Рішення № 24993232, 29.06.2011, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 2-1754/11

(2/401/507/12)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

29.06.2011 року

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого -судді Спаї В.В.,

при секретареві - Коломієць Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську у порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, де третя особа -Відділ громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Амур-Нижньодніпровського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що 21 вересня 2006 року між Акціонерним поштово- пенсійним банком "Аваль", який було в подальшому перейменовано на Відкрите акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль ", а згодом на Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №014/112270/3125/82 про надання кредиту у вигляді невідновлювальної кредитної лінії згідно пунктів 1.1. - 1.4. якого позивач зобов'язався надати позичальнику кредит у розмірі 12 000,00 дол. США строком на 120 місяців з 21.09.2006 по 20.09.2016 року, а Позичальник прийняв на себе зобов'язання сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 14,00% річних та здійснювати повернення кредиту щомісячними платежами відповідно Графіку (Додаток до Кредитного договору). В забезпечення виконання зобов'язань по поверненню кредитних коштів, між Позивачем та ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 21.09.2006р. був укладений договір іпотеки №014/112270/3125/68 про передачу в іпотеку Банку квартири за № 7 (сім) , що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_1, та належить відповідачам на праві приватної спільної власності. Як зазначається позивачем при зверненні до суду, позивач виконав свої зобов'язання за Кредитним договором належним чином, перерахувавши кредитні кошти на поточний рахунок Позичальника, відповідно до меморіального ордеру № 70/3125/82 від 21.09.2006 року, які позичальник зняв готівкою через касу Банку в розмірі 12 000,00 (дванадцять тисяч) дол. США 00 центів, що підтверджується заявою на видачу готівки № 125/1125-10 від 21.09.2006 року.

Частиною 1 статті 4 Закону України „Про іпотеку" передбачено, що обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно. Відомості щодо обтяження Предмета іпотеки були внесені до Державного реєстру іпотек 04.10.2006 р. за №939X0783 до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 21.09.2006 р. за № 9214791. На сьогоднішній день, Позичальник не виконує свої зобов'язання за Кредитним договором і не сплачує проценти за користування кредитом та не здійснює повернення кредиту щомісячними платежами відповідно до Графіку кредитного договору.

Разом з тим, позивач посилається на приписи ст.ст. 6, 626, 627, 629, 526, 530 ЦК України та зазначає про те, що пунктом 6.5 кредитного договору передбачено, що кредитор має право вимагати дострокового погашення Позичальником заборгованості за кредитом, нарахованих процентів за користування кредитом, неустойки, відшкодування збитків у випадках невиконання Позичальником умов цього Договору та/або договорів застави/іпотеки, інших договорів, що забезпечують погашення кредиту та в інших випадках, передбачених цим договором; таке дострокове погашення повинно бути здійснене Позичальником не пізніше 30 календарного дня з дня надіслання Позичальнику відповідного повідомлення від Кредитора з вимогою дострокового погашення.

У випадку порушення позичальником своїх зобов'язань за договором, у т.ч. у випадках невиконання позичальником зобов'язань з дострокового погашення заборгованості відповідно до умов Договору, Кредитор має право без отримання додаткової письмової згоди позичальника за власним вибором звернути стягнення на предмет іпотеки/застави будь-яким способом, у тому числі на підставі виконавчого напису нотаріуса, або одержати відшкодування з майна Позичальника, або звернутися до поручителів/майнових поручителів, відповідно до вимог чинного законодавства України та умов відповідних договорів, що забезпечують зобов'язання Позичальника за Договором.

Відповідно до п. 9.1. Кредитного договору, за порушення строків повернення кредиту, процентів за користування кредитом та комісій, передбачених цим договором, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

Зокрема, статтею 572 ЦК України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» ч. 1 ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення на предмет застави.

Згідно ч. 1 ст. 35 Закону України „Про іпотеку" та п. 5.1 договору іпотеки у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не мети ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Отже, на підставі умов кредитного договору, договору іпотеки та норм чинного законодавства позивачем були направлені письмові претензії - вимоги до відповідачів (вих. № 136-03/1208 від 09.04.2010 року про виконання порушеного зобов'язання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, але зобов'язання так і не були виконані. Та сума заборгованості ОСОБА_2 перед позивачем за кредитним договором станом на 14.04.2010 року складає 15 456,62 дол. США, з яких: 9 506,00 дол. США - заборгованість по кредиту, 1 891,79 дол. США - заборгованість по відсоткам; 4 058,83 дол. США - заборгованість по пені за несвоєчасне погашения кредиту та відсотків, що по курсу НБУ станом на 14.04.2010 року. (1 дол. США - 7,9263 грн.) становить 122 513,80 (сто двадцять дві тисячи п'ятсот тринадцять) гривень 80 (копійок).

Відповідно до п. 1 ст. 590 ЦК України, ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 5.4. Договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється: за рішенням суду у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, шляхом продажу іпотекодержателем предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України „Про іпотеку", згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя.

Згідно із ст. 7 Закону України „Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати», примусове звернення стягнення на предмет іпотеки і його реалізація для задоволення вимог іпотекодержателя здійснюється органом державної виконавчої служби на підставі рішення суду або виконавчого напису нотаріуса відповідно до Закону України ,,Про виконавче провадження" з урахуванням вимог, установлених Законом України ,,Про іпотеку".

Частиною 1 статті 41 Закону України „Про іпотеку", пунктом 5.5.2 договору іпотеки передбачено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України „Про виконавче провадження" з дотриманням вимог Закону України „Про іпотеку".

Згідно з ч. 1 ст. 40 Закону України „Про іпотеку" звернення стягнення на переданий в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом; згідно із ч. 2 ст. 39 Закону України „Про іпотеку" одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Відповідно до ч. З ст. 109 Житлового кодексу України - звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення всі громадяни, що мешкають у ньому, зобов'язані на письмову вимогу кредитора або нового вареника цього жилого приміщення добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Згідно п.п 4.14 Тимчасового порядку реєстрації фізичних осіб за місцем проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 35- реєстрацію здійснюють територіальні підрозділи, а у разі необхідності територіальні органи Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб шляхом ведення адресно-довідкових картотек з можливістю їх автоматизованого оброблення, а зняття з реєстраційного обліку здійснюється на підставі, зокрема, рішення суду. Та як посилається позивач, наявність осіб, зареєстрованих в квартирі, на яку звертається стягнення, негативно відобразиться на її вартості, а також утруднить реалізацію цього майна, в разі звернення стягнення на предмет іпотеки, виникають підставі для зняття з реєстрації за місцем проживання осіб, що зареєстровані в квартирі, на яку звертається стягнення.

У зв'язку з наведеним позивач й звернувся до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 014/112270/3125/82/68 від 21.09.2006 року, а саме: квартиру АДРЕСА_1 у м. Дніпропетровську: літ. А-1 - квартира, яка складається з: 1 - тамбур, 2 - кухня, 3 - ванна, 4,5,6 - житлові, в користуванні знаходиться : убиральня Е, душ Ж, загальна площа 72,6 кв. м., житлова площа 45,2 кв.м., та належить на праві приватної спільної власності відповідачам для задоволення грошових вимог Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»за Кредитним договором № 014/112270/3125/82 від 21.09.2006 року в сумі 122 513,80 (сто двадцять дві тисячи п'ятсот тринадцять гривень 80 копійок) гривень шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження».

У судове засідання 29.06.2011 р. позивач не з'явився, в особі представника надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, просив суд повністю задовольнити поданий позов, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення); за ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

У судове засідання відповідачі, належним чином повідомлені, повторно не з'явилися, причини неявки не повідомили, не надали заяви про розгляд справи у їх відсутності, не скористалися правом надання заперечень проти позову, у зв'язку з чим суд у порядку ч. 1 ст. 224 ЦПК України за згодою позивача вирішує справу у порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.

Врахувавши заяву представника позивача та дослідивши докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову повністю з огляду на такі встановлені обставини.

21 вересня 2006 року між Акціонерним поштово - пенсійним банком "Аваль", який було в подальшому перейменовано на Відкрите акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", а згодом на Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №014/112270/3125/82 про надання кредиту у вигляді невідновлювальної кредитної лінії згідно пунктів 1.1 - 1.4 якого позивач зобов'язався надати позичальнику кредит у розмірі 12 000,00 дол. США строком на 120 місяців з 21.09.2006 р. по 20.09.2016 року, а позичальник прийняв на себе зобов'язання сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 14,00% річних та здійснювати повернення кредиту щомісячними платежами відповідно Графіку (Додаток до Кредитного договору). В забезпечення виконання зобов'язань по поверненню кредитних коштів, між банком та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 21.09.2006р. був укладений договір іпотеки №014/112270/3125/68 про передачу в іпотеку Банку квартири за № 7 (сім) , що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, АДРЕСА_1, та належить відповідачам на праві приватної спільної власності. Як зазначається позивачем при зверненні до суду, позивач виконав свої зобов'язання за кредитним договором належним чином, перерахувавши кредитні кошти на поточний рахунок позичальника, відповідно до меморіального ордеру № 70/3125/82 від 21.09.2006 року, які позичальник зняв готівкою через касу банку в розмірі 12 000,00 дол. США 00 центів, що підтверджується заявою на видачу готівки № 125/1125-10 від 21.09.2006 року.

Укладаючи договір, сторони за ним (п. 6.5 кредитного договору) передбачили, що кредитор має право вимагати дострокового погашення позичальником заборгованості за кредитом, нарахованих процентів за користування кредитом, неустойки, відшкодування збитків у випадках невиконання позичальником умов цього договору та/або договорів застави/іпотеки, інших договорів, що забезпечують погашення кредиту та в інших випадках, передбачених цим договором; таке дострокове погашення повинно бути здійснене позичальником не пізніше 30 календарного дня з дня надіслання позичальнику відповідного повідомлення від кредитора з вимогою дострокового погашення. У випадку порушення позичальником своїх зобов'язань за договором, у т.ч. у випадках невиконання позичальником зобов'язань з дострокового погашення заборгованості відповідно до умов договору, кредитор має право без отримання додаткової письмової згоди позичальника за власним вибором звернути стягнення на предмет іпотеки/застави будь-яким способом, у тому числі на підставі виконавчого напису нотаріуса, або одержати відшкодування з майна позичальника, або звернутися до поручителів/майнових поручителів, відповідно до вимог чинного законодавства України та умов відповідних договорів, що забезпечують зобов'язання позичальника за договором.

Відповідно до п. 9.1. Кредитного договору за порушення строків повернення кредиту, процентів за користування кредитом та комісій, передбачених цим договором, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

Банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми (ст. 2 закону України «Про банки та банківську діяльність»); за ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають із підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Зобов'язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України), та ці підстави зазначені в ст.ст. 599, 600, 601, 604 - 609 ЦК України, та за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Разом з тим, виходячи із змісту статей 1046, 1054 ЦК України, відповідальність за валютні ризики лежать саме на позичальнику; відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, як це передбачено статтею 617 ЦК України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України).

Отже, позичальник зобов'язаний виконувати кредитний договір у відповідності до його умов та законодавства.

Утім, позичальник порушив умови договору, допустивши його невиконання, що призвело до утворення заборгованості за кредитним договором, розмір якої станом на 14.04.2010 р. складає 15 456,62 дол. США, з яких: 9 506,00 дол. США - заборгованість по кредиту, 1 891,79 дол. США - заборгованість по відсоткам; 4 058,83 дол. США - заборгованість по пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків, що по курсу НБУ станом на 14.04.2010 року (1 дол. США - 7,9263 грн.) становить 122 513,80 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про заставу»заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Іпотека ? вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому ЗУ «Про іпотеку»; відповідно до абз. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно зі змістом ч. 1 та ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки; звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 зазначеної вище правової норми у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Таким чином, позивач діяв у спосіб, передбачений законом та кредитним договором, заборгованість за кредитним договором, не зважаючи також на вимогу кредитора з боку позичальника сплачена не була, порушенням з боку позичальника боргового зобов'язання завдаються збитків іпотекодержателю та змінюється обсяг його прав, можливість звернення стягнення на майно сторони за цим позовом погодили під час укладення кредитного та іпотечних договорів, у зв'язку з цим вимога щодо звернення стягнення на майно - квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 72,6 мІ, з якої житлова площа 45,2 мІ, в житловому будинку літ. А-1 квартира №7 (сім) та яка складається: 1 - тамбур, 2- кухня, 3- ванна, 4,5, 6 -житлові, в користуванні знаходиться убиральня Е, душ - Ж, та за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя (Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 21.09.2006 р. №014/112270/3125/82 в розмірі 122 513,80 гривень, з яких заборгованість по кредиту - 75 347,41 грн., заборгованість по відсоткам -14 994,90 грн., 32 171,51 грн. - заборгованість по пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків, що підлягають сплаті іпотекодержателю шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження».

При цьому суд також виходить з того, що згідно з ч. 1 статті 62-1 України „Про виконавче провадження" звернення стягнення на предмет іпотеки і його реалізація для задоволення вимог іпотекодержателя здійснюються відповідно до умов іпотечного договору.

Частиною 3 статті 62-1 цього Закону передбачено, що у разі звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса на нотаріально посвідчених примірниках іпотечного договору та договору про іпотечний кредит чи на нотаріально посвідчених копіях цих документів або за рішенням суду орган державної виконавчої служби здійснює реалізацію предмета іпотеки в порядку, встановленому іпотечним договором.

За наведених вище обставин для суду вбачаються підстави для задоволення позову та ухвалення про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 21.09.2006 р. №014/112270/3125/82/68: на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 72,6 мІ, з якої житлова площа 45,2 мІ, в житловому будинку літ. А-1 квартира №7 (сім) та яка складається: 1- тамбур, 2- кухня, 3- ванна, 4,5, 6 - житлові, в користуванні знаходиться убиральня Е, душ - Ж, та за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя (Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (місце знаходження: м. Дніпропетровськ, просп. К Маркса, 35, код ЄДРПОУ 19358201) у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 21.09.2006 р. №014/112270/3125/82, яка склалася станом на 14.04.2010 р. в розмірі 122 513,80 гривень, з яких заборгованість по кредиту - 75 347,41 грн., заборгованість по відсоткам -14 994,90 грн., 32 171,51 грн. - заборгованість по пені за несвоєчасне погашения кредиту та відсотків, що підлягають сплаті іпотекодержателю (Публічному акціонерному товариству «Райффайзен Банк Аваль» (місце знаходження: м. Дніпропетровськ, просп. К Маркса, 35, код ЄДРПОУ 19358201) з вартості предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», та для ухвалення про передачу Публічному акціонерному товариству «Райффайзен Банк Аваль» на період реалізації предмета іпотеки в управління предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_1 (ст. 34 Закону України «Про іпотеку»).

Разом з тим, частково задовольняючи позов та відмовляючи в задоволенні його вимоги про виселення з квартири АДРЕСА_1 у м. Дніпропетровську всіх зареєстрованих осіб, суд виходить з того, що позивач не виконав обов'язок доказування в цій частині вимог позову, не надав доказів, та не клопотав про їх забезпечення шляхом витребування за умови складнощів в їх отриманні, відносно осіб, місце проживання яких зареєстровано за зазначеною вище адресою, у зв'язку з чим для суд, оскільки справа розглядається у порядку позовного провадження та суд позбавлений можливості витребовувати докази за власною ініціативою, вбачаються підстави для ухвалення про відмову в задоволенні даної вимоги позову.

Вирішуючи в обов'язковому порядку відповідно п. 4 ч. 1 ст. 215 ЦПК України питання про розподіл судових витрат, суд бере до уваги те, що позивач не має пільг щодо сплати судового збору та при подачі позову позивачем були в повному обсязі сплачені судові витрати, тому, у порядку ч. 1 ст. 88 ЦПК України, згідно зі змістом якої стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, на користь позивача підлягають стягненню з відповідача судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 1 700 грн. та оплатою витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 120 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 15, ч. 1 ст. 88, ст.ст. 212, 214-215, 224 та ст. 226 ЦПК України та ст. 39 Закону України «Про іпотеку», суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»до ОСОБА_2. ОСОБА_3, ОСОБА_4, де третя особа -Відділ громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Амур-Нижньодніпровського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області задовольнити частково.

Звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 21.09.2006 р. №014/112270/3125/82/68: на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 72,6 мІ, з якої житлова площа 45,2 мІ, в житловому будинку літ. А-1 квартира №7 (сім) та яка складається: 1- тамбур, 2- кухня, 3- ванна, 4,5, 6 -житлові, в користуванні знаходиться убиральня Е, душ - Ж, та за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя (Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (місце знаходження: м. Дніпропетровськ, просп. К Маркса, 35, код ЄДРПОУ 19358201) у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 21.09.2006 р. №014/112270/3125/82, яка склалася станом на 14.04.2010 р. в розмірі 122 513,80 гривень, з яких заборгованість по кредиту - 75 347,41 грн., заборгованість по відсоткам -14 994,90 грн., 32 171,51 грн. - заборгованість по пені за несвоєчасне погашения кредиту та відсотків, що підлягають сплаті іпотекодержателю (Публічному акціонерному товариству «Райффайзен Банк Аваль» (місце знаходження: м. Дніпропетровськ, просп. К Маркса, 35, код ЄДРПОУ 19358201) з вартості предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження».

Передати Публічному акціонерному товариству «Райффайзен Банк Аваль» (місце знаходження: м. Дніпропетровськ, просп. К Маркса, 35, код ЄДРПОУ 19358201) на період реалізації предмета іпотеки в управління предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_1.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2. ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (місце знаходження: м. Дніпропетровськ, просп. К Маркса, 35, код ЄДРПОУ 19358201) судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 1700 (однієї тисячі сімсот) гривень та оплатою витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 120 (ста двадцяти) гривень.

В задоволенні решти вимог позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України: рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя