Рішення № 24985108, 21.06.2012, Василівський районний суд Запорізької області

0802/3085/2012 21.06.2012 №2/802/386/2012

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2012 року

Василівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Нікандрової С.О.

при секретарі: Парасочка Ю.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Василівка цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_1, треті особи -ОСОБА_2, служба у справах дітей Василівської районної державної адміністрації Запорізької області, про звернення стягнення, -

В С Т А Н О В И В:

В позовній заяві вказано, що 18 березня 2008 року між позивачем та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № zpvaga0000002825, на підставі якого відповідачеві наданий кредит у розмірі 17 948,50 доларів США, на строк до 18 березня 2018 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,00 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. Для забезпечення виконання зобов'язання ПриватБанк і відповідач 18 березня 2008 року уклали іпотечний договір, згідно якого відповідач надав в іпотеку жилий будинок АДРЕСА_1 на земельній ділянці Василівської міської ради Запорізької області, загальною площею 58,1 кв.м., житловою площею 30,0 кв.м. Відповідач належним чином не виконувала зобов'язання по договору, внаслідок чого станом на 01 березня 2012 року виникла заборгованість в сумі 33 817,80 доларів США. У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить просив стягнути в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором в розмірі 270092,62 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: жилий будинок загальною площею 58,1 кв.м., житловою площею 30,0 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки позивачем з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з будь-якою особою - покупцем, з отриманням Витягу з Державного реєстру прав власності, а також з наданням позивачу всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу з передачею іпотекодержателю в управління предмета іпотеки на період його реалізації згідно ст.34 Закону України «Про іпотеку». Також позивач просив зобов'язати ОСОБА_1 передати позивачу як іпотекодержателю предмет іпотеки в управління на період його реалізації у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку», а доходи отримані від результату управління предметом іпотеки, спрямувати на задоволення забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя; виселити відповідача та третю особу ОСОБА_2 з вказаного будинку зі зняттям з реєстраційного обліку у ВГІРФО Василівського РВ ГУМВС України; стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала та просила задовольнити позовні вимоги на підставах викладених в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, пояснила, що вважає суму заборгованості за кредитом завищеною, заявила про застосування річного строку позовної давності щодо стягнення пені. Крім того, пояснила, що в жилому будинку, що є предметом іпотеки, зареєстрована і проживає її малолітня дитина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, тому згідно вимог ст.12 Закону України «Про основа соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», неможливо без попереднього дозволу органів опіки та піклування здійснювати звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу. Вважає позовні вимоги про звернення стягнення до неї передчасними, оскільки всупереч вимогам ст.ст. 35,40 Закону України «Про іпотеку»банк не направив на її адресу повідомлення про звернення стягнення на майно.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, але надав суду заяву з клопотанням про розгляд справи без його участі.

Представник третьої особи - служби у справах дітей Василівської районної державної адміністрації Запорізької області в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Розглянувши надані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18 березня 2008 року між позивачем та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №zpvaga0000002825, на підставі якого відповідачем отриманий кредит у розмірі 17 948,50 доларів США, на строк до 18 березня 2018 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,00 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 18 березня 2008 року сторони уклали іпотечний договір, згідно якого відповідач надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: жилий будинок АДРЕСА_1 на земельній ділянці Василівської міської ради Запорізької області. На вказані земельній ділянці знаходиться житловий будинок загальною площею 58,1 кв.м., житловою площею 30,0 кв.м., яке належить їй на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на житло.

Згідно зі статями 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно вимог ст.1048 ЦК України розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. На підставі ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.

В порушення умов Кредитного договору та ст.526 ЦК України, відповідач свої зобов'язання не виконав.

Станом на 01 березня 2012 року заборгованість відповідач ОСОБА_1 за кредитним договором №zpvaga0000002825 від 18 березня 2008 року складає 33 817 доларів США 80 центів, до якої входить:

заборгованість за кредитом -15808,42 доларів США, екв. 126 307,69 грн., в тому числі прострочена заборгованість за кредитом - 3442,41 доларів США, екв.27 493,50 грн;

заборгованість за відсотками -7018,41 доларів США, екв. 56 053,93 грн., в тому чисті прострочена заборгованість за відсотками 6955,88 доларів США, екв.55 554,53 грн.;

заборгованість з комісії -203,94 доларів США, екв.1628,80 грн.;

пені -9146,86 доларів США, екв.73 053,22 грн.;

фіксованої частини штрафу - 31,29 доларів США, екв.250 грн.;

відсоткової частини штрафу -1608,88 доларів США, екв.12849,64 грн.

Розрахунок заборгованості підтверджений позивачем належним чином (а.с. 18-20), відповідно до умов кредитного договору та статті 64 ЦПК України, і не спростований відповідачем. Посилання відповідача на завищення сум штрафних санкції за кредитним договором не заслуговують на увагу. Розмір штрафних санкцій визначений позивачем у відповідності з умовами кредитного договору. Вимоги про застосування положень ст.551 ЦК України і про зменшення розміру неустойки відповідач суду першої інстанції не заявляв, на істотні обставини в розумінні частини 3 ст.551 ЦК не посилався.

Також не можливо погодитися з запереченнями відповідача про необхідність застосування строку позовної давності відносно вимог про стягнення неустойки (пені), оскільки згідно ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання, а в даному випадку за вищевказаними договорами кредиту строк виконання на час пред'явлення позову не сплив. Крім того, п.5.5. Кредитного договору термін позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки -нені, штрафів за даним договором встановлений сторонами тривалістю 5 років.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.589 ЦК України, ст.33 Закону України «Про іпотеку»у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1, ч.4 ст.591 ЦК України реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.

Відповідно до положень ст.ст.35, 40 Закону України «Про іпотеку»банком 17.08.2011року було направлено відповідачу письмове повідомлення про наявність заборгованості та про можливість у зв'язку з цим звернення стягнення на будинок, яке ОСОБА_1 особисто отримала 23.09.2011р. (а.с.22, 23).

Відповідно ч.2 п.3 ст.592 ЦК України заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, а якщо його вимога не буде задоволена, - звернути стягнення на предмет застави в інших випадках, встановлених договором.

У своїх позовних вимогах позивач просить визначити порядок реалізації переданого в іпотеку майна, шляхом надання позивачу права на продаж предмету іпотеки будь-якій особі-покупцю від імені ОСОБА_1 та передати майно в управління банку. В цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.39 Закону України «Про іпотеку»передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.

Повноваження іпотекодержателя за обраним судом способом реалізації предмета іпотеки, права і обов'язки останнього та процедура продажу визначені ст.38 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до процедури продажу, визначеної ст. 38 Закону України «Про іпотеку», дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

Отже, заявлені позовні вимоги ПриватБанк про надання банку всіх повноважень продавця, не входить до повноваження суду, оскільки тим самим позивач вимагає, щоб суд фактично видав доручення банку від імені позичальника на реалізацію майна.

Стаття 34 Закону України «Про іпотеку»передбачає, що після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і з метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням предмет іпотеки на підставі договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем або рішення суду може бути переданий іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим Законом. Управління майном здійснюється відповідно до законодавства та умов, визначених договором чи рішенням суду.

У зв'язку з тим, що в жилому будинку, який є предметом іпотеки, проживає відповідач зі своєю сім'єю, за цих обставин не вбачається можливість досягнення банком мети, передбаченої ст.34 Закону України «Про іпотеку», тому позовні вимоги в частині передачі банку предмету іпотеки на період до його реалізації задоволенню не підлягають.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про необхідність звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 18 березня 2008 року, укладеним між ОСОБА_1 і КБ «Приватбанк»: жилий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 58,1 кв.м., жилою площею 30,0 кв.м., який належить на праві власності ОСОБА_1, у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №zpvada0000002825 від 18.03.2008 року, укладеним між ОСОБА_1 та КБ «Приватбанк», що складається з 15 808,42 доларів США заборгованості за кредитом, 7018,41 доларів США заборгованості по процентам, 203,94 доларів США заборгованості за комісію, 9146,86 доларів США пені, 31,29 доларів США фіксованої частини штрафу, 1608,88 доларів США відсоткова частина штрафу, всього 33817 доларів США в еквіваленті 270 092 грн. 62 коп. Застосувати процедуру продажу предмета іпотеки, передбачену ст.38 Закону України «Про іпотеку»шляхом укладення ПАТ КБ «Приватбанк»договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем за ціною продажу на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Посилання відповідача на те, що позивач не отримав висновків органу опіки та піклування щодо позбавлення житла їх малолітніх дітей суд вважає безпідставними.

У пункті 44 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012р. зазначено, що згідно зі статтею 177 СК статтею 17 Закону України від 26 квітня 2001року «Про охорону дитинства»батьки не мають права без дозволу органу опіки та піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальної реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання. У зв'язку із наведеним суди повинні виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки. Будь-які дії, вчинені без згоди іпотеко держателя після укладання договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладання договору іпотеки) не є підставою для визнання такого договору недійсним із підстави невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.

Як вбачається з матеріалів справи, дитина відповідача ОСОБА_4, не є власником предмету іпотеки, а право користування ним набула вже після укладання договору іпотеки. Так, договір іпотеки укладено 18 березня 2008 року, а ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Згідно із ч.2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку», після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника, добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Вказана вимога закону закріплена також в ч.3 ст.109 ЖК України.

Таким чином, рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки не набрало законної сили, а тому і не була належним чином реалізована процедура звільнення житлового будинку протягом місяця з дня отримання вимоги про звільнення приміщення.

Виходячи з наведеного, відсутні законні підстави для виселення відповідача та інших осіб з квартири без надання іншого житла, тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню судовий збір в сумі 2700,93 грн.

Керуючись ст.ст.34,38 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 509, 526, 527, 530, 589-592, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст.10, 11, 60, 88, 131, 208-209, 212-215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»до ОСОБА_1, треті особи -ОСОБА_2, служба у справах дітей Василівської районної державної адміністрації Запорізької області, про звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити частково.

Звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 18 березня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 і КБ «Приватбанк»: жилий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 58,1 кв.м., жилою площею 30,0 кв.м., який належить на праві власності ОСОБА_1, у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №zpvada0000002825 від 18.03.2008 року, укладеним між ОСОБА_1 та КБ «Приватбанк», що складається з 15 808,42 доларів США заборгованості за кредитом, 7018,41 доларів США заборгованості по процентам, 203,94 доларів США заборгованості за комісію, 9146,86 доларів США пені, 31,29 доларів США фіксованої частини штрафу, 1608,88 доларів США відсоткова частина штрафу, всього 33817 доларів США в еквіваленті 270 092 грн. 62 коп.

Застосувати процедуру продажу предмета іпотеки, передбачену ст.38 Закону України «Про іпотеку»шляхом укладення ПАТ КБ «Приватбанк»договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем за ціною продажу на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

В іншій частині позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк»- відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»судовий збір в сумі 2700,93 грн.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Запорізької області через Василівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Василівського районного суду С.О.Нікандрова