Рішення № 25028674, 21.06.2012, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 2-3502/11

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

21.06.2012 Центрально-Міський районний суд м.Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Бондарєвої О.І.

при секретарі - Городнічевій Т.О.

за участю позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі суду, у місті Кривому Розі, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення права власності на ? частину домоволодіння та визнання права власності на домоволодіння, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі Позивач) звернулась до суду з позовом, в якому просила припинити право власності на ? частину житлового домоволодіння з господарчими будівлями, розташованими за адресою: АДРЕСА_1, (далі - Домоволодіння), яке належить ОСОБА_3 (Відповідач), та стягнути з неї на користь Відповідача грошову компенсацію за належну їй ? частку спірного житлового домоволодіння в сумі 26 712 гривень; визнати за нею право власності на ? частку глинобитного житлового домоволодіння А-1, житловою площею 22,6 кв.м., загальною площею 50,4 кв.м., з господарчими та побутовими будівлями: дощатою вбиральнею В, водоколонкою І, огорожею 1, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторонам належить по ? частині Домоволодіння, Позивач мешкає в ньому з 2006 року та доклала значних зусиль для його відновлення; Відповідач ніколи не мешкала в Домоволодінні, та не несла жодних витрат на його утримання. Виділ частки у спірному домоволодінні є неможливим, у зв'язку з чим у вересні 2009 року Позивач звернулась до суду з позовом про припинення права власності на домоволодіння та визнання права власності на ? його частини. У задоволенні цього позову було відмовлено, у зв'язку з невиконанням позивачем вимог ч.2 ст. 365 ЦК України, а саме невнесення на депозит суду ринкової вартості частини майна, право власності на яке Позивач просить припинити. Після цього було проведено будівельно-технічну експертизу, якою встановлено, що ринкова (дійсна) вартість спірного домоволодіння становить 53 424 грн., а ? його частка - 26 712 грн.

У судовому засіданні Позивачка та її представник, кожен окремо, наполягали на задоволенні позову, суду пояснили, що сума у розмірі 26 712 грн. була внесена на депозит суду - 12.03.2012 року.

Відповідач проти задоволення позову заперечувала, суду пояснила, що до 2006 року вона проживала в Домоволодінні, на теперішній час зареєстрована у ньому разом з малолітнім сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, користується городом, але не проживає у Домоволодінні. У квартирі, де вона на теперішній час вимушена проживати, зареєстровано шість осіб, тому припинення права власності на належну їй частину Домоволодіння порушить її майнові та житлові інтереси, а також інтереси її малолітнього сина.

Заслухавши пояснення сторін, представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Позивачу на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 27.01.2007 року державним нотаріусом Першої криворізької державної нотаріальної контори Шабліян Є.М., реєстровий номер 2-137, зареєстрованого у КП ДОР «КБТІ» 01.02.2007 року належить право власності на ? частку Домоволодіння (а.с.38,40).

Відповідачу на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданим 25.10.2007 року державним нотаріусом Першої криворізької державної нотаріальної контори Шабліян Є.М., реєстровий №2-2075, зареєстрованого у КП ДОР «КБТІ» - 21.11.2007 року, належить право власності на ? частку Домоволодіння (а.с.39, 41).

Згідно Висновку №111 судової будівельно-технічної експертизи, складеного 16.08.2011 року ПП «Експоцентр», ринкова вартість Домоволодіння складає 53 424 грн., а ? його частини - 26712 грн.

Разом з тим, висновку судової експертизи, який підтверджував би неможливість виділення частки відповідачки у Домоволодінні в натурі, а також того, що Домоволодіння є неподільним, Позивачем суду надано не було, клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи або про витребування висновку такої експертизи Позивачем заявлено не було.

У відповідності до приписів ст.635 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Частка Відповідача, на думку суду не є незначною, оскільки за своїм розміром дорівнює частці Позивача.

Згідно п.п. 6, 7 Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року №7 "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на житловий будинок", при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що, виходячи зі змісту ст.115 ЦК України, це можливо, якщо кожній

із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири. Якщо виділ частки будинку в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку. У цьому разі окремі підсобні приміщення (кухня, коридор тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності. Порядок користування жилим будинком може бути встановлено також і між учасниками спільної сумісної власності. При неможливості виділу частки будинку в натурі або встановлення порядку користування ним, власнику, що виділяється, за його згодою присуджується грошова компенсація. Розмір грошової компенсації визначається за угодою сторін, а при відсутності такої угоди, - судом по дійсній вартості будинку на час розгляду справи.

Під дійсною вартістю будинку розуміється грошова сума, за яку він може бути проданий в даному населеному пункті чи місцевості. Для її визначення при необхідності призначається експертиза. В окремих випадках суд може, враховуючи конкретні обставини справи, і при відсутності згоди власника, що виділяється, зобов'язати решту учасників спільної власності сплатити йому грошову компенсацію за належну частку з обов'язковим наведенням відповідних мотивів.

Зокрема, це може мати місце, якщо частка у спільній власності на будинок є незначною й не може бути виділена в натурі, чи за особливими обставинами сумісне користування ним неможливе, а власник в будинку не проживає, і забезпечений іншою жилою площею. У спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника, суд з врахуванням конкретних обставин може провести його зі зміною у зв'язку з цим стосовно до ст. 119 ЦК України ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказів того, що частка Відповідача у Домоволодінні не може бути виділена в натурі, а також того, що Домоволодіння є неподільним, а спільне володіння і користування ним є неможливим, Позивачем не надано.

Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою ВР УРСР №789-XII від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров'я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.

На думку суду, припинення права власності на ? частку Домоволодіння може завдати істотну шкоду інтересам Відповідача та її малолітньому сину, оскільки вони зареєстровані в Домоволодінні.

Разом з тим, Позивач не позбавлена права звернутися до суду з позовом про встановлення порядку користування Домоволодінням.

На підставі викладеного, керуючись ст.365 ЦК України, ст.3 Конвенції про права дитини, ст.ст. 60, 215-218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, - відмовити у повному обсязі.

Повернути ОСОБА_1, грошові кошти, у розмірі 26 712 (двадцять шість тисяч сімсот дванадцять) грн., внесені нею по квитанції 2327.220.1. від 12.03.2012 року, на депозитний рахунок:

р/р 37312022006709;

одержувач ТУ ДСА у Дніпропетровській області,

ОКПО 26239738 в ГУДКСУ

у Дніпропетровській області,

МФО 805012

в якості забезпечення вартості 1/2 частки домоволодіння АДРЕСА_1, у місті Кривому Розі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня його проголошення.

Суддя: О. І. Бондарєва