Рішення № 24977546, 26.06.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" червня 2012 р.Справа № 5017/1166/2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ШЕРИФ-ЮГ"

до відповідача Приватного підприємства "ДІОНІС"

про стягнення 16557,40грн.

Суддя Гут С.Ф.

В судовому засіданні приймали участь:

Від позивача: ОСОБА_2, довіреність від 10.01.12р.;

Від відповідача: ОСОБА_3, довіреність від 03.05.12р., ОСОБА_4, довіреність від 01.02.12р.

В судовому засіданні 14.06.12р. по справі було оголошено перерву до 26.06.12о. о 12:15р., в порядку ст.77 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ШЕРИФ-ЮГ", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Приватного підприємства "ДІОНІС" про стягнення заборгованості у розмірі 16557,40грн., а саме: основного боргу у розмірі 16120грн., 3%річних у розмірі 321,42грн. та індексу інфляції у розмірі 115,98грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.04.12р. порушено провадження у справі №5017/1166/2012.

31.05.12р. від позивача надійшла заява(вх.№16736/2012 від 31.05.12р.) про уточнення позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 16120грн., 3%річних у розмірі 321,42грн., індекс інфляції у розмірі 115,98грн. та судовий збір у розмірі 1641грн.

31.05.12р. від позивача надійшла заява(вх.№16737/2012 від 31.05.12р.) про залучення доказів до матеріалів справи, згідно якої просить суд залучити до матеріалів справи докази доплати судового збору, довідку банку про рух грошових коштів та належним чином завірені копії статутних документів.

Судом заява розглянута та задоволена, та залучено до матеріалів справи надані документи.

31.05.12р. відповідач подав у судовому засіданні клопотання(вх.№16783/2012 від 31.05.12р.), згідно якого просить суд відкласти розгляд справи для надання можливості ознайомиться з матеріалами справи.

Судом клопотання розглянуто та задоволено, та ухвалою господарського суду Одеської області від 31.05.12р. розгляд справи було відкладено, в порядку ст.77 ГПК України.

За клопотанням відповідача, ухвалою господарського суду Одеської області від 14.06.12р. строк вирішення спору по справі №5017/1166/2012 було продовжено до 02.07.12р., в порядку ст.69 ГПК України.

25.06.12р. від відповідача надійшло клопотання(вх.№19704/2012 від 25.06.12р.), згідно якого просить суд залучити до матеріалів справи належним чином завірені копії статутних документів.

Судом клопотання розглянуто та задоволено, та залучено до матеріалів справи надані документи.

Відповідач подав відзив на позов(вх.№18440/2012 від 14.06.12р.), згідно якого зазначає що дійсно за відповідачем перед позивачем існує заборгованість за даним договором у розмірі 16120грн., однак позов (у теперішньому його вигляді) не визнає, та зазначає що розрахунок штрафних санкцій не відповідає дійсності і виконано з порушенням вимог закону. Так у відзиві зазначає, що в основу розрахунків лягли неправильні періоди заборгованості, оскільки відповідно до п. 1.8. договору, оплата за цим договором здійснюється «Замовником»щомісячно шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок «Охоронної фірми»до 5 (п'ятого) числа наступного місяця. За послуги надані у період з 21.06.2011р. по 21.07.2011р., після підписання акту приймання-передачі виконаних робіт, за відповідачем виникає грошове зобов'язання, яке має бути виконано до 05.08.11р. Відтак, заборгованість відповідача у розмірі 2910грн. виникла лише 06.08.2011р., а не 21.07.2011р., як зазначає позивач, отже кількість прострочених днів щодо даної суми становить 251 календарний день (а не 268 днів). Стосовно послуг наданих позивачем відповідачу у період з 21.07.2011р. по 21.08.2011р., то заборгованість у розмірі 13210грн. виникла лише 06.09.2011р., а не 21.08.2011р., як зазначає позивач, отже кількість прострочених днів щодо даної суми становить 220 календарних днів (а не 237 днів).

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

22.10.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ШЕРИФ-ЮГ" (Охоронна фірма) та Приватним підприємством "ДІОНІС" (Замовник) було укладено договір охорони №22/10-10 згідно умов якого, Замовник доручає, а Охоронна фірма зобов'язується за плату забезпечити цілодобовим постом із 2-х(двох) охоронців охорону об'єкта та іншого майна Замовника, що знаходяться за адресою: Виноробний комплекс, с. Новоселівка, Арцизький район, Одеська область.

Згідно п.1.7. договору, плата за послуги Охоронної фірми з цим договором складає 5000грн.

Пунктом 1.8. договору визначено, що оплата за цим договором здійснюється Замовником щомісячно шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Охоронної фірми до 5 (п'ятого) числа наступного місяця. При затримці платежів до п'яти банківських днів Охоронна фірма може в односторонньому порядку припинити виконання своїх обов'язків, попередивши Замовника за 15(п'ятнадцять) днів.

Відповідно до п. 1.9. договору, вартість охоронних послуг може змінюватись за домовленістю сторін з укладанням додаткової угоди, про що зацікавлена сторона повинна внести письмову пропозицію іншій стороні не пізніше 15(п'ятнадцять) календарних днів до дати передбачуваної зміни вартості охоронних послуг. Не досягнення згоди по цьому питанню може бути підставою припинення договору.

У відповідності з п. 5.1. договору, передбачено що усі спори, що виникають з цього договору або пов'язані із ним, вирішуються шляхом переговорів між Сторонами.

Пунктом 5.2. договору встановлено, що якщо відповідний спір не можливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного в Україні законодавства.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ШЕРИФ-ЮГ" (Охоронна фірма) та Приватним підприємством "ДІОНІС" (Замовник) було укладений додаток №1 до договору охорони №22/10-10, за умовами якого сторони прийшли до спільної згоди внести зміни та доповнення до Основного договору, а саме у п. 1.7. розділу 1 доповнити: плата за послуги Охоронної фірми за цим додатком складає 11700грн. Цей додаток є невід'ємною частиною Основного договору та вступає в дію з 01 січня 2011року та діє до 31 грудня 2011р.

В порушення умов зазначеного договору відповідачем починаючи з березня 2011р. систематично порушувались умови договору, щодо оплати наданих послуг. Лише після припинення надання послуг, відповідач сплатив більшу частину боргу та надання послуг розпочалося наново. Але все ж борг не був сплачений повністю. Після припинення надання послуг взагалі борг складався з 2910грн. за період з 21.06.2011р. - 21.07.2011р., та 13210грн. за період з 21.07.2011р. по 21.08.2011р.

Позивач виконав зобов'язання за договором, надав відповідачеві послуги в повному обсязі, що підтверджується підписаним обома сторонами актами здачі-прийняття робіт(наданих послуг): №ОУ-00047 від 21.07.11р. на суму 11700грн. та №ОУ-00057 від 21.08.11р. на суму 13210грн., однак оплата наданих послуг у повному обсязі, відповідачем не була проведена.

Товариством з обмеженою відповідальністю "ШЕРИФ-ЮГ" було направлено на адресу відповідача претензію вих.№14/12-11 від 14 грудня 2011р., з вимогою щодо погашення заборгованості в розмірі 16120грн.

Зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Враховуючи невиконання відповідачем взятого на себе за договором обов'язку щодо оплати наданих послуг, позивач звернувся до суду з позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором охорони №22/10-10 від 22.10.10р. у розмірі 16557,40грн., а саме: основний борг у розмірі 16120грн., 3%річних у розмірі 321,42грн. та індекс інфляції у розмірі 115,98грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовником) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (зі змінами та доповненнями) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Так, судом встановлено наявність надання позивачем охоронних послуг, існування заборгованості Приватного підприємства "ДІОНІС" щодо оплати наданих послуг, яку відповідач визнає у відзиві, у зв'язку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 16120грн. за договором охорони №22/10-10 від 22.10.10р., є обґрунтованою та підлягає судом задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3%річних у розмірі 321,42грн., розрахованих за період з 21.07.11р. по 13.04.12р.(268днів) на суму 2910грн. що дорівнює 64,10грн. та за період з 21.08.11р. по 13.04.12р.(237днів) що дорівнює 257,32грн. та індекс інфляції у розмірі 115,98грн.

Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку 3%річних та індексу інфляції, судом встановлено, що розрахунок здійснений неналежним чином, з цих підстав судом було самостійно розраховано 3%річних та індекс інфляції та визначено їх розмір, а тому 3%річних підлягає задоволенню в сумі 298,53грн., а саме: за період з 06.08.11р. по 13.04.12р.(251днів) на суму 2910грн. що дорівнює 59,97грн. та за період з 06.09.11р. по 13.04.12р.(220днів) що дорівнює 238,56грн. та індекс інфляції підлягає задоволенню в сумі 92,53грн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи та перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку сум заявлених до стягнення, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ШЕРИФ-ЮГ" до відповідача Приватного підприємства "ДІОНІС" підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 16120грн. за договором охорони №22/10-10 від 22.10.10р., 3%річних у розмірі 298,53грн., та індексу інфляції у розмірі 92,53грн.

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму 1605грн.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ДІОНІС" (юридична адреса: 65033, м. Одеса, вул.Василя Стуса, 2-6; поштова адреса: 65012, м. Одеса, вул. Віце-адмірала Азарова, 13; р/р 26008207 у АТ «Ерсте Банк», МФО 380009, код ЄДРПОУ 30810494) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ШЕРИФ-ЮГ" (юридична адреса: 68662, Ізмаїльський р-н, с.Ларжанка, вул. Садова, 42; поштова адреса: 68600, м. Ізмаїл, вул. Б.Дністровська, б.28/1, р/р 26001031860001 у філії АТ «ІмексБанк»в м. Ізмаїлі, МФО 328384, код ЄДРПОУ 36384833) суму основного боргу за договором охорони №22/10-10 від 22.10.10р. у розмірі 16120грн.(шістнадцять тисяч сто двадцять)грн., 3%річних у розмірі 298(двісті дев'яносто вісім)грн.53коп., та індекс інфляції у розмірі 92(дев'яносто дві)грн.53коп., витрати по сплаті судового збору на суму 1605(одну тисячу шістсот п'ять)грн.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 02.07.12р.

Суддя Гут С.Ф.