Постанова № 25006777, 27.06.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 червня 2012 року Справа № 2а/1270/4064/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді: Чиркіна С.М.

при секретарі: Данилкіній Н.В.

за участю представників сторін від:

позивача: ОСОБА_1

відповідача: Лиманюка М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.02.2012,-

ВСТАНОВИВ:

25 травня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області, у якому позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000071702 від 14 лютого 2012 року.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що ДПІ в м. Сєвєродонецьку Луганської області була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка платника податків ОСОБА_3 з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Оріал» за період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року, за результатами якої було складено акт №134/17-3209805338 від 27.01.2012 року та 14.02.2012 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000071702 про нарахування грошового зобов'язання в сумі 14000,01 грн.

В зазначеному акті перевірки відповідачем встановлено порушення ФОП - ОСОБА_3: п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 14000,00 грн.,в тому числі за лютий 2011 року в сумі 4500,00 грн., березень 2011 рок в сумі 4500,00 грн., травень 2011 рок в сумі 5000,00 грн.; договір від 25.01.2011 року №250111 між платником податків ОСОБА_3 та ТОВ «Оріал», операції з надання послуг на суму 84000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 14000,00грн.) суперечать інтересам держави і суспільства, а, отже, відповідно до пп. 1, 2 ст. 215, пп. 1, 5 ст. 203, ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного Кодексу України не створюють юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, та підлягають виключенню з податкового обліку.

Позивач висновки податкового органу вважає незаконними та необґрунтованими, посилається на те, що при проведенні перевірки було надано належним чином оформлені первинні документи за результатами господарських операцій з ТОВ «Оріал», а висновки щодо нікчемності договору №250111 від 25.01.2011 рок ґрунтуються лише на безпідставних припущеннях особи, що проводила перевірку та інформації, викладеній в акті перевірки ТОВ «Оріал» Алчевською ОДПІ від 11.11.2011 року № 1798/236-36917523.

22 лютого 2012 року податкове повідомлення-рішення було оскаржено до ДПС в Луганській області, а 10.04.2012 року - до ДПС України, рішеннями яких відмовлено у задоволенні скарг та залишено повідомлення-рішення без змін.

На підставі вищевикладеного позивач просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 28 травня 2012 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, про що надав письмові заперечення на адміністративний позов (а.с.65-67), у яких зазначено, що обставиною для проведення позапланової перевірки ФОП ОСОБА_3 послужило отримання податкової інформації від Алчевської ОДПІ - Акту про результати проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Оріал» № 1798/236-36917523 від 11.11.2011 року.

Згідно з листом ВПМ Алчевської ОДПІ від 18.10.2011 року № 4462/7/26-3414 місцезнаходження ТОВ «Оріал» та його посадових осіб не встановлено. Також перевіркою не встановлено наявності у ТОВ «Оріал» основних фондів та інших виробничих засобів (у тому числі транспортних), земельних ділянок, складських та офісних приміщень, встановлено відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей, надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів.

Господарські операції між ТОВ «Оріал» та контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності.

За результатами перевірки позивача встановлено, що за місцезнаходженням платника податків, який здійснював оптову торгівлю хімічними продуктами, виробничих та складських приміщень не виявлено, у податковій декларації про майновий стан і доходи ФОП ОСОБА_3 за 2011 рік інформація про нерухоме майно, витрати на утримання такого майна, у тому числі на правах оренди - відсутня, також відсутні відомості про нарахування та сплату екологічного податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення. Крім того, позивачем ОСОБА_3 не надано до перевірки первинних документів (товарно-транспортних накладних), які б засвідчили факти здійснення господарських операцій з перевезення вантажів та підтвердили факти отримання ним як замовником послуг та вантажовідправником послуг від ТОВ «Оріал».

Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, тотожні даним, викладеним в заперечені на позов.

Сторони вважали за необхідне розглянути справу на підставі наданих сторонами доказів.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач (і.н. НОМЕР_1) зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради 03.11.2006 року за № 2 383 000 0000 007426, свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_2 (а.с. 10).

Позивач перебуває на податковому обліку у ДПІ у м. Сєвєродонецьку Луганської області з 05.11.2009 року за № 495, в якості платника податків, у тому числі, податку на додану вартість (а.с. 12, 13).

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Повноваження відповідача визначені ст. 20 ПК України.

З урахуванням викладеного та вимог статей 17, 18 КАС України, зазначена справа відносяться до юрисдикції адміністративних судів, оскільки учасником спору є суб'єкт владних повноважень (орган державної податкової служби, наділений публічно-владними повноваженнями).

Згідно із п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п. 75.1.2, ст.. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року затверджений Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (далі наказ № 984).

Згідно із п.3 наказу № 984 результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Посадовими особами ДПІ в м. Сєвєродонецьку згідно із п.п 75.1.2, п. 75.1 ст. 75, ст. 79 ПК України відповідно до наказу ДПІ в м. Сєвєродонецьку від 12.01.2012 №66-п (а.с. 15) проведена позапланова невиїзна документальна перевірка платника податків ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Оріал» (код за ЄДРПУ 36917523) за період з 01.01.2011р. по 30.09.2011р., за результатами якої складено акт від 27.01.2012р. за №134/17-3209805338 ( далі акт № 134, а.с. 16-19).

У висновках акту перевірки за №134 зазначено про порушення позивачем п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, які призвели до заниження податку на додану вартість в період з 01.01.2011 р. по 30.09.2011 р. на суму 14000,00 грн., в тому числі за лютий 2011 р. в сумі 4500,00 грн., березень 2011 р. в сумі 4500,00 грн., травень 2011 р. в сумі 5000,0 грн.

Крім того в акті № 134 зазначений висновок про нікчемність господарського договору укладеного 25.01.2011 року позивачем з ТОВ «Оріал» про надання послуг на суму 84000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 14000,00грн.) №250111, оскільки останній суперечать інтересам держави і суспільства, з посиланням на п.п. 1, 2 ст. 215, пп. 1, 5 ст. 203, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, та не створює юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, та підлягають виключенню з податкового обліку.

У висновках акту № 134 зазначено про безпідставне віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ з вартості послуг по операціях з ТОВ «Оріал».

Такого висновку відповідач дійшов на підставі акту Алчевської ОДПІ про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Оріал» з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.09.2011 № 1798/23636917523 ( далі - акт № 1798).

Згідно із висновками акту № 1798 господарські операції між ТОВ «Оріал» з контрагентами, серед яких є ФОП ОСОБА_3, не підтверджуються у зв'язку з відсутністю у ТОВ «Оріал» необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів.

Згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 123.1 статті 123 ПК України закріплено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; при повторному протягом 1095 днів визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; при визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість протягом 1095 днів втретє та більше - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 75 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Разом з тим, пунктом 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України регламентовано, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

На підставі акту від 27.01.2012р. за №134/17-3209805338 ДПІ в м. Сєвєродонецьку Луганської області винесено податкове повідомлення-рішення від 14.02.2012 № 0000071702 про збільшення ОСОБА_3 суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 14000,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 01,00 грн. (а.с. 26).

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням № 0000071702 від 14.02.2012 позивач звернувся із скаргою до Державної податкової служби у Луганській області та з повторною скаргою до Державної податкової служби України.

Рішенням Державної податкової служби у Луганській області від 03.04.2012 № 4564/10-408 про результати розгляду первинної скарги, податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Сєвєродонецьку № 00000717020 від 14.02.2012 залишено без змін, а скаргу без задоволення (а.с.31-34), але рішенням ДПС у Луганській області від 12.03.2012 №2834/10-408 продовжено строк розгляду первинної скарги до 23.04.3012 включно.

Державною податковою службою України 24.04.2012 розглянуто повторну скаргу позивача та №12914/Х/10-2315 залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Сєвєродонецьку № 0000071702 від 14.02.2012 та рішення ДПС у Луганській області від 03.04.2012 № 4564/10-408, а скаргу без задоволення (а.с. 38-44).

Предметом даного спору є правомірність винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Сторонами визнано, що у період з 01.01.2011 року по 30.09.2011 року позивач задекларував податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Оріал» у сумі 14000 грн.

Згідно з ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити - назву документу, дату і місце його складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 166 (далі порядок № 166), платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 3.4 Порядку), оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

25.01.2011 року між ТОВ «Оріал» та ФОП ОСОБА_3 укладено договір № 250111 про надання транспортно-експедиційних послуг, відповідно до умов якого довіритель (ФОП ОСОБА_3) доручає повіреному (ТОВ «Оріал») за винагороду організовувати перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародних та внутрішніх напрямках (а.с. 45).

Відповідно до пункту 1.2. договору № 250111 Позивач доручає повіреному за винагороду організовувати перевезення вантажів автомобільним транспортом…

Згідно із п.1.3. угоди від 25.01.2011 повірений діючи від свого імені за рахунок повіреного (позивача) надає послуги з пошуку та підбору перевізників, організовує перевезення найманим вантажним автомобільним транспортом …

З пояснень сторін убачається, що ТОВ «Оріал» надавало позивачу транспортно-експедеційні послуги з перевезення вантажу отриманого позивачем за контрактом № 17м від 27.12.2010 року (а.с.111), покупці ЗАТ «Кримський Титан» згідно із договором № 576\з від 28.04.2012 року (а.с. 144)

З пояснень представника позивача убачається, що Повірений приступав до виконання робіт на підставі додаткових угод - заявок від 28.01.2011 року (а.с. 46), від 09.03.2011 року та від 23.05.2011 року, які є додатками до договору та подаються згідно із п.2.1.1. договору № 250111.

Фактично заявки позивача від 28.01.2011, 09.03.2011 р. 23.05.2011р. містять крім вичерпної інформації з організації перевезення вантажу, передбаченої в п.2.11. договору, інформацію про певні транспортні засоби та водіїв цих засобів.

Закон України «Про транспортно-експедиторську діяльність» визначає правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні і спрямований на створення умов для її розвитку та вдосконалення (далі закон № 1955).

Згідно із ст. 1 Закону України № 1955 транспортно-експедиторську діяльність це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів;транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Представник позивача стверджував, що операції з надання послуг оформлено: актами виконаних робіт (а.с. 48, 52,57), податковими накладними (а.с. 47, 53, 58), рахунками-фактурами ( а.с. 49, 54).

Платіжними дорученнями, наявними у матеріалах справи (а.с. 50, 55, 59), підтверджено, що ФОП ОСОБА_3 повністю розрахувався з ТОВ «Оріал» за отриманні послуги.

Суд критично оцінює посилання позивача на документальне підтвердження надання послуг ТОВ «Оріал», оскільки в розумінні вимог ст. 70 КАС України Закону України № 1955 та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», належними та допустимими доказами господарської операції в даному випадку повинні бути також товарно-транспортні накладні (ТТН), які-б узгоджувались із вищезазначеними документами.

Пунктом 11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованих в Мінюсті 20.02.1998 року №128/2568 встановлені правила оформлення документів на перевезення (далі - наказ № 363).

Згідно із пунктами 1, 10.8 Наказу № 363 замовник - це вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів. У товарно-транспортній накладній зазначається прізвище, ім'я, по батькові представника Замовника та документ, згідно з яким він уповноважений супроводжувати вантаж.

В наданих позивачем товарно-транспортних накладних в якості замовника та вантажовідправника зазначений позивач (а.с.159-167).

Відповідно до ст. 8 Закону № 1955 експедитори надають клієнтам послуги відповідно до вимог законодавства України та держав, територією яких транспортуються вантажі, згідно з переліком послуг, визначеним у правилах здійснення транспортно-експедиторської діяльності, а також інші послуги, визначені за домовленістю сторін у договорі транспортного експедирування.

Відповідно до статті 9 Закону «Про транспортно-експедиторську діяльність», підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

В заявках про надання послуг за договором № 250111 та актах виконаних робіт ТОВ «Оріал» зазначено в якості експедитора права та обов'язки, якого визначені Законом України № 1955 (а.с.46, 48, 51, 52, 56, 57)

В наданих позивачем товарно-транспортних накладних в якості експедиторів зазначені водії транспортних засобів, які одночасно є перевізниками вантажу за договором № 576 (а.с.159-167).

Таким чином в документах, обов'язкових для перевезення вантажу відсутні дані про ТОВ «Оріал» в якості замовника або експедитора за договором № 250111.

Суд критично оцінює посилання позивача на фактичне виконання перевезення вантажу, отриманого за контрактом № 17м від 27.12.2010 року, покупцю за договором № 576 (а.с.144) оскільки предмети за зазначеними договорами не співпадають із договором № 250111 (а.с.45), та постачання товару (або його непостачання) суд не ототожнює з транспортно-експедеційними послугами.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25 січня 2012 року у справі № 2а-11181/11/1270, прийняту за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріал» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області, якою визнано дії Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області щодо проведення перевірки та складання акту від 11.11.2011 №1798/236-36917523 "Про результати проведення документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріал", з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.09.2011, протиправними, оскільки в даному випадку судом встановлена відсутність сукупності належних доказів надання транспортно-експедеційних послуг.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про прийняття відповідачем оскарженого податкового повідомлення - рішення в межах та на підставі наданих повноважень, вважає позовні вимоги не обґрунтованими та не підлягаючими задоволенню.

За відсутності підстав для задоволення позову, відсутні підстави для повернення судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158, - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені позовних вимог фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000071702 від 14 лютого 2012 року, відмовити в повному обсязі

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 02 липня 2012 року.

Суддя С.М. Чиркін