Постанова № 25008484, 20.06.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 Вн. № 1/72

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 червня 2012 року 17:08 № 2а-4576/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Пошелюзному О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.12.2011 р. № 0003901741, № 0003911741 та від 21.03.2012 р. № 0004621740, за участю представників сторін:

представник позивача ОСОБА_2;

представник відповідача Шевченко В.О.,

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 20 червня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1) звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва (далі - відповідач, ДПІ у Дніпровському р-ні м. Києва) про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень/

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.04.2012 р. позовну заяву у справі № 2а-4576/12/2670 залишено без руху у зв'язку з недоліками позовної заяви. Позивачу було встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви до 15.04.2012 р.

13 квітня 2012 року на виконання вимог ухвали суду від 03.04.2012 р. про залишення позовної заяви у справі № 2а-4576/12/2670 без руху позивач надав суду відповідні документи та адміністративний позов. Позовні вимоги в останній редакції викладено наступним чином:

- визнати нечинним та скасувати у повному обсязі податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському р-ні м. Києва від 22 грудня 2011 р. № 0003901741 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 140 710,45 грн. та № 0003911741 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб на 65 333,45 грн.;

- визнати нечинним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському р-ні м. Києва від 21 березня 2012 р. № 0004621740 про збільшення суми грошового зобов'язання з податок податку з доходів фізичних осіб на 12 588,87 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.04.2012 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-4576/12/2670.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.04.2012 р. закінчено підготовче провадження в адміністративній справі № 2а-4576/12/2670 та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у запереченнях до адміністративного позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

В С Т А Н О В И В:

ФОП ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4) зареєстрована Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією 09.01.2007 р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію ФОП № НОМЕР_5 від 09.01.2007 р. Взята на облік як платник податків у ДПІ у Дніпровському р-ні м. Києва 10.01.2007 р. за № 18727. Місце здійснення діяльності: м. Київ.

09 листопада 2011 року за результатами позапланової виїзної документальної перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) позивача за період з 01.10.2008 р. по 30.09.2011 р. співробітниками ДПІ у Дніпровському р-ні м. Києва було складено Акт № 6807/17-2637418063 (далі -Акт перевірки).

На підставі даного Акта перевірки від 09.11.2011 р. відповідачем було прийнято податкові повідомлення рішення:

ППР від 22.12.2011 р. № 0003901740, яким донараховано позивачеві податкові зобов'язання зі сплати податку з доходів фізичних осіб у розмірі 65 333,45 грн. (порушення п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб");

ППР від 22.12.2011 р. № 0003911740, яким донараховано позивачеві податкові зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 112 568,36 грн. та штрафні санкції у розмірі 28 142, 09 грн. (порушення п. 187.1 ст. 187, п. 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України).

Не погоджуючись із ППР від 22.12.2011 р. № 0003901740, яким донараховано позивачеві податкові зобов'язання зі сплати податку з доходів фізичних осіб у розмірі 65 333,45 грн. позивач оскаржив його до ДПС у м. Києві.

Разом з тим, за результатами розгляду скарги рішенням ДПС у м. Києві від 05.03.12 р. оскаржуване позивачем податкове повідомлення рішення залишено без змін, а скарга без задоволення.

Проте, за результатами розгляду даної скаргу позивачеві було винесено додаткове податкове повідомлення-рішення від 21.03.2012 р. № 0004621740, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 12 588,87 грн. (6748,83 грн. основного платежу та 5840 грн.04 коп. штрафних санкцій).

Разом з тим, суд звертає увагу, що позивач, після уточнення позовних вимог оскаржує з трьох ППР, два інші податкові повідомлення-рішення, зокрема, замість ППР від 22.12.2011 р. № 0003901740, позивачем вказано інший № 0003911741, а замість ППР від 22.12.2011 р. № 0003911740, позивачем вказано інший № 0003901741. Проте, податкових повідомлень-рішень, за номерами, вказаними позивачем щодо позивача не складалось, а докази про їх існування у матеріалах справи відсутні. При цьому, з позовної заяви вбачається, що позивачем помилково вказано інші номери ППР, в той час як по суті оскаржують три податкових повідомлення-рішення:

ППР від 22.12.2011 р. № 0003901740, яким донараховано позивачеві податкові зобов'язання зі сплати податку з доходів фізичних осіб у розмірі 65 333,45 грн. (порушення п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб");

ППР від 22.12.2011 р. № 0003911740, яким донараховано позивачеві податкові зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 112 568,36 грн. та штрафні санкції у розмірі 28 142, 09 грн. (порушення п. 187.1 ст. 187, п. 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України);

ППР 21.03.2012 р. № 0004621740, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 12 588,87 грн. (6748,83 грн. основного платежу та 5840 грн.04 коп. штрафних санкцій).

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилався на те, що 45 000 грн. були повернуті позивачем, а тому перевищення 500 тис. ліміту з боку позивача не було.

Разом з тим, оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України; Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); Податкового кодексу України (далі - ПК України); Закону України від 22.05.2003 № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон № 889-IV); Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168/97-ВР); Указу Президента України від 03.07.1998 № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (далі -Указ № 727/98); Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" (далі - Декрет № 13-92).

Як свідчать обставини справи, підставою для донарахування податку з доходів від здійснення підприємницької діяльності був факт заниження оподатковуваного доходу за 4 кв. 2010 року та за 9 місяців 2011 року на загальну суму 435556,35грн., що призвело до заниження податку з доходу фізичних осіб на суму 65333,45грн. Висновок щодо заниження податкового зобов'язання ґрунтується на тому, що ФО-П ОСОБА_1 в 4 кварталі 2010 року, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, перевищила обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) понад 500000,00грн. (517900,00грн.), чим порушила ст.1 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.98 №727/98 (далі - Указ №727). Підставою для висновку були документи, надані до перевірку, а саме дані про рух коштів на банківських рахунках за період з 01.01.09 по 30.09.11.

Тому ФО-П ОСОБА_1 повинна була самостійно перейти на загальну систему оподаткування з 01.01.11.

За матеріалами перевірки фізична особа-підприємець ОСОБА_1 неналежним чином вела облік доходів та витрат у періоді з 01.10.08 по 30.09.11, не вела книгу обліку доходів та витрат, у якій повинно бути обліковано суми одержаного доходу та суми витрат, безпосередньо пов'язані з отриманим доходом звітного періоду, не надала документи, підтверджуючі витрати понесені у періоді з 01.10.08 по 30.09.11 (п.2.1 акту).

Відповідно до Договору № 0204/09 від 02.04.2009 р. позивач надавав маркетингові послуги закритому акціонерному товариству "Інфузія" (код ЄДРПОУ 31287944) по дослідженню ринку лікарського засобу в республіках Середньої Азії. Зміст дослідження ринку лікарських засобів визначено Технічним завданням, яке є невід'ємною частиною даного Договору. Загальна вартість Договору становила 460 000,00 грн., з яких 180 000,00 грн. було сплачено закритим акціонерним товариством "Інфузія" у 2009 р.; за II кв. 2010 р. -60 000,00 грн.; за III кв. 2010 р. -220 000,00 грн. Розрахунки за надані послуги згідно умов зазначеного Договору здійснювались безготівково, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок позивача. Так, позивачу від ЗАТ "Інфузія" в 2010 році надійшли кошти за надані послуги у розмірі 280 000,00 грн.

При цьому, згідно акту здачі-приминання наданих послуг від 30.12.2010 р. (Т.1, арк.. 166), укладеному між позивачем та ЗАТ «Інфузія», позивачем надано послуг у 2010 році на суму 450 000 тис. грн.

Листом від 08.11.2011 року ЗАТ «Інфузія»повідомило про те, що 04.11.2011 р. позивач дійсно повернула на рахунок даного підприємства 45000 грн.

Проте, у зв'язку з цими діями позивача у ЗАТ «Інфузія»станом на 08.11.2011 р. тепер перед позивачем наявна заборгованість на суму 45000 грн., яку дане підприємство повинно овернути на користь позивача.

Відтак, з наявних у справі доказів вбачається, що кошти, повернути позивачем ЗАТ «Інфузія»майже через рік не були надмірно сплаченими, а тому правомірно вважались виручкою позивача на кінець 2010 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивач у період з 01.10.2008 р. по 30.09.2011 р. здійснював діяльність у сфері надання юридичних послуг, дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки, послуг перекладу, допоміжних послуг в сфері фінансового посередництва за спрощеною системою оподаткування зі сплатою єдиного податку.

Згідно ст. 1 Указу № 727/981 спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Відповідно до ст. 5 Указу № 727/981 у разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Судом встановлено, що позивач у IV кв. 2010 р. (наростаючим підсумком з початку року) отримав дохід від надання послуг у розмірі 517 900,00 грн., отже сума перевищення понад 500 тис. грн. за IV кв. 2010 р. (обсяг виручки) склала 17 900,00 грн., а за 9 міс. 2011 р. - 562 841,80 грн.

Отже, перевіркою керуючись Інструкцією „Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю" затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.93 №12, оскільки неможливо визначити витрати, пов'язанні з отриманням доходу в період з 4 кварталу 2010 року по 30.09.11, їх було враховано за нормами 25% (від здійснення інших видів діяльності, включаючи торговельну).

Виходячи з матеріалів справи:

за 2010 р.

валовий дохід за результатами перевірки - 17900,00грн. (517900,00грн. - 500000грн.),

валові витрати за результатами перевірки - 4475,00 (17900,00грн. * 25%),

сума заниження податку з доходів фізичних осіб склала 2013,75грн. ((17900,00грн. -4475,00грн.) * 15%);

за 9 міс. 2011 р.

валовий дохід за результатами перевірки - 562841,80грн.,

валові витрати за результатами перевірки - 140710,45 (562841,80грн. * 25%>),

сума заниження податку з доходів фізичних осіб склала 63319,70грн. ((562841,80грн. -140710,45грн.)* 15%).

Отже, перевіркою встановлено порушення п.4.1. ст.4 Закону України від 22.05.03 №889-1У „Про податок з доходів фізичних осіб" (далі - Закон №889) та донараховано податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 65333,45грн. (2013,75грн. + 63319,70грн.).

Згідно з п.п."з" п.1.3. Закону № 889 дохід з джерелом його походження з України -будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді, зокрема, доходів від здійснення підприємницької діяльності, а також незалежної професійної діяльності на території України.

Пунктом 1.6. Закону № 889 визначено, що загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (далі - оподатковуваний дохід).

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх нарахуванні (виплаті); доходів, які підлягають оподаткуванню у складі загального річного оподатковуваного доходу; доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Законом.

Загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року (п.4.1. Закону № 889).

Згідно з ст. 13 Декрету №13-92 оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету. Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву 18.01.93 №36-32.

Відповідно до п.«а»п.19.1. ст. 19 Закону №889 платники податку зобов'язані вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник податку зобов'язаний цим Законом подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податковий кредит.

Починаючи з 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України від 02.12.10 №2755-УІ (далі - Кодекс).

Підпунктом 176.1. статті 176 Кодексу передбачені обов'язки платників податку, а саме:

а) вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.

Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом державної податкової служби;

б) отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку;

в) подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.

На вимогу органу державної податкової служби та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов'язані пред'являти документи і відомості, пов'язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку;

г) подавати особам, які згідно з цим Кодексом визначені відповідальними за утримання (нарахування) та сплату податку до бюджету, документи на підтвердження права платника податку, який отримує такі доходи, на застосування соціальних податкових пільг;

ґ) у порядку, визначеному законом, допускати посадових (службових) осіб органу державної податкової служби на територію або до приміщень, що використовуються платником податку для отримання доходів від провадження господарської діяльності;

д) здійснювати заходи, передбачені цим Кодексом, у разі зміни підстав для отримання податкової соціальної пільги;

є) своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих органом державної податкової служби, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку;

є) подавати податкову .декларацію за результатами звітного року у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб, якщо протягом календарного року дохід, що оподатковується за ставками, встановленими пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу, виплачується платнику податку двома або більше податковими агентами, і при цьому загальна сума такого доходу за будь-який календарний місяць перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (п.п.177.2 ст.177 Кодексу).

Згідно з п.п.177.5.2. п.177.5 ст.177 Кодексу фізичні особи - підприємці, які зареєстровані протягом року в установленому законом порядку або перейшли із спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування чи сплачували фіксований податок до набрання чинності цим Кодексом, подають податкову декларацію за результатами звітного кварталу, в якому розпочата така діяльність або відбувся перехід на загальну систему оподаткування. Вперше зареєстровані підприємці в податковій декларації також зазначають інформацію про майновий стан та доходи за станом на дату державної реєстрації підприємцем. Платники податку розраховують та сплачують авансові платежі у строки, визначені підпунктом 177.5.1 пункту 177.5 цієї статті, що настануть у звітному податковому році.

Відповідно до пункту 2 розділу XIX "Перехідних положень" Кодексу з 01.01.11 втратив чинність Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", на підставі якого до 01.01.11 застосовувались штрафні (фінансові) санкції за актами перевірок з питань дотримання податкового законодавства.

У зв'язку з цим у разі встановлення порушень, вчинених у періоди до 01.01.11, за результатами перевірок, податкові повідомлення-рішення по яких прийняті після 01.01.11, застосовуються штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені главою 11 розділу II Кодексу.

Штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення (п.7 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).

Зокрема, пунктом 123.1 статті 123 Кодексу передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно з п. 167.1 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2756-ІУ платники податку, які подають податкові декларації за податковий (звітний) рік згідно з підпунктом "є" пункту 176.1 статті 176, статтями 177 і 178 цього розділу, застосовують ставку податку 17 відсотків до частини середньомісячного річного оподатковуваного доходу, що перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за який здійснюється декларування.

Крім того, перевіркою при визначені суми донарахованого податку за 9 місяців 2011 року не враховані вимоги абзацу 2 пункту 167.1 статті 167 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження суми податку з доходів фізичних осіб на 6748,83грн- а саме: сума чистого оподатковуваного доходу за 9 місяців 2011 року становить - 422131,35грн., відповідно середньомісячна сума (46903,48грн.) перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати (9410 грн.). Таким чином, сума 337441,35грн. підлягає оподаткуванню за ставкою 17%. Отже, сума податку з доходів фізичних осіб за 9 місяців 2011 року становить - 70068,53грн. ((9410 грн. х 15% х 9 міс) + (37493,48 грн. х 17% х 9 міс.)), але перевіркою за 9 місяців 2011 року донараховано податку з доходів фізичних осіб у сумі 63319,70 грн., відповідно, сума 6748,83грн. податку з доходів фізичних осіб за 9 місяців 2011 року підлягала донарахуванню.

Враховуючи, що відповідно до абз 5 п. 167.1 ст. 167 Кодексу, зокрема розмір середньомісячного річного оподатковуваного доходу розраховується як сума загальних місячних оподатковуваних доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, поділена на кількість календарних місяців, протягом яких платником податку було одержано такі доходи у податковому (звітному) році, за перше півріччя 2011 року сума заниження податку склала 46712,35грн. (7785,39грн. * 6 місяців), за липень-вересень 2011 року -23356,18грн. (7785,39грн. * 3 місяців). Таким чином з урахуванням п.7 підрозділу 10 розділу XX Кодексу, сума штрафних санкцій на суму заниження податкового зобов'язання (46712,35грн.) за перше півріччя 2011 року складає 1,00грн., за липень-вересень 2011 року - 5839,04грн. (23356,18грн.* 25%).

Враховуючи наведене та той факт, що обсяг виручки позивача від реалізації послуг за 2010 рік склав 517 900,00 грн., суд дійшов висновку, що відповідачем за результатами перевірки було правомірно переведено позивача на загальну систему оподаткування з І кв. 2011 р. та зроблено перерахунок податку з доходів фізичних осіб за підсумками 2010 року, та, відповідно, відповідачем в межах повноважень та згідно чинного законодавства було донараховано позивачу податок на додану вартість у розмірі 112 568,36 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 28 142,09 грн.

Виходячи з вищевказаного, суд приходить до висновку, що відповідачем в межах повноважень, визначених діючим законодавством, правомірно ППР від 22.12.2011 р. № 0003901740, яким донараховано позивачеві податкові зобов'язання зі сплати податку з доходів фізичних осіб у розмірі 65 333,45 грн. (порушення п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"); ППР від 22.12.2011 р. № 0003911740, яким донараховано позивачеві податкові зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 112 568,36 грн. та штрафні санкції у розмірі 28 142, 09 грн. (порушення п. 187.1 ст. 187, п. 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України); ППР 21.03.2012 р. № 0004621740, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 12 588,87 грн. (6748,83 грн. основного платежу та 5840 грн.04 коп. штрафних санкцій), тому твердження позивача про протиправність даних податкових повідомлень-рішень є необґрунтованим та таким, що спростовується матеріалами справи.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади мають діяти в межах повноважень і в спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи все вищевикладене у своїй сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 69-72, 86, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова

Повний текст постанови складено та підписано 26.06.2012 року.