ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90
_____________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" червня 2012 р. Справа № 2-а-281/12/2170 Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бездрабка О.І.,
при секретарі - Рефлер Ю.В.,
за участю:
представника позивача - Чурай Г.В.,
представника відповідача - Міськів М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,
встановив:
Державне підприємство "Херсонський морський торгівельний порт" (далі - позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Херсоні, у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.01.2012 р. №№ 0000033500, 0000342301, 0000023500, 0000332301, якими позивачу збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток на 536683,25 грн., з податку на додану вартість на 591980,0 грн., з земельного податку на 72352,64 грн. та із плати за спеціальне використання води на 7613,13 грн.
Свої вимоги мотивує безпідставністю висновків ДПІ у м.Херсоні стосовно нікчемності правочинів, укладених з контрагентами, порушенням вимог Податкового кодексу України щодо порядку формування податкового кредиту та валових витрат, необгрунтованим донарахуванням зобов"язань із земельного податку та із плати за спеціальне використання води.
У зв'язку з тим, що Державна податкова інспекція у м.Херсоні 23.02.2012 р. реорганізована та виключена з Єдиного державного реєстру, а її правонаступником є Державна податкова інспекція у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби, на підставі ст.55 КАС України суд допустив процесуальне правонаступництво.
Таким чином, відповідачем по справі слід вважати Державну податкову інспекцію у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби. (далі - ДПІ у м.Херсоні, відповідач).
У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, вказавши на те, що відповідач при складенні спірних податкових повідомлень-рішень використав протиправні висновки акту перевірки від 26.12.2011 р. № 4487/23-5/01125695. На думку позивача для формування валових витрат та податкового кредиту головними умовами є належне документування цього процесу та використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності платника податку в межах його оподатковуваних операцій. Позивач зазначає, що придбання товарів та послуг за спірними правочинами підтверджено бухгалтерськими та податковими документами, ці товари та послуги використовувались та використовуються в його оподатковуваній господарській діяльності. Завищеними на думку позивача є додатково визначені ДПІ у м.Херсоні зобов'язання з земельного податку та із збору за спеціальне використання води. Так, позивач стверджує, що для видобутку піску у 2010 році отримав акти для постійного користування землею. За держаними актами на користування землею станом на 01.10.2009 р. мав у своєму розпорядженні 83 га сільськогосподарських угідь та 52 га пісків для розміщення кар'єру для видобутку піску, а 05.07.2010 р. отримав державні акти на земельні ділянки площею 135,0331 га для розміщення кар'єру для видобутку піску. У той же час відповідач при проведені перевірки при розрахунках земельного податку всі землі вважає землями промислового призначення та не враховує 83 га сільськогосподарських угідь і тому, як наслідок, надмірно нарахував земельного податку у сумі 39997,15 грн. та штрафних санкцій - 6286,03 грн. Стосовно збільшення зобов'язань із збору за спеціальне використання води позивач зазначає, що ДПІ у м.Херсоні під час проведення перевірки використала перекручені дані стосовно фактичного споживання води для господарських потреб платника збору. Ці дані не підтверджуються первинними бухгалтерськими документами та показниками вимірювальних приладів, які здійснюють облік спожитої вади, а тому донараховані зобов'язання та штрафні санкції підлягають скасуванню. Безпідставним на думку позивача є висновок про необхідність перерахування до бюджету коштів від реалізації залежалого вантажу у сумі 795970,83 грн. Цей висновок є протиправним тому, що на цей вантаж (сульфат амонію) є власники, які накопичували його на складах ДП "Херсонський морський торгівельний порт". Від жодного вантажовласника позивачем не було отримано відповіді про повернення або відправлення вантажу іншим суб'єктам господарювання і тому у відповідності з діючим законодавством було прийнято рішення про його продаж для компенсації витрат на його зберігання. Оскільки проданий вантаж не є безхазяйним позивач вважає, що у нього відсутній обов'язок щодо перерахування вирученої від продажу вантажу суми до бюджету.
Представник відповідача заперечувала проти позову, так як зобов'язання з податку на прибуток та з ПДВ за спірними податковими повідомленнями-рішеннями визначені правомірно на підставі належної оцінки всіх обставин оподаткування позивача. Вказала на те, що позивач мав у своєму розпорядженні земельні ділянки, які використовував виключно для організації видобутку піску і тому вони мали оподатковуватись як землі промислового призначення. Для обрахунку збору за спеціальне використання водних ресурсів відповідач стверджує, що для визначення об'єму фактично використаної води використані дані вимірювальних приладів позивача. Розрахунки цього збору провадяться платником самостійно виходячи із спожитої вади протягом календарного податкового періоду, який дорівнює календарному кварталу, та виходячи із затверджених тарифів. Позивач, за даними ДПІ у м.Херсоні, такий розрахунок складав виходячи з неповних даних про спожиту воду для власних потреб. Стосовно реалізації безхазяйного майна представник відповідача зазначила, що при інвентаризації за 2009 рік було виявлено бездокументний вантаж сульфату амонію у кількості 1309,811 т на суму 217880,18 грн., а при інвентаризації за 2010 рік -5985,219 т на суму 1308568,38 грн. При реалізації цього вантажу позивачем порушено вимоги Декрету КМУ "Про порядок вилучення та реалізації вантажів, що знаходяться у морських торгівельних портах і на припортових залізничних станціях понад установлені терміни" від 08.04.1993 р. № 33-93 та не перераховано кошти від реалізації цього вантажу за мінусом витрат на зберігання на загальну сумі 795970,83 грн.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про необгрунованість позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, що в період з 25.10.2011 р. по 19.12.2011 р. посадовими особами ДПІ у м.Херсоні проведено планову виїзну перевірку ДП "Херсонський морський торговельний порт" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 р. по 30.06.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 30.06.2011 р., за результатами якої складено акт від 26.12.2011 р. № 4487/23-5/01125695.
На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 11.01.2012 р. №№ 0000033500, 0000342301, 0000023500, 0000332301, якими позивачу збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток на 536683,25 грн., з податку на додану вартість на 591980,0 грн., з земельного податку на 72352,64 грн. та із плати за спеціальне використання води на 7613,13 грн.
Представник позивача вважає протиправними висновки ДПІ у м.Херсоні щодо визнання нікчемним правочинів, здійснених з ТОВ ПІГ "Трансконтиненталь", ПП "Аллюр-2009", ПП "Промтехресурс-АТ", ТОВ НВО "Авіа", ТОВ "Технології ремонту транспортної інфраструктури", ТОВ "Машинтехімпорт", ТОВ "Авентус", ТОВ "Інком", ТОВ "Промпроект", ТОВ "Таврія Пак", ЗАТ "Южмормонтаж", що вплинуло на висновок відповідача щодо зменшення валових витрат позивача на 1521116,55 грн. та податкового кредиту на 304223,51 грн.
Неправомірними на думку представника позивача є висновки відповідача щодо зменшення податкового кредиту з ПДВ по відносинам з ПП "Стальсервіс", ПП КФ "Бетта", ВАТ "Укрхліббуд", ТОВ "Технології ремонту транспортної інфраструктури" та ПП МБ "Лідер" на загальну суму 210335,6 грн. через те, що ці постачальники не задекларували податкові зобов'язання з продажу товарів позивачеві та після здійснення поставок не знаходились за місцем реєстрації.
Крім зазначених порушень податкового законодавства, на збільшення зобов'язань з податку на прибуток вплинуло завищення валових доходів на 673490 грн. у зв'язку з подвійним їх відображенням у податковій звітності, неправомірне включення до складу валових витрат збитків від операцій з цінними паперами у сумі 123800 грн., неправомірне визначення податкової різниці у сумі 260648 грн. при визначені вартості основних фондів станом на 01.04.2011 р. у зв'язку з введенням у дію Податкового кодексу України, завищення розміру нарахованої амортизації на 1191188,53 грн. у зв'язку з неправомірним збільшенням вартості основних фондів.
Як вбачається з позовної заяви та пояснень представника позивача у судовому засіданні ці порушення не оскаржуються позивачем та цілком відповідають нормам чинного на час вчинення податкового законодавства України, тому суд вважає, що зобов'язання за цими порушеннями відповідачем визначені правомірно.
Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 вказаного Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Аналогічні норми щодо формування валових витрат містяться в п.138.1 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України.
Згідно з п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Аналогічні норми щодо формування податкового кредиту містяться в ст.198 ПК України.
Судом встановлено, що ДП "Херсонський морських торговельний порт" придбало: у лютому 2011 року у ТОВ ПІГ "Трансконтиненталь" дизельне паливо та бензин А-76 на загальну суму 3729757,69 грн., у тому числі ПДВ 621626,28 грн.; у серпні, жовтні 2010 року у ПП "Аллюр-2009" ремонтні послуги на загальну суму 14680 грн., у тому числі ПДВ 2446,67 грн.; у червні 2010 р. у ПП "Промтехресурс-АТ" товар та ремонтні послуги на загальну суму 2630 грн., у тому числі ПДВ 438,33 грн.; у грудні 2010 року у ТОВ НВО "Авіа" проектно-вишукувальні роботи на загальну суму 14400, у тому числі ПДВ 2400 грн.; у грудні 2010 року у ТОВ "Технології ремонту транспортної інфраструктури" ремонтні роботи на загальну суму 26682,66 грн., у тому числі ПДВ 44471,11 грн.; у грудні 2010 року у ТОВ "Маштехімпорт" товар на загальну суму 275682,90 грн., у тому числі ПДВ 45947,15 грн.; у травні 2011 року у ТОВ "Авертус" запчастини на загальну суму 99760 грн., у тому числі ПДВ 16626,67 грн.; у жовтні 2009 року у ТОВ "Інтоком" товар на загальну суму 9811,20 грн., у тому числі ПДВ 1635,20 грн.; у жовтні 2009 року у ТОВ "Промпроект" товар на загальну суму 11107,20 грн., у тому числі ПДВ 1851,20 грн.; у квітні, травні 2011 року у ПП "Таврія Пак" товар на загальну суму 23908,02 грн., у тому числі ПДВ 3984,67 грн.; у грудні 2009 року, червні 2011 року у ЗАТ "Южмормонтаж" запчастини на загальну суму 241224,49 грн., у тому числі ПДВ 40504,15 грн.
Також позивачем до складу податкового кредиту включено суми ПДВ з контрагентами ПП "Стальсервіс", ПП КФ "Бетта", ВАТ "Укрхліббуд", ТОВ "Технологія транспортної інфраструктури", ППМБ "Лідер", з якими ДП "Херсонський морський торговельний порт" мало господарські відносини у жовтні, листопаді 2009 року, січні, лютому, березні, серпні, червні, липні, вересні, жовтні, листопаді 2010 року.
На підтвердження придбання у вказаних контрагентів товарів та послуг представником позивача надано договори (по деяким контрагентам), видаткові та податкові накладні, платіжні доручення, акти здачі-приймання робіт.
Представник позивача пояснила, що товар доставлявся особистим транспортом постачальників.
Податковим органом отримано від інших ДПІ наступні акти:
- від ДПІ у Ленінському районі м.Донецька акт від 29.07.2011 р. № 1978/23-3/35831718 документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ПІГ "Трансконтиненталь" з питань правомірності формування податкового кредиту по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ Авіаль" за період з 01.01.2011 р. по 28.02.2011 р.;
- від Мелітопольської ОДПІ акт від 19.05.2011 р. № 749/23/36448510 невиїзної документальної перевірки ПП "Аллюр-2009" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.09.2010 р. по 31.122.2010 р.;
- від Мелітопольської ОДПІ акт від 23.12.2010 р. № 1518/23/36465342 невиїзної документальної перевірки ПП "Промтехресурс-АТ" з питань дотримання податкового та іншого законодавства за період з 16.06.2009 р. по 30.06.2010 р.;
- від ДПІ у Приморському районі м.Одеси акт від 08.04.2010 р. № 604/23-1 про неможливість проведення документальної перевірки ТОВ НВО "Авіа" з питань правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість за період грудень 2010 року;
- від ДПІ у Залізничному районі м.Львова авт від 22.03.2011 р. № 662/23-2/35621140 документальної невиїзної перевірки ТОВ "Технології ремонту транспортної інфраструктури" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків згідно додатку № 5 до декларації з ПДВ за грудень 2010 р.;
- від ДПІ у Приморському районі м.Одеси акт від 17.03.2011 р. № 1040/23-5/35117711 документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Маштехімпорт" з питання підтвердження відомостей, отриманих від особи, що перебувала у взаємовідносинах з ТОВ "Шипремсервіс" у період за грудень 2010 року;
- від ДПІ у Шевченківському районі м.Києва акт від 27.07.2011 р. № 1723/23-04/37270359 документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Авертус" з питання правильності нарахування податкових зобов"язань та податкового кредиту по податку на додану вартість за період січень, лютий, березень, квітень, травень 2011 року;
- від ДПІ у Біляївському районі м.Одеси акт від 22.06.2011 р. № 1241/23/32935989 про неможливість проведення перевірки ТОВ "Інтоком" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 р. по 26.05.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 26.05.2011 р.;
- від ДПІ у Біляївському районі м.Одеси акт від 17.06.2011 р. № 1220/23/329359940 про неможливість проведення перевірки ТОВ "Промпроект" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 р. по 16.05.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 р. по 16.05.2011 р.;
- від ДПІ у м.Херсоні довідку від 15.08.2011 р. № 228/15-2/353229385 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки суб"єкта господарювання ПП "Таврія-Плюс" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків у грудні 2010 року - червні 2011 року;
- від ДПІ у м.Херсоні акт від 29.11.2011 р. № 4088/23-5/4122468 планової виїзної перевірки ЗАТ "Южмормонтаж" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2011 р.
Відповідно до висновків вказаних актів встановлено неможливість фактичного здійснення господарських операцій через відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, не знаходженням окремих підприємств за місцезнаходженням.
Згідно інформації, відображеної у вказаних актах, контрагенти позивача зареєстровані в м.м.Києві, Донецьку, Мелітополі, Одесі, Львові, а ДП "Херсонський морський торговельний порт" в м.Херсоні.
Суд погоджується із позицією відповідача, що у зв'язку із відсутністю основних фондів, транспортних засобів, трудових ресурсів контрагенти не могли фактично здійснювати господарські операції з поставки позивачу товару, з рахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження суб'єктів господарювання, віддаленості контрагентів один від одного.
Суд зазначає, що наявність у платника податку (позивача у справі) податкових накладних, виданих йому продавцем товару та оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з ПДВ не є достатніми підставами для визначення податкового кредиту.
Для правильного вирішення спору встановленню підлягає факт реальності поставки позивачу товару із з'ясуванням, зокрема, обставин щодо походження вказаного товару, умов його виробництва, транспортування, зберігання тощо.
Товарно-транспортних накладних, довіреностей, дорожніх листів або інших документів, з яких можна було б встановити виробника, чи то постачальника, не надано ні податковій інспекції при перевірці, ні суду. Тобто, транспортування продукції від ТОВ ПІГ "Трансконтиненталь", ПП "Промтехресурс-АТ", ТОВ "Маштехімпорт", ТОВ "Авертус", ТОВ "Інтоком", ТОВ "Промпроект", ПП "Таврія Пак", ЗАТ "Южмормонтаж" до ДП "Херсонський морський торговельний порт" документально не підтверджено.
Пунктом 1, 2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажно-автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 р. № 207, зокрема встановлено, що для водія юридичної особи та фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, крім інших документів необхідно мати товарно-транспортну накладну, для водія юридичної особи та фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб - накладну, або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж.
Пунктом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. № 128/2568 (далі - Правила № 363) встановлено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля (пп.11.1 п.11 Правил № 363). Перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною (пп. 13.1 п. 13 Правил № 363).
Позивачем не надано документи, які б містили достатню доказовість виконання робіт по відвантаженню, перевезенню, прийманню продукції, відсутні документи, по яких відбувався би рух товару від продавця (постачальника) до перевізника (покупця) (акти приймання продукції, товарно-транспортні накладні з відмітками про передачу та отримання ТМЦ, довіреності, сертифікати якості, інші документи, що засвідчують транспортування). Наявність лише видаткових та податкових накладних не може бути доказом проведення самої господарської операції.
Крім того, відповідачем встановлено, що ПП "Стальсервіс", ПП КФ "Бетта", ВАТ "Укрхліббуд", ТОВ "Технології ремонту транспортної інфраструктури", ППМБ "Лідер" за періоди, в яких були відносини з ДП "Херсонський морський торговельний порт", податкові зобов"язання не декларували.
Що стосується наданих ДП "Херсонський морський торговельний порт" послуг ПП "Аллюр-2009", ПП "Промтехресурс-АТ", ТОВ НВО "Авіа", ТОВ "Технології ремонту транспортної інфраструктури", суд погоджується з доводами відповідача про те, що надання цих послуг не підтверджено документально. Окрім цього, вказані контрагенти не могли надати позивачу послуги, оскільки не мали трудових ресурсів для здійснення робіт у таких обсягах.
Так, на підтвердження господарських відносин з вказаними контрагентами представником позивача надано акти приймання-здачі робіт.
Між тим, акти від ПП "Аллюр-2009" підписані Князевим С.А., однак згідно акту від 19.05.2011 р. № 749/23/364485510 "Про результати невиїзної документальної перевірки ПП "Аллюр-2009" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.09.2010 р. по 31.12.2010 р." директором підприємства є Ніколаєв Д.М., загальна чисельність працюючих складає 1 особа.
Відповідно до акту від 23.12.2010 р. № 1518/23/36465342 "Про результати невиїзної перевірки ПП "Промтехресурс-АТ" з питань дотримання податкового та іншого законодавства за період з 16.06.2009 р. по 30.06.2010 р." загальна чисельність працюючих становить 1 особу.
Актами перевірок ПП "Аллюр-2009", ПП "Промтехресурс-АТ", ТОВ НВО "Авіа", ТОВ "Технології ремонту транспортної інфраструктури" встановлено відсутність складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємств.
Окрім цього, суд зазначає, що між ДП "Херсонський морський торговельний порт" та ТОВ НВО "Авіа" було укладено договір № А-60/09, згідно якого ТОВ НВО "Авіа" прийняло на себе зобов"язання виконати роботи зі створення науково-технічної продукції за темою: "Комплексний екологічний моніторинг за ремонтним днопоглиблюванням на підхідному каналі, на акваторії порту та при видобуванні піску в кар"єрі у с.Рибальче у 2010 році".
16.12.2010 р. сторонами підписано додаткову угоду № 1 до вказаного договору, згідно якої сторони домовилися розірвати договір з 16.12.2010 р. (п.1), з моменту укладення даної угоди до договору сторони не вважають себе зобов"язаними якими-небудь правами й обов"язками (п.ІІ).
Між тим, після розірвання договору 20.12.2010 р. складено акт здачі-приймання науково-технічної продукції, з якого неможливо встановити обсяг виконаних робіт, та здійснено перерахування коштів у сумі, яка не підтверджена жодним доказом та суперечить ціні, визначеній п.3.1 договору № А-60/09, та кошторису.
На підставі вказаного, суд вважає правомірними зменшення валових витрат на 1537739,97 грн. за наслідками перевірки відносин з ТОВ ПІГ "Трансконтиненталь", ПП "Аллюр-2009", ПП "Промтехресурс-АТ", ТОВ НВО "Авіа", ТОВ "Технології ремонту транспортної інфраструктури", ТОВ "Машинтехімпорт", ТОВ "Авентус", ТОВ "Інтоком", ТОВ "Промпроект", ТОВ "Таврія Пак", ЗАТ "Южмормонтаж" та податкового кредиту на 514559 грн. за наслідками перевірки відносин з ТОВ ПІГ "Трансконтиненталь", ПП "Аллюр-2009", ПП "Промтехресурс-АТ", ТОВ НВО "Авіа", ТОВ "Технології ремонту транспортної інфраструктури", ТОВ "Машинтехімпорт", ТОВ "Авентус", ТОВ "Інтоком", ТОВ "Промпроект", ТОВ "Таврія Пак", ЗАТ "Южмормонтаж", ПП "Стальсервіс", ПП КФ "Бетта", ВАТ "Укрхліббуд" та ППМБ "Лідер".
Суд зазначає, що наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.
У судовому засіданні встановлено, що для видобутку піску на території Голопристанського району позивач використовував землі виділені йому у довгострокове тимчасове та постійне користування загальною площею 270,0331 га.
Із загальної площі земельної ділянки актом від 15.10.1992 р. № 205 позивачеві строком на 25 років для тимчасового користування для розширення кар'єру по видобутку піску виділено 110 га, в тому числі 83 га пасовищ та 27 га пісків.
Відповідно до Закону України "Про плату за землю" від 03.11.1992 р. № 2535 та розділу ХІІІ Податкового кодексу України землекористування для суб'єктів господарювання в Україні є платним. Така плата справляється виходячи з розміру земельної ділянки, грошової оцінки земельної ділянки та ставки податку, визначеної у залежності від напрямку використання цих земель.
Як вбачається з акту від 15.10.1992 р. № 205 земельну ділянку площею 110 га надано ДП "Херсонський морський торговельний порт" для розміщення кар"єру по добуванню будівельного піску.
На думку суду при визначені ставки земельного податку вирішальним є напрямок фактичного використання земельної ділянки, а не структура земельних ділянок, виділених для такого використання, а тому суд вважає правомірним визначення відповідачем грошових зобов'язань з земельного податку за податковим повідомленням-рішенням від 11.01.2012 р. № 00000230500.
Стосовно визначення зобов'язань зі збору за спеціальне використання водних ресурсів суд зазначає, що за вимогами Постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту" від 16.08.1999 р. № 1494 та Інструкції про справляння цього збору від 01.10.1999 р. № 231/539/118/219 підприємство, яке використовує воду із систем комунального господарства та артезіанських свердловин сплачує збір за спеціальне використання водних ресурсів. Обсяг використаної води платником визначається самостійно за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному кварталу. Розмір збору визначається виходячи з затверджених тарифів та показників лічильників.
Як встановлено судом позивач розмір спожитої води визначав виходячи з показників лічильників станом на 15 число останнього місяця звітного кварталу. Такий спосіб визначення обсягів спожитої води підтвердив у судовому засіданні представник позивача. Отже, позивачем при складанні податного розрахунку із плати за спеціальне використання води невірно визначено межі податкового періоду, за який справляється цей збір, і тим самим занижено розмір цього збору.
За таких обставин суд вважає правомірним визначення відповідачем грошових зобов'язань позивача із збору за спеціальне використання води за податковим повідомленням-рішенням від 11.01.2012 р. № 0000033500.
Що стосується позовних вимог стосовно визнання неправомірними дій щодо висновків відповідача про необхідність доперерахування до бюджету коштів від реалізації залежаного вантажу у сумі 795970,83 грн., то в цій частині провадження підлягає закриттю виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Пунктом 1 ч.2 ст.17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
З наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
Позовні вимоги в частині визнання неправомірними дій ДПІ у м.Херсоні позивач пов"язує з висновками, викладеними в акті від 26.12.2011 р. № 4487/23-5/01125696 "Про результати планової виїзної перевірки ДП "Херсонський морський торговельний порт" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 р. по 30.06.2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 30.06.2011 р."
Відповідно до п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 р. № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 р. за № 34/18772, передбачає що акт це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про встановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків.
Отже, за своїм правовим значенням акт перевірки дотримання податкового законодавства не є тим рішенням суб'єкта владних повноважень, яке в силу п.1 ч.2 ст.17 КАС України може бути предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства, оскільки, по-перше, акт перевірки є службовим документом, який підтверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства, по-друге, акт перевірки лише фіксує обставини встановлені під час проведення перевірки та факти виявлених порушень законодавства, а тому не зобов'язує платника податків до вчинення будь-яких дій.
Згідно приписів статті 56 Податкового кодексу України тільки рішення контролюючого органу, прийняті при здійсненні повноважень щодо справляння податкових платежів, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Крім того, представник позивача не надав суду жодних доказів, які б підтвердили створення, зміну або припинення прав та обов'язків для позивача за наслідками таких дій працівників ДПІ, а також створення негативних наслідків в подальшій діяльності товариства.
Керуючись ст.ст.8, 9, 12, 19, 71, 157-163, 167 КАС України, суд -
постановив:
Відмовити в задоволенні позову Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.01.2012 р. №№ 0000033500, 0000342301, 0000023500, 0000332301.
В частині позовних вимог стосовно визнання неправомірними дій щодо висновків відповідача про необхідність доперерахування до бюджету коштів від реалізації залежаного вантажу у сумі 795970,83 грн. провадження закрити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 02 липня 2012 р.
Суддя Бездрабко О.І.
кат. 8.2.1
Судове рішення № 25007878, Херсонський окружний адміністративний суд було прийнято 27.06.2012. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 281/12/2170. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: