Рішення № 25040791, 25.06.2012, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 червня 2012 р. Справа № 5024/2011/2011

Господарський суд Херсонської області у складі судді Гридасова Ю.В. при секретарі Джафаровій М.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Одеської залізниці, м. Одеса,

до Міського комунального підприємства "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона", м. Херсон,

про зобов'язання укласти договір,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 - юрисконсульт, довіреність № 158 від 03.01.2012 р.;

відповідача - ОСОБА_2 - представник, довіреність № 01-04-08/2275 від 11.10.2011 р.

Відповідно до повторного автоматичного розподілу справ, 29.05.12 р. справу передано на новий розгляд судді Гридасову Ю.В.

Одеська залізниця (позивач) звернулась до господарського суду Херсонської області з позовною заявою, в якій просить суд зобов'язати Міське комунальне підприємство "Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона" (відповідач) укласти з позивачем договір на експлуатацію каналізаційних та водопровідних мереж з 01.11.2011 року, у зв'язку з обов'язковістю укладення такого договору відповідно до вимог закону. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ст. 22 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", ст. 179 Господарського кодексу України.

Представник позивача в ході судового засідання підтримав вимоги, викладені у позовній заяві. У додаткових поясненнях, представлених суду 22.06.12 р. позивач додатково посилається на те, що предметом спірного договору є не надання житлово-комунальних послуг, а надання в експлуатацію (користування) мереж. ДП "Одеська залізниця" не визнає себе виробником житлово-комунальних послуг по спірному договору, а вважає себе розпорядником мереж. У відповідності з п. 4.2. Статуту Одеської залізниці майно Залізниці є державною власністю і закріплюється за нею на праві повного господарського відання. Позивач не стверджує, що виробляє житлово-комунальні послуги для МКП "ВУВКГ міста Херсона". Позивач вважає правовою природою спірного договору "Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", Закони України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги" .

Представник відповідача в ході судового засідання заперечував проти позовних вимог, відповідно до відзиву на позовну заяву, посилаючись на те, що позивач не є споживачем послуг з водопостачання та водовідведення за адресами, вказаними у проекті спірного Договору, відповідно до п. 1.3. "Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", які зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.10.2008 р. № 936/15627 та ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Каналізаційні та водопровідні мережі, які знаходяться за адресами, вказаними у проекті спірного Договору, фактично не передані до комунальної власності та не знаходяться на балансі Відповідача.

Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, що прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, господарський суд

в с т а н о в и в :

За договором від 15.11.1999 року № 1221/НГС Одеська залізниця безоплатно передала із свого балансу у комунальну власність Херсонському міському житловому Управлінню (Управлінню житлового господарства) об'єкти житлового фонду: житлові будинки по вул. Паровозній, № 121 - А, 123, 123-А, 15, 45, 49, 51, 53, 55, 57, 59, 61, 77, 87, 87-А. 91, 97, 101, 103, 105, 107, 109, 111, 113, 115, 117, 119, 131, по проспекту Ушакова № 68, 89, 91, по вул. Привокзальній № 1-А, 5, 16, 12, 20, 22. 26, по вул. Залізничній № 11, 11-А, 13, 15, 19, 21. Крім того, пунктом 2.2 зазначеного договору встановлено, що жодна із сторін не має права виставляти додаткові вимоги крім тих, що передбачені договором.

Додатково питання здійснення передачі інженерних мереж до комунальної власності було погоджено рішенням ІХ-ої сесії Херсонської міської ради № 153 від 17.12.1999 року, пунктом 1 якого передбачається надання згоди на прийняття відомчого житлового фонду Одеської залізниці з інженерними мережами.

18.01.2000 року рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради № 30 були затверджені акти приймання-передачі зазначеного житлового фонду та встановлені терміни передачі на баланс інженерних мереж. За даним рішенням відповідач повинен був прийняти на свій баланс спірні мережі в термін до 01.05.2000 року.

Згідно з рішенням Херсонської міської ради від 29.03.2007 року № 357 Херсонська міська рада надала згоду на прийняття до комунальної власності територіальної громади міста мереж водопостачання та каналізації, що знаходяться на балансі Херсонського будівельно-монтажного управління № 4 Одеської залізниці. Станом на день розгляду справи фактичної передачі зазначених мереж до комунальної власності не відбулося.

Листом від 24.07.2000 року № 01-18/606 відповідач висунув вимоги про передачу матеріалів, обладнання та механізмів необхідних для здійснення експлуатації спірних комунікацій.

Листом від 09.01.2003 року № 01-4-2/33 відповідач додатково вимагав виконання технічних умов з будівництва окремих житлових будинків, введених в експлуатацію за радянських часів, які були прийняті в комунальну власність на початку 2000 року.

Листом від 27.10.2004 № 01-2-2/1244 відповідач вимагав обладнання залізницею житлового фонду, переданого в комунальну власність на початку 2000 року, приладами обліку водоспоживання.

Листом від 23.08.2011 року № 01-09-08/1830 відповідач повідомив позивача про відмову укласти договір на експлуатацію каналізаційних та водопровідних мереж.

Предметом даного судового розгляду є вимоги про зобов'язання відповідача укласти договір на експлуатацію каналізаційних та водопровідних мереж з позивачем у зв'язку з обов'язковістю укладення такого договору за вимогами закону.

Позовні вимоги обґрунтовані обов'язковістю укладення спірного договору згідно з прямою вказівкою закону, оскільки позивач є виробником житлово-комунальних послуг, а відповідач - виконавцем.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Статтею 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Виробник послуг може бути їх виконавцем.

Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно віл цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

За п. 1 ч. 2 ст. 22 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виробник зобов'язаний укласти договір з виконавцем (споживачем) про умови надання житлово-комунальних послуг.

Разом з тим, як встановлено в ході судового розгляду справи, предметом проекту спірного договору є надання позивачем в експлуатацію відповідачу каналізаційних і водопровідних мереж (п. 1.1. проекту Договору), а Відповідач (Споживач за умовами Договору) сплачує за експлуатацію каналізаційних мереж у відповідності з їх довжиною (п. 2.1. проекту Договору). Отже, дійсною правовою природою спірного проекту Договору є майновий найм (оренда) майна, а не надання житлово-комунальних послуг (підряд).

Відповідно на спірні правовідносини не розповсюджуються зазначені у позовній заяві правові підстави для обов'язковості укладення спірного договору.

Крім того, відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Поданий позивачем на розгляд суду проект договору не містить підпису й печатки позивача.

Доказів направлення на адресу відповідача належним чином оформленого проекту спірного договору позивачем, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, суду не представлено.

За вказаних обставин, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

в и р і ш и в :

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

(Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом).

Дата оформлення та підписання рішення відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України "02" липня 2012 р.

Суддя Ю.В. Гридасов