Постанова № 25007781, 19.06.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а- 6184/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2012 р. м. Харків

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шевченко О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Закритого акціонерного товариства "Теплоелектроцентраль-3" про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-

ВСТАНОВИВ:

Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з адміністративним позовом до Закритого акціонерного товариства "Теплоелектроцентраль-3", в якому просить суд стягнути з відповідача адміністративно–господарської санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у сумі 54906,59 грн. та санкцію за порушення термінів спати адміністративно-господарських санкцій у сумі 296,46грн., всього 55203,05грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»на підприємстві відповідача у 2011 році норматив для працевлаштування інвалідів складав 4 робочі місця, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність складає 3 особи. Отже, відповідачем не виконано норматив 1 робочого місця по працевлаштуванню інвалідів. Розмір середньорічної заробітної плати на підприємстві за 2011 рік становить 54906,59 грн. Таким чином, сума адміністративно-господарських санкцій становить 54906,59 грн. та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій складає 296,46грн.

В судове засідання представник позивача не з'явився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Через канцелярію суду надав письмові заперечення, в яких проти позову заперечував, пославшись на доводи, викладені у заперечені, які приєднані до матеріалів справи.

Судом розглянуто справу у письмовому провадженні у відповідності до ч. 6 ст. 128 КАС України, оскільки немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, та відсутні потреби заслухати свідка чи експерта.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 41 КАС України.

Суд дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»№ 875-ХІІ від 21.03.1991р. підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 статтею 19 Закону № 875-ХІІ встановлений норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньо облікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця. Відповідно до ч.3 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Судом встановлено, що відповідно до ч.1 ст.19 зазначеного закону та згідно форми 10-ПІ «Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів»за 2011 рік середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу ЗАТ "Теплоелектроцентраль-3" у 2011 році становила 91 особу, тобто, норматив для працевлаштування інвалідів складав 4 робочих місць.

Відповідно до п.2 «Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування», затвердженого Постановою КМ України № 70 від 31.01.2007р. інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Згідно ст.18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Відповідно до положень ч.4 ст.20 Закону України "Про зайнятість населення" №803-ХІІ від 01.03.1991р. підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з незалежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Таким чином, законодавством передбачена обов’язковість щомісячного подання підприємствами, установами і організаціями незалежно від форми власності звітності про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, до місцевих центрів зайнятості.

Відповідно до листа Харківського міського центру зайнятості від 07.05.2012року №937 відповідачем звіти за формою 3-ПН протягом 2011року не подавались, що суд оцінює як неналежне виконання товариством відповідача норм ст.ст. 18,19,20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення" №803-ХІІ.

Як вбачається із звіту по формі № 10-ПІ, наданого відповідачем до Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, протягом 2011 року на підприємстві працювало 3 інваліди.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач не вчинив всіх передбачених законодавством заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, що свідчить про наявність вини відповідача як умови настання господарсько-правової відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Статтею 20 Закону № 875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Відповідно до ч.1 ст.238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані за порушення правил, встановлених законодавчими актами.

Щодо посилання відповідача в запереченнях на те, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.05.2011р. по справі №5023/3427/11 порушено провадження про банкрутство ЗАТ "Теплоелектроцентраль-3", якою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, суд зазначає наступне.

Положеннями ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно ст.12 зазначеного Закону, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати договори та вчиняти інші правочини, у зв'язку з чим у нього виникають права та обов'язки, виконання яких забезпечується на загальних засадах. Таким чином, дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів, оскільки санкція до позивача застосована після порушення провадження про його банкрутство, дія мораторію на її виконання не поширюється.

Відповідач не надав до суду доказів, що спростовують вимоги адміністративного позову.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позов щодо стягнення з відповідача адміністративно–господарської санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів в сумі 54906,59 грн. та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 296,46грн. є обґрунтованим, доведеним і таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 8-14, 71, 94, 128, 159, 160-164, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Закритого акціонерного товариства "Теплоелектроцентраль-3" про стягнення адміністративно-господарських санкцій–задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Теплоелектроцентраль-3" (вул. Енергетична, 3, м. Харків, 61036, код ЄДРПОУ 30657701, МФО 351599, р/р 26006310558 у Перша Харківська філія АКБ "Базис" у м. Харкові) на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (61022, м. Харків, Держпром, 1 під., 1 пов., к.16, код ЄДРПОУ 14070760, одержувач: р/р 31219230700003, МФО 851011, код одержувача: 37999654, УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова) адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів в сумі 54906,59грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 296, 46грн., на загальну суму 55203.05 (п'ятдесят п'ять тисяч двісті три) грн. 05 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб’єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.

Суддя Шевченко О.В.