Рішення № 24987448, 22.06.2012, Євпаторійський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 106/1016/2012

2/0106/460/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2012 року м. Євпаторія

Євпаторійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючого судді Абзатової Г.Г.

при секретарі Ходаковської Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Євпаторія справу по позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа яка не заявляє самостійних вимог Товарна біржа «Біржа Західно-Кримського регіону», Кримське Республіканське підприємство «Бюро реєстрації і технічної інвентаризації м. Євпаторія»про визнання нікчемного договору купівлі продажу нерухомого майна недійсним.

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа яка не заявляє самостійних вимог Товарна біржа «Біржа Західно-Кримського регіону», Кримське Республіканське підприємство «Бюро реєстрації і технічної інвентаризації м. Євпаторія»про визнання нікчемного договору купівлі продажу нерухомого майна недійсним. Свої вимоги мотивувала тим, що вона э власником 13\25 часток будинку АДРЕСА_1. Співвласником цього будинку -12\25 часток - був ОСОБА_2 Ній стало відомо, що 14.10.2010 року ОСОБА_2 продав належні йому 12\25 часток будинку за договором купівлі продажу з аукціону на товарної Біржі «Біржа західно-кримського регіону». 19.10.2010 року КРП «БРТІ м. Євпаторія»зареєструвало право власності ОСОБА_3 на 12\25 часток будинку АДРЕСА_1. Згідно договору продаж частки будинку був здійснений за 108000 гривень.. Вважає, що цей договір є нікчемним, його необхідно визнати недійсним, оскільки його укладання потягло визначені правові наслідки, крім того, укладанням цього договору порушені її права співвласника, передбачені ст. 362 ЦК України - право переважної покупці. Вважає, що має право на пред'явлення позову, строк позовній давності не пропущений, оскільки про наявність договору купівлі продажу вона дізналася з позовної заяви ОСОБА_3 до неї про усунення перешкод у користуванні власністю.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник у судове засідання не з'явилися, у наданих письмових запереченнях, позовні вимоги ОСОБА_1 не визнали, просили у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що право власності ОСОБА_3 на 12\25 часток будинку АДРЕСА_1 виникло на підставі договору купівлі продажу нерухомого майна, зареєстрованого на біржі у встановленому порядку, що є підставою для реєстрації прав на нерухоме майно. Право власності ОСОБА_3 зареєстровано у Державному реєстрі прав власності нерухомого майна, таким чином реєструючий орган визнав законність угоди, укладеної на товарної біржі між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Про угоду яка укладалася між відповідачами, позивачка була повідомлена, не заперечувала проти укладання угоди купівлі продажу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Сторони угоди її не оскаржують, ОСОБА_1 стороною угоди не є, її права не порушені, тому вона не має права на звернення до суду. Просять у задоволенні позову відмовити. У додаткових запереченнях на позов ОСОБА_3 зазначила, що рішенням Київського районного суду м. Донецьк визнана законність угоди від 14.10.2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Цим рішенням визнано право власності ОСОБА_3 на 12\25 часток будинку АДРЕСА_1. Це рішення є приюдіциальним для вирішення справи за позовом ОСОБА_4, тому у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, заперечень на позов суду не надав.

Представник третьої особи Товарної біржі «Біржа Західно-Кримського регіону»,у судове засідання не з'явився, заперечень на позов суду не надав.

Представник третьої особи Кримського Республіканського підприємства «Бюро реєстрації і технічної інвентаризації м. Євпаторія»у судове засідання не з'явився, заперечень на позов суду не надав.

Суд вислухав пояснення представника позивача, дослідивши надані сторонами докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлені такі обставини та відповідні ним правовідносини.

ОСОБА_1 є власником 13\25 часток будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі продажу нерухомого майна, укладеного 3 травня 2001 року, посвідченого нотаріально ( а.с.7). ОСОБА_2 був співвласником цього ж будинку -12\25 часток на підставі договору дарування від 23 вересня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_5 ( а.с. 106). Право власності ОСОБА_2 на частку будинку було зареєстровано 8.10.2003 року у Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно ( а.с.107, 104) . Таким чином будинок АДРЕСА_1 знаходився у спільної часткової власності сторін -ОСОБА_1 та ОСОБА_2

14.10.2010 року ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_6 купила 12\25 часток будинку АДРЕСА_1 за договором купівлі продажу з аукціону на товарної Біржі «Біржа західно-кримського регіону»( а.с.8). 19.10.2010 року КРП «БРТІ м. Євпаторія» зареєструвало право власності ОСОБА_6 на 12\25 часток будинку АДРЕСА_1. ( а.с.9) Згідно договору продаж частки будинку був здійснений за 108000 гривень.

Встановлено, що нотаріального посвідчення договору не відбулося.

Відповідно до статті 657 ЦК України договір купівлі-продажу єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Статтею 220 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним.

В даному випадку між ОСОБА_2, як продавцем, та ОСОБА_6, як покупцем, договір купівлі продажу нерухомого майна, який би за своєю формою відповідав вимогам закону, укладено не було, тому між сторонами не виникло договірних зобов'язань, і суд вважає, що правочин, є фактично є нікчемним.

Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання угод недійсними»№9 від 06.11.2009 року встановлено, що по підставах недотримання закону про нотаріальне посвідчення угод нікчемними є угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Відповідно до пункту 5 Пленуму Верховного суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання угод недійсними»№9 від 06.11.2009 року - вимога про встановлення нікчемності угоди підлягає розгляду у разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемної угоди.

Встановлено, що між сторонами по справі виник спір. Так позивачка посилається на те, що при продажі частки будинку порушено її право переважної покупки частки будинку співвласника, передбачене ст. 362 ЦК України.

Відповідно до ст. ст. 215 та 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину (п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").

За такими обставинами позивачка вправі заявити позов про визнання договору нікчемним, або про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Але зі змісту позовної заяви та пояснень представника позивача встановлено, що такі вимоги по даній справі позивачем не заявлені. Заперечення відповідача у цей частині про відсутність у ОСОБА_1 права на звернення до суду, суд вважає безпідставними.

Визначаючи презумпцію правочину, у статті 204 ЦК України вказується, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або, якщо він не визнаний судом недійсним, а стаття 215 цього Кодексу встановлює, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Доводи відповідача ОСОБА_6 на те, що укладений на товарної біржі договір є дійсним, не ґрунтуються на законі. Так, ст. 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Статтею 210 ЦК України також передбачено, що якщо за законом правочин підлягає державні реєстрації, такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Посилання відповідача на ст. 15 Закону України «Про товарну біржу»від 10 грудня 1991 р., безпідставні, оскільки, що цей закон є спеціальним законом щодо визначення правових умов створення і діяльності товарних бірж на території України та загальним законом щодо правил укладення різних видів договорів. З питания вчинення угод, спеціальними є норми, закріплені у Цивільному кодексі України, який введено в дію з 1 січня 2004 року. Закон України «Про товарну біржу»повинен застосовуватися з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яку прийнято пізніше. Договори, зареєстровані на біржі, не прирівнюються до нотаріально посвідчених, а лише підлягають подальшому нотаріальному посвідченню. До нотаріально посвідчених документів, прирівнюються документи, складені згідно звимогами ст. 40 ЗУ «Про нотаріат», який є вичерпним і не підлягає розширювальному тлумаченню. Таким чином, договори щодо придбання на біржових торгах обєктів нерухомого майна підлягають оформленню у письмовій формі і підлягають нотаріальному посвідченню згідно зі ст. 220 ЦК України. У разі недотримання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним, тобто такий, що не має юридичної сили і не створює ніяких правових наслідків.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, розглянувши заяву в межах заявлених позивачем вимог про визнання нікчемної угоди по купівлі-продажу частки будинку недійсною, суд встановив, що укладена на товарної біржі угода купівлі продажу є нікчемною, але визнання такого договору недійсним не потрібно. Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (частина перша статті 216 ЦК).

У даному випадку, сторонами угоди ОСОБА_6 та ОСОБА_2 зобов'язання виконані, але позову про застосування наслідків недійсності нікчемного договору ( застосування реституції ) позивачкою не заявлено.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Встановлено також, що рішенням Київського районного суду м. Донецьк від 24 квітня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про визнання договору недійсним та по зустрічному позову ОСОБА_3 до ОСОБА_7 про визнання права власності , визнано право власності ОСОБА_3 на 12\25 часток будинку АДРЕСА_1 АРК. Рішення набрало законної чинності. Таким чином судом встановлено, що у даний час право власності ОСОБА_3 на спірну частку будинку виникло з рішення суду.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного прав в повній мірі не вирішує конфлікт, що виник між сторонами, тому у задоволенні позову суд вважає необхідним відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.210, 215 , 216, 220, 657 ЦК України, ст.11, 60,88, 208, 209, 213-215 ЦПК України, суд

ВИРИШИВ

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа яка не заявляє самостійних вимог Товарна біржа «Біржа Західно-Кримського регіону», Кримське Республіканське підприємство «Бюро реєстрації і технічної інвентаризації м. Євпаторія»про визнання нікчемного договору купівлі продажу нерухомого майна недійсним, відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АР Крим шляхом подання через Євпаторійський міський суд АР Крим протягом 10 днів з дня його проголошення, апеляційної скарги.

Суддя Абзатова Г.Г.