Рішення № 25040422, 03.07.2012, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.12 Справа№ 5015/2399/12

За позовом Прокурора Сихівського району м.Львова в інтересах держави в особі Львівського міського комунального підприємства „Львівтеплоенерго", м.Львів

до відповідача Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова, м.Львів

про стягнення 203557грн. 50коп.

Суддя: Гоменюк З.П.

Секретар судового засідання Гривняк Г.Т.

Представники:

від прокуратури: Татарин Ю.

від позивача: Негря Г.Ю.

від відповідача: Куцак В.Л.

Представникам сторін, роз'яснено зміст ст. 22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов'язки, зокрема, права заявляти відводи. Заяв про відвід суддді не поступало.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області прокурором Сихівського району подано позов в інтересах держави в особі Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова про стягнення 192961грн. 93коп. основного боргу, 4395грн. 97коп. 3 % річних, 2089грн. 34коп. інфляційних втрат та 4110грн. 26коп. пені.

Ухвалою суду від 15.06.2012 р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 03.07.2012р.

Представники позивача та прокуратури в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, просять позов задоволити.

Представник відповідача проти позовних вимог не заперечив, подав суду відзив від 02.07.2012р. № 290, виникнення заборгованості в сумі 192961грн. 93коп. пояснює несвоєчасним перерахуванням коштів з державного бюджету, оскільки КЕВ м.Львова є бюджетною організацією та фінансується за рахунок державного бюджету та є неприбутковою організацією, просить суд зменшити розмір нарахованої пені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне:

06.11.2009р. між ЛМКП "Львівтеплоенерго" та Квартирно-експлуатаційним відділом м.Львова укладено договір № 4534/Ш про постачання теплової енергії в гарячій воді, відповідно до п.1, п.6.1-6.3 якого позивач зобов"язувався постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач (відповідач) зобов'язувався отримувати та оплачувати до 25 числа місяця, наступного за звітним сплачувати вартість фактично спожитої теплової енергії, розрахунковим періодом є календарний місяць.

На виконання умов вказаного договору позивачем здійснювалось постачання теплової енергії. Однак, відповідачем своїх зобов"язань по її оплаті належним чином не виконано, станом на 24.05.2012р. заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію за період з 01.01.2011р. по 30.04.2011р. становить 192961грн. 93коп.

Відповідно до п.7.2.3. договору та ст.ст.1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, розмір якої відповідно до представленого суду розрахунку за період з 26.07.2011р. по 25.01.2012р. становить 419грн. 39коп.

Також позивач відповідно до ст.625 ЦК України просить стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 4395грн. 97коп. за період з 01.01.2011р. по 01.05.2012р. та 2089грн. 34коп. інфляційних втрат за період з 01.01.2011р. по 01.03.2012р.

При прийнятті рішення у даній справі, суд керувався наступним:

Відповідно до вимог ст.509 ЦК України - зобов"язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов"язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку. Зобов"язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов"язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України, передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням, встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 530 ЦК України встановлено - якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (із змінами та доповненнями) встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (статті 1 та 3 Закону).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пункти 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов"язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Розглянувши клопотання про зменшення розміру нарахованої до сплати пені, суд враховуючи визнання відповідачем суми основного боргу та обставини, викладені у відзиві на позов, вважає за можливе відповідно до п.3 ст. 83 ГПК України зменшити її розмір до 2055грн. 13коп. (1/2 заявленого розміру).

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, враховуючи визнання відповідачем основного боргу, зменшення судом суми пені, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині стягнення 192961грн. 93коп. основного боргу, 4395грн. 97коп. 3 % річних, 2089грн. 34коп. інфляційних втрат та 2055грн. 13коп. пені.

В частині стягнення решти суми пені в розмірі 2055грн. 13коп. - відмовити.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 549, 625 ЦК України, ст. ст.193, 229, 230, 231, 233, 343 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 44, 49, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова, м.Львів, вул..Шевченка, 3 „а" ( ідентифікаційний код 07638027) на користь Львівського міського комунального підприємства „Львівтеплоенерго", м.Львів, вул. Д.Апостола, 1 (ідентифікаційний код 05506460) 192961грн. 93коп. основного боргу, 4395грн. 97коп. 3 % річних, 2089грн. 34коп. інфляційних втрат та 2055грн. 13коп. пені. Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

3. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова, м.Львів, вул..Шевченка, 3 „а" ( ідентифікаційний код 07638027) в доход державного бюджету 4030грн. 04коп. судового збору. Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Суддя Гоменюк З.П.

Повний текст рішення виготовлено

та підписано 05.07.2012р.