Рішення № 24977442, 20.06.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" червня 2012 р.Справа № 5017/1054/2012

за позовом: приватного підприємства "Металург-Дніпро";

до відповідача: "Іллічівський судноремонтний завод" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю;

про стягнення 26 606,28 грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники:

Від позивача: не з'явився.

Від відповідача: ОСОБА_1 за довіреністю №84300-10 від 20.01.2012р. ;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, приватне підприємство "Металург-Дніпро" (далі по тексту -ПП "Металург-Дніпро"), звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з "Іллічівський судноремонтний завод" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (далі по тексту -"ІСРЗ" у вигляді ТОВ) 26 606,28 грн. заборгованості за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.04.2012р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження по справі, їй присвоєно № 5017/1054/2012 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

В судовому засіданні 25.05.2012р. суд отримав від представника позивача клопотання про продовження розгляду справи від 25.05.2012р.

Ухвалою господарського суду від 25.05.2012р. строк розгляду справи №5017/1054/2012 було продовжено до 20.06.2012р.

31.05.2012р. суд отримав від позивача заяву про уточнення позовних вимог (вх. №16817/2012) в якій позивач відмовився від частини позовних вимог у сумі 20 612,16 грн. та просив суд стягнути з відповідача 5 994,12грн. -суму боргу за поставлений товар, 2500 грн. -50% вартості транспортних послуг.

Судом відмову позивача було прийнято та ухвалою господарського суду Одеської області від 01.06.2012р. провадження по справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 20 612,16 грн. припинено на підставі п.4 ст. 80 ГПК України.

12.06.2012р. суд, до початку розгляду справи по суті, отримав від позивача заяву про уточнення позовних вимог (18034/2012) відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача суму боргу за поставлений товар у розмірі 26 606,28 грн.

15.06.2012р. суд отримав від позивача заяву про уточнення позовних вимог (вх. № 18513/2012) відповідно до якої просить стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 5 994,12 грн., вартість транспортних послуг у розмірі 5000грн. та витребувати у відповідача лист металопрокату товщиною 18мм, розміром 2 350 х 6 100 та вагою 2,04т, однак суд зазначені уточнення відхилив оскільки в судовому засіданні 13.06.2012р. суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача у судовому засіданні не з'явився хоча був повідомлений про час та місце судового засідання, про причини неявки суду не повідомив.

Як зазначено у другому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (п.4. ч. 2 ст. 811 ГПК України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Представник відповідача проти позову заперечує частково з підстав викладених у відзиві на позовну заяву (вх. №15772/2012).

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи та заслухавши пояснення відповідача, суд встановив:

Як свідчать матеріалами справи 22.03.2012р. "ІСРЗ" у вигляді ТОВ (Покупець) перерахував на розрахунковий рахунок ПП "Металург-Дніпро" (Постачальник) попередню оплату за поставку 20,5т металопродукції (надалі - Товар) вартістю 168 920,00 грн. та транспортно-експедиційні послуги вартістю 4 600,00грн., що підтверджується випискою з банку від 22.03.2012 р. яка мається в матеріалах справи.

Факт поставки Товару позивачем та отримання його відповідачем підтверджується, наявними в матеріалах справи, видатковою накладною № 505 від 27.03.2012р. на суму 234803.28грн. та довіреністю №398 від 27.03.2012р.

Як зазначав позивач, при отриманні відповідачем Товару на своєму складі виявилось, що фактично позивачем було відвантажено 22,695 т загальною вартістю 234830,28 грн.

Таким чином враховуючи попередню оплату вартості поставленого Товару у Покупця виникла заборгованість яка склала 26 606,28 грн.

Як свідчать матеріали справи 27.03.2012р. "ІСРЗ" у вигляді ТОВ надав МПП "Металург-Дніпро" гарантійний лист № 42/1К-12-7 в якому зобов'язався сплатити грошові кошти за фактично отриманий Товар в сумі 26 606,28 грн.

Як зазначає позивач станом на 29.03.2012 р. відповідачем грошові кошти за поставлений Товар в сумі 26 606,28 грн. сплачені не були у зв'язку із чим 29.03.2012 р. ПП "Металург-Дніпро" на адресу була направлена претензія № 29/03-001 відповідно до якої позивач вимагав сплатити суму заборгованості у розмірі 26 606,28 грн.

У відзиві відповідач зазначив, що в ході прийомки товару "ІСРЗ" встановлено та складено Акт про скриті недоліки товару від 28.03.2012 р. № 1.

29.03.2012 року був складений рекламаційний Акт. При проведенні вихідного контролю було виявлено, що отриманні 2 листа листового прокату 25 мм сертифікат № 09-17088 сталь 15 ХСНД, не мають клема заводу виробника, але при наявності маркування фарбою не можливо ідентифікувати їх сертифікатам.

До встановлення вищезазначених зауважень метал видавати в роботу було заборонено, а саме листа 20,5 мм плавка № 11К12985 партія № 946501-2, який не відповідає жодному із наданих сертифікатів.

04.04.2012 р., у відповідь на претензію № 29/03-001 від 29.03.2012р., відповідачем було направлено на адресу ТОВ "Металург-Дніпро лист № 84300-81, який отримано останнім 14.04.2012 р. з повідомленням про недоліки, які було виявлено після відвантаження товару на території "ІСЗР" у вигляді ТОВ, та з проханням про усунення цих недоліків шляхом повернення Постачальнику листа металопрокату товщиною 18 мм, розміром 2350 х 6100 та вагою 2,04 тонни, а також перерахунку вартості листового металопрокату у зв'язку з тим що відповідно до замовлення мав бути поставлений лист металу 22 мм, але після проведених вимірювань було виявлено що лист металопрокату 20,5 мм, що не відповідає вимогам та замовленню Покупця, а також не було зазначено на даному листі прокату маркування, та номер партії та виплавки не відповідають наданому сертифікату заводу виробника.

Як зазначив відповідач на час розгляду справи позивачем не було усунено недоліки поставленого Товару однак як зазначив відповідач "ІСЗР" у вигляді ТОВ знайшло можливість використати в роботі металопрокат 20,5 мм, в зв'язку з чим відповідач частково визнав позов, а саме різницю вартості металопрокату, що був фактично поставлений, та тим що був зазначений у накладній № 505 від 27.03.2012 р. у сумі 2 346,57 грн. Та зазначену суму відповідач сплатив 18.06.2012р. згідно платіжного доручення №861 від 18.06.2012р.

З огляду на невиконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем, останній був вимушений звернутись до суду з відповідним позовом, для захисту своїх порушених прав.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій -це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Відповідно до п. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За формою та способом волевиявлення, відповідно до п. 1,2 ст. 205 ЦК України (далі -Цивільного кодексу України) правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим , якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до п. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, яким обмінялися сторони. Право чин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 181 ГК України (далі -ГК України) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, суд дійшов висновку що між сторонами у справі виник правочин та відповідні зобов'язання за правочином, що підтверджується видатковою накладною № 505 від 27.03.2012р.

З правового аналізу укладеного між сторонами правочину, суд дійшов до висновку, що він за своєю правовою природою є договором поставки товару.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З вищенаведених норм вбачається, що за отриманий від позивача товар, відповідач повинен був розрахуватися у семиденний строк від дня отримання претензії № 29/03-001 від 27.03.2012р., тобто 03.04.2011р. Однак, відповідач існуючу заборгованість не оплатив.

Також враховуючи те, 31.05.2012р. суд отримав від позивача заяву про уточнення позовних вимог (вх. №16817/2012) в якій позивач відмовився від частини позовних вимог у розмірі 20 612,16 грн. та те, що судом дану відмову прийнято, а також приймаючи до уваги сплату відповідачем 2 346,57 грн., суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у розмірі 3 647,55грн., як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наведенні Позивачем докази у встановленому законом порядку Відповідачем не спростовані.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "Металург-Дніпро" підлягають частковому задоволенню, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати слід стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 32,33,44,49,75,82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з "Іллічівський судноремонтний завод" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (68093, Одеська область, м. Іллічівськ, с. Малодолинське, вул. Космонавтів, 61, код ЄДРПОУ 32333962) на користь приватного підприємства "Металург-Дніпро" (49000, м.Дніпропетровськ, вул. 152-ї Дивізії, буд. 3, кв. 218/1, код ЄДРПОУ 36840477) суму боргу за поставлений товар у розмірі 3 647,55грн. та 362,60 грн. -судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 22.06.2012р.

Суддя Цісельський О.В.