Рішення № 24977421, 26.06.2012, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" червня 2012 р.Справа № 5017/1127/2012

Господарський суд Одеської області

У складі судді -Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань -Скоробрух Т.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Науково -виробниче підприємство „Агро -Ритм" до товариства з додатковою відповідальністю „Агропромисловий комплекс „Саврань" про стягнення 62 070,86 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Науково -виробниче підприємство „Агро -Ритм" (далі по тексту - ТОВ „НВП „Агро - Ритм") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до закритого акціонерного товариства „Агропромисловий комплекс „Саврань" про стягнення заборгованості в сумі 62 070,86 грн., яка складається з безпідставно набутих грошових коштів в сумі 50 000 грн., збитків від інфляції в сумі 9 194,15 грн. та відсотків за користування чужими грошовими коштами в сумі 2 876,71 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом набуття відповідачем грошових коштів в сумі 50 000 грн. за відсутності на це відповідних правових підстав, а також відмовою закритого акціонерного товариства „Агропромисловий комплекс „Саврань" здійснити дії щодо їх повернення в добровільному порядку.

Ухвалою суду від 07.05.2012р. в порядку ст. 25 ГПК України було здійснено заміну сторони по справі -закрите акціонерне товариство „Агропромисловий комплекс „Саврань" його правонаступником -товариством з додатковою відповідальністю „Агропромисловий комплекс „Саврань" (далі по тексту -ТДВ „АПК „Саврань").

Відповідач повністю заперечує проти пред'явлених позовних вимог, наголошуючи на їх необґрунтованості і недоведеності.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

13.03.2010р. між ТОВ „НВП „Агро -Ритм" (Користувач) та ТДВ „АПК „Саврань" (Надавач) було укладено договір про тимчасове використання земельної ділянки № 6/03, у відповідності до п.п. 1.1, 2.1, 2.5 -2.8 якого сторони домовились про надання у тимчасове користування земельної ділянки для вирощування насіння сільськогосподарських культур у 2010 році. Надавач зобов'язався виділити Користувачеві земельну ділянку площею 111 га, а Користувач, в свою чергу, прийняв на себе зобов'язання прийняти земельну ділянку за актом приймання-передачі, використовувати земельну ділянку для вирощування сільськогосподарських культур та виплатити Надавачу плату за користування земельною ділянкою в розмірі 3000 грн за 1 га, а всього 333 000 грн. Після прийняття земельної ділянки в користування Користувач зобов'язаний виплатити Надавачу авансовий платіж з розрахунку 900 грн. за 1 га, а всього 99 900 грн.

На виконання умов названого договору, відповідач передав у користування ТОВ „НВП „Агро -Ритм" земельну ділянку площею 111 га, про що між сторонами по справі було складено акт приймання-передачі земельної ділянки.

Як стверджує позивач, після прийняття у користування вищезазначеної земельної ділянки, на користь ТДВ „АПК „Саврань" згідно з платіжним дорученням № 241 від 29.03.2010р. було перераховано грошові кошти в сумі 50 000 грн. в якості авансового платежу, передбаченого п. 2.8 договору про тимчасове використання земельної ділянки № 6/03 від 13.03.2010р.

У зв'язку із тим, що договір про тимчасове використання земельної ділянки № 6/03 від 13.03.2010р. був спрямований на виникнення правовідносин оренди землі, однак, всупереч ст. 20 Закону України „Про оренду землі" не пройшов державної реєстрації, вказаний договір не є вчиненим (є неукладеним) та не створює прав та обов'язків сторін. Викладені обставини були встановлені рішенням господарського суду Одеської області від 16.05.2011р. по справі № 34 / 17 -964 -2011.

Таким чином, за переконанням позивача, грошові кошти в сумі 50 000 грн., перераховані згідно з платіжним дорученням № 241 від 29.03.2010р. на виконання умов договору про тимчасове використання земельної ділянки № 6/03 від 13.03.2010р. на користь ТДВ „АПК „Саврань", були набуті останнім за відсутності на це правових підстав, оскільки названий договір є неукладеним.

Як вбачається з матеріалів справи, „НВП „Агро -Ритм" звернулось до відповідача із вимогою від 19.01.2011р. про повернення безпідставно набутих грошових коштів в сумі 50 000 грн. та про сплату відсотків за їх користування в сумі 7 189,93 грн. В якості доказу вручення даної вимоги адресату, позивачем було надано суду повідомлення про вручення поштового відправлення під розписку /а.с. 18/.

В подальшому, позивач звернувся до ТДВ „АПК „Саврань" із повторною вимогою, викладеною у листі від 13.02.2012р. за вих. № 129, про повернення безпідставно набутих грошових кошті в сумі 50 000 грн., перерахованих на виконання умов договору про тимчасове використання земельної ділянки № 6/03 від 13.03.2010р. На підтвердження факту пред'явлення даної вимоги ТОВ „НВП „Агро -Ритм" було надано суду опис вкладення до листа, надісланого на адресу ТДВ „АПК „Саврань", з відповідним календарним штемпелем установи поштового зв'язку від 15.02.2012р. та повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення під розписку з відміткою про одержання 16.02.2012р. /а.с. 17/. Однак, за твердженням позивача, вищезазначені вимоги були залишена з боку ТДВ „АПК „Саврань" без відповіді та виконання.

Викладені обставини, а саме набуття відповідачем грошових коштів в сумі 50 000 грн. без достатніх на це правових підстав та ігнорування вимог про їх повернення і зумовили звернення ТОВ „НВП „Агро -Ритм" до суду із даними позовними вимогами.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами по справі було укладено договір про тимчасове використання земельної ділянки № 6/03 від 13.03.2010р., який був спрямований на виникнення між ТОВ „НВП „Агро -Ритм" та ТДВ „АПК „Саврань" правовідносин оренди землі шляхом передання позивачу у строкове платне користування земельної ділянки площею 111 га. Правова оцінка вказаному договору була надана господарським судом у рішенні від 16.05.2011р. по справі № 34 / 17 -964 -2011. Так, господарський суд в процесі розгляду вказаної справи за позовом ТДВ „АПК „Саврань" до ТОВ „НВП „Агро -Ритм" про стягнення заборгованості за договором про тимчасове використання земельної ділянки № 6/03 від 13.03.2010р. встановив, що вказаний договір, всупереч приписам ст. 20 Закону України „Про оренду землі" не пройшов державної реєстрації та, відповідно, є неукладеним.

Згідно з ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, договорів про тимчасове використання земельної ділянки № 6/03 від 13.03.2010р. є неукладеним. Вказаний факт носить преюдиціальний характер, оскільки встановлений судовим рішенням, ухваленим за наслідком вирішення спору між тими ж сторонами, яке на момент вирішення спору по даній справі є чинним.

З платіжного доручення № 241 від 29.03.2010р. /а.с. 14/ вбачається, що ТОВ „НВП „Агро -Ритм" було перераховано на користь ТДВ „АПК „Саврань" грошові кошти в сумі 50 000 грн. з визначенням підстави платежу як авансовий платіж згідно рахунку № 26 від 15.03.2010р. Досліджуючи правову підставу для здійснення вказаної розрахункової операції між сторонами по справі, суд виходить з наступного.

В матеріалах справи відсутній рахунок № 26 від 15.03.2010р., незважаючи на його неодноразове витребування господарським судом від обох сторін по справі. В свою чергу, позивач наголошує, що перерахування грошових коштів в сумі 50 000 грн. на користь ТДВ „АПК „Саврань" здійснювалось саме на виконання п. 2.8 договору про тимчасове використання земельної ділянки № 6/03 від 13.03.2010р.

В процесі розгляду справи відповідачем було визнано факт набуття грошових коштів в сумі 50 000 грн., перерахованих позивачем відповідно до платіжного доручення № 241 від 29.03.2010р. При цьому, ТДВ „АПК „Саврань" наголошувало, що вказані грошові кошти були передані в його розпорядження не на виконання договору про тимчасове використання земельної ділянки № 6/03 від 13.03.2010р., а відповідно до інших зобов'язань, які існували між сторонами по справі на той період часу. Однак, в супереч приписам ст.ст. 32, 33 ГПК України, відповідачем не доведено суду факт перерахування спірних грошових коштів на виконання будь-якого іншого роду зобов'язань.

Слід зазначити, що на підтвердження власних доводів відповідачем взагалі не було надано суду будь-яких доказів. В свою чергу, в описовій частині рішення господарського суду Одеської області від 16.05.2011р. по справі № 34 / 17 -964 -2011 було стисло викладену правову позицію ТДВ „АПК „Саврань" по справі, яка ґрунтувалась на визнанні факту набуття від ТОВ „НВП „Агро -Ритм" грошових коштів в сумі 50 000 грн. саме в якості авансового платежу за вищезазначеним договором.

В силу вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Слід зазначити, що правова природа перерахування позивачем на користь ТДВ „АПК „Сарвань" грошових коштів в сумі 50 000 грн. в якості авансового платежу збігається із змістом обов'язку, покладеного на ТОВ „НВП „Агро -Ритм" умовами п. 2.8 договору про тимчасове використання земельної ділянки № 6/03 від 13.03.2010р. Приймаючи до уваги, що сторонами по справі, зокрема відповідачем, не було надано суду рахунку № 26 від 15.03.2010р., визначеного в якості призначення платежу згідно з платіжним дорученням № 241 від 29.03.2010р., так само як і не надано будь-яких інших документів та доказів на підтвердження факту перерахування позивачем грошових коштів сумі 50 000 грн. на будь-якій іншій правовій підставі, відмінній від договору про тимчасове використання земельної ділянки № 6/03 від 13.03.2010р., а також враховуючи зміст описової частини рішення господарського суду Одеської області від 16.05.2011р. по справі № 34 / 17 -964 -2011, а також приймаючи до уваги правову природу здійсненого платежу як авансового, господарський суд дійшов висновку, що перерахування на користь ТДВ „АПК „Саврань" грошових коштів в сумі 50 000 грн. згідно з платіжним дорученням № 241 від 29.03.2010р. здійснювалось на виконання п. 2.8 договору про тимчасове використання земельної ділянки № 6/03 від 13.03.2010р.

Як було зазначено вище по тексту рішення, договір про тимчасове використання земельної ділянки № 6/03 від 13.03.2010р. є неукладеним, що носить характер преюдиціального факту. Однак, в процесі розгляду даної справи судом встановлено, що ТОВ „НВП „Агро -Ритм" були здійснені дії, направлені на виконання неукладеної угоди.

Частиною 8 ст. 181 ГК України передбачено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Положеннями ст. 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпід ставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ч.1 ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Проаналізувавши наведені законодавчі положення, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на наступному. Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов: по-перше, повинно мати місце набуття або збереження майна; по-друге, таке набуття або збереження майна повинно бути за рахунок іншої особи, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; по-третє, обов'язковою умовою виникнення даного виду зобов'язань є відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи.

При цьому, слід зауважити, що відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

За переконанням суду, положення глави 83 ЦК України, які застосовуються до правовідносин з набуття майна без достатньої правової підстави, кореспондуються із приписами ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України щодо визначення юридичних наслідків вчинення однією із сторін за неукладеним договором дій, направлених на його фактичне виконання. В такому випадку, неукладеність договору та відсутність відповідних зобов'язань сторін свідчать, що дії, направлені на фактичне виконання неукладеної угоди як-то передання майна, перерахування грошових коштів тощо, вчиняються за відсутності належної правової підстави -відповідного укладеного договору.

Таким чином, перерахування грошових коштів в сумі 50 000 грн. в якості авансового платежу за неукладеним договором про тимчасове використання земельної ділянки № 6/03 від 13.03.2010р. дозволяє суду дійти висновку про здійснення позивачем дій, направлених на виконання даного договору, що, в свою чергу, свідчить про придбання ТДВ „АПК „Саврань" зазначених грошових коштів за відсутністю відповідних правових підстав.

З матеріалів справи вбачається, що вимогу про повернення безпідставно набутих грошових коштів в сумі 50 000 грн., викладену у листі від 13.02.2012р. за вих. № 129, було пред'явлено до відправлення органами поштового зв'язку, що підтверджується відповідним описом вкладення із календарним штемпелем, та було вручено відповідачу 16.02.2012р. згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення /а.с. 17/.

Виходячи з положень приписів ст. 1212 ЦК України на особу, яка набула майно без достатньої на те правової підстави, покладається обов'язок повернення цього майна потерпілії стороні.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі із актів цивільного законодавства. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приймаючи до уваги, що у спірних правовідносинах строк виконання відповідачем обов'язку повернення безпідставно набутих грошових коштів визначається моментом пред'явлення відповідної вимоги потерпілої сторони - ТОВ „НВП „Агро -Ритм", а також враховуючи наявність у матеріалах справи належних та допустимих доказів пред'явлення відповідачу вимоги про повернення безпідставно набутих грошових коштів в сумі 50 000 грн., яка викладена у листі від 13.02.2012р. за вих. № 129, на підставі ст. 530 ЦК України господарський суд дійшов висновку, що ТДВ „АПК „Саврань" мало повернути вказані грошові кошти на користь позивача протягом семи днів з моменту отримання відповідної вимоги, тобто у строк до 23.02.2012р.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Однак, як свідчать матеріали справи, відповідачем грошові зобов'язання з повернення безпідставно набутих грошових коштів в сумі 50 000 грн. протягом семи днів з дня пред'явлення з боку ТОВ „НВП „Агро -Ритм" відповідної вимоги виконані не були. З огляду на висновки, до яких дійшов суд при вирішенні даної справи, щодо отримання ТДВ „АПК „Саврань" грошових коштів в сумі 50 000 грн. без достатніх правових підстав, суд дійшов висновку про наявність у відповідача обов'язку перед позивачем щодо повернення безпідставно отриманого майна, а отже, і про обгрунтованість позовних вимог ТОВ „НВП „Агро -Ритм" про стягнення з відповідача безпідставно набутих грошових коштів в сумі 50 000 грн. та наявності правових підстав для їх задоволення у повному обсязі відповідно до приписів ст.ст. 1212-1214 ЦК України.

При цьому, судом не приймаються до уваги вимога про повернення безпідставно отриманих грошових коштів від 19.01.2011р. /а.с. 9/ та повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення /а.с. 18/ як докази пред'явлення відповідачу відповідного документу до виконання, оскільки позивачем, всупереч приписам ст.ст. 32, 33 ГПК України, не було надано суду доказів надсилання даної вимоги на адресу ТДВ „АПК „Саврань", в той час як назване повідомлення не дозволяє встановити, які саме документи було вручено відповідачу.

Згідно з ч. 2 ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

В свою чергу, приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З посиланням на наведені приписи закону, позивачем було нараховано відповідачу до сплати відсотки за користування чужими грошовими коштами в сумі 2 876,71 грн. протягом всього строку користування ними. Проаналізувавши здійснені позивачем розрахунки відсотків річних, викладені по тексту позовної заяви /а.с. 4/, господарський суд дійшов висновку про їх правомірність та обґрунтованість, у зв'язку з чим позовні вимоги ТОВ „НВП „Агро -Ритм" про стягнення відсотків в сумі 2 876,71 грн. за безпідставне користування грошима підлягають задоволенню.

Крім того, з посиланням на положення ст. 625 ЦК України, позивачем було нараховано до сплати ТДВ „АПК „Саврань" збитки від інфляції в сумі 9 194,15 грн. за весь період користування відповідачем безпідставно набутими грошовими кощтами. Проаналізувавши позовні вимоги у названій частині, господарський суд зазначає наступне.

За своєю правовою природою інфляційні витрати є збитками, яких несе кредитор у грошовому зобов'язанні внаслідок інфляційних процесів в економіці держави, що має наслідком знецінення валюти зобов'язання. В свою чергу, вказані збитки згідно з приписами ст.ст. 611, 625 ЦК України підлягають відшкодуванню виключно особою, яка допустила порушення прийнятих на себе зобов'язань, та саме з моменту такого порушення. Таким чином, оскільки в процесі розгляду даної справи судом було встановлено, що ТДВ „АПК „Саврань" порушило прийняті на себе зобов'язання щодо повернення безпідставно набутих грошових коштів в сумі 50 000 грн. з 24.02.2012р., господарський суд зазначає, що право ТОВ „НВП „Агро -Ритм" як кредитора у даному зобов'язанні на нарахування збитків від інфляції виникає саме з цієї календарної дати, а не протягом всього строку користування відповідачем безпідставно набутими грошовими коштами.

Приймаючи до уваги календарну дату, з якої відповідачем було порушено грошові зобов'язання у спірних правовідносинах, тобто 24.02.2012р., а також враховуючи зміст листа Верховного Суду України „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997р. № 62-97р., суд дійшов висновку, що у ТОВ „НВП „Агро - Ритм" виникло право на нарахування відповідачу до сплати збитків від інфляції з березня 2012р. із застосуванням відповідних офіційно оприлюднених індексів інфляції. В свою чергу, як вбачається із здійсненого позивачем розрахунку інфляційних витрат, викладеного по тексту позовної заяви /а.с. 4/, ТОВ „НВП „Агро - Ритм" було здійснено нарахування збитків від інфляції по лютий 2012р. включно, тобто за період, за який у позивача не виникло права на відшкодування даного роду збитків.

Викладене свідчить про необгрунтованість вимог про стягнення збитків від інфляції у розмірі 9 194,15 грн., що має наслідком відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ „НВП „Агро -Ритм" у названій частині.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що заборгованість ТДВ „АПК „Саврань" перед ТОВ „НВП „Агро -Ритм" в загальному розмірі 52 876,71 грн., яка складається з суми безпідставно набутих грошових коштів в розмірі 50 000 грн. та відсотків в сумі 2 876,71 грн. за користування чужими грошовими коштами, витікає з положень чинного законодавства, підтверджується матеріалами справи. Доказів, спростовуючих даний висновок суду, відповідачем надано не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позову ТОВ „НВП „Агро -Ритм" на суму 52 876,71 грн. Таким чином, з ТДВ „АПК „Саврань" слід стягнути на користь позивача суми безпідставно набутих грошових коштів в розмірі 50 000 грн. та відсотки за користування чужими грошовими коштами в сумі 2 876,71 грн. відповідно до ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 536, 610 -612, 617, 625, 1212 -1214 ЦК України, ст. 181 ГК України, ст. 35 ГПК України. У задоволенні позовних вимог ТОВ „НВП „Агро -Ритм" в частині стягнення збитків від інфляції слід відмовити з огляду на відсутність у позивача права на стягнення даного роду збитків за період, протягом якого вони були нараховані.

Судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 536, 610 -612, 617, 625, 1212 -1214 ЦК України, ст. 181 ГК України, ст. ст. 32, 33, 35, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю „Агропромисловий комплекс „Саврань" /66223, Одеська область, Савранський район, с. Полянецьке, вул. Леніна, 103, код ЄДРПОУ 30901298/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Науково -виробниче підприємство „Агро -Ритм" /66500, Одеська область, Любашівський район, смт. Любашівка, вул. Леніна, 27, код ЄДРПОУ 32806909/ суму безпідставно набутих грошових коштів в розмірі 50 000 грн. 00 коп. /п'ятдесят тисяч грн. 00 коп./, відсотки за користування чужими грошовими коштами в сумі 2 876 грн. 71 коп. /дві тисячі вісімсот сімдесят шість грн. 71 коп./, судовий збір в сумі 1 371 грн. 10 коп. /одна тисяча триста сімдесят одна грн. 10 коп./. Наказ видати.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 02.07.2012р.

Суддя Желєзна С.П.