Рішення № 25038887, 03.07.2012, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"03" липня 2012 р. Справа № 5004/566/12

за позовом: державного комунального підприємства «Луцьктепло», м.Луцьк

до відповідача: комунального підприємства «Зелене господарство міста Луцька», м.Луцьк

про стягнення 414 295,59 грн. боргу та штрафних санкцій

Суддя Шум М.С.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1., нач. відділу юридичної та кадрової роботи (дов. №2442/08 від 23.04.2012р.)

від відповідача: ОСОБА_2 юрисконсульт (дов. від 21.02.2012р.)

Суть спору: державне комунальне підприємство «Луцьктепло»звернулось до господарського суду з позовом про стягнення із комунального підприємства «Зелене господарство міста Луцька»667959, 98грн., в тому числі 469874,07 грн. заборгованості по оплаті наданих у відповідності до укладеного між сторонами договору №1-78 від 28.08.2008р. послуг по теплопостачанню, 112940,77 грн. пені, 56864,89 грн. суми інфляційних та 28370,25 грн. 3% річних.

Відповідач у відзиві на позовну заяву №241 від 31.05.2012р. позовні вимоги визнав частково, просить суд застосувати строк позовної давності щодо стягнення заборгованості за надані позивачем послуги за період з листопада 2008р. по квітень 2009р. включно. Також вказують на безпідставність нарахування пені в розмірі 1% від суми боргу за кожен день, при цьому надає свій розрахунок пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ. Крім того на підставі ст. 551 ЦК України відповідач просить зменшити розмір неустойки.

Представник позивача в додатково поданих поясненнях №3574/08 від 18.06.2012р. зазначає про відсутність підстав для застосування позовної давності за заявою відповідача, оскільки відбулося переривання перебігу позовної давності. Додатково обгрунтовує підстави нарахування пені в розмірі 1% з посиланням на норми Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій».

Відповідачем подано доповнення до відзиву №1-07/265 від 19.06.2012р. в якому відповідач вказує на те, що 02.03.2009р. між ДКП «Луцьктепло»і КП «Зелене господарство м. Луцька»укладено договір згідно якого КП «Зелене господарство м. Луцька», як боржник зобов'язувалося погашати заборгованість по договору на надання послуг по теплопостачанню № 1 - 78 від 28.08.2008р. згідно графіка узгодженого сторонами.

Згідно договору від 02.03.2009р. сума боргу КП «Зелене господарство м. Луцька»станом на 01.03.2009р. становить 203 501, 89 грн.

Даний договір укладено після укладення договору на надання послуг по теплопостачанню № 1 - 78 від 28.08.2008р., а тому правовідносини з погашення заборгованості, які виникли між ДКП «Луцьктепло»і КП «Зелене господарство м. Луцька»за період з 28.08.2008р. по 02.03.2009 р. повинні врегульовуватися відповідно до умов договору від 02.03.2009р.

Договір від 02.03.2009 р. на сьогоднішній день є діючим: його не було розірвано, не було визнано недійсним тощо.

А тому вимоги позивача, викладені у позовній заяві про стягнення боргу на суму 203 501, 89 грн. за період з 28.08.2008р. по 02.03.2009 р. згідно договору від 28.08.2008р. № 1 - 78 є безпідставними, оскільки правовідносини між сторонами в цей період регулюються іншим договором.

26.06.2012р. представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог у зв'язку з укладенням 02.03.2009р. між ДКП «Луцьктепло»та КП «Зелене господарство міста Луцька»договору, відповідно до якого боржник - КП «Зелене господарство м. Луцька»зобов'язувався проводити погашення боргу по теплопостачанню, який виник станом на 01.03.2009р. на підставі договору на надання послуг по теплопостачанню від 28.08.2008р. №1-78 в сумі 203 501,89 грн. З врахуванням зазначеного позивач просить стягнути з відповідача 266 282, 90 грн. заборгованості по оплаті наданих у відповідності до укладеного між сторонами договору №1-78 від 28.08.2008р. послуг по теплопостачанню, 112940,77 грн. пені, 22473,07 грн. суми інфляційних та 12598,85 грн. 3% річних. Подана заява розглянута судом та прийнята до уваги.

Відповідач у запереченні №1-07/281 від 02.07.2012р. спростовує доводи позивача щодо переривання строку позовної давності, додатково обґрунтовує підстави для застосування у спірних правовідносинах Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», а також зазначає про безпідставність застосування позивачем ст. 625 ЦК України в правовідносинах, що виникли між сторонами.

В судовому засіданні 03.07.2012р. представник позивача позовні вимоги підтримав з врахуванням поданої заяви про уточнення позовних вимог підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні 03.07.2012р. заборгованість за отримані послуги з теплопостачання в розмірі 266 282,90 грн. визнав, в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних фактично не заперечив, заяву про застосування строків позовної давності не підтримав. Одночасно просив здійснити перерахунок пені відповідно до вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

28 серпня 2008 року між державним комунальним підприємством «Луцьктепло»та комунальним підприємством «Зелене господарство міста Луцька»укладено договір на надання послуг по теплопостачанню за №1-78 з додатком №1.

У відповідності до умов зазначеної угоди позивачем взято на себе зобов'язання щодо забезпечення безперебійного надання відповідачу послуг по теплопостачанню.

На виконання умов вказаного договору державним комунальним підприємством «Луцьктепло»у період з березня місяця 2009 року по квітень місяць 2012 року включно надавались комунальному підприємству «Зелене господарство міста Луцька»послуги по теплопостачанню.

У зазначений період відповідачу надано, а останнім прийнято та використано послуг з теплопостачання на загальну суму 266282,9 грн.

Загальна вартість наданих відповідачу у звітний період послуг з теплопостачання підтверджена долученими до матеріалів справи документами, зокрема, договором на надання послуг по теплопостачанню №1-78 від 28.08.2008р. з додатком №1 до нього, рахунками за надані послуги з теплопостачання у період з березня місяця 2009 року по квітень місяць 2012 року включно (а.с. 16-38).

Згідно п.п. 3.1.1, 3.2 договору №1-78 від 28.08.2008р. оплата за надані послуги з теплопостачання повинна була здійснюватись споживачем (відповідачем) по діючих тарифах згідно з показами приладів обліку шляхом проведення передоплати в розмірі стовідсоткової передоплати за послуги по теплопостачанню на підставі розрахунків в термін до 01 числа розрахункового місяця.

Проте, відповідач взяті на себе згідно угоди від №1-78 від 28.08.2008р. зобов'язання, зокрема, в частині проведення з позивачем розрахунків по оплаті наданих останнім послуг з теплопостачання (у строки, порядку та розмірах, визначених договором) не виконав, вартість наданих послуг не оплатив.

У зв'язку з викладеним у підприємця КП «Зелене господарство міста Луцька»виникла заборгованість, яка на час розгляду справи в суді склала 266282,90 грн.

Статтями 174 Господарського кодексу України та 11, 509 Цивільного кодексу України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність, а також з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

В даному випадку, відносини між сторонами носять договірний характер, укладений між останніми договір про надання послуг по теплопостачанню з додатком предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Частиною 6 статті 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Згідно Закону України «Про теплопостачання»теплопостачальна організація має право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами. В свою чергу, ч. 6 ст. 19 даного Закону та п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»зобов'язують споживача послуг щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. №630 послуги надаються споживачеві на підставі договору, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору, надання позивачем відповідачу послуг по теплопостачанню, отримання останніх КП «Зелене господарство міста Луцька», а також не проведення відповідачем при цьому всіх належних розрахунків і платежів, господарський суд прийшов до висновку про підставність пред'явленого до відповідача позову в частині стягнення суми основної заборгованості 266 282,90 грн.

Сума заборгованості 266 282,90 грн. повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, у встановленому порядку не була заперечена чи спростована відповідачем.

При цьому судом також враховано, що відповідні тарифи на послуги по теплопостачанню, що надавалися ДКП «Луцьктепло»затверджені рішеннями виконавчого комітету Луцької міської ради №669-1 від 26.09.2008р., №901-1 від 25.12.2008р., №208-1 від 208-1, №877-1 від 29.12.2010р., №682-1 від 06.10.2011р. та постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України №118 від 30.09.2011р.

Згідно із ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (п.1 ст. 549 ЦК України). Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

У відповідності до положень статей 230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В даному випадку пунктом 4.4 договору від №1-78 від 28.08.2008р. сторонами визначено, що при порушенні строку оплати наданих послуг теплопостачальній організації споживач сплачує теплопостачальній організації пеню в розмірі 1% від суми боргу за кожен день прострочки платежу.

Отже, сторони у п. 4.4 договору від №1-78 від 28.08.2008р. визначили можливість нарахування штрафних санкцій у вигляді пені за невиконання споживачем умов договору щодо строків оплати наданих послуг. Зазначений договір недійсним чи зміненим, зокрема, в частині п. 4.4 не визнавався. Відповідач зобов'язання щодо оплати послуг по теплопостачанню, наданих в період з березня місяця 2009 року по квітень місяць 2012 року не виконав, тому сплата пені є його договірним зобов'язанням.

Враховуючи викладені положення договору та наявний факт прострочення відповідачем оплати отриманих послуг, що також не спростовується відповідачем, позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення суми заборгованості 266282,90 грн. включено до ціни позову вимоги щодо стягнення з КП «Зелене господарство міста Луцька»пені, котра за період прострочки платежів з 01.10.2011р. по 07.05.2012р. склала 112940,77 грн.

Відповідно до положення ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій»визначено, що за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги суб'єкти підприємницької діяльності сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу. Позивачем нараховано відповідачу штрафні санкції в розмірі 112940,77 грн., що є меншою за суму боргу (266 282,90 грн.).

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 112940,77 грн., суд вважає, що остання підставна, нарахована у відповідності та з дотриманням умов укладеного між сторонами договору, положень чинного законодавства, відповідає фактичним обставинам справи та підлягає до повного задоволення.

Судом не приймаються доводи відповідача щодо застосування у спірних правовідносинах щодо стягнення пені положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», оскільки суд вважає, що у даному випадку необхідно застосовувати положення спеціального закону, а саме Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій», що регулює порядок нарахування пені за неналежне виконання зобов'язань за спожиті комунальні послуги, які виникли на підставі договору на надання послуг по теплопостачанню, а відповідно твердження відповідача щодо необхідності застосування норм Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»зводиться до тлумачення норм цього закону на свою користь.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з представленими господарському суду розрахунками, відповідачу відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України нараховано 22473,07 грн. суми інфляційних за період прострочки платежів з 01.10.2009р. по 30.11.2011р. та 12598,85 грн. суми трьох процентів річних за період прострочки платежів з 01.10.2009р. по 30.11.2011р.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення трьох процентів річних та інфляційних нарахувань, господарський суд вважає, що останні підставні, відповідають фактичним обставинам справи, а відтак підлягають до задоволення в повному об'ємі.

Відповідно до п. 3 ч. 1. ст. 83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення має право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

05.06.2012р. відповідачем подано клопотання про зменшення розміру неустойки у зв'язку з важким матеріальним становищем підприємства.

Суд розглянувши дане клопотання вважає, що останнє до задоволення не підлягає, оскільки обставини, на які посилається КП «Зелене господарство міста Луцька», а саме: наявність податкової заборгованості, наявність виконавчих провадження щодо стягнення боргу з КП «Зелене господарство міста Луцька»не є винятковими. При цьому судом враховано, що обидві сторони є окремими господарюючими суб'єктами та неналежне виконання зобов'язання може негативно відобразитись на результатах фінансової діяльності обох юридичних осіб.

Згідно пункту 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 N 01-8/2351 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року»в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір»судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання позовної заяви майнового характеру-2 відсотки від суми позову, але не менше мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Виходячи із уточнених позивачем позовних вимог, сума позову становить 414 295,59 грн. В даному випадку позивач сплатив судовий збір в розмірі 13359,18 грн. - це більше, ніж передбачено законодавством, отже 5073,27 грн. - зайво сплачена сума судового збору.

Згідно з положеннями частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі:

1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;

2) повернення заяви або скарги;

3) відмови у відкритті провадження у справі;

4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням);

5) закриття провадження у справі.

У відповідності до п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про Закон України «Про судовий збір»від 25.08.2011р. №01-06/1175/2011 (з наступними змінами та доповненнями) статтею 7 Закону України «Про судовий збір»врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору, в тому числі визначено підстави такого повернення, яке здійснюється за ухвалою суду. Зокрема, сума судового збору підлягає поверненню у випадках зменшення позивачем розміру позовних вимог(ч.4 ст. 22 ; у цьому разі судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми).

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що 5073,27 грн., зайво сплаченого судового збору, підлягають поверненню з Державного бюджету України ДКП «Луцьктепло».

Враховуючи, що спір до суду доведено з вини відповідача, витрати, пов'язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору в розмірі 8285,91грн.), що понесло ДКП "Луцьктепло", слід відшкодувати останньому у відповідності до статті 49 ГПК України за рахунок КП «Зелене господарство міста Луцька».

Керуючись ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Законом України "Про теплопостачання", ст.ст. 144, 173, 174, 193, 230, 231, 276 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 527, 530, 546, 549, 599, 625, 714, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з комунального підприємства «Зелене господарство міста Луцька»(м.Луцьк, Рівненська, 119, код ЄДРПОУ 35751123) на користь державного комунального підприємства «Луцьктепло»(м. Луцьк, вул. Гулака-Артемовського, 20, код ЄДРПОУ 30391925) 266 282, 90 грн. заборгованості по оплаті наданих послуг по теплопостачанню, 112940,77 грн. пені, 22473,07 грн. суми інфляційних та 12598,85 грн. 3% річних, а всього 414 295,59 грн., 8285,91 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

3. Управлінню державної казначейської служби України у місті Луцьку повернути державному комунальному підприємству «Луцьктепло»(м. Луцьк, вул. Гулака-Артемовського, 20, код ЄДРПОУ 30391925) з державного бюджету міста Луцька судовий збір в сумі 5073,27 грн., сплачений платіжним дорученням №500 від 16.05.2012р. відповідно до п.2 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»(оригінал платіжного доручення №500 від 16.05.2012р. знаходиться в матеріалах справи №5004/566/12).

Суддя М. С. Шум

Повне рішення

складено 04.07.2012р.