Постанова № 25008653, 14.06.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 червня 2012 року 11:40 № 2а-4979/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Розсошко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Форт-Ойл"

до

Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва ДПС

про

визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 09.11.2011 №000482/2307/0 та №000484/2307

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 09.11.2011 р. № 000482/2307/0 та № 000484/2307, прийнятих відповідачем.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України, були прийняті протиправні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу зменшено суму від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток, збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток та застосовані штрафні (фінансові) санкції, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, вважаючи свої рішення законними та обґрунтованими, прийнятими за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" від 21.09.2011 р. № 981 прийнято рішення про припинення (реорганізацію) Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва шляхом перетворення у Державну податкову інспекцію у Солом’янському районі м. Києва Державної податкової служби.

Відповідно до п.6 Постанови Кабінету Міністрів України "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" від 20.10.2011 р. № 1074, права та обов’язки органів виконавчої влади у разі перетворення органу виконавчої влади переходять до утвореного органу виконавчої влади.

Таким чином, єдиним правонаступником Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва щодо всього майна, майнових та немайнових прав, права на рухоме та нерухоме майно, права на земельні ділянки, об’єкти соціально-побутового призначення, інших прав та обов’язків, стосовні всіх боржників та кредиторів є Державна податкова інспекція у Солом’янському районі м. Києва Державної податкової служби.

05.06.2012 р. в судовому засіданні представником відповідача було заявлено клопотання про заміну відповідача на належного у зв’язку з реорганізацією. Позивач проти заявленого клопотання не заперечував.

Відповідно до ст.52 Кодексу адміністративного судочинства України, суд першої інстанції, встановивши, що з адміністративним позовом звернулася не та особа, якій належить право вимоги, або не до тієї особи, яка повинна відповідати за адміністративним позовом, може за згодою позивача допустити заміну первинного позивача або відповідача належним позивачем або відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача.

Враховуючи зазначене, суд ухвалив замінити первинного відповідача - Державну податкову інспекцію у Солом’янському районі м. Києва на належного відповідача - Державною податковою інспекціє у Солом’янському районі м. Києва Державної податкової служби.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Форт-Ойл" зареєстроване Виконавчим комітетом Васильківської міської ради Київської області 26.01.2001 р. і є платником податків (код ЄДРПОУ 31292603).

Державною податковою інспекцією у Солом’янському районі м. Києва була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 р. по 30.06.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 30.06.2011 р.

В ході перевірки встановлено, що між позивачем та нерезидентом ТОВ "МАГНАТЭК" (Росія) укладено зовнішньоекономічний контракт № 15/03/11 від 15.03.2011 р., за яким позивач як продавець продає, а контрагент ТОВ "МАГНАТЭК" як покупець купує нафтопродукти - дизельне паливо в кількості по узгодженій сторонами номенклатурі. Номенклатура, об’єм, строки, місце та умови поставки (передачі) кожної партії товару визначаються в доповненнях до даного контракту.

До перевірки надано Інвойс № 15/3/11 від 15.03.2011 р. на оплату ТОВ "МАГНАТЭК" 2 500 000,00 дол. США за товар –дизельне пальне (Д-0,2-62) по контракту № 15/03/11 від 15.03.2011 р. Згідно банківської виписки від 17.03.2011 р. ТОВ "МАГНАТЭК" перерахувало на рахунок позивача грошові кошти у сумі 2 500 000,00 дол. США (19 859 750,00 грн.) з призначення платежу: передплата за дизельне паливо по контракту № 15/03/11 від 15.03.2011 р., Інвойс № 15/3/11 від 15.03.2011 р.

Зазначене дало відповідачу підстави вважати, що позивачем не враховано до складу валового доходу за 1 квартал 2011 року суму передплати, отриману від нерезидента ТОВ "МАГНАТЭК" за дизельне пальне у розмірі 19 859 750,00 грн.

Крім того, в ході перевірки відповідачем встановлено, що позивач декларував від’ємне значення об’єкта оподаткування податком на прибуток за 2 квартал 2011 року у сумі 11 050 735,00 грн. з урахуванням від’ємного значення об’єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (значення р. 07 податкової декларації за попередній звітній (податковий) період або від’ємне значення об’єкта оподаткування за І квартал 2011 року), що на його думку, є порушенням вимог Податкового законодавства України.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 31.10.2011 р. № 12062/23-07/19014832, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення норм податкового законодавства України, а саме: пп.4.1. ст.4, пп.11.3.1. п.11.3. ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого, на думку податкового органу, занижено податок на прибуток на суму 2 193 429,00 грн., в т.ч.: за 1 квартал 2011 року –1 784 575,00 грн., за 2 квартал 2011 року –408 854,00 грн. та завищено від’ємне значення об’єкту оподаткування податку на прибуток за 2 квартал 2011 року у сумі 11 050 735,00 грн.; п.185.1. ст.185, п.187.1. ст.187, п.188.1. ст.188 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за червень 2011 року на загальну суму 10 133,00 грн.

На підставі акта перевірки від 31.10.2011 р. № 12062/23-07/19014832, відповідачем були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: від 09.11.2011 р. № 000484/2307, яким позивачу зменшено суму від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 11 050 735,00 грн.; від 09.11.2011 р. № 000482/2307/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток на суму 2 193 429,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1,00 грн.

Не погоджуючись з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, позивач використовуючи, надане йому ст. 56 Податкового кодексу України право адміністративного оскарження рішень податкових органів, звертався зі скаргами до Державної податкової служби в м. Києві та Державної податкової служби України,за результатами розгляду яких оскаржувані рішення залишені без змін, а скарги –без задоволення.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про помилковість позиції відповідача та обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Взаємовідносини позивача з ТОВ "МАГНАТЭК" (Росія) дійсно ґрунтувалися на контракті № 15/03/11 від 15.03.2011 р. (з урахуванням додаткових угод до нього), який в ході перевірки був оцінений відповідачем як договір поставки. Згідно п.1.2. контракту номенклатура, об’єм, строки, місце та умови поставки (передачі) кожної партії товару визначаються в доповненнях до даного контракту. В той же час, жодних доповнень а ні контракт, а ні додаткові угоди до контракту не містять, що свідчить про їх відсутність. Зазначене підтверджується позивачем та відповідачем не заперечується і не спростовується.

Позивач повідомляв відповідача про невиконання умов зазначеного контракту (зокрема, нездійснення операцій з експорту (постачання) товарів для ТОВ "МАГНАТЭК"), але це не було враховано відповідачем при винесені оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст.266 Господарського кодексу України, предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Частиною 2 ст. 267 Господарського кодексу України, строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Отже, істотними умовами договору поставки є вид товару, що поставляється, обсяг визначеного товару, строки поставки та ціна.

Враховуючи викладені обставини справи, суд дійшов висновку, що сторонами контракту фактично не було досягнуто згоди по всім істотним умовам контракту, що взагалі дає підставі вважати його неукладеним. В той же час, відповідачем при проведенні перевірки, не було враховано та не надано оцінки зазначеним обставинам.

Крім того, згідно додаткового контракту від 17.03.2011 р. до контракту № 15/03/11 від 15.03.2011 р. текст останнього було викладено у новій редакції, а правовідносини між позивачем та контрагентом ТОВ "МАГНАТЭК" набули ознак комісії. Згідно п.1.1. зазначеного додаткового контракту, контрагент ТОВ "МАГНАТЭК" доручав, а позивач зобов’язувався за визначену цим контрактом винагороду, діючи від свого імені, але за рахунок та в інтересах контрагента, укладати договори поставки світлих нафтопродуктів для подальшої поставки контрагенту.

Відповідно до ст.1011 Цивільного кодексу України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Таким чином, враховуючи умови додаткового контракту, який по суті є договором комісії, позивач не набуває права власності на перераховані йому грошові кошти контрагента.

Відповідно до пп.7.9.1. п.7.9. ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку, зокрема, у зв’язку з залученням платником податку майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно.

В той же час, під час перевірки, позивачем не було надано відповідачу до перевірки додатковий контракт від 17.03.2011 р. до контракту № 15/03/11 від 15.03.2011 р. у зв’язку з його втратою, про що позивач належним чином повідомив 04.11.2011 р. відповідача та направив контрагенту запит на надання дублікату додаткового контракту для пред’явлення до податкового органу.

Відповідно до п.44.5. ст.44 Податкового кодексу України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов’язаний у п’ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов’язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу.

Відповідачем при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не були враховані викладені вище обставини.

З матеріалів справи також встановлено, що позивачем листом від 26.12.2011 р. (вих.1731/01) було направлено відповідачу копію додаткового контракту від 17.03.2011 р. до контракту № 15/03/11 від 15.03.2011 р.

Судом критично сприймаються доводи відповідача про те, що додатковий контракт від 17.03.2011 р. до контракту від 15.03.2011 р. № 15/03/11 (з урахуванням додаткових угод) також є договором поставки, оскільки слова "поставка товару" в цих угодах не відноситься до істотних умов контракту.

Суд також звертає увагу на те, що позивачем повернуто контрагенту ТОВ "МАГНАТЭК" (Росія) кошти, сплачені ним як передплату, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями платіжних доручень.

Крім того, згідно наявного в матеріалах справи копії платіжного доручення № 2230 від 11.04.2012 р. позивачем сплачено податок на прибуток на підставі податкового повідомлення-рішення № 000482/2307/0 від 09.11.2011 р. на суму 2 193 430,00 грн.

В той же час, відповідачем не було вчинено будь-яких дій, спрямованих на відкликання оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 000482/2307/0 від 09.11.2011 р. у зв’язку з його оплатою.

Відповідно до п.150.1. ст.150 Податкового кодексу України, якщо результатом розрахунку об’єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від’ємне значення, то сума такого від’ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об’єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від’ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від’ємного значення.

Згідно пункту 3 підрозділу 4 Розділу ХХ Податкового кодексу України пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об’єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від’ємне значення, то сума такого від’ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об’єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від’ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від’ємного значення.

Обмеження витрат, що мають бути враховані у складі валових витрат ІІ кварталу 2011 року, зазначена законодавча норма не містить.

Відповідно до пп.4.1.4. п.4.1. ст.4 Податкового кодексу України, податкове законодавство ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем чітко невизначено яка саме сума витрат незаконно включена позивачем до складу від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток за 2 квартал 2011 року.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб’єкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обов’язку щодо доказування правомірності прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Форт-Ойл" задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва № 000482/2307/0 та № 000484/2307 від 09.11.2011 р.

Судові витрати в сумі 2 146,00 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Форт-Ойл" за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Держаної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва ДПС.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій