Постанова № 25005867, 18.06.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2012 р. Справа № 2а/0570/18418/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 17 год. 10 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Бєломєстнов О.Ю.

при секретарі Аврамченко С.С.

адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації

«Донецькмісьгаз»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими

платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.10.2011р.

№0001141322/39379/10/15-16-23/5 та часткове скасування податкового

повідомлення-рішення від 10.10.2011р. №0001151322/39388/10/15-16-23/5

на суму 1504269,5 грн.

за участі представників позивача Рябошапки Д.С., Тарасенка О.О.

представників відповідача Чирикіної Н.В., Радченко А.В.

прокурора Вартанової О.М.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку про скасування податкових повідомлень-рішень від 10.10.2011 року № 0001141322/39379/10/15-16-23/5 та №0001151322/39388/10/15-16-23/5.

Ухвалою від 16 травня 2012 року у справі здійснено процесуальне правонаступництво відповідача шляхом заміни Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку на його правонаступника - Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державіної податкової служби.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що висновки проведеної відповідачем перевірки, що відображенні у акті перевірки №631/15-16-23/5/03361081 від 26.09.2011 року є необґрунтованими та неправомірними.

Так, позивач зазначає, що укладений ним з ТОВ „Повгаз" договір доручення від 12.01.2010р. був укладений з метою здійснення господарської діяльності, що підтверджується фактичним його виконанням. Висновки щодо нікчемності цього договору є необґрунтованими, оскільки відсутні судові рішення або вироки суду, які б свідчили про суперечність діяльності ТОВ „Повгаз" інтересам держави та суспільства, моральним засадам суспільства або порушували б публічний порядок. Діяльність за період, у якому мали місце відносини з ТОВ „Повгаз" вже була перевірена відповідачем, зауважень з боку контролюючого органу під час попередньої перевірки не виникало.

Позивач не згодний з висновками відповідача про заниження валового доходу внаслідок невірного розрахунку приросту балансової вартості запасів, чим порушений п. 5.9 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств". За його твердженням правильність розрахунку приросту балансової вартості товарних запасів, визначеного у декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року підтверджується даними бухгалтерського та податкового обліку.

Щодо висновків відповідача про заниження валових доходів внаслідок не включення до їх складу безоплатно отриманих векселів позивач зазначає, що вони не відповідають дійсності. Ним на товарній біржі укладалися договори, за якими реалізована дебіторська заборгованість ОП „Донецьктепломережа". У якості компенсації за цю заборгованість позивач отримав спірні векселі. Отже вони отримані за компенсацію, що спростовує протилежні висновки відповідача. Крім того, позивач вказує, що тільки незначна частина з перелічених у акті перевірки векселів були отримані у періоді, що перевірявся.

Позивач не згодний також з висновками відповідача про безпідставне включення до складу валових витрат коштів, які були сплачені ТОВ „КЕС Україна" за виконання послуг секретаря наглядової ради. По-перше, позивач вказує, що до складу валових витрат ним включена тільки частина з цих коштів, а не 1 375 850 грн., як це зазначив відповідач у акті перевірки. По-друге, дані послуги фактично надавалися у зв'язку з необхідністю забезпечення діяльності наглядової ради, яка є органом керівництва позивачем, а отже пов'язані з його господарською діяльністю.

Щодо завищення валових витрат та податкового кредиту за операціями з ТОВ „Дарт-Інвест" позивач також вказує на необґрунтованість висновків відповідача про нікчемність відповідного договору. Він також фактично виконувався - придбана бланкова продукція одержана відповідальними особами та використана у господарській діяльності, що підтверджується відповідними первинними документами бухгалтерського обліку. Незначна вага та об'єм цієї продукції не вимагав залучення вантажного транспорту, тому товарно-транспортні накладні позивачем не складалися.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити з підстав, що наведені вище.

Відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав, які викладені у запереченнях від 02.11.2011р. (т.2 а.с. 131-151).

Так, перевіркою встановлено, що в порушення пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем не віднесено до складу валового доходу суму реалізованого природного газу відповідно до звіту повіреного про виконання доручення за договором доручення від 12.01.2010 в розмірі 5 601 145,00 грн. Ним зазначено, що період з 01.04.2010р. по 31.03.2011 року позивач мав господарські відносини з ТОВ «Повгаз» на підставі договору доручення від 12.01.2010р, №120110. Однак позивачем на підтвердження виконання цього договору замість реєстру укладених договорів за квітень 2010 року наданий документ «Обсяги природного газу, використаного підприємствами в квітні 2010 року» з переліком контрагентів. Також у Акті перевірки вказано, ознаками нікчемності зазначеного договору є те, що станом на 01.04.2011 року ТОВ «Повгаз»: не звітує та не сплачує податки до бюджету; за даними ДПА України загальна чисельність працюючих складає 1 особу; фактичне місце знаходження директора або посадових осіб невідомо; встановити місце фактичного здійснення діяльності неможливо; інформація про наявні складські приміщення відсутня інформація про наявність автомобільного або іншого транспорту відсутня; інформація про наявність устаткування, необхідного для здійснення фінансово-господарської діяльності також відсутня. За таких обставин відповідач дійшов висновку про відсутність належних доказів транспортування та постачання природного газу у межах вказаного договору, нездійснення позивачем діяльності з пошуку споживачів та укладення з ними договорів, проведення господарських операцій без мети настання реальних наслідків. Тому договір між позивачем та ТОВ «Повгаз» є нікчемним та не створює юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Щодо порушення позивачем п. 5.9 ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» відповідачем зазначено, що під час перевірки ним на підставі даних головної книги на 2010, 2011 роки, відомостей синтетичного обліку по рахунках 201 «Сировина та матеріали», 203 «Паливо», 204 «Тара та тарні матеріали», 205 «Будматеріали», 207 «Запасні частини», 21 «МШП», 209 «Інші матеріали» було встановлено заниження задекларованих позивачем показників у рядку 01.2 «Приріст балансової вартості запасів» декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року на суму 987 217 грн. При цьому відповідач наводить дані з вказаних відомостей бухгалтерського обліку та декларацій позивача.

Також у акті відповідачем зазначено про те, що позивачем безоплатно отримані векселі: від ТОВ «Українська фінансово-інвестиційна компанія» на суму 450 000 грн., ПП «Союз - Стандарт» на суму 15 900 000 грн., ТОВ «Індустріальні сплави» на суму 320 000грн., ТОВ «Інжинірингова компанія «РЕМИСТ» на суму 600 000 грн., ТОВ «Компані Газресурссервіс» на суму 11 000 000 грн., ТОВ «Донторгхолдінг» на суму 450 000 грн., усього на суму 28 720 000 грн. Так, у акті наведена інформація стан вказаних платників податків - частина з них ліквідована за рішеннями суду у справах про банкрутство, частина не звітує. Також відповідачем у Акті перевірки зазначено, що якщо вексель надходить на підприємство без наявності заборгованості за товарні операції, то має місце операція з придбання векселя як цінного папера. Однак до перевірки не було надано документів, що підтверджують придбання цінних паперів - оригіналів біржових контрактів та актів приймання-передачі векселів. Виходячи з наведеного відповідач дійшов висновку про те, що позивач безоплатно отримав дані векселі на суму 28 720 000 грн. Внаслідок цього на порушення п. 1.32 ст. 1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем не включено до складу валового доходу 1 кварталу 2011 року суми безоплатно отриманих необоротних активів (векселів) від низки підприємств на суму 28 720 000 грн.

Наступним порушенням, на якому наполягає відповідач, є порушення п.п. 1.22.1 п. 1.22, п.п. 1.26.3, п.1.32. ст.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого позивачем завищені валові витрати на суму 1 375 850 грн. Зокрема він вказує, що між позивачем та ТОВ «КЕС Україна» укладені договори «Про виконання функцій секретаря наглядової ради», «Про надання юридичних послуг», «Про надання консультаційних послуг». За твердженням відповідача до перевірки не були надані звіти про виконання функцій секретаря наглядової ради, в яких вказувалися б дії, що виконувалися секретарем наглядової ради протягом звітного періоду, не надані письмові консультації замовнику, проекти документів, аналізів та узагальненої інформації, документи, підготовлені для представництва та захисту прав і законних інтересів клієнта в судових засіданнях. Наявні у позивача документи на думку відповідача не підтверджують зв'язок вказаних витрат з діяльністю платника податків, направленою на одержання доходів та зміст фактично отриманих послуг.

Останнім зі спірних порушень є неправомірне включення до валових витрат та податкового кредиту з ПДВ сум за операціями з ТОВ „Дарт-Інвест" у рамках нікчемного договору з постачання бланкової продукції. Відповідачем встановлено, що вказаним підприємством було укладено угоду з ТОВ «Промінь АС» на постачання продукції, яка у подальшому була продана позивачеві. При цьому згідно з наявною у ДПІ у Будьонівському р-ні м. Донецька копією постанови старшого слідчого СВ ПМ ДПА у Донецькій області Приймака В.П. від 17.05.2011 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України слідчим відділом ДПА у Херсонській області у відношенні ОСОБА_6 порушена кримінальна справа №330101-11, досудовим слідством у якій встановлено здійснення фіктивного підприємництва з використанням ТОВ «Промінь АС». Виходячи з цього відповідач дійшов висновку про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій між ТОВ «Промінь АС» та ТОВ «Дарт-Інвест», а також між останнім та позивачем. До перевірки не були надані акти приймання-передачі товару, товарно-транспортні накладні, довіреності, документи, що засвідчують транспортування та зберігання матеріалів, а також інші первинні матеріали на підтвердження отримання ТМЦ від ТОВ «Дарт-Інвест», угоди про перевезення цих ТМЦ, товарно-транспортні документи.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечували, просили відмовити у їх задоволенні з підстав, що наведені вище.

Відповідно до повідомлення від 23.11.2011р. №05/1-05-11 до участі у справі на стороні відповідача вступила прокуратура Донецької області.

Ухвалою від 05 грудня 2012 року у справі була призначена судова економічна експертиза, за якою одержаний висновок експерта №142 від 23.03.2012р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд встановив наступне.

Позивач - публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» є суб'єктом підприємницької діяльності - юридичною особою, код ЄДРПОУ 03361081.

Відповідач - Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби є суб'єктом владних повноважень, який у даних правовідносинах реалізує передбачені Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України функції.

Відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.03.2011 року, результати якої відображені у акті перевірки №631/15-16-23/5/03361081 від 26.09.2011 року (т.1 а.с. 17-130, надалі - Акт перевірки).

Під час перевірки відповідачем були встановлені порушення з боку позивача:

- п.п. 1.22.1 п. 1.22, п. 1.26, п. 1.32 ст.1, п.п.4.1.1, п.п. 4.1.6 п.4.1 ст.4, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 9 247 801 грн., у тому числі за 2010 рік в сумі 1 707 595 грн., за 1 квартал 2011 року у сумі 7 540 206 грн.;

- п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3., п. 4.1 ст.4, п. 6.1 ст.6, п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п.п. 7.3.5 п. 7.3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4., п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7, п. 11.11 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.3 п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижені податкові зобов'язання з ПДВ на суму 1 346 626грн.

На підставі Акту перевірки 10.10.2011 року відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення (т.1 а.с. 131, 132):

№ 0001141322/39379/10/15-16-23/5, яким збільшені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 9 247 801 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 426 899,75 грн.;

№ 0001151322/39388/10/15-16-23/5, яким збільшені податкові зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1 346 626 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 335 219,75 грн.

Позивач оскаржує перше з наведених повідомлень-рішень у повному обсязі, друге - у частині збільшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 1 204 565грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 299 704,50 грн.

При вирішенні даного спору судом встановлене наступне.

1. Як вбачається з Акту перевірки (т.1 а.с. 25-31), відповідачем встановлено, що в порушення пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем не віднесено до складу валового доходу суму реалізованого природного газу відповідно до звіту повіреного про виконання доручення за договором доручення від 12.01.2010 в розмірі 5 601 145,00 грн. Таке призвело до заниження валового доходу на загальну суму 5 601 145,00 грн. у 2 кварталі 2010 р.

Відповідачем було встановлено, що в період з 01.04.2010р. по 31.03.2011 року позивач мав господарські відносини з ТОВ «Повгаз» на підставі договору доручення від 12.01.2010р, №120110. За його умовами останнє, як Довіритель, доручає, а позивач, як Повірений, приймає зобов'язання здійснити пошук споживачів природного газу, а також від імені та за рахунок Довірителя укласти з ними договори на постачання природного газу за ціною 2472,79 грн. за 1000 м. куб.

Згідно додаткової угоди №3 від 23.03.2010р. до договору доручення №120110 від 12.01.2010р. сторонами по договору передбачено, що Повірений зобов'язується від імені та за рахунок Довірителя здійснити пошук споживачів природного газу та укласти з ними договори на постачання природного газу в квітні 2010р. в загальному об'ємі в межах 3100 тис.куб. метрів.

Згідно звіту Повіреного на виконання вказаного договору позивач здійснив реалізацію споживачам у квітні 2010 року природного газу на суму 6 855 812,75 грн., у тому числі ПДВ 1 142 635,46 грн. та передав реєстр укладених зі споживачами договорів у квітні 2010 року, за що отримав плату у розмірі 6700 грн.

У Акті перевірки зазначено, що позивачем не наданий реєстр укладених договорів за квітень 2010 року. Замість нього наданий документ «Обсяги природного газу, використаного підприємствами в квітні 2010 року» з переліком контрагентів.

Також у Акті перевірки вказано, що станом на 01.04.2011 року ТОВ «Повгаз»:

- не звітує та не сплачує податки до бюджету;

- за даними ДПА України загальна чисельність працюючих складає 1 особу;

- фактичне місце знаходження директора або посадових осіб невідомо;

- встановити місце фактичного здійснення діяльності неможливо;

- інформація про наявні складські приміщення відсутня;

- інформація про наявність автомобільного або іншого транспорту відсутня;

- інформація про наявність устаткування, необхідного для здійснення фінансово-господарської діяльності відсутня.

Виходячи з перелічених обставин відповідач дійшов висновку про відсутність належних доказів транспортування та постачання природного газу у межах вказаного договору, нездійснення позивачем діяльності з пошуку споживачів та укладення з ними договорів, проведення господарських операцій без мети настання реальних наслідків.

Відповідачем зазначено (т. 1 а.с. 27), що договір між позивачем та ТОВ «Повгаз» не відповідає вимогам закону, вчинений з метою ухилення від оподаткування, завідомо суперечить інтересам держави, суспільства та суперечить моральним засадам останнього. Тому відповідно до ст.. 203, 215, 216, 228, 627 Цивільного кодексу України договір між позивачем та ТОВ «Повгаз» є нікчемним та не створює юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідач вказує, що згідно з п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

В порушення цієї норми позивач не відніс до складу валового доходу суму реалізованого природного газу відповідно до звіту повіреного про виконання доручення за договором доручення від 12.01.2010 в розмірі 5 601 145,00 грн., що призвело до заниження валового доходу на загальну суму 5 601 145,00 грн., у тому числі по періодах: 2 квартал 2010р. - 5 601 145,00 грн.

У зв'язку з даним порушенням відповідачем також відображено у Акті перевірки (т. 1 а.с. 56-57), що в порушення п.4.1 ст.4 та пп. 7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем не віднесено до складу податкового зобов'язання суму реалізованого природного газу відповідно звіту повіреного про виконання доручення за договором доручення від 12.01.2010 №120110 в розмірі 1 142 635,00 грн.. Таке призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 1 142 635,00 грн. за квітень 2010 р.

Судом встановлено, що між позивачем (Повірений) та ТОВ «Повгаз» (Довіритель) укладений договір доручення №120110 від 12.01.2010р. (т.1 а.с. 133-136). Згідно з ним Довіритель доручає, а Повірений зобов'язується від імені та за рахунок Довірителя здійснити пошук споживачів природного газу та укласти з ними договори на постачання природного газу в лютому 2010р. в загальному об'ємі в межах 5500тис.куб. метрів, а Повірений зобов'язується виконати доручення Довірителя, передбачені вказаним договором.

Плата Повіреному за виконання доручення за цим договором складає 10500грн. з ПДВ.

Умовами додаткової угоди №3 від 23.03.2010р. (т.1 а.с.139) до вказаного договору доручення передбачено, що Повірений зобов'язується від імені та за рахунок Довірителя здійснити пошук споживачів природного газу та укласти з ними договори на постачання природного газу в квітні 2010р. в загальному об'ємі в межах 3100 тис. куб. метрів., а плата Повіреному за виконання доручення за цим договором в квітні 2010р. складає 6700 грн. з ПДВ.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем наданий звіт від 30.04.2010р. (т.1 а.с. 140) та акт реалізації природного газу від 30.04.2010 року згідно з договором доручення від 30.04.2010 року (т.3 а.с. 64). Відповідно до цих документів Повірений у квітні 2010р. здійснив реалізацію природного газу в об'ємі 2772501 куб.м. загальною вартістю 6 855 812,75 грн. в т.ч.:

- вартість природного газу без ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до тарифу на газ - 5 601 145,15 грн.

- цільова надбавка 2% - 112 032,14грн.

- сума ПДВ 20% - 1 142 635,46грн.

Загальна сума плати за виконання Повіреним зобов'язань за договором доручення у квітні 2010р. визначена у розмірі 6700,0грн. у т.ч. ПДВ - 1116,67грн.

Також, матеріали справи містять копію реєстру обсягів реалізації природного газу по промисловим споживачам через ТОВ "Повгаз" згідно договору доручення №120110 від 12.01.2010 через розподільні мережі ВАТ "Донецькміськгаз" на протязі квітня 2010 року (т.1 а.с.141-153). Згідно з ним протягом квітня 2010р. через розподільчі мережі позивача було реалізовано природного газу споживачам (із зазначенням найменування отримувача газу, номеру договору, обсягу газу спожитого отримувачем) в загальному об'ємі 2772501 куб.м., що відповідає даним звіту повіреного про виконання доручення за договором доручення №120110 від 12.01.2010р.

Розрахунки за договором доручення №120110 від 12.01.2010 підтверджуються копією виписки руху коштів по банківському рахунку позивача за 25.03.2010р. (т.3 а.с. 65), заяви про зарахування однорідних зустрічних вимог від 14.05.2010 р. (т.3 а.с. 66), та документами, що підтверджують виникнення таких вимог (т.9 а.с. 129-131).

Крім того, на підтвердження реальної можливості ТОВ «Повгаз» здійснювати реалізацію природного газу з використанням розподільчих мереж позивача у квітні 2010 року у обсязі 3,535 млн. куб. м. позивачем наданий лист Об'єднаного диспетчерського управління ДП «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» від 23.11.2011р. №64-1903/7 (т.9 а.с. 112). За змістом цього листа підтверджується вказане постачання, що відповідає наявності у ТОВ «Повгаз» планових обсягів (лімітів), обов'язковість яких передбачена п. 12 Порядку забезпечення споживачів природним газом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. N 1729.

Також позивачем надана копія виданої Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ) ліцензії серії АВ №387190, строком дії з 11.09.2008 по 10.09.2013р. про право ТОВ «Повгаз» здійснювати господарську діяльність з постачання природного газу за нерегульованим тарифом.

У зв'язку із значним обсягом документів, необхідних для дослідження питання відображення у бухгалтерському та податковому обліку позивача операцій за договором з ТОВ «Повгаз» у квітні 2010 року, а також необхідністю наявності спеціальних знань для цього ухвалою від 05.12.2011 року у справі була призначена судова економічна експертиза, проведення якої доручене судовому експерту - економісту Волошиній Т.В.

Першим з питань, які поставлені перед експертом є: «1. Чи підтверджується документально обґрунтованість висновків Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку у акті перевірки №631/15-16-23/5/03361081 від 26.09.2011 року в частині порушення позивачем п.п.4.1.1. п.4.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.4.1 ст.4, п.п. 7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що пов'язані з відображенням у податковому обліку операцій з контрагентом ТОВ «Повгаз», внаслідок яких занижений валовий доход на суму 560145,00 грн. та податкові зобов'язання з ПДВ на суму 142635,00 грн.?».

З цього питання згідно з висновком експерта №142 від 23.03.2012 року (т.12 а.с. 1-44) за результатами дослідження наданих експерту документів, висновки Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку у акті перевірки №631/15-16-23/5/03361081 від 26.09.2011 року в частині порушення позивачем п.п.4.1.1. п.4.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.4.1 ст.4, п.п. 7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що пов'язані з відображенням у податковому обліку операцій з контрагентом ТОВ «Повгаз», внаслідок яких занижений валовий доход на суму 560 145,00 грн. та податкові зобов'язання з ПДВ на суму 1 142 635,00 грн., не підтверджуються у повному обсязі, тобто є документально необґрунтованими.

При цьому експертом зазначено, що ним досліджувалися договори на постачання природного газу, які значаться укладеними ВАТ по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» (Постачальник) з посиланням на договір доручення №120110 від 12.01.2010р., від імені ТОВ «Повгаз», з однієї сторони, та підприємствами споживачами природного газу. Номера договорів на постачання природного газу, а також найменування споживачів газу, що зазначені у вказаних вище договорах на постачання природного газу відповідають даним Реєстру обсягів реалізації природного газу по промисловим споживачам через ТОВ "Повгаз" згідно договору доручення №120110 від 12.01.2010р. через розподільчі мережі ВАТ по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз" на протязі квітня 2010 року.

Додатком № 1 до висновку експерта є таблиця зіставлення показників Додатку до Реєстру обсягів реалізації природного газу по промисловим споживачам через ТОВ "Повгаз" згідно договору доручення №120110 від 12.01.2010р. через розподільні мережі ВАТ по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз" на протязі квітня 2010 року з даними регістрів бухгалтерського обліку позивача.

За результатами цього зіставлення та з урахуванням Розшифровки складу валових доходів по рядку 01.1 Декларації з податку на прибуток за півріччя 2010р. (т.1 а.с. 54-60) експерт дійшов висновку про те, що позивачем до складу валових доходів (по рядку 01.1 декларації) за півріччя 2010р. не включена вартість реалізованого природного газу згідно договору доручення №120110 від 12.01.2010р.

Таке відповідає п. 1.31 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким передбачено, що не вважаються продажем операції з надання товарів у межах цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

У зв'язку з тим, що природній газ, який був поставлений промисловим споживачам через розподільні мережі ВАТ по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз" згідно договору доручення №120110 від 12.01.2010 на протязі квітня 2010 року не належав на праві власності ПАТ по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз", така поставка не належить до операцій з продажу товарів, та відповідно не формує суму валового доходу ВАТ по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз" за півріччя 2010р.

Саме з урахуванням цього експертом було встановлено, що висновки відповідача у акті перевірки № 631/15-16-23/5/03361081 від 26.09.2011 року в частині порушення позивачем п.п.4.1.1 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що пов'язані з відображенням у податковому обліку операцій з контрагентом ТОВ «Повгаз», внаслідок яких занижений валовий доход на суму 560145,00грн. документально не підтверджуються.

Що стосується податку на додану вартість, в акті перевірки ДПІ (т.1 а.с.56-57) зазначено, що ВАТ по газопостачанню та газифікації "Донецькміськгаз" в порушення п.4.1 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не віднесено до складу податкового зобов'язання суму ПДВ у складі реалізованого у квітні 2010р. природного газу відповідно до Звіту повіреного про виконання доручення за договором доручення від 12.01.2010р. №120110 - у сумі 1 142 635грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання за квітень 2010р. на суму 1 142 635грн.

Згідно п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Відповідно до п.4.7 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» у випадках, коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (далі - комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи (далі - комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом.

Датою збільшення податкових зобов'язань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 7.3 цього Закону, а датою збільшення суми податкового кредиту комісіонера є дата перерахування коштів на користь комітента або поставки останньому інших видів компенсації вартості зазначених товарів. При цьому датою збільшення податкових зобов'язань комітента є дата отримання коштів або інших видів компенсації вартості товарів від комісіонера.

П.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

З наведеного вбачається, що порядок формування податкових зобов'язань повіреного при здійсненні операцій з поставки товарів, (отриманих у межах цивільно-правових договорів, що уповноважують здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи без передання права власності на такі товари) відповідає порядку формування податкових зобов'язань платника податку при здійсненні операцій з поставки товарів (робіт, послуг).

В результаті проведеного дослідження експертом встановлено, що підсумкове значення податкового зобов'язання позивача з ПДВ за квітень 2010р. по операціях поставки належного ТОВ "Повгаз" природного газу промисловим споживачам згідно договору доручення №120110 від 12.01.2010р. через розподільні мережі позивача на протязі квітня 2010 року складає 931772,59 грн. (стовбець 15 рядок 884 таблиці №1 додатку №2 до висновку, т. 12 а.с. 60-119).

Під час дослідження експертом проведене зіставляння вказаних показників таблиці 1 додатку 2 до висновку з даними розділу II реєстру отриманих та виданих податкових накладних за квітень 2010р., а також даними податкових накладних, що вказані у даному реєстрі. Результати проведеного дослідження наведені в таблиці №2 додатку №2 до висновку (т. 12 а.с. 119-140).

В результаті проведеного дослідження встановлено, що підсумкове значення податкового зобов'язання позивача з ПДВ за квітень 2010р., яке сформовано по операціях поставки природного газу, згідно договору доручення №120110 від 12.01.2010р., складає 931781,50 грн., що більше аналогічного показника, який встановлений в результаті проведеного дослідження на 8,91грн. (931 772,59 грн. - 931 781,50 грн.).

З урахуванням цього експерт дійшов висновку про те, що позивачем у квітні 2010р. завищена (а не занижена) сума податкового зобов'язання з ПДВ по операціях поставки природного газу згідно договору доручення №120110 від 12.01.2010р. на 8,91грн.

Слід зазначити, що відповідно до проведеного експертом на підставі даних наданих документів дослідження сума податкового зобов'язання з ПДВ за квітень 2010р. за спірними операціями з ТОВ «Повгаз», розрахована відповідно до вимог п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», складає 931 772,59 грн., а не 1142635,00грн., як зазначено в Акті перевірки.

Відхилення між розрахунком експерта та Актом перевірки складає - 210 862,41 грн. (1 142 635,00 грн. - 931 772, 59 грн.). Як пояснив експерт у висновку, відхилення утворилося за рахунок того, що у Акті перевірки сума ПДВ розрахована у складі загальної суми продажу (6 855 812,75 грн.) без врахування вимог п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» («принципу першої події»).

З урахуванням цього в результаті проведення дослідження експерт на поставлене запитання відповів, що обґрунтованість висновків відповідача у акті перевірки № 631/15-16-23/5/03361081 від 26.09.2011 року в частині порушення позивачем п.п. 4.1 ст. 4. п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що пов'язані з відображенням у податковому обліку операцій з контрагентом ТОВ «Повгаз», внаслідок яких занижені податкові зобов'язання з ПДВ за квітень 2010 р. на суму 1142635,00грн., документально не підтверджується.

На пропозицію суду відповідач не надав заперечень, які б викликали сумнів у повноті або ясності висновку експерта щодо відповіді на перше запитання. Надані відповідачем заперечення повторюють заперечення проти позову та зміст Акту перевірки.

Зважаючи на це, суд приймає висновок експерта до уваги та оцінює у сукупності з іншими доказами у справі як такий, що спростовує висновки Акту перевірки у частині порушення позивачем п.п.4.1.1. п.4.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.4.1 ст.4, п.п. 7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», які пов'язані з відображенням у податковому обліку операцій з контрагентом ТОВ «Повгаз», та внаслідок яких занижений валовий доход на суму 560145,00 грн. та податкові зобов'язання з ПДВ на суму 142635 грн.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо нікчемності договору доручення №120110 від 12.01.2010р., укладеного між позивачем та ТОВ «Повгаз».

Як вбачається з Акту перевірки, обставинами, які на думку відповідача свідчать про таку нікчемність є те, що станом на 01.04.2011 року щодо ТОВ «Повгаз»:

1. не звітує та не сплачує податки до бюджету;

2. за даними ДПА України загальна чисельність працюючих складає 1 особу;

3. фактичне місце знаходження директора або посадових осіб невідомо;

4. встановити місце фактичного здійснення діяльності неможливо;

5. інформація про наявні складські приміщення відсутня;

6. інформація про наявність автомобільного або іншого транспорту відсутня;

7. інформація про наявність устаткування, необхідного для здійснення фінансово-господарської діяльності відсутня.

Як вбачається з запиту відповідача від 29.06.2011р. №26158/7/15-16-23/5 (т.2 а.с. 163-164), він звертався до ДПІ у Печерському р-ні м. Києва з вимогою провести зустрічну перевірку ТОВ «Повгаз» з питання відображення у податковому обліку податкових накладних №322 від 25.03.2010 року на суму ПДВ 118 732,25 грн. та №425 від 14.05.2010 року на суму ПДВ 261 367,71 грн., що включені до податкового кредиту позивача у травні та червні 2010 року.

Супровідним листом №26825/7/23-1110 від 12.06.2011р. відповідач одержав акт №4859/23-11/36019090 від 12.07.2011 року, складений ДПІ у Печерському р-ні м. Києва (т. 2. а.с. 165-166). Згідно з цим актом зустрічну перевірку ТОВ «Повгаз» провести неможливо у зв'язку з тим, що за даними бази АІС «РПП» це підприємство має стан «32» - фактична адреса не встановлена, юридична адреса масової реєстрації. Також у цьому акті зазначено про те, що підприємство зареєстроване платником ПДВ; вид діяльності за КВЕД - 40.21.0 - виробництво газу, 40.22.0 - розподілення та постачання газу, 50.50.0 - роздрібна торгівля пальним, 51.12.0- посередництво в торгівлі паливом, рудами, металами та хімічними речовинами, 51.51.0 - оптова торгівля паливом; остання звітність подана за жовтень 2010 року; за декларацією за березень 2010 року (період запиту) податкові зобов'язання з ПДВ склали 20 219 247 грн., податкові зобов'язання до сплати - 8 870 грн.

Інших доказів на підтвердження обставин, викладених у Акті перевірки щодо відносин з ТОВ «Повгаз», відповідачем не надано.

Щодо визначеного відповідачем факту не звітування підприємства та не сплати податків до бюджету слід зазначити, що на час проведення спірних операцій з позивачем (квітень 2010 року) за даними ДПІ у Печерському р-ні м. Києва ТОВ «Повгаз» звітувало, декларувало та сплачувало ПДВ. Само по собі припинення у подальшому подання декларацій до податкового органу не свідчить про намір ухилення від оподаткування та вчинення угод, які завідомо не відповідають інтересам держави та суспільства.

Стосовно відсутності інформації про наявні у ТОВ «Повгаз» складські приміщення, автомобільний або інший транспорт, устаткування, необхідного для здійснення фінансово-господарської діяльності слід зазначити, що спірним договором не передбачено, що визначений у ньому товар (природний газ), мав постачатися саме автомобільним транспортом зі складів ТОВ «Повгаз» за допомогою певного устаткування. Відповідачем не доведено, що продаж вказаного товару вимагав від контрагента позивача наявності саме у власності виробничих потужностей та певних основних засобів. Більш того, спірним договором передбачено, позивачем та Об'єднаним диспетчерським управлінням ДП «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» підтверджується транспортування газу саме по розподільчим системам позивача.

Так само відповідачем не доведена загальна кількість працівників ТОВ «Повгаз» на час вчинення спірних операцій, а також те, що їх виконання вимагало певної кількості працівників.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що фактичне місце знаходження директора або посадових осіб йому невідомо, встановити місце фактичного здійснення діяльності неможливо.

Відповідно до частин 1, 3 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

У матеріалах справи наявний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 04.11.2011 серія АЕ №689754, який містить відомості щодо ТОВ «Повгаз». З нього вбачається, що у Єдиному державному реєстрі відсутні відомості, на підставі яких можливо було б ставити під сумнів цивільну правоздатність вказаного підприємства. Запис про не підтвердження відомостей про особу у реєстрі відсутній, мається запис від 26.03.2010р. про внесення відмітки про подання фінансової звітності юридичною особою. Тому відповідач у спорі з позивачем не може посилатися на відсутність ТОВ «Повгаз» за юридичною адресою. Крім того, відповідачем не встановлювалася відсутність ТОВ «Повгаз» за юридичною адресою саме на час укладення та виконання спірної угоди.

Суд також не приймає до уваги посилання відповідача на укладення спірної угоди з метою ухилення від оподаткування, оскільки, як вже зазначалося, у акті ДПІ у Печерському р-ні м. Києва №4859/23-11/36019090 від 12.07.2011 року не відображене заниження ТОВ «Повгаз» податкових зобов'язань з ПДВ за квітень 2010 року.

Що стосується посилання відповідача на те, що позивачем не наданий реєстр укладених договорів за квітень 2010 року, замість якого наданий документ «Обсяги природного газу, використаного підприємствами в квітні 2010 року» з переліком контрагентів слід зазначити, що відповідачем не встановлена відсутність первинних документів, які б підтверджували валові витрати та податковий кредит позивача - порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про ПДВ» у Акті перевірки не відображені.

Також суд не приймає до уваги посилання відповідача у запереченнях проти позову на те, що ТОВ «Повгаз» не декларувало податкові зобов'язання з ПДВ за операціями з продажу газу споживачам, які зазначені у Обсягах природного газу, використаного підприємствами в квітні 2010 року. Дані обставини також не зазначені у Акті перевірки, а отже відповідач не виходив з них при прийнятті оспорюваних повідомлень-рішень.

Зібраними у справі доказами судом перевірені обставини, з яких виходив відповідач при прийнятті оспорюваних повідомлень-рішень у частині визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток у сумі 1 400 286 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 350 071,50 грн., а також податкових зобов'язань з ПДВ у сумі 1 142 635 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 285 658,75 грн.. Частина цих обставин не знайшла свого підтвердження, висновки щодо інших обставин не відповідають вимогам законодавства, тому суд вважає позовні вимоги у наведеній частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

2. Під час перевірки відповідачем на підставі даних головної книги на 2010, 2011 роки, відомостей синтетичного обліку по рахунках 201 «Сировина та матеріали», 203 «Паливо», 204 «Тара та тарні матеріали», 205 «Будматеріали», 207 «Запасні частини», 21 «МШП», 209 «Інші матеріали» також було встановлено зниження заниження задекларованих позивачем показників у рядку 01.2 «Приріст балансової вартості запасів» декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року на суму 987 217 грн. (т.1 а.с. 32-34).

Таке є порушенням п. 5.9 ст. 5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств». У Акті перевірки наведений реєстр порушень, пов'язаних з неправильним обчисленням приросту (убутку) балансової вартості запасів.

Відповідно до цього пункту платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Якщо платник податку приймає рішення про уцінку (дооцінку) запасів згідно з правилами бухгалтерського обліку, то така уцінка (дооцінка) з метою податкового обліку не змінює балансову вартість запасів та валові доходи або валові витрати такого платника податку, пов'язані з придбанням таких запасів.

З метою податкового обліку платник податку за своїм вибором здійснює оцінку вибуття запасів за одним з таких методів бухгалтерського обліку, визначених у відповідному стандарті: ідентифікованої вартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої вартості однорідних запасів; вартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); нормативних затрат; ціни продажу запасів (виключно для запасів, що реалізуються через роздрібну торгівлю).

Для всіх одиниць податкового обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

У разі обрання платником податку методу оцінки вартості вибуття запасів зміна такого методу протягом податкового року для цілей податкового обліку не дозволяється.

За змістом позовної заяви відповідач зазначає, що наведені у Акті перевірки висновки відповідача не відповідають дійсності. За його твердженням правильність розрахунку приросту балансової вартості товарних запасів, визначеного у декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року підтверджується даними бухгалтерського та податкового обліку.

При цьому позивач зазначає, що обороти та залишки по рахунку 209 «Інші матеріали» не враховуються при розрахунку приросту (убутку) балансової вартості товарних запасів, оскільки не приймають участь у господарській діяльності підприємства. Для відображення у податковому обліку товарних запасів по рахунку 26 «Готова продукція» включається лише матеріальна складова.

Для з'ясування обставин, на які посилаються сторони та які мають значення для вирішення спору у цій частині необхідні спеціальні знання у галузі економіки та бухгалтерського обліку, у зв'язку з чим ухвалою від 05.12.2011 року була призначена судова економічна експертиза. Перед експертом поставлене наступне питання: «Чи підтверджується документально обґрунтованість висновків Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку у акті перевірки № 631/15-16-23/5/03361081 від 26.09.2011 року в частині порушення позивачем п.п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок якого позивачем занижені валові доходи на суму 987217,00грн., з урахуванням заперечень, що викладені у позовній заяві?».

З посиланням на Порядок складання декларації з податку на прибуток підприємства, затверджений наказом ДПА України від 29.03.2003р. №143, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.04.2003р. за №271/7592; Положення (стандарт) бухгалтерського обліку (далі П(С)БО) 9 «Запаси», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999р. №246, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.11.1999р. за №751/404; Інструкцію «Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій» затверджену наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. 291, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 р. за N 893/4186 експерт у висновку зазначає, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості запасів (товарів, сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на місцях зберігання (складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції), витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з законом «Про оподаткування прибутку підприємств» (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Тому з метою визначення суми приросту (убутку) балансової вартості запасів експертом досліджені первині документи, регістри бухгалтерського обліку запасів, а також малоцінних необоротних матеріальних активів, які включаються до складу валових активів (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

В результаті проведення дослідження наданих документів експертом встановлено, що сума приросту балансової вартості запасів за 1кв. 2011р., яка належить до складу валових доходів по рядку 01.2 Декларації з податку на прибуток за 1кв. 2011р. складає 122587грн.

Згідно даних Декларації з податку на прибуток за 1кв. 2011р., сума приросту балансової вартості запасів за 1кв. 2011р., а також сума валових доходів по рядку 01.2 Декларації з податку на прибуток за 1кв. 2011р. складає 123754 грн., що більше фактичної суми вказаних валових доходів 1 167 грн.

Отже, в результаті проведеного дослідження експертом встановлено завищення (а не заниження) валових доходів по рядку 01.2 («Приріст балансової вартості запасів») Декларації з податку на прибуток за 1кв. 2011р. на 1 167 грн.

У зв'язку з цим за висновком експерта №142 від 23.03.2012р. з поставленого питання висновки Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку, викладені у акті перевірки № 631/15-16-23/5/03361081 від 26.09.2011 року, в частині порушення позивачем п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок якого позивачем занижені валові доходи на суму 987217,00грн. документально не підтверджується.

Відповідно до ч.2. ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом, зокрема, на підставі висновків експертів.

Частиною 5 статті 82 КАС України передбачено, що висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі. На пропозицію суду відповідач не надав обґрунтованих заперечень проти висновку експерта з третього питання чи доказів, які б ставили під сумнів його повноту, ясність та викликали сумніви в його правильності.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши встановлені на підставі зібраних доказів обставини справи, враховуючи відсутність доказів, які б спростовували висновок експерта у цій частині, суд дійшов висновку про документальну необґрунтованість Акту перевірки в частині встановленого порушення п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок якого позивачем занижені валові доходи на суму 987 217,00 грн.

З огляду на це позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення №0001141322/39379/10/15-16-23/5 від 10.10.2011р. у частині збільшення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств у сумі 246 804,25 грн. підлягають задоволенню.

3. Крім наведеного, відповідачем у Акті перевірки відображене порушення п.п.1.32 ст.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого позивачем занижені валові доходи на суму 28 720 000 грн. (т.1 а.с. 34-39).

Так, відповідачем вказано, що перевіркою відображених у рядку 01.6 «Інші доходи, крім визначених у 01.1-01.5» декларацій з податку на прибуток за 2-4 квартали 2010 року, 1 квартал 2011 року, даних головної книги за 2010-2011 роки, відомостей аналітичного обліку по рахунках 3772 «Розрахунки з іншими дебіторами», 7036 «Доходи від заявочного ремонту», 70371 «Доходи від інших послуг», 70381 «Дохід від газифікації та встановлення газових лічильників», 715 «Отримані штрафи, пені, неустойки», 716 «Відшкодування раніше списаних активів», 717 «Дохід від списання кредиторської заборгованості» встановлено заниження задекларованих позивачем доходів у сумі 28 720 000 грн. за 1 квартал 2011 року.

У Акті перевірки наведено, що позивачем безоплатно отримані векселі: від ТОВ «Українська фінансово-інвестиційна компанія» на суму 450 000 грн., ПП «Союз - Стандарт» на суму 15 900 000 грн., ТОВ «Індустріальні сплави» на суму 320 000 грн., ТОВ «Інжинірингова компанія «РЕМИСТ» на суму 600 000 грн., ТОВ «Компані Газресурссервіс» на суму 11 000 000 грн., ТОВ «Донторгхолдінг» на суму 450 000 грн., усього на суму 28 720 000 грн.

Відповідачем направлений запит від 25.07.2011р, №29385/10/15-16-23/5 до позивача про надання копій документів та письмових пояснень щодо доцільності передачі дебіторської заборгованості ОП «Донецьктепломережа» на користь ТОВ «Українська фінансово-інвестиційна компанія», ПП «Союз - Стандарт», ТОВ «Індустріальні сплави», ТОВ «Інжинірингова компанія «РЕМИСТ», ТОВ «Компані Газресурссервіс», ТОВ «Донторгхолдінг».

Як зазначено у Акті перевірки, отриманий у відповідь лист позивача №03.1-3426 від 02.08.2011р. не містить пояснень, до перевірки не надані оригінали біржових контрактів та актів приймання-передачі векселів, доцільність неотримання грошової компенсації по векселях, які не оплачуються суб'єктами господарювання через припинення господарської діяльності у зв'язку з визнанням банкрутами, не доведена.

Під час перевірки відповідачем були надіслані запити до податкових органів з метою підтвердження взаємовідносин позивача з ТОВ «Коменерго-постачання», ТОВ «Східноукраїнська фінансова компанія», ВАТ «НВО «Композитних матеріалів», ПП «Союз - Стандарт», ВАТ «Агромашбуд», ВАТ «Центрметалургстрой», ТОВ «Східноукраїнська фондова компанія», ТОВ «Індустріальні сплави», ТОВ «Пріматрейд ЛТД», ТОВ «Інжинірингова компанія «РЕМИСТ», ТОВ «Донторгхолдінг», ТОВ «Буд-техносервіс», ТОВ «Луганськ - Петроліум», ТОВ «Українська фінансово-інвестиційна компанія», ТОВ «Компані Газресурссервіс».

У відповідь ДПІ у Київському р-ні м. Донецька повідомила про неможливість проведення перевірки у зв'язку з відсутністю ПП «Союз - Стандарт» за юридичною адресою, та ТОВ «НВО «Композитних матеріалів» у зв'язку з тим, що підприємство не знаходиться на обліку як платник податків у цьому районі. Відповіді на інші запити на момент перевірки не надійшли.

Втім, на підставі відомостей бази даних АІС ОР відповідач встановив, що розпочата процедура ліквідації ТОВ «Українська фінансово-інвестиційна компанія»; ухвалою господарського суду від 13.05.2008р. ТОВ «Луганськ-Петроліум» ліквідовано; ухвалою господарського суду від 11.12.2008р. ВАТ «Центрметалургкоксохім» визнано банкрутом, 22.12.2008р. його державну реєстрацію скасовано; ухвалою суду від 12.12.2008р. ТОВ «Східноукраїнська фінансова компанія» визнана банкрутом, 12.01.2009р. скасовано його державну реєстрацію; ВАТ «Агромашбуд» визнано банкрутом та знято з податкового обліку у зв'язку з переходом до іншої податкової інспекції; ВАТ «НВО «Композитних матеріалів» знято з податкового обліку у зв'язку з переходом до іншої податкової інспекції; ухвалою суду від 23.03.2011р. ліквідовано ТОВ «Індустріальні сплави», 29.03.2011 року скасовано його державну реєстрацію; ухвалою суду від 30.03.2011р. ТОВ «Інжинірингова компанія «РЕМИСТ» ліквідовано, 25.06.2011р. скасовано його державну реєстрацію; стосовно ТОВ «Компані Газресурссервіс» присвоєний статус 7 «до ЄДРПОУ внесено запис про відсутність підтвердження відомостей»; ухвалою суду від 01.02.2011р. ТОВ «Донторгхолдінг» ліквідовано, 05.07.20141р. скасовано його державну реєстрацію.

Також відповідачем у Акті перевірки зазначено, що якщо вексель надходить на підприємство без наявності заборгованості за товарні операції, то має місце операція з придбання векселя як цінного папера. Однак до перевірки не було надано документів, що підтверджують придбання цінних паперів - оригіналів біржових контрактів та актів приймання-передачі векселів.

Виходячи з наведеного відповідач дійшов висновку про те, що позивач безоплатно отримав необоротні активи у вигляді векселів на суму 28 720 000 грн. Внаслідок цього на порушення п. 1.32 ст. 1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем не включено до складу валового доходу 1 кварталу 2011 року суми безоплатно отриманих необоротних активів (векселів) від низки підприємств на суму 28 720 000 грн.

Відповідно до п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», порушення якого встановлено відповідачем, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Також, відповідачем встановлене порушення п.п. 4.1.6. п. 4.1 ст. 4 того самого Закону, згідно з яким валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

Щодо фактичних обставин справи у цій частині спору судом встановлено, що з 2006 року позивач мав дебіторську заборгованість перед ОП «Донецькміськтепломережа» за поставлений останньому природний газ, що підтверджується актами звірення розрахунків (т.11 а.с. 111-116).

Дана дебіторська заборгованість була предметом купівлі-продажу за біржовими контрактами, укладені між позивачем (Продавець) та особами, що зазначені у складеному під час перевірки відповідачем реєстрі (Покупці) (т.2 а.с. 161) - ТОВ «Компані Газресурссервис», ТОВ «Індустріальні сплави», ТОВ "Інжинірингова компанія "Ремист", ТОВ "Донторгхолдінг". Копії біржових контрактів наявні в матеріалах справи (т. 2 а.с. 220-240, т.3 а.с. 2-43). Згідно з умовами цих договорів продавець продає, а покупець придбаває дебіторську заборгованість ОП «Донецькміськтепломережа» за договором про поставку природного газу №152 від 12.01.2008р. Оплата провадиться покупцем з продавцем у безготівковій формі.

Згідно додаткових угод до вказаних біржових контрактів, форма розрахунків по вказаних біржових контрактах - вексельний розрахунок.

Крім того, матеріали справи містять копії договорів поруки, які укладені між позивачем (Кредитор), ПП «Союз-стандарт» (Поручитель) та ОП «Донецькміськтепломережа» (Боржник), згідно яких Поручитель ручається перед Кредитором за виконання Боржником зобов'язань відносно часткового погашення суми боргу по договору №152 від 12.01.2008р. у сумі і строки, що визначені вказаними договорами (т.3 а.с. 45-55).

За умовами вказаних договорів доручення, у випадку невиконання (неналежного виконання) Боржником зобов'язань за договором №152 від 12.01.2008р. поручитель зобов'язаний сплатити кредитору несплачену боржником суму заборгованості протягом у строки, що визначені вказаним договором.

Відповідно до вказаних біржових контрактів та додаткових угод до них, в рахунок переданої дебіторської заборгованості ОП «Донецькміськтепломережа» за договором постачання природного газу № 152 від 12.01.2008р. Продавцем були отримані прості векселі, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями відповідних актів прийому-передачі векселів, повідомленнями про відступлення права вимоги.

Так само, відповідно до наведених договорів поруки Поручитель, в рахунок погашення заборгованості по вказаним вище договорам поруки, передав Кредитору прості векселі, що також підтверджується наявними у матеріалах справи копіями відповідних актів приймання - передачі векселів.

Інформація щодо дебіторської заборгованості ОП «Донецькміськтепломережа» перед позивачем за договором № 152 від 12.01.1998 року та її погашення векселями наведена у бухгалтерській довідці (т.11 а.с. 109-110).

Також матеріали справи містять копію договору купівлі-продажу цінних паперів №К-4/02/2703 від 27.03.2006р., укладеного між позивачем (Покупець) та ТОВ «Українська фінансово-інвестиційна компанія» (Продавець) (т.3 а.с. 57-58). За умовами цього договору Подавець передає у власність Покупця 3 векселі (емітент - ТОВ «Луганськ-Петроліум») загальною номінальною вартістю 450 000,00 грн., за договірною вартістю 400 000,00 грн., а Покупець, зобов'язується перерахувати грошові кошти в оплату вказаних цінних паперів в розмірі договірної вартості - 400 000,00 грн. протягом 1-го місяця.

Відповідно до вказаного договору Продавець передав Покупцеві зазначені 3 векселі, що підтверджується актом приймання-передачі векселів від 27.03.2006 р. до договору купівлі-продажу цінних паперів №К-4/02/2703 від 27.03.2006р. (т.3 а.с. 56).

Як вже зазначалося, відповідно до п.п. 4.1.6. п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

При цьому відповідно до п. 1.23. ст..1 того самого Закону безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це:

товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод;

роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості;

товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.

Відповідно до п.1 ст.3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» цінні папери - документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

Статтею 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» встановлено, що видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.

Враховуючи це, отримання платником податку векселя без наявної заборгованості векселедавця за товарною операцією свідчить про одержання його як цінного паперу.

За правилами пп.7.6.1 п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами (у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів. При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.

Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному статтею 6 цього Закону.

Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж, виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.

Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом.

З наведеного слідує, що згідно норм податкового законодавства, податковий облік операцій фінансових результатів з придбання та продажу цінних паперів (до яких належать векселі) і деривативів ведеться окремо від інших операцій.

До вказаних вище операцій звітного періоду згідно вимог п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» належать операції з придбання за кошти (або інший вид компенсації) вказаних цінних паперів і деривативів, а також операції з продажу (обміну, інші способи відчуження у т.ч. погашення заборгованості платника податку у зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням) вказаних цінних паперів і деривативів, яки мали місце у цьому звітному періоді.

Таким чином, за умови, якщо підприємством у звітному періоді були безоплатно отримані (отримані без грошової або іншої компенсації вартості) цінні папери, вартість вказаних цінних паперів належить до складу валового доходу звітного періоду.

З метою з'ясування обставин одержання векселів та відображення цих операцій у бухгалтерському та податковому обліку позивача, у справі була призначена судова економічна експертиза. Перед експертом було поставлене наступне питання: «Чи підтверджується документально обґрунтованість висновків Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку у акті перевірки №631/15-16-23/5/03361081 від 26.09.2011 року в частині порушення позивачем п.п.1.32 ст.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого позивачем занижені валові доходи на суму 28 720 000 грн., з урахуванням заперечень, що викладені у позовній заяві?».

Як вбачається з висновку експерта №142 від 23.03.2012 року, ним досліджувалися первинні документи, регістри бухгалтерського і податкового обліку фінансових операцій з векселями за 1кв. 2011р., а також інші документи, що містять інформацію щодо придбання цінних паперів, які обліковуються на балансі ВАТ по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз» станом на 01.01.2011р. Наданими експерту документами не підтверджуються факти наявності доходів та витрат від продажу векселів за 1 кв. 2011р.

В результаті проведеного дослідження експертом встановлено, що наявні у позивача 37 простих векселів, станом на 01.01.2011р. та на 31.03.2011р. загальною номінальною вартістю 28720000,00 грн., загальна ціна придбання яких становить 27750000,00 грн., значаться отриманими відповідно до цивільно-правових договорів, які передбачають передачу прав власності на такі векселі за плату або компенсацію (зокрема дебіторську заборгованість ОП «Донецькміськтепломережа»).

Отже, номінальна вартість вказаних векселів до складу валових доходів підприємства за 1кв. 2011р. не включається.

З урахуванням цього експерт дійшов висновку, що обґрунтованість висновків Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку у акті перевірки № 631/15-16- 23/5/03361081 від 26.09.2011 року в частині порушення позивачем п.п.1.32 ст. 1. п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого позивачем занижені валові доходи на суму 28720000грн., документально не підтверджується.

Суд погоджується з даним висновком, оскільки він відповідає приписам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ґрунтується на досліджених у справі доказах.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що під час перевірки та експертові не було надано оригіналів документів, які б підтверджували придбання векселів - біржових контрактів, актів приймання-передачі векселів.

З цього приводу експерт надав письмові пояснення (т. 13 а.с. 78-79), згідно з якими Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 р. N 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 30 грудня 2004 р. N 144/5), зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 3 листопада 1998 р. за N 705/3145 експертові надано право при дослідженні питань, що стосуються ведення бухгалтерського обліку, користуватися засвідченими копіями та роздруківками документів.

Як встановлено у судовому засіданні, відповідач листами від 25.07.2011р. №29385/10/15-16-23/5та №29387/10/15-16-23/5, від 16.09.2011 р. №36164/10/15-16-23/5 вимагав від позивача надання засвідчених копій (а не оригіналів) документів. Позивачем на вказані вимоги були надані копії документів, що підтверджується листами від 03.08.2011р. №03.1/3452 та №03.1/3451, від 02.08.2011р. №03.1-3426 (т. 11 а.с. 201, 202, 206, від 19.09.2011р. №05/1-5303. У зв'язку з ненаданням частини витребуваних документів відповідачем був складений акт №18/10/15-16-23/5 від 19.09.2011р.

Відповідно до пункту 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, який затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 N 984, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Пунктом 5.2 розділу ІІ того самого Порядку передбачено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Як вбачається з Акту перевірки, відповідач визначив, що наявні у позивача векселі є безоплатно отриманими, тобто такими що надані платнику податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод (п. 1.23 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»). При цьому він визначив податковий період, у якому позивач занизив валовий дохід, не включивши до нього безоплатно отримані векселі.

Такий висновок не підтверджений посиланням на документи, які б свідчили про безоплатність одержаних векселів та подію, що відбулася у 1 кварталі 2011 року, та у зв'язку з якою їх вартість підлягає включенню до складу валового доходу саме цього податкового періоду. У той самий час суду надані документи, на підставі яких можливо встановити обставини, необхідні для висновку про характер цивільно-правових угод, на підставі яких спірні векселі надійшли до позивача. Крім того, експерту були надані регістри бухгалтерського обліку та інші документи, на підставі яких він також дійшов висновку про оплатність договорів, за якими векселі отримані позивачем.

Акт перевірки не містить посилань на ненадання регістрів бухгалтерського обліку, на підставі яких можливо біло б встановити рух заборгованостей за наслідками проведення спірних операцій.

Як вже зазначалося, відповідно до ч.2. ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження висновків щодо безоплатності одержання позивачем саме у 1 кварталі 2011 року веселів на суму 28 720 000 грн. та не спростовані надані позивачем докази того, що одержання цих векселів супроводжувалося компенсацією, факт передачі якої відображений у тому числі у наданих до перевірки відомостях бухгалтерського та податкового обліку.

За таких обставин викладені у Акті перевірки висновки відповідача у цій частині є необґрунтованими, що обумовлює задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення №0001141322/39379/10/15-16-23/5 від 10.10.2011р. у частині збільшення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств у сумі 7 180 000 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1 грн.

4. Під час перевірки відповідачем було також встановлене та відображено у Акті перевірки порушення п.п. 1.22.1 п. 1.22, п.п. 1.26.3, п.1.32. ст.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого позивачем завищені валові витрати на суму 1 375 850 грн. (т.1 а.с. 42 - 44).

Так, відповідачем вказано, що між позивачем та ТОВ «КЕС Україна» укладені договори від 01.04.2010р. №567/1 та додаткова угода до нього від 01.07.2010р. «Про виконання функцій секретаря наглядової ради», від 01.07.2010 року №704 «Про надання юридичних послуг», від 01.07.2010р. №706 «Про надання консультаційних послуг».

Загальні витрати за цими договорами склади 1 375 850 грн., у тому числі за ІІ квартал 2010 в сумі 125 000 грн., за ІІІ квартал 2010 в сумі 348 000 грн., за ІV квартал 2010 в сумі 475 350 грн., за І квартал 2011 в сумі 427 500 грн.

Як зазначено у Акті перевірки, до податкового та бухгалтерського обліку прийняті акти здачі-прийняття робіт з надання послуг секретаря наглядової ради, консультаційних та юридичних послуг без наявності зазначених у договорах звітів про виконання функцій секретаря наглядової ради, в якому вказуються дії, що виконувалися секретарем наглядової ради протягом звітного періоду, без наявності письмових консультацій замовнику, проектів документів, аналізів та узагальненої інформації, без наявності письмових консультацій клієнту, документів, підготовлених для представництва та захисту прав і законних інтересів клієнта в судових засіданнях (участь в засіданнях не підтверджена), що передбачено п. 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3 зазначених вище договорів.

З посиланням на п.1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704, відповідач зазначає, що сформовані валові витрати не підтверджені відповідними розрахунковими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку. Наявні у позивача документи на думку відповідача не підтверджують зв'язок вказаних витрат з діяльністю платника податків, направленою на одержання доходів та зміст фактично отриманих послуг.

Позивач проти висновків відповідача у цій частині заперечує з посиланням на не включення до складу валових витрат усіх сум коштів, сплачених на користь ТОВ «КЕС Україна» за договорами від 01.04.2010р. та 01.07.2010р.

На підтвердження цього позивачем надані: декларації з податку на прибуток за період з 01.04.2010 р. по 31.03.2011 р. з додатками; відомості аналітичного обліку по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» по контрагенту ТОВ «КЕС Україна» за 2 квартал 2010 р., 3 квартал 2010 р., 4 квартал 2010 р., 1 квартал 2011 р.; засвідчені копії платіжних доручень про перерахування грошових коштів на адресу ТОВ «КЕС Україна»; розшифровки складу валових витрат, відображених у рядку 04.1 «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг) крім визначених у 04.11» декларацій з податку на прибуток за півріччя 2010 р., три квартали 2010 р., 2010 рік, 1 квартал 2011 р.; відомості аналітичного обліку по рахунку 92 «Адміністративні витрати», журнал операцій по адміністративним витратам, які включені до складу валових витрат за 2 квартал 2010 р., 3 квартал 2010 р., 4 квартал 2010 р., 1 квартал 2011 р.

З метою дослідження цих доказів у справі була призначена судова економічна експертиза. Перед експертом було поставлене питання: «Чи підтверджується документально обґрунтованість висновків Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку у акті перевірки №631/15-16-23/5/03361081 від 26.09.2011 року в частині порушення позивачем п.1 п.п.1.22.1 п.1.22, п.1.26.3, п.1.32. та п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що пов'язані з відображенням у податковому обліку господарських операцій з контрагентом ТОВ «КЕС-Україна», що призвело до завищення валових витрат на суму 1 375 850,00 грн., з урахуванням заперечень, що викладені у позовній заяві?».

За результатами проведеного дослідження експерт дійшов висновку про те, що в 2 кварталі 2010 р. підприємством до складу валових витрат по рядку 04.1 «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» декларації з податку на прибуток включені послуги секретаря Наглядової ради за квітень 2010 р. у сумі 62 500,00 грн., отримані від ТОВ «КЕС Україна» відповідно до умов договору №657/1 «Про виконання функцій Секретаря Наглядової ради ВАТ «Донецькміськгаз» від 01.04.2010 р. та акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-000005 від 27.05.2010 р.

Сума отриманих позивачем від ТОВ «КЕС Україна» послуг секретаря Наглядової ради відповідно до умов договору №657/1 «Про виконання функцій Секретаря Наглядової ради ВАТ «Донецькміськгаз» від 01.04.2010 р., консультаційних послуг відповідно до умов договору №706 «Про надання консультаційних послуг» від 01.07.2010 р., юридичних послуг відповідно до умов договору №704 «Про надання юридичних послуг» від 01.07.2010 р. у сумі - 1 415 980,00 грн. (1 478 480,00 грн. - 62 500,00 грн.), у тому числі: у 2 кварталі 2010 р. - 62500,00 грн., у 3 кварталі 2010 р. - 379 400,00 грн., у 4 кварталі 2010 р. - 475 350,00 грн., у 1 кварталі 2011 р. - 498 730,00 грн. до складу валових витрат по рядку 04.1 «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» Декларацій з податку на прибуток не включалась, тобто зазначені витрати у відповідних податкових періодах фактично не декларувались.

На підставі наведеного, висновки Акту перевірки про формування позивачем валових витрат по рядку 04.1 «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» декларацій з податку на прибуток від господарських операцій з контрагентом ТОВ «КЕС Україна» підтвердилися частково, а саме на суму - 62 500,00 грн. у 2 кварталі 2010 р.

Тобто саме цю суму за операціями з ТОВ «КЕС Україна», а не 1 375 850 грн., позивач відніс до складу валових витрат у періоді, що перевірявся.

З урахуванням відсутності доказів, які б ставили під сумнів такий висновок експерта, судом досліджується тільки обставини понесення позивачем цих витрат та їх зв'язок з господарською діяльністю підприємства.

Судом встановлено, що між позивачем («Замовник») та ТОВ «КЕС-Україна» («Виконавець») укладений договір №657/1 «Про виконання функцій Секретаря Наглядової ради ВАТ «Донецькміськгаз» від 01.04.2010 р. (т.1 а.с. 173-176, надалі - Договір). За умовами цього договору Виконавець зобов'язується здійснювати функції секретаря Наглядової ради Замовника шляхом виконання організаційних і аналітичних робіт та надання консультаційних послуг зазначених в п.1.2. даного договору, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги і виконати роботи у порядку та на умовах, установлених даним Договором.

Пунктом 1.2. вказаного договору визначено, що виконавець виконує такі роботи та надає наступні послуги: 1.2.1. готує до розгляду питання, включені до порядку денного засідань Наглядової ради Замовника (далі - Наглядова рада) та проекти рішень по ним; 1.2.2. здійснює контроль за виконанням рішень Наглядової ради та доповідає Наглядовій раді про стан їх виконання; 1.2.3. здійснює контроль та реалізацію плану роботи, затвердженого Наглядовою радою; 1.2.4. за дорученням Наглядової ради повідомляє членів Наглядової ради про проведення засідань Наглядової ради; 1.2.5. організує та веде документообіг Наглядової ради; 1.2.6. здійснює облік кореспонденції, яка адресована Наглядовій раді та Голові Наглядової ради і здійснює підготовку відповідей; 1.2.7. готує за письмовим дорученням Наглядової ради, Голови Наглядової ради, членів Наглядової ради інформаційні та аналітичні матеріали по питанням пов'язаним з діяльністю Наглядової ради; 1.2.8. готує за письмовим дорученням Наглядової ради, Голови Наглядової ради запити, заяви, будь-які інші звернення і направляє їх адресатам; 1.2.9. здійснює отримання, оформлення та надсилання адресатам запитів, що направляються членами Наглядової ради в межах здійснення ними повноважень членів Наглядової ради; 1.2.10. оформляє документи, видані Наглядовою радою та Головою Наглядової ради і забезпечує їх надання членам Наглядової ради та іншим посадовим особам органів управління Товариства. Всі звернення, листи, вимоги, повідомлення і будь-яка інша кореспонденція адресована Наглядовій раді, Голові Наглядової ради, членам Наглядової ради направляються їм через Виконавця; 1.2.11. веде протоколи засідань Наглядової ради і книги протоколів та здійснює їх зберігання; 1.2.12. інформує всіх членів Наглядової ради про рішення, прийняті Наглядовою радою шляхом заочного голосування; 1.2.13. готує проекти планів діяльності Наглядової ради; 1.2.14. здійснює інші функції секретаря Наглядової ради передбачені Статутом ВАТ «Донецькміськгаз» та Положенням про Наглядову раду ВАТ «Донецькміськгаз».

У п. 1.3. Договору безпосередньо передбачено, що всі результати робіт та послуги отримані Замовником від Виконавця в межах даного договору, будуть використані Замовником з метою підготовки і організації виробництва та власної господарської діяльності.

За виконання функцій Секретаря Наглядової Ради згідно даного Договору, Замовник відповідно до п. 3.1 Договору сплачує Виконавцю щомісячно грошову винагороду в розмірі 75 000,00 гривень у тому числі ПДВ.

Згідно з п. 3.2 Договору по завершенню місяця, протягом якого Виконавець виконував роботи та надавав послуги, Виконавець подає Замовнику Акт приймання-передачі наданих послуг.

Пунктом 4.3. Договору передбачено, що замовник зобов'язаний на протязі трьох робочих днів з моменту отримання Акту приймання-передачі наданих послуг затвердити Акт, підписавши його, а у випадку наявності зауважень щодо виконаних робіт та/або наданих послуг надати Виконавцю Акт з переліком зауважень.

Також пунктом 4.4 Договору визначено, що у разі наявності у Замовника зауважень щодо виконаних робіт та/або наданих послуг сторони повинні не пізніше 10 дня місяця, наступного за звітним періодом обговорити всі зауваження та погодити їх. В іншому випадку Замовник повинний або затвердити акт приймання-передачі, підписавши його, і сплатити Виконавцю винагороду і відшкодувати витрати, якщо такі були згідно з п. 3.1 - 3.3 Договору, або звертатися за вирішенням спору до суду.

Таким чином, сторонами договору визначено, що за наслідками його виконання обов'язково складається акт приймання-передачі робіт (послуг), а також встановлений порядок врегулювання суперечностей у випадку невиконання умов договору з боку ТОВ «КЕС Україна».

Виконання Договору з боку ТОВ «КЕС Україна» підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-000005 від 27.05.2010 р. який підписаний сторонами договору без зауважень (т.3 а.с. 78). З урахуванням положень п. 4.3, 4.4 Договору з цього можливо зробити висновок про те, що між сторонами договору відсутні зауваження щодо виконаних робіт та/або наданих послуг, тобто зобов'язання Виконавця за договором виконані належним чином.

Оплата послуг за вказаним актом підтверджується копією платіжного доручення №3236 від 28.05.2010 р. на суму 75000,00 грн.

При дослідженні цих доказів та зв'язку одержаних позивачем послуг з господарською діяльністю позивача, з метою визначення правомірності формування позивачем валових витрат у 2 кварталі 2010 року, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (тут та надалі - у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Пунктом 5.1. статті 5 того самого Закону визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому згідно з п. п. 1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

До складу валових витрат у відповідності до п.п. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 Закону включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Одночасно за приписами п.п. 5.3.1 п. 5.3. ст.5. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності. Також обмеження щодо включення витрат до складу валових витрат містяться у п.п. 5.3.9. п. 5.3 тієї самої статті. Згідно з ним не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 5.11. ст. 5 зазначеного Закону установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

За приписами п.п. 11.2.1. п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Таким чином, витрати платника податку на придбання товарів (робіт, послуг) включаються до складу валових витрат, якщо вказані товари (роботи, послуги) придбані для цілей ведення господарської діяльності, у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) при наявності відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, які підтверджують здійснення першої з подій: або списання коштів з банківського рахунку на оплату товарів (робіт, послуг), або оприбуткування товарів, а для робіт (послуг) - фактичне отримання результатів робіт (послуг).

У свою чергу висновок про наявність зв'язку таких витрат з господарською діяльністю залежить від того, чи понесені вони у зв'язку з вчиненням діяльності безпосередньо платником податку, а також спрямованості такої діяльності на отримання доходу у будь якій формі.

Як вбачається зі змісту Договору та акту приймання-здачі виконаних робіт (наданих послуг) №ОУ-000005 від 27.05.2010 р. спірні витрати позивача пов'язані із діяльністю його наглядової ради.

Відповідно до ст.160 Цивільного Кодексу України в акціонерному товаристві може бути створена наглядова рада акціонерного товариства, яка здійснює контроль за діяльністю його виконавчого органу та захист прав акціонерів товариства. Статутом акціонерного товариства і законом встановлюється виключна компетенція наглядової ради. Питання, віднесені статутом до виключної компетенції наглядової ради, не можуть бути передані нею для вирішення виконавчому органу товариства.

Статтею 23 Закону України «Про Господарські товариства» визначено, що управління товариством здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких здійснюється відповідно до виду товариства.

У відповідності до ст. 46 того самого Закону в акціонерному товаристві з числа акціонерів може створюватися наглядова рада акціонерного товариства, яка представляє інтереси акціонерів у період між проведенням загальних зборів і в межах компетенції, визначеної статутом, контролює і регулює діяльність виконавчого органу. Питання, віднесені статутом акціонерного товариства до виключної компетенції наглядової ради акціонерного товариства, не можуть бути передані на вирішення виконавчих органів товариства.

З наведеного слідує, що наглядова рада є органом управління акціонерного товариства, виключна компетенція якого встановлюється статутом підприємства.

Відповідно до п. 8.1 Статуту позивача, затвердженого загальними зборами акціонерів 19.08.2009р. (т.11 а.с. 165-175), наглядова рада є органом товариства. Пунктом 8.3.1. того самого Статуту визначено, що Наглядова рада товариства - орган управління, який у межах своєї компетенції представляє інтереси акціонерів товариства у період між проведенням Загальних зборів та захищає їх права, забезпечує ефективність інвестицій акціонерів в товариство, сприяє реалізації статутних завдань товариства, розробляє стратегію діяльності товариства, спрямовану на підвищення прибутковості та конкурентоспроможності товариства, і здійснює контроль за діяльністю виконавчого органу товариства.

Матеріали справи містять копію Положення про Наглядову раду Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз», затверджене загальними зборами акціонерів ВАТ «Донецькміськгаз», протокол №14 від 18 квітня 2007 р. (т.11 а.с.189-195). Дане Положення регулює правовий статус наглядової ради, права, обов'язки та відповідальність членів наглядової ради, її склад, строк повноважень, обрання членів, робочі органи наглядової ради, порядок проведення засідань наглядової ради, компетенцію наглядової ради (блок планування, корпоративно-організаційний блок, кадровий блок, майновий блок, контрольно-спостережний блок), винагороду та компенсаційні виплати.

Таким чином, функціонування наглядової ради, як органу, що приймає обов'язкові для відповідача управлінські рішення, безпосередньо пов'язане з діяльністю підприємства та стосується отримання ним доходу. Звідси випливає, що забезпечення діяльності наглядової ради також пов'язане з отриманням доходів безпосередньо позивачем, а отже і з його господарською діяльністю.

Враховуючи це, а також заборону встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, витрати, пов'язані з утриманням наглядової ради підлягають включенню до складу валових витрат.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність звітів про виконання функцій секретаря наглядової ради, в якому вказуються дії, що виконувалися секретарем наглядової ради протягом звітного періоду, письмових консультацій замовнику, проектів документів, аналізів та узагальненої інформації.

По-перше, відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Документи, на відсутність яких посилається відповідач, не належать до документів, обов'язковість яких передбачена саме податковим законодавством. А тому їх наявність або відсутність не може впливати на формування платником податків валових витрат.

По-друге, договором №657/1 від 01.04.2010 року між позивачем та ТОВ «КЕС Україна» (т.1 а.с. 173) не передбачене складання звітів про виконання функцій секретаря наглядової ради. Передбачені ним послуги та роботи не обов'язково пов'язані з письмовою фіксацією їх виконання у документах (наприклад, здійснення контролю за виконанням рішень наглядової ради, та доповідь раді про стан їх виконання; здійснення контролю за реалізацією плану роботи, затвердженого наглядовою радою). Деякі з передбачених договором робіт виконуються не обов'язково, а за письмовим дорученням, у зв'язку з чим можуть бути відсутніми у квітні 2010 року.

Як вже зазначалося, відповідач включив до складу валових витрат частину вартості послуг (робіт), що надані ТОВ «КЕС Україна» за актом №ОУ-0000005 від 27.05.2010 року. Цей акт містить усі реквізити, передбачені для первинних документів Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88.

Норми законодавства, яке регулює податковий та бухгалтерський облік, не передбачають типові форми первинних документів для робіт (послуг), які надавалися ТОВ «КЕС Україна» за договором №657/1 від 01.04.2010 року. Вони також не містять правил щодо ступені деталізації первинного документу (окрім того, що такий документ повинний містити зміст господарської операції). Отже, зазначення у актах здачі-прийняття робіт (послуг) конкретного переліку отриманих платником податку робіт (послуг) та їх результатів не є обов'язковою умовою, без якої первинний документ не може бути підставою для обліку і мати юридичну силу.

Як вбачається з акту №ОУ-0000005 від 27.05.2010 року, він містить посилання на те, що за ним прийняті послуги, передбачені договором №657/1 від 01.04.2010р. Усі послуги (роботи) за цим договором пов'язані з діяльністю наглядової ради, а отже господарською діяльністю позивача. Тому відсутність деталізованого змісту цих порушень не впливає на можливість підтвердження таким актом одержання послуг, вартість яких належить до валових витрат.

Зважаючи на наведене, висновки Акту перевірки у частині порушення п.п. 1.22.1 п. 1.22, п.п. 1.26.3, п.1.32. ст.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого позивачем завищені валові витрати на суму 1 375 850 грн., є такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства та фактичних обставинах справи. Відтак позовні вимоги про скасування податкового повідомлення - рішення № 0001141322/39379/10/15-16-23/5 в частині збільшення суми податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 343 962 грн. підлягають задоволенню.

5. Також відповідачем у Акті перевірки відображене порушення п.п. 7.2.6 п .7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, внаслідок чого позивачем неправомірно було віднесено до складу податкового кредиту ПДВ, сплачений при придбанні ТМЦ у ТОВ «Дарт-Інвест» на суму 61 930 грн., а також порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижений податок на прибуток у сумі 76748,75 грн. (т.1 а.с. 61-72, 44).

Так, відповідачем було встановлено, що позивачем включена до складу податкового кредиту з ПДВ сума 61 930 грн., у тому числі за квітень 2010 року - 24 346 грн., травень 2010 року - 4 280 грн., червень 2010 року - 3 355 грн., липень 2010 року - 3 290 грн., серпень 2010 року - 967 грн., вересень 2010 року - 3388 грн., жовтень 2010 року - 7 063 грн., листопад 2010 року - 3 646 грн., грудень 2010 року - 5 894 грн., січень 2011 року - 678 грн., лютий 2011 року - 2 840 грн., березень 2011 року - 2 233 грн. за господарськими операціями з ТОВ «Дарт - Інвест».

Відповідачем також встановлено включення до складу валових витрати по придбанню матеріалів (бланків) у ТОВ «Дарт - Інвест» на суму 306 995,19 грн. у тому числі у ІІ кварталі 2010 року у сумі 159 901,90 грн., ІІІ квартал 2010 року у сумі 38 232,37 грн., ІV квартал 2010 року у сумі 82 751,43 грн., І квартал 2011 року у сумі 26 109,50 грн.

Згідно з актом позапланової виїзної перевірки ТОВ «Дарт - Інвест» №493/23-211/36381320 від 09.06.2011р., складеної ДПІ у Будьонівському р-ні м. Донецька, вказаним підприємством було укладено усну угоду з ТОВ «Промінь АС» та угоду від 01.02.2011р. про постачання продукції (бланки).

Під час перевірки ТОВ «Дарт - Інвест» не надало журнал реєстрації довіреностей, документів, що підтверджують транспортування товарів та вантажні роботи. Розрахунки проведені у безготівковій формі.

Покупцем даної продукції за даними податкового органу є ПАТ по газопостачанню та газифікації «Донецькміськгаз», але відповідна угода до перевірки надана не була. У Акті перевірки зазначено, що згідно даних «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» єдиним покупцем продукції у ТОВ «Дарт - Інвест» був позивач, основним постачальником зазначеної продукції було ТОВ «Промінь АС».

Згідно з наявною у ДПІ у Будьонівському р-ні м. Донецька копією постанови старшого слідчого СВ ПМ ДПА у Донецькій області Приймака В.П. від 17.05.2011 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України слідчим відділом ДПА у Херсонській області у відношенні ОСОБА_6 порушена кримінальна справа №330101-11.

Досудовим слідством у цій справі встановлено, що ОСОБА_6 з вересня по грудень 2010 року організував придбання у тому числі ТОВ «Промінь АС» та призначення на посаду керівника підставних осіб, які в подальшому не мали жодного відношення до фінансово-господарської діяльності підприємств. В подальшому, використовуючи печатку та реєстраційні документи, ОСОБА_6, представляючи інтереси зазначених підприємств, за попередньою змовою з невстановленими особами з метою ухилення від сплати податків, документально оформлював неіснуючі операції на отримання суб'єктами реального сектору економіки товарно-матеріальних цінностей, робіт, послуг від вказаних фіктивних суб'єктів господарювання, після чого такі документи передавалися замовником послуг для відображення зазначених у них відомостей у бухгалтерському та податковому обліку з метою незаконного формування податкового кредиту.

Як встановлено досудовим слідством у зазначеній кримінальній справі, ТОВ «Промінь АС» мало господарські відносини з ТОВ «Дарт - Інвест», тому цим підприємством відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з суб'єктом господарювання без мети реального настання правових наслідків, з метою несплати податків.

Підприємство ТОВ «Промінь АС» має стан «8» (до ЄДР внесено запис про відсутність за місцем знаходження). Згідно Додатка К/1 до декларації з податку на прибуток залишки ТМЦ та основні фонди, необхідні для ведення фінансово-господарської діяльності у підприємства відсутні, кількість працівників на момент звірки складає 1 людина.

Виходячи з цього відповідач дійшов висновку про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «Промінь АС», а тому договір цього підприємства з ТОВ «Дарт-Інвест» є нікчемним та не спричиняє правових наслідків. Відповідно і договір між ТОВ «Дарт-Інвест» та позивачем також є фіктивним, оскільки вчинений без наміру створення реальних правових наслідків.

Також, з посиланням на Закони України «Про автомобільний транспорт», «Про транспорт», «Про дорожній рух» відповідач зазначає, що діяльність з перевезення вантажів автомобільним транспортом підлягає ліцензуванню.

Відповідно до наказу Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.1995р. №488/346 перевезення повинно супроводжуватися складанням подорожнього листа, товарно-транспортної накладної або талону замовника. Товарно-транспортні накладні відповідно до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363 складаються у чотирьох примірниках відповідно до встановленої форми. Крім того, відповідач у Акті перевірки посилається на Статут автомобільного транспорту, п. 47 якого заборонено приймання до перевезення вантажу, не оформленого товарно-транспортною накладною.

За результатами проведеної перевірки відповідачем не встановлено факту приймання позивачем вантажу від ТОВ «Дарт - Інвест», оскільки до перевірки не були надані акти приймання-передачі товару, товарно-транспортні накладні, довіреності, документи, що засвідчують транспортування та зберігання матеріалів, а також інші первинні матеріали. Також відповідач зазначає про ненадання до перевірки рахунків - фактур, довіреностей на отримання ТМЦ від ТОВ «Дарт-Інвест», угод про перевезення цих ТМЦ, товарно-транспортних документів.

Виходячи з наведеного відповідач дійшов висновку про віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ за господарськими операціями з ТОВ «Дарт - Інвест», які не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а мали на меті несплату податкових зобов'язань. Таке є порушенням п.п. 7.2.6 п .7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» п. 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України.

За таких самих обставин відповідачем встановлено порушення п. 5.1 п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", що спричинило безпідставне включення до складу валових витрат суми 306 995,19 грн.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Дарт - Інвест» укладений договір без номеру від 17.02.2009 року, за умовами якого останнє приймає зобов'язання з постачання бланкової продукції, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити її вартість (т.1 а.с. 181-182). Відповідно до п. 2.2. даного договору приймання продукції за кількістю та якістю відбувається на момент постачання покупцю. Пунктами 3.1, 32 договору визначено, що відвантаження товару здійснюється за фактом оплати, датою постачання є дата відвантаження товару та отримання оригіналів документів на товар. Умови постачання відповідно з п. 3.2 договору будуть обговорюватися сторонами окремо для кожної партії товару та будуть зазначатися у додаткових угодах.

Матеріали справи містять копії видаткових накладних, які підтверджують постачання бланкової продукції позивачеві за вказаним договором (т.1 а.с. 183-245).

Також позивачем надана копія журналу реєстрації довіреностей, виданих його робітникам для одержання бланкової продукції від ТОВ «Дарт - Інвест» (т.10 а.с. 45-60).

Необхідність у використанні, фактичне одержання та використання у поточній господарській діяльності отриманої від ТОВ «Дарт - Інвест» бланкової продукції підтверджується наявними у матеріалах справи вимогами за формою М-11, актами про списання матеріалів з відповідальних осіб, прибутковими ордерами за червень 2011 року (т. 10 а.с. 68-71), травень 2011 року (т. 10 а.с. 72), квітень 2011 року (т. 10 а.с. 73-81), березень 2011 року (т. 10 а.с. 82-91), лютий 2011 року (т. 10 а.с. 92-104), січень 2011 року (т. 10 а.с. 105-123), грудень 2010 року (т. 10 а.с. 124-151), листопад 2010 року (т. 10 а.с. 152-191), жовтень 2010 року (т. 10 а.с. 193-220), вересень 2010 року (т. 10 а.с. 221-249), серпень 2010 року (т.11 а.с. 1-25), липень 2010 року (т.11 а.с. 26-37), червень 2010 року (т.11 а.с. 38-58), травень 2010року (т.11 а.с. 59-81), квітень 2010 року (т.11 а.с. 82-108).

Як пояснили у судовому засіданні представники позивача, габарити придбаної у ТОВ «Дарт-Інвест» бланкової продукції дозволяли перевозити її без залучення вантажних автомобілів. Фактично продукція доставлялася службовими легковими автомобілями позивача, а тому товарно-транспорті накладні не складалися.

При вирішенні питання щодо недійсності договору між позивачем та ТОВ «Дарт - Інвест» та неправомірного формування позивачем податкового кредиту суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п. 14.1.181 ст. 14 Податковго кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.6 ст. 186 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Аналогічно, відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинний на момент здійснення господарських операцій, зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.3.1 пунктом 7.3 статті 7 цього Закону передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно пп.. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 зазначеного Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, згідно норм чинного податкового законодавства України на час виникнення спірних правовідносин між позивачем та ТОВ «Дарт - Інвест» можливість віднесення платником до податкового кредиту сум податку залежить від одержання товарів (робіт, послуг) разом з належним чином оформленою податковою накладною.

Як вбачається з Акту перевірки, відповідачем встановлена наявність у позивача податкових накладних, що підтверджують його право на формування податкового кредиту за проведеними господарськими операціями (т.1 а.с. 71).

Що стосується формування валових витрат при обчисленні об'єкту оподаткування податком на прибуток, суд зазначає, що відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з у рахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті.

Згідно з нормами п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку відносить до складу валових витрат суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати на придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Водночас у п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зазначено, що будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку, не належать до складу валових витрат.

Аналогічні тим, що зазначені у Законі України „Про оподаткування прибутку підприємств" та перелічені вище, правила формування валових витрат передбачені п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України (який також діяв у спірному періоді).

Зокрема, відповідно до п. 138.2 ст. 138 цього кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як вбачається з Акту перевірки, відповідачем не встановлена відсутність у позивача первинних документів, що підтверджували б понесення ним витрат, які підлягають включенню до валових витрат за проведеними господарськими операціями з ТОВ „Дарт - Інвест" (т.1 а.с. 44)

З аналізу матеріалів справи вбачається, що причиною виникнення даного спору є не відсутність документів, які б підтверджували право позивача на податковий кредит з ПДВ та валові витрати, а їх оцінка відповідачем як таких, що не підтверджують здійснення господарських операцій, тобто є фіктивними. Такого висновку відповідач дійшов виходячи з приписів ч.1 ст. 216 ЦК України, згідно з якою недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Відповідач вважає, що правочин між позивачем та ТОВ «Дарт-Інвест» є недійсним в силу закону, а отже складені на їх виконання документи не мають юридичних наслідків.

При цьому він посилається на те, що згідно ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Згідно ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У відповідності до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Стосовно цих посилань відповідача на Цивільний кодексу України суд вважає необхідним зауважити, що згідно з ч. 2 ст. 1 цього кодексу цивільне законодавство не розповсюджується на податкові відносини.

Тому посилання відповідача на відсутність юридичних наслідків спірної угоди (ст. 216 Цивільного кодексу України) для податкового обліку судом до уваги не приймаються.

З аналізу акту перевірки ДПІ у Будьонівському р-ні м. Донецька від 09.06.2011р. №492/23-211/36381320 та спірного Акту перевірки вбачається, що підставами, з яких відповідач дійшов висновку про фіктивність постачання продукції є те, що ТОВ «Дарт - Інвест» придбало бланкову продукцію у підприємства, обставинам заснування та функціонування якого надана оцінка слідчим СВ ДПА у Херсонській області при порушенні кримінальної справи у відношенні ОСОБА_6

Суд вважає, що сама по собі дана обставина не може беззаперечно свідчити про безтоварність операції між позивачем та ТОВ «Дарт-Інвест».

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. Інші докази у відповідності до ст. 86 КАС України підлягають оцінці судом за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідачем не наданий вирок у кримінальній справі, що порушена у відношенні ОСОБА_6 Статтею 15 КПК України встановлено, що ніхто не може бути визнаний винним у вчиненні злочину, а також підданий кримінальному покаранню інакше як за вироком суду й відповідно до закону.

Відповідно до ст.ст. 16, 16-1 того самого кодексу правосуддя в кримінальних справах здійснюється на засадах рівності громадян перед законом і судом незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин.

Розгляд справ у судах відбувається на засадах змагальності.

З наведеного слідує, що висновки досудового слідства не можуть бути беззаперечними підставами для твердження про фіктивний характер постачання продукції позивачеві, який не мав взаємовідносин ТОВ «Промінь АС».

Окрім акту перевірки ДПІ у Будьонівському р-ні м. Донецька від 09.06.2011р. №492/23-211/36381320 матеріали справи не містять інших письмових доказів на підтвердження фіктивного характеру постачання позивачеві бланкової продукції. Зважаючи на те, що висновки цього акту ґрунтуються на обставинах, які підлягають доведенню у порядку кримінального судочинства, передчасним є твердження про безтоварність спірних операцій.

Судом також враховується, що за змістом вказаного акту перевірки, ДПІ у Будьонівському р-ні м. Донецька при перевірці своєчасності відображення в обліку та звітності ТОВ «Дарт-Інвест» господарських операцій з ТОВ «Промінь АС» використовувало податкові накладні, видаткові накладні, угоду від 01.02.2011р., довіреності, виписки банку, журнали-ордери та оборотно-сальдові відомості бухгалтерського обліку (розділ 3 акту, т.2 а.с. 168).

При цьому з опису номенклатури продукції, постачання якої від ТОВ «Промінь АС» відображене у наведених документах, вбачається, що нею є бланки.

У той самий час у вказаному акті зазначено, що угода між ТОВ «Дарт - Інвест» та позивачем не надана. З первинних документів, які складені за наслідками господарських операцій з постачання товарів позивачеві, вбачається, що йому ТОВ «Дарт-Інвест» постачало іншу номенклатуру продукції - папір, картон, договори, листи, акти, протоколи, табелі, довіреності, повідомлення, свідоцтва, позовні заяви, листи керівнику, тощо (т.1 а.с. 183-245).

Крім того, з акту перевірки ДПІ у Будьонівському р-ні м. Донецька від 09.06.2011р. №492/23-211/36381320 також вбачається, що ТОВ «Дарт-Інвест» використовував у своїй діяльності основні фонду 2 групи: різограф RC 6300, циліндр RC 6300, різак для паперу «Стандарт - 4204», принтер-ксерокс 6010.

Також судом враховується, що позивач мав господарські відносини з ТОВ «Дарт-Інвест» з квітня 2010 року по березень 2011 року, у той час як документи щодо постачання продукції цьому підприємству від ТОВ «Промінь АС» за даними ДПІ у Будьонівському р-ні м.Донецька складалися тільки за період з листопада 2010 року по березень 2011.

Таким чином відповідач у підставу сумнівів у товарному характері операцій з постачання продукції ТОВ «Дарт - Інвест» на користь позивача поклав обставини, які не можуть свідчити про злочинні дії ОСОБА_6 при створенні та функціонуванні ТОВ «Промінь АС», не охоплюють весь період одержання позивачем продукції від ТОВ «Дарт-Інвест», ґрунтуються на суперечливих доказах щодо продукції, яка постачалася.

Надані позивачем на підтвердження реального характеру операцій докази - копії видаткових накладних, журналу реєстрації довіреностей, вимог за формою М-11, актів про списання матеріалів з відповідальних осіб, прибуткових ордерів містять відомості, які не спростовані відповідачем.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача у Акті перевірки на відсутність товарно-транспортних накладних як на беззаперечну ознаку фіктивності постачання продукції позивачеві. Відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Аналогічну правову позицію навів Вищий адміністративний суд в інформаційному листі від 01.11.2011 р. N 1936/11/13-11.

Суд враховує, що у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Відповідачем не доведена можливість позивача бути обізнаним про ймовірні порушення у діяльності його контрагента, а тому він не може нести відповідальність у вигляді донарахування податкових зобов'язань з ПДВ.

Зважаючи на це, а також з урахуванням того, що зібраними у справі доказами судом перевірені обставини, з яких виходив відповідач при прийнятті оспорюваних повідомлень-рішень, внаслідок чого частина з них не знайшла свого підтвердження, а висновки щодо інших обставин визнані протиправними, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати відповідно до ст.94 КАС України підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись, ст. ст. 2-15, 17-18, 69-71, 86, 87, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькмісьгаз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.10.2011р. №0001141322/39379/10/15-16-23/5 та часткове скасування податкового повідомлення-рішення від 10.10.2011р. №0001151322/39388/10/15-16-23/5 на суму 1504269,5 грн. задовольнити.

Скасувати податкове поділення -рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку від 10.10.2011р. №0001141322/39379/10/15-16-23/5.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку від 10.10.2011р. №0001151322/39388/10/15-16-23/5 в частині збільшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 1504269,5 грн., з яких 1204565 грн. - основний платіж та 299704,50грн. штрафні (фінансові) санкції.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькмісьгаз» (83001,м. Донецьк, пр.-т Театральній, 1, код ЄДРПОУ 03361081) судовий збір у сумі 3,40 грн. (три гривні 40 копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її отримання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому 18 червня 2012р. Постанова виготовлена в повному обсязі 25 червня 2012р.

Суддя Бєломєстнов О. Ю.