Постанова № 24977907, 27.06.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.06.2012 № 5011-13/2994-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Авдеєва П.В.

суддів: Коршун Н.М.

Куксова В.В.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю,

від відповідача: ОСОБА_3 - представник за довіреністю,

від третьої особи: ОСОБА_4 - представник за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Антонов-Фінанс»

на рішення Господарського суду м. Києва від 25.04.2012р.

у справі №5011-13/2994-2012 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Державного підприємства «Антонов»

до Державного підприємства «Антонов-Фінанс»

третя особа - Державна фінансова інспекція України

про визнання недійсними актів та стягнення 2 000 000,00 грн.,

В С Т А Н О В И В :

В березні 2012 року позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 2 000 000,00 грн. та визнання недійсними актів №1 від 24.03.2008р. та №2 від 10.04.2008р. здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг) за Агентським договором №Д-263 від 04.06.2007р.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 25.04.2012р. у справі №5011-13/2994-2012 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Державного підприємства «Антонов-Фінанс» на користь Державного підприємства «Антонов» кошти в сумі 2 000 000,00 грн. та 40 000, 00 грн. судового збору.

В іншій частині позовних вимог провадження у справі припинено.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи та порушення останнім норм матеріального та процесуального права.

Третя особа та позивач не скористалися своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч. 2 ст. 96 ГПК не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення учасників процесу, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга Державного підприємства «Антонов-Фінанс» підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.06.2007 між Державним підприємством "Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К. Антонова" (яке відповідно до Наказу Міністерства промислової політики України № 17 від 22.01.2010 було перейменовано на Держане підприємство "АНТОНОВ"), як довірителем, та Державним підприємством "Лізингтехтранс" (яке було перейменовано на Державне підприємство "АНТОНОВ-ФІНАНС", відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України № 309 від 18.08.2011), як комерційним агентом, був укладений Агентський договір № Д-263 (далі-Договір), відповідно до умов якого комерційний агент за агентську винагороду зобов'язується надавати послуги довірителю із пошуку потенційних покупців на літак АН-148-100В №01-01, що виробляється довірителем та проводити відповідні організаційні дії, пов'язані з виконанням послуг, факт виконання яких підтверджується укладанням договору поставки та договору фінансового лізингу літака.

Відповідно до п.2.2 комерційний агент зобов'язується в термін не пізніше 24.12.2007 забезпечити укладення договору поставки та договору фінансового лізингу.

Згідно із п.3.2. Договору за надані послуги довіритель зобов'язаний сплатити комерційному агенту агентську винагороду в розмірі 2 % від суми укладеного договору поставки літака АН-148-100В № 01-01.

Пунктом 3.3.1 та 3.3.2 Договору передбачено, що після підписання договору поставки літака АН-148-100В № 01-01 довіритель перераховує комерційному агенту фіксовану суму в розмірі 1 100 000,00 грн., протягом 10-ти днів з дня підписання Акту здавання-приймання виконаних робіт. Решту суми агентської винагороди довіритель перераховує комерційному агенту пропорційно від фактично отриманих довірителем коштів за Договором поставки протягом 10-ти календарних днів з дня підписання сторонами Акту здавання-приймання виконаних робіт.

Порядок взаєморозрахунків в агентських відносинах закріплено в статті 301 Господарського кодексу України, відповідно до агентського договору комерційний агент одержує агентську винагороду за посередницькі операції, що здійснені ним в інтересах суб'єкта, якого він представляє, у розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Дана норма кореспондується зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України.

Комерційний агент на виконання у встановленому порядку всіх передбачених процедур визначив кінцевого споживача (лізингоодержувача) літаків Ан-148 та уклав з ним договори, умовами яких передбачалася передача у володіння, а згодом і перехід права власності на зазначені літаки. Таким чином, комерційний агент організував збут продукції, що вироблялася довірителем, а відтак діяло в інтересах довірителя, як це було передбачено умовами Агентського договору № Д-263.

Факт належного виконання сторонами умов Агентського договору № Д-263 підтверджується укладанням договору поставки від 10.12.2007р. № 477/2007 та договору фінансового лізингу від 12.12.2007р. № 07/18, належним складанням первинної бухгалтерської документації, що відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтверджує факт виконання господарських операцій.

З пункту 9.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999р. № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» вбачається, що схвалення юридичною особою угоди, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.).

Таким чином, додатковим доказом того, що сторонами виконані умови Агентського договору № Д-263 і довіритель прийняв їх, являється повна оплата позивачем агентської винагороди у сумі 2 000 000,00 грн. відповідачу. Всі отримані кошти за Агентським договором № Д-263 оподатковані та відображені у відповідній частині фінансового звіту підприємства.

Крім того, як свідчать матеріали справи Київською транспортною прокуратурою України було проведено перевірку фінансово-господарської діяльності відповідача, зокрема, законність укладання Агентського договору № Д-263, його виконання, отримання коштів як агентської винагороди та їх використання. В ході зазначеної перевірки прокуратурою було залучено спеціалістів Контрольно-ревізійного управління в м.Києві. За результатами перевірки прокуратурою з боку відповідача порушень не виявлено, про що винесена відповідна постанова від 17.01.2011р.

Щодо позовних вимог про визнання недійсними Акту № 1 від 24.03.2008 та Акту № 2 від 10.04.2008 здавання -прийняття виконаних робіт (надання послуг) за Договором № Д-263 від 04.06.2007 судова колегія зазначає наступне.

Частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України як спосіб захисту прав суб'єктів господарювання передбачено визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єктів господарювання або споживачів.

Оскаржувані акти здавання-прийняття за своїми ознаками засвідчують факт передачі однією стороною та прийняття іншою стороною послуг/ робіт і може бути використаний як доказ та підлягає оцінці судом (в даному випадку) у відповідності з вимогами статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, в статті 12 ГПК України визначені спори, які підвідомчі господарським судам України.

Стаття 12 ГПК України не містить посилань на спори про визнання актів недійсними.

Враховуючи викладене, зазначена вимога про визнання недійсними Акту № 1 від 24.03.2008 та Акту № 2 від 10.04.2008 не підлягає вирішенню у господарських судах України, а тому провадження у справі в цій частині слід припинити на підставі п.1 ст.80 ГПК України.

Щодо тверджень апелянта про те, що позивачем пропущений строк позовної давності, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 223 Господарського кодексу України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Зі статті 256 Цивільного кодексу України вбачається, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно із ч.3 та ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Матеріалами справи підтверджено, що в процесі розгляду даної справи відповідачем було подано заяви про застосування строку позовної давності.

Як вбачається з матеріалів справи, Акти здавання-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) № 1 та № 2 були підписані 24.03.3008р. та 10.04.2008р. відповідно і скріплені печаткою підприємства.

Крім того, за надані послуги, платіжними дорученнями від 28.03.2008р. № 1477 та від 25.04.2008р. № 2082, позивачем були перераховані відповідачу кошти у розмірах 1 100 000,00 грн. та 900 000,00 грн. відповідно.

Отже, відповідно до платіжного доручення № 2082, останній платіж зазначений датою - 25.04.2008р. Таким чином, строк позовної давності сплинув - 25.04.2011р. Проте, позивач звернувся з позовом лише в березні 2012 року.

Таким чином, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачами у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені обставини, сторонами не надано.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Державного підприємства «Антонов-Фінанс» підлягає задоволенню, оскаржуване рішення суду першої інстанції - частковому скасуванню.

Відповідно до вимог ст.49 ГПК України судові витрати слід покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Антонов-Фінанс» на рішення Господарського суду м. Києва від 25.04.2012 року задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 25.04.2012 року у справі №5011-13/2994-2012 скасувати частково.

3. В позовних вимогах Державного підприємства «Антонов» про стягнення з Державного підприємства «Антонов-Фінанс» коштів у розмірі 2 000 000,00 грн. відмовити.

4. В позовних вимогах Державного підприємства «Антонов» про визнання недійсним Акту №1 від 24.03.2008р. та Акту №2 від 10.04.2008р. здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг) за Агентським договором №Д-263 від 04.06.2007р. припинити провадження у справі №5011-13/2994-2012р.

5. Стягнути з Державного підприємства «Антонов» (03062, м.Київ, вул..Академіка Туполєва, 1; код ЄДРПОУ 14307529) на користь Державного підприємства «Антонов-Фінанс» (04080, м.Київ, вул.Фрунзе, 104; код ЄДРПОУ 34694422) 20 000,00 грн. судового збору.

6. Доручити Господарському суду м. Києва видати наказ.

7. Матеріали справи №5011-13/2994-2012 повернути до Господарського суду м.Києва.

Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Авдеєв П.В.

Судді Коршун Н.М.

Куксов В.В.