Постанова № 25006949, 20.06.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 червня 2012 р. № 2а-3353/12/1370

м. Львів

11 год. 25 хв.

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий суддя Коморний О.І.,

секретар - Ячмінська Я.О.

з участю:

представник позивача Тищенко А.О

представники відповідачів Томашівський О.Г., Палій Ю.В.

представник третьої особи Балобанов О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Львівського комунального підприємства «Львівавтодор»до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова, Державної податкової адміністрації у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень, третя особа -представництво «Онур Тааххут Ташимаджилик ве Тіджарет Лімітед Ширкеті».

Обставини справи.

Позивач, Львівське комунальне підприємство «Львівавтодор», звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Личаківському районі м. Львова про визначення податкових зобов'язань від 14.11.2011р. №0000692340/26275 про зменшення від'ємного значення суми ПДВ, від 06.02.2012р. №0000052340/2761 та рішення ДПА у Львівській області від 20.01.2012р. №1708/10/25005/101 про результати розгляду скарги.

Позовні вимоги обґрунтовано безпідставністю прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки у позивача є в наявності всі підтверджуючі документи пов'язані із здійсненням господарської діяльності, тому вимог чинного законодавства позивач не порушував.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, з підстав викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Представники відповідачів проти позову заперечили повністю з підстав викладених у запереченні, вважають позовні вимоги безпідставними, просять у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник залученої судом до участі у справі третьої особи без права самостійних вимог на предмет спору підтримав позовні вимоги позивача повністю, просить позов задовольнити.

Суд заслухав пояснення представників сторін, повно, всебічно та об'єктивно оцінив подані докази у їх сукупності та

встановив:

Відповідачем, Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова з 06.10.2011р. по 25.10.2011р. проведена позапланова виїзна перевірка Львівського комунального підприємства «Львівавтодор»код за ЄДРПОУ 05523814 з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту за серпень 2011р. про що 01.11.2011р. складено акт №646/23-4/05523814 9 (т.1 а.с.14-29).

За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем 14.11.2011р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0000692340/26275 про збільшення позивачеві грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 8760266 грн. (основний платіж -7008213 грн., штрафні (фінансові) санкції -1752053 грн.) (т.1 а.с. 30).

Рішенням ДПА у Львівській області №1708/10/25005/101 від 20.01.2012 року про результати розгляду первинної скарги (т.1 а.с.144-148) податкове повідомлення-рішення №0000692340/26275 від 14.11.2011р. залишено без змін, а Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення-рішення №0000052340/2761 про зменшення позивачеві розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 7008213 грн. (т.1 а.с.31).

Підставою прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень слугувало встановлене перевіркою порушення позивачем п.187.8 ПК України -занижено податкові зобов'язання по ПДВ за серпень 2011 року на 7008213 грн. та порушення п. 198.2 ПК України -завищено податковий кредит на 7008213 грн. по взаємовідносинах з представництвом «Онур Тааххут Ташимаджилик ве Тіджарет Лімітед Ширкеті».

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Закріплений у ч.1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно Контрактної документації (т.1 а.с.162-250, т.2 а.с.1-257) судом встановлено укладення позивачем (Замовник) Контракту № 39789/1 від 20 квітня 2011 року «Роботи по реконструкції доріг та трамвайних ліній у м. Львові (включаючи відновлення підземних комунальних мереж) з ONYR Taahhut Tasimacilik Ve Ticaret Ltd. STI (Анкара/Туреччина) (Підрядник).

Додатком №2 від 19.08.2011 року до Контракту № 39789/1 від 20 квітня 2011 року (т.1 а.с.157) сторони внесли зміни: назва та адреса підрядника додати «Постійне представництво на території України, зареєстроване за законодавством України, під назвою: «Представництво «Онур Тааххут Ташимаджилик ве Тіджарет Лімітед Ширкеті»м. Львів вул.. Б. Хмельницького 212 корпус 2 поверх 3, Україна, 79037.

Відповідно до «Проміжкового платіжного сертифікату №0 (т.1 а.с.93), підписаного 19.08.2011 року представником підрядника: Ерханом Февзі Мранджиоглу та 20.08.2011 року представником нагляду від фірми EGIS INTERNATIONAL - Пєром-Ів Тесье, представництво нерезидента «Онур Тааххут Ташимаджилик ве Тіджарет Лімітед Ширкеті»надало позивачеві рахунок 22.08.2011 року №0 (т.1 а.с.94) на авансовий платіж за виконання робіт по реконструкції доріг та трамвайних колій у м. Львові в сумі 3657065,96 євро, (обсяг без ПДВ - 3047554,97 євро, ПДВ -609510,99 євро).

Згідно з платіжним дорученням №1 від 23 серпня 2011 року (т.1 а.с.139) позивач перерахував 3047554,97 євро (еквівалент 35041067,42 грн.) на рахунок нерезидента ONYR Taahhut Tasimacilik Ve Ticaret Ltd STI (Анкара/Туреччина), підстава для перерахування коштів - часткова оплата авансового платежу за виконання робіт по реконструкції доріг та трамвайних колій у м. Львові відповідно до рахунку-фактури №0 від 22.08.2011 року.

Представництвом нерезидента «ОНУР Тааххут Ташимаджилик ве Тіджарет Лімітед Ширкеті»виписано позивачеві податкову накладну від 29.08.2011 року № 1 (т.1 а.с.57) на суму 42049280,90 грн. (загальна сума коштів що підлягає сплаті - 35041067,42 грн., податок на додану вартість - 7008213,48 грн.),

Вказана податкова накладна включена позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних (т.1 а.с.61) та до складу податкового кредиту в декларації за серпень 2011 року (т.1 а.с.59).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно ч.1.ст.1 Цивільного кодексу України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ч.2. цієї ж статті, до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України (далі ПК України), відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Співвідношення податкового законодавства з іншими законодавчими актами визначено ст. 5 ПК України, відповідно до якої:

- поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу;

- у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу;

- інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Представництвом відповідно до пункту 14.1.193 статті 14. Податкового кодексу України є постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар'єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів.

З метою оподаткування термін «постійне представництво»включає будівельний майданчик, будівельний, складальний або монтажний об'єкт чи пов'язану з ними наглядову діяльність, якщо тривалість робіт, пов'язана з таким майданчиком, об'єктом чи діяльністю, перевищує шість місяців; надання послуг (крім послуг з надання персоналу), у тому числі консультаційних, нерезидентом через співробітників або інший персонал, найнятий ним для таких цілей, але якщо така діяльність провадиться (в рамках одного проекту або проекту, що пов'язаний з ним) в Україні протягом періоду або періодів, загальна тривалість яких становить більш як шість місяців, у будь-якому дванадцятимісячному періоді; резидентів, які мають повноваження діяти від імені виключно такого нерезидента, що тягне за собою виникнення у цього нерезидента цивільних прав та обов'язків (укладати договори (контракти) від імені цього нерезидента; утримувати (зберігати) запаси товарів, що належать нерезиденту, із складу яких здійснюється поставка товару від імені нерезидента, крім резидентів, що мають статус складу тимчасового зберігання або митного ліцензійного складу).

Відповідно до п. 180.2. ст.180 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг.

Згідно з п. 180.3. ст. 180 Податкового кодексу України особи, зазначені у пункті 180.2 цієї статті, мають права, виконують обов'язки та несуть відповідальність, передбачену законом, як платники податку.

Відповідно до п. 186.2.1 ст. 186 Податкового кодексу України місцем постачання послуг є місце фактичного постачання послуг, пов'язаних з рухомим майном, а саме: послуг із виконання ремонтних робіт і послуг із переробки сировини, а також інших робіт і послуг, що пов'язані з рухомим майном, а відповідно до п.п. 186.2.2. п. 186.2 ст. 186 Податкового кодексу України місцем постачання послуг є фактичне місцезнаходження нерухомого майна, у тому числі що будується, для тих послуг, які пов'язані з нерухомим майном послуг з підготовки та проведення будівельних робіт; інших послуг за місцезнаходженням нерухомого майна, у тому числі що будується.

Об'єктом оподаткування податком на додану вартість згідно п.185.1 ст.185 ПК України є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

База оподаткування за послугами, поставленими нерезидентом, обчислюється згідно з п. 190.2 ПК України як договірна (контрактна) вартість таких послуг з урахуванням податків і зборів, за винятком податку на додану вартість, що включаються до ціни постачання відповідно до законодавства. Визначена таким чином вартість перераховується в національну валюту за валютним (обмінним) курсом НБУ на дату виникнення податкових зобов'язань.

Згідно п.187.1 п.187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

При цьому законодавцем безумовно визначено презумпцію реальності оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

Відповідно до п. 201.1 ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна відповідно до п.201.7 ст.201 ПК України виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Податкова накладна відповідно до п.201.3 ст.201 ПК України виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Судом встановлено перерахування позивачем 23 серпня 2011 року згідно з платіжним дорученням №1 (т.1 а.с.139) авансового платежу в сумі 3047554,97 євро (еквівалент 35041067,42 грн.) на рахунок нерезидента ONYR Taahhut Tasimacilik Ve Ticaret Ltd STI (Анкара/Туреччина), вказані кошти ONYR Taahhut Tasimacilik Ve Ticaret Ltd . STI (Анкара/ Туреччина) отримані 26.08.2011р. (т.1 а.с.95-96).

Проте представництвом «Онур Тааххут Ташимаджилик ве Тіджарет Лімітед Ширкеті»виписано позивачеві податкову накладну на суму 42049280,90 грн., з яких 35041067,42 грн. авансовий платіж, 7008213,48 грн. податок на додану вартість.

Датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту для операцій із ввезення на митну територію України товарів є згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

У матеріалах справі відсутні докази сплати позивачем 42049280,90 грн., з яких 35041067,42 грн. авансовий платіж, 7008213,48 грн. податок на додану вартість чи докази оформлення сторонами контракту акту виконаних робіт на суму 42049280,90 грн., в т. ч. ПДВ 7008213,48 грн.).

Датою виникнення податкових зобов'язань за операціями з постачання послуг нерезидентами, місцем надання яких є митна територія України, є згідно п.187.8 ПК України дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше.

Відповідно до п.198.6 ст. 186 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України, відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З урахуванням вищенаведених норм ПК України та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що представництвом «Онур Тааххут Ташимаджилик ве Тіджарет Лімітед Ширкеті»безпідставно та з порушенням п.201.7 ст.201 ПК України виписано позивачеві податкову накладну на суму 42049280,90 грн., з яких 35041067,42 грн. авансовий платіж, 7008213,48 грн. податок на додану вартість, а позивачем безпідставно в порушення вимог п.198.2 с. 198 ПК України віднесено до податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 7008213,48 грн., оскільки така сума позивачем не сплачувалася. Доказів протилежного у матеріалах справи немає.

Посадові особи органів державної податкової служби відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Оскільки у даній справі оспорюються рішення прийняті відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи рішення відповідача на відповідність ч. 3 ст. 2 КАС України, суд вважає, що такі прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України; з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено.

За таких обставин суд дійшов висновку, що порушення відповідачем прав позивача є надуманим, позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, а тому у позові слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 94 КАС України відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у позові не передбачено.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2.Судові витрати покласти на позивача.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 25.06.2012р. о 10:00 год.

Суддя Коморний О.І.