Рішення № 25040099, 20.06.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-71/5041-2012 20.06.12

За позовом Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія»

до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»

про стягнення суми в розмірі 4 954,49 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 94 від 24.11.2011 р.

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія»(далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»(далі - відповідач) про стягнення суми в розмірі 4 954,49 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхове відшкодування в розмірі 4 604,23 грн., внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, яка керувала транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі -ДТП).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.04.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-71/5041-2012, розгляд справи призначено на 18.05.2012 р.

13.04.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано клопотання про витребування доказу.

14.05.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано документи на виконання вимог ухвали від 16.04.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/5041-2012.

У судове засідання 18.05.2012 р. представник позивача з'явився. Вимоги ухвали від 16.04.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/5041-2012 позивач виконав.

Клопотання представника позивача про витребування доказу судом задоволено.

Представник відповідача у судове засідання 18.05.2012 р. не з'явився. Вимоги ухвали від 16.04.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/5041-2012 відповідач не виконав.

Враховуючи те, що представник відповідача в судове засідання 18.05.2012 р. не з'явився, а також у зв'язку з невиконанням відповідачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 16.04.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/5041-2012 та задоволенням судом клопотання позивача про витребування доказу, розгляд справи відкладено на 06.06.2012 р.

У судове засідання 06.06.2012 р. представник позивача з'явився.

Представник відповідача у судове засідання 06.06.2012 р. з'явився. Вимоги ухвали від 16.04.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/5041-2012 відповідач виконав частково.

У судовому засіданні 06.06.2012 р. представники сторін заявили клопотання про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів згідно зі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши у судовому засіданні 06.06.2012 р. клопотання представників сторін про продовження строку розгляду спору, враховуючи особливості розгляду спору, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання про продовження строку розгляду спору.

У судовому засіданні 06.06.2012 р. судом оголошено перерву у судовому засіданні до 20.06.2012 р.

20.06.2012 р. представником відповідача подано через відділ діловодства господарського суду міста Києва письмовий відзив на позов, яким відповідач не визнає позовні вимоги в частині стягнення з останнього пені та витрат на проведення авто товарознавчого дослідження та отримання довідки ДАІ.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

10 березня 2010 року між Державним підприємством «Львівське лісове господарство»(далі - страхувальник) та Приватним акціонерним товариством «Українська охоронно-страхова компанія»(далі - позивач) укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного Г1-20) № ЛТ.ДМт06-01.201 (далі - Договір), відповідно до якого позивачем були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля «Фольцваген», державний номерний знак НОМЕР_1.

28.01.2011 р. о 11 год. 00 хв. в м. Львові по вул. Митрополита Андрея 18, гр. ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «Лексус», державний номерний знак НОМЕР_2, не вибрав безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Фольцваген», державний номерний знак НОМЕР_1, завдавши транспортним засобам технічних пошкоджень.

Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 24.02.2011 р. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. Відповідно до Звіту № 72/11 про оцінку автомобіля марки «Фольцваген», державний номерний знак НОМЕР_1, вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнту фізичного зносу, завданого власнику автомобіля марки «Фольцваген», державний номерний знак НОМЕР_1, в результаті його пошкодження під час ДТП, яка сталась 28.01.2011 р. о 11 год. 00 хв. в м. Львові по вул. Митрополита Андрея 18, складає 6 309,31 грн.

Позивачем здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 4 604,23 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1131 від 26.04.2011 р. (1 604,23 грн.), № 1163 від 28.04.2011 р. (1 000,00 грн.), № 1203 від 05.05.2011 р. (2 000,00 грн.).

Згідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат (затрат) переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується винною особою.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Лексус», державний номерний знак НОМЕР_2, ОСОБА_2, застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант», згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/3908272.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Таким чином, на підставі вищезазначених норм та у зв'язку з укладенням Полісу № ВС/3908272 відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати шкоду, заподіяну страхувальником майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «Лексус», державний номерний знак НОМЕР_2.

Враховуючи те, що цивільно-правову відповідальність ОСОБА_2, який на законних підставах керував автомобілем марки «Лексус», державний номерний знак НОМЕР_2, в момент скоєння вищезазначеного ДТП, застраховано відповідачем, що підтверджується Полісом № ВС/3908272, відповідач згідно з статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України «Про страхування»зобов'язаний в межах ліміту відповідальності виплатити страхове відшкодування позивачу.

Позивач звернувся до відповідача із заявою на виплату страхового відшкодування в (порядку регресу) № 2004 від 09.08.2011 р.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач вищезазначену заяву отримав, проте відповіді на неї не надав, відшкодування не здійснив.

У своєму письмовому відзиві відповідач заперечує проти стягнення з нього на користь позивача пені в розмірі 380,28 грн.

Судом не приймається до уваги дане заперечення відповідача з огляду на наступне.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про правомірність нарахування позивачем пені, оскільки позивач є особою, яка має право на отримання страхового відшкодування в розумінні ст. 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 07.09.2011 р. у справі № 48/144.

Судом здійснено перерахунок розміру пені та встановлено, що сума пені, яка підлягає сплаті відповідачем на користь позивача, складає 318,17 грн.

У своєму письмовому відзиві відповідач також заперечує проти стягнення з нього витрат на проведення суб'єктом оціночної діяльності -суб'єктом господарювання оцінки транспортного засобу в розмірі 420,00 грн. та витрат на оформлення та видачу довідки про обставини ДТП в розмірі 83,00 грн.

Суд погоджується з вищезазначеними запереченнями відповідача з огляду на те, що статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлений вичерпний перелік витрат, які відшкодовуються у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу. У зазначеній статті не встановлено обов'язку страховика відшкодовувати витрати, пов'язані з проведенням автотоварознавчого дослідження та оформлення документів, які підтверджують обставини ДТП, при яких було пошкоджено транспортний засіб, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача витрат на проведення суб'єктом оціночної діяльності -суб'єктом господарювання оцінки транспортного засобу в розмірі 420,00 грн. та витрат на оформлення та видачу довідки про обставини ДТП, яка сталась 28.01.2011 р. о 11 год. 00 хв. в м. Львові по вул. Митрополита Андрея 18, в розмірі 83,00 грн. задоволенню не підлягають, оскільки є незаконними.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант»(01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, ідентифікаційний код: 32382598) на користь Приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія»(03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 145, ідентифікаційний код: 23734213) страхове відшкодування в порядку регресу в розмірі 4 094 (чотири тисячі дев'яносто чотири) грн. 23 коп., пеню в розмірі 318 (триста вісімнадцять) грн. 17 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 433 (одна тисяча чотириста тридцять три) грн. 40 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Суддя О.В. Нечай

Повне рішення складено 25.06.2012 р.