Ухвала суду № 25029669, 27.06.2012, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/490/6844/12 Справа № 429/4306/12 Головуючий у 1 й інстанції - Бондаренко В.М. Доповідач - Гайдук В.І. Категорія 32

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого

суддів

при секретарі

Гайдук В.І.,

Макарова М.О., Міхеєвої В.Ю.

Бондаренку В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську цивільну справу

за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»

на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2012 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства (далі ПАТ) «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2012 року позивач звернуся до суду з позовом до ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», як до правонаступника ВАТ «Павлоградвугілля», з яким перебував у трудових правовідносинах до лютого 2010 року. Позивач посилався, що за час роботи на підприємствах вугільної промисловості більше 13 років отримав професійне захворювання, через що йому, згідно довідки МСЕК від 21 березня 2011 року встановлено 65% втрати професійної працездатності та ІІІ група інвалідності безстроково, тому просив суд стягнути йому з відповідача моральну шкоду в сумі 10 000 гривень.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2012 року позов частково задоволено, стягнуто з ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля»на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в сумі 6500,00 грн. та вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля»посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування судового рішення й ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судове рішення скасуванню не підлягає, виходячи з наступного.

Встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, що за час роботи позивач отримав професійне захворювання, через що йому вперше висновком МСЕК від 21 березня 2011 року встановлено 65% втрати професійної працездатності та ІІІ групу інвалідності безстроково, що призвело до заподіяння моральних страждань про що свідчать матеріали справи, а саме копія трудової книжки , акт розслідування хронічного професійного захворювання, виписка із медичної карти, довідка МСЕК (а.с.4-11).

Відповідно до ч. 1 ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких ч. 2 указаної статті цього Кодексу покладено на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 2371 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Зупиненням, а в подальшому й скасуванням права громадян, що потерпіли від нещасних випадків на виробництві, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та ст. 2371 КЗпП України їм надано право відшкодувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця), про що зазначено у абзаці 9 пункту 5 рішення Конституційного Суду України № 20-рп/2008 (справа про страхові виплати).

У зв'язку з тим, що відповідно до ст. 2371 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому вказаною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як установлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов'язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відшкодування на користь позивача моральної шкоди з ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля".

Присуджений розмір страхової виплати судом першої інстанції належним чином вмотивований з урахуванням усіх обставин, що визнані судом істотними, відповідно до засад цивільного законодавства та ст.2371 КЗпП України.

Доводи відповідача, що до даних правовідносин повинно бути застосовано позовну давність, є безпідставними, оскільки відповідно до п.3 ч.1 ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наведені в апеляційній скарзі доводи висновків місцевого суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, непроведення по справі судової медико-соціальної експертизи, не вплинуло на правильність ухваленого судом першої інстанції рішення. З матеріалів справи вбачається, що передбачені ст. 309 ЦПК України підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»відхилити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: