої електроенергії без приладу обліку в 81,87 кВт/год, за використання якої і став сплачувати енергопостачальнику- відповідачу по справі з вказаного періоду до травня 2010року.

Будь-якого договору про безоблікове споживання електроенергії з відповідачем на строк понад три місяці позивач ОСОБА_1 не укладав.

В квітні 2010року відповідачем було відключено подачу електроенергії в квартиру позивача із-за значної заборгованості за спожиту електроенергію на протязі вказаного часу.

Позивач ОСОБА_1 звірився з відповідачем по розрахункам за спожиту електроенергію, при цьому відповідач провів розрахунки за спожиту електроенергію, починаючи з 1998року і з розрахунку 200 кВт/год за місяць, а не з розрахунку щомісячного споживання по 81,87 кВт/год, який самостійно визначив позивач ОСОБА_1

Внаслідок цього у позивача ОСОБА_1 виникла значна заборгованість за спожиту електроенергію.

Для підключення квартири до електропостачання посадові особи відповідача на підставі п.28 «Правил користування електричною енергією для населення», затверджених Постановою КМ України №1357 від 26 липня 1999р., запропонували позивачеві реструктуризувати борг на шість місяців, підписати графік погашення заборгованості та сплатити 30% заборгованості, що складає 888,05 грн., а також сплатити рахунок за підключення-відключення електроенергії в сумі 135 грн., а також щомісячно сплачувати по 345 грн. дл я погашання заборгованості.

Всі ці пропозиції посадових осіб відповідача позивач ОСОБА_1 не оскаржував у встановленомсу законом порядку, а добровільно виконав упродовж зазначеного часу і повністю погасив заборгованість за спожиту електроенергію.

Посилання позивача ОСОБА_1 на перебіг трирічного строку позовної давності до стягнення з нього заборгованості за спожиту електроенергію за межами трирічного строку позовної давності суд не приймає до уваги, так як відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 264 ЦК України перебіг строку позовної давності переривається вчиненням особою дій, що свідчать про визнання нею свого боргу або іншого зобов'язання. Після переривання строку позовної давності його перебіг починається заново.

Так як позивач ОСОБА_1 фактично визнав заборгованість за спожиту на протязі 1997-2010 років електроенергію, на підставі п.28 «Правил користування електричною енергією для населення», затверджених Постановою КМ України №1357 від 26 липня 1999р. уклав з відповідачем графік погашення заборгованості за №1938 від 13 липня 2010р., повністю і добровільно сплатив вказану заборгованість, то суд вважає, що позивач ОСОБА_1 вчинив дії, що свідчать про визнання ним боргу за спожиту електроенергію.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 не навів суду будь-яких допустимих та достовірних доказів того, що небезпечними для життя чи здоров'я людей роботами чи послугами відповідача йому було спричинено моральну шкоду, на відшкодування якої, відповідно до вимог ч.5 ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів», він мав би право.

Крім того, правовідносини між електропастачальником та споживачем електроенергії регулюються ст.714 ЦК України, Законом України «Про електроенергетику» та «Правилами користування електричною енергією для населення», затвердженими Постановою КМ України №1357 від 26 липня 1999р., які не передбачають можливості відшкодування електропостачальником моральної шкоди у разі порушення зобов'язань з постачання електроенергії.

Таким чином, з матеріалів справи та досліджених у судовому засіданні доказів у їх сокупності не вбачається підстав для визнання відсутності у позивача ОСОБА_1 заборгованості перед відповідачем по сплаті за спожиту електроенергію та зобов'язаня відповідача провести перерахунок по особистому рахунку № НОМЕР_1 позивача ОСОБА_1 з урахуванням трирічного строку позовної давності і з урахуванням середньомісячного споживання електроенергії в розмірі 81,87 кВт/год, а також передбачених законом підстав для стягнення з відповідача -ПАТ «ДТЕК «Донецькобленерго»на користь позивача ОСОБА_1 1713, 05 грн. в якості відшкодування майнової шкоди та 1000 грн.- в якості відшкодування моральної шкоди.

На підставі викладеного, суд вважає за необхідне відмовити ОСОБА_1 в задоволенні його позовних вимог, як безпідставних та не обгрунтованих на законі.

Керуючись ст.ст. 2, 24 - 27 Закону України «Про електроенергетику»; пунктами 3, 17, 28, 33 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених Постановою КМ України від 26.07.1997р. № 1357; пунктом 1.9 Наказу В.О. директора Державної акціонерної енергопостачальної компанії «Донецькобленерго» «Про заходи зі зниження витрат електроенергії на її транспортування»№ 64 від 16.07.98р.; ст. 3, п.5 ст. 4, 24 Закону України «Про захист прав споживачів»; частинами 1, 3 ст. 264, ст.714 ЦК України; постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди»; ст. 10, 11, 88, 209, 212, 213, 214, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго»про визнання відсутності заборгованості перед відповідачем по сплаті за спожиту електроенергію та зобов'язаня відповідача провести перерахунок по особистому рахунку № НОМЕР_1 позивача ОСОБА_1 з урахуванням трирічного строку позовної давності і з урахуванням середньомісячного споживання електроенергії в розмірі 81,87 кВт/год, а також стягнення з відповідача -ПАТ «ДТЕК «Донецькобленерго»на користь позивача ОСОБА_1 1713, 05 грн. в якості відшкодування майнової шкоди та 1000 грн. - в якості відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Кіровського районного суд м. Донецька протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: