Рішення № 25040599, 25.06.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" червня 2012 р.Справа № 5017/1293/2012

за позовом Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт"

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП. ЛТД"

про стягнення 3 522 990,89 грн.;

Суддя Оборотова О.Ю.

за участю представників сторін

Від позивача: ОСОБА_2 -довіреність №020/7-1035 від 15.11.2011р.

Від відповідача: ОСОБА_3 -довіреність від 06.04.2012р.

Суть спору: Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП. ЛТД" про стягнення 3 522 990,89 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.04.2012 року порушено провадження по справі № 5017/1293/2012.

11.06.2012р. до господарського суду Одеської області від представника відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого просить суд у задоволенні позову відмовити.

25.06.2012р. до господарського суду Одеської області від представника відповідача надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи на пятнадцять днів.

25.06.2012р. до господарського суду Одеської області від представника позивача надійшло заперечення на відзив.

У судовому засіданні 25.06.2012 р. після виходу судді з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

8 вересня 2003 року між Державним підприємством „Одеський морський торговельний порт" (Порт) та Товариством з обмеженою відповідальністю „МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП.ЛТД" (Товариство) було укладено договір № КД-4282 про надання послуг, відповідно до умов якого Одеський порт бере на себе зобов'язання з виконання для Товариства визначених у підпунктах 3.1.1.-3.1.7. цього договору робіт та послуг, пов'язаних із переваленням вантажів (навантажувально-розвантажувальних робіт), а Товариство зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Відповідно до п. 2.5 договору № КД-4282 від 08.09.2003р. Товариство забезпечує Одеському порту об'єм робіт та послуг у відношенні фактичного вантажопотоку, забезпеченого силами Товариства відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до п. 2.6. Договору № КД-4282 від 08.09.2003р. та. додаткової угоди до Договору № 12 від 10.10.2011р. Товариство гарантує залучення для перевалення через навантажувально-виробничий комплекс № 2 (НВК-2) вантажопотоку в об'ємі не менше 1 560тис. тонн на рік із врахуванням тонн, оброблених у контейнерах, робіт, пов'язаних із завантаженням/розвантаженням контейнерів (стафіровка/розстафіровка).

Відповідно до п. 4.4. Договору та додаткової угоди до Договору № 6 від 07.11.2008р. Сторони щомісячно до 14-го числа місяця, наступного за звітним, підписують акт виконаних Одеським портом робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, наявні акти виконаних робіт за період 01.01.2011р. - 31.12.2011р. згідно яких, Товариством перевантажено 1 259 997,37тонн вантажу.

У випадку невиконання Товариством вимог п. 2.6. Договору, Товариство компенсує Одеському порту втрати у розмірі 15 % від вартості комплексу навантажувально - розвантажувальних робіт у відношенні об'єму вантажу, якого бракує, виходячи із середньоприбуткової ставки за відпрацьований рік.

Відповідно до п. 5.5 договору № КД-4282 від 08.09.2003р. середньоприбуткова ставка розраховується як відношення прибутку, отриманого від навантажувально-розвантажувальних робіт за відпрацьований рік, до загальної кількості тонн вантажу за аналогічний період.

Таким чином, сума компенсації за невиконання Товариством умов п. 2.6 Договору за період з 01.01.2011р. по 31.12.2011р. складає 3 522 990,89 грн.

30.01.2012р. Порт звернувся до Товариства із письмовою претензією № 020/1-65, відповідно до якої просив Товариство перерахувати на розрахунковий рахунок Одеського порту суму компенсації 2 935 825,74грн.

07.02.2012р. Порт звернувся до Товариства із уточненнями до претензії № 020/1-105 відповідно до якої просив Товариство перерахувати на розрахунковий рахунок Одеського порту суму компенсації 3 522 990,89грн.

У позовній заяві позивачем зазначено, що Відповідач обґрунтовує свою позицію, зокрема, тим, що Позивачем у розрахунку кількості вантажів, залучених Товариством за рік, у складі загального вантажопотоку, що гарантується Товариством для перевалки через НРК-2, мали бути враховані вантажі, що проходять у каботажі, так як нібито Позивач погодився на врахування таких вантажів листом від 09.09.2011р. № 41-КД-1282/2211.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до листа Одеського порту, у якому зазначається тільки про готовність адміністрації порту розглянути можливість врахування в об'ємі загального вантажопотоку, гарантованого Товариством для перевалки через комплекс НРК-2, вантажі, що проходять у каботажі, за умови включення вартості їх перевалки у загальну вартість комплексу НРР відповідно до відсоткової ставки, зазначеної у Договорі.

На виконання п. 4.4. Договору № КД-4282 від 08.09.2003р. сторони щомісячно підписували акти приймання-здавання виконаних робіт за Договором. Позивачем зазначено, що з боку Відповідача не надходило зауважень та заперечень щодо зазначених в актах за спірний період об'ємів перевантаженого Товариством вантажу, що у свою чергу є підтвердженням вірно визначеного Одеським портом об'єму фактично перевантаженого Товариством вантажу за рік саме на підставі даних актів виконаних робіт за Договором, і, як наслідок, встановлення факту невиконання останнім зобов'язань за Договором щодо забезпечення гарантованого об'єму вантажопотоку за рік. З метою роз'яснення питання щодо необхідності оподаткування податком на додану вартість суми компенсації Одеський порт звернувся до Державної податкової служби в Одеській області за наданням відповідної податкової консультації, що підтверджується листом від 31.01.2012р. № 03/792. Відповідно до податкової консультації Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі від 01.03.2012р. № 5650/10/31-035 „кошти, отримані як сума штрафу та пені за затримку оплати чи постачання товарів (послуг) тощо, необхідно розцінювати як компенсацію вартості товарів/послуг, яка включається до бази оподаткування ПДВ". Як вбачається із змісту консультації, висновки Державної податкової інспекції ґрунтуються, зокрема, на такому.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 розділу V Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України згідно зі ст. 186 ПК України.

Згідно з п. 188.1. ст. 188 розділу V ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів (послуг) визначається виходячи з її договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 ПК України, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками-суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

Відповідно до Додаткової угоди до Договору № 10 від 07.09.2009р. Товариством не було виконано вимоги п. 2.6. Договору, у зв'язку з чим Відповідач компенсував Одеському порту певну суму грошових коштів на підставі п. 5.5 Договору, на таку суму компенсації без жодних заперечень з боку Товариства було нараховано ПДВ (п. 1 додаткової угоди до Договору № 10 від 07.09.2009р.).

Згідно з п. 2 ст. 136 Господарського кодексу України, Закону України «Про управління об'єктами державної власності»Міністерство інфраструктури України здійснює контроль за ефективністю використання і збереження закріпленого за підприємствами транспортної галузі державного майна та забезпечує його ефективне використання. У державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади (ст. 326 ЦК України)

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1734 від 23.12.2004р. Одеський порт віднесений до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави.

Таким чином, невиконання Товариством умов п. 2.6. Договору призводить до

недоотримання грошових коштів Одеським портом у значному обсязі, а отже

порушує права Позивача як суб'єкта господарювання, підприємства, яке має стратегічне значення для економіки та безпеки держави, а також соціальні та економічні інтереси трудового колективу Одеського порту та інтереси власника майна.

11.06.2012р. до господарського суду Одеської області від представника відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого просить суд у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що за період 2011р. відповідачем було виконано роботи з перевалки 9 593,84 тонни щебеню в якості каботажного вантажу, що був залучений від Приватного підприємства "Ремерцентр" на підставі листа вих. № 185 від 16.08.2011р. Листом вих. № 41-КД-1282/2211 від 09.09.2011р. Позивач погодився розглянути можливість зарахування вантажів, що йдуть в каботажі, у складі загального вантажопотоку, що гарантується Товариством для перевалки через комплекс ППК-2. Вказаний обсяг вантажів враховано не було, що свідчить про невірний розрахунок суми компенсації.

Відповідно до ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Втім, відповідно до ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Позивачем розрахована сума компенсації, що підлягає сплаті Відповідачем відповідно до п. 5.5 Договору, з урахуванням ПДВ. В обґрунтування такої позиції від посилається на податкову консультацію Спеціальної ДШ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі від 01.03.2012р. № 5650/10/31-035.

Відповідно до п. 14.1.185 ст. 14 Податкового кодексу України (надалі - "ПК України"), постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності. Відповідно до ст. 186 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких знаходиться на території України, та постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

В той же час сума, що сплачується Товариством Порту відповідно до п. 5.4 Договору, є компенсацією витрат Порту, а не постачанням послуг. Відповідно до статті 186 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування ПДВ є саме операція платника податку з надання послуги, а не сума, яку одержувач послуги сплачує платнику податків, а визначення постачання послуги передбачає виконання операції, тобто здійснення платником податків певних дій, що мають вартісну характеристику, за виконання яких одержувач послуг власне і сплачує плату постачальнику.

Відповідачем зазначено консультація стосується коштів, отриманих, як сума штрафу за затримку оплати чи постачання послуг, і отже не може бути застосованою в цьому випадку, оскільки в цьому спорі компенсація вимагається за невиконання умови про залучення вантажопотоку, а не за затримку оплати послуг, і послуги Позивачем Відповідачу, як вже було зазначено, не надані.

Відповідно до п. 14.1.172 ст. 14 ПК України, податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Згідно зі ст. 52 ПК України за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Наслідки надання податкової консультації встановлюються ст. 53 ПК України. Згідно зі вказаною статтею, не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована. Втім, платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Статтею 35 ГПК України встановлює наступні підстави звільнення від доказування, а саме: 1. обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. 2. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. 3. Вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. 4. Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. 5. Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи.

25.06.2012р. до господарського суду Одеської області від представника позивача надійшло заперечення на відзив, відповідно до якого зазначено, що Відповідач вважає, що у даному спорі Товариство звільняється від відповідальності за невиконання умов п. 2.6. договору про надання послуг від 08.09.2003 р. № КД-4282 у зв'язку із відсутністю його вини. Товариство стверджує, що останнім вжито усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання своїх зобов'язань перед Позивачем, а саме: „укладено всі договори щодо надання послуг третім особам з надання послуг з перевалки вантажів, здійснювались кроки шодо збільшення обсягів операцій з перевантаження вантажів Відповідачем, належним чином виконані всі зобов'язання перед своїми контрагентами. Втім, через зниження динаміки надання послуг на ринку Відповідач не в змозі був виконати зобов'язання щодо залучення вантажів в обсязі, визначеному п. 2.6. Договору". Відповідно до п. 2.2. договору від 08.09.2003 р. № КД-4282 саме на Відповідача покладається обов'язок вживати заходи щодо залучення максимально вигідних клієнтів на основі та з урахуванням виробничих зв'язків та досвіду роботи як Одеського порту, так і Товариства. З метою найбільш повного завантаження потужностей, що у свою чергу прямо кореспондується із п. 2.6. Договору Товариство гарантує залучення для перевалки через навантажувально-виробничий комплекс № 2 (НВК-2) вантажопотоку в об'ємі не менше 1 560,00 тис. тонн на рік (із врахуванням тонн, оброблених в контейнерах). Таким чином, лист Приватного підприємства «РЕМЕРЦЕНТР»від 16.08.2011р. №185 не доводить відсутність вини відповідача за невиконання умов п. 2.6. договору.

Відповідачем не виконано покладеного на нього як на господарюючого суб'єкта частиною 2 статті 226 ГК України обов'язку, а саме: „Сторона. яка порушила своє зобов'язання або напевне знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону", що додатково підтверджує факт безвідповідального ставлення Відповідача до виконання своїх обов'язків за Договором. Останній не звернувся до Позивача із будь-якими пропозиціями щодо врегулювання питання в частині вантажопереробки за Договором та не вжив усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язань за Договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник зобов'язаний передати кредитору у випадку порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України). Штрафом є неустойка, розрахована у відсотках від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання (ч.2 ст. 549 ЦК України).

Так, згідно зі ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо доведе, що порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, невиконання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товар необхідних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема з договорів та інших правочинів, інших юридичних фактів (п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України). У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події (ч. 6 ст. 11 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦКУ). Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства (ст. 526 ЦК України). Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно вимог статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема : письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт".

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 50, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП. ЛТД" про стягнення 3 522 990,89 грн. - задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП. ЛТД" (65026, м. Одеса, Митна площа,1, р/р 26002127261 в ПАТ «Марфін Банк», МФО 328168, код ЄДРПОУ 19349403) на користь Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" (65026, м. Одесса, Митна площа, 1, код ЄДРПОУ 01125666, р/р 26004124091 у ПАТ «Марфінбанк», МФО 328168) -3 522 990,89грн.; витрати по сплаті судового збору у сумі 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять) гривень 50 (п'ятдесят) коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 02.07.2012р.

Суддя О.Ю.Оборотова