Рішення № 24977266, 26.06.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-3/5552-2012 26.06.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Акціонерне товариство

«Біофарм»

До Приватного підприємства «Агрофірма «Вільхівська»

Про стягнення 66 463,38 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1 -по дов. № 14 від 16.05.2012

Від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Акціонерне товариство «Біофарма»про стягнення з Приватного підприємства «Агрофірма «Вільхівська»61 070,28 грн. основного боргу, 4 087,10 грн. пені, 503,53 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 802,47 грн. за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору на поставку товарів № 228 від 14.07.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2012 порушено провадження у справі № 5011-3/5552-2012 та призначено її до розгляду на 17.05.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 5011-3/5552-2012 від 17.05.2012, в зв'язку з не з'явленням представника відповідача в засідання суду та невиконанням сторонами вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 28.04.2012.2012, розгляд справи був відкладений на 19.06.2012.

В судовому засіданні 19.06.2012 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 26.06.2012.

Позивач в судовому засіданні 26.06.2012 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 26.06.2012 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 28.04.2012 та ухвал від 17.05.2012, від 19.06.2012 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

В інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначені в позовній заяві, а саме : м. Київ, вул. Кутузова, 13, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців станом на 14.05.2012 є юридичною адресою відповідача.

Відповідач ухвали суду надіслані за вищевказаною адресою отримував, що підтверджується повернутими до суду повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 26.06.2012, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

14.07.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Акціонерне товариство «Біофарм»(постачальник) та Приватним підприємством «Агрофірма «Вільхівська»(покупець) було укладено договір поставки товарів № 228 (далі - договір).

Згідно з п. 3 ст. 510 Цивільного кодексу України якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник прийняв на себе зобов'язання поставити покупцю ветеринарні препарати та інші товари (далі -продукція), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити продукцію в прядку та на умовах, передбачених договором.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення взятих на себе зобов'язань за договорами не було у повному обсязі сплачено вартість отриманої продукції, в зв'язку з чим відповідач має заборгованість перед позивачем в розмірі 61 070,28 грн. та за неналежне виконання зобов'язань нараховані пеня в розмірі 4 087,10 грн., інфляційні витрати в розмірі 503,53 грн. та 3% річних в сумі 802,47 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п. 3.3. договору продукція вважається переданою постачальником та прийнятою покупцем за кількістю за якістю з моменту підписання сторонами накладних (на підставі довіреності покупця).

Матеріали справи свідчать, що за договором № 228 від 14.07.2011 позивач передав, а відповідач отримав товар на загальну суму 80 315,28 грн., що підтверджується наступними документами:

- видаткова накладна № 1327 від 14.07.2011 на суму 6 211,20 грн. згідно довіреності № 313 від 14.07.2011;

- видаткова накладна № 1539 від 11.08.2011 на суму 5 568,00 грн. згідно довіреності № 315 від 11.08.2011

- видаткова накладна № 1593 від 18.08.2011 на суму 9 157,80 грн. згідно довіреності № 351 від 17.08.2011;

- видаткова накладна № 1646 від 26.08.2011 на суму 3 876,00 грн. згідно довіреності № 392 від 26.08.2011;

- видаткова накладна № 1766 від 12.09.2011 на суму 9 444,00 грн. згідно довіреності № 463 від 12.09.2011;

- видаткова накладна № 1820 від 20.09.2011 на суму 16 079,88 грн. згідно довіреності № 498 від 20.09.2011;

- видаткова накладна № 1948 від 07.10.2011 на суму 6 211,20 грн. згідно довіреності № 581 від 01.10.2011;

- видаткова накладна № 2042 від 21.10.2011 на суму 23 767,20 грн. згідно довіреності № 636 від 21.10.2011.

Умовами п. 4.1. договору визначено, що розрахунки за поставлену продукцію здійснюються покупцем на підставі рахунків постачальника протягом 14 календарних днів після отримання продукції, або передплатою.

Статтею 692 цього Кодексу передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо внесення вартості товару у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка за розрахунками позивача неоспореними відповідачем, складає 61 070,28 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 61 070,28 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Згідно п. 5.4. договору за несвоєчасну сплату за поставлену продукцію покупець сплачує поставщику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на момент виникнення заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

При цьому, стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати отриманої продукції.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Зазначена стаття передбачає строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, у разі якщо інше не встановлено законом або договором, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права встановлюється Цивільним кодексом України.

Укладеними між сторонами договорами передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті отриманої продукції у встановлені договором строки відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 5.4. договору, розмір якої, за неоспореними відповідачем розрахунками позивача, становить 4 087,10 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 4 087,10 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по оплаті отриманої продукції, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь з відповідача 503,53 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 802,47 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 503,53 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 802,47 грн. (за обґрунтованим розрахунком позивача).

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Акціонерне товариство «Біофарм»є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Агрофірма «Вільхівська»(м. Київ, вул. Кутузова, 13, код ЄДРПОУ 35902139) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Акціонерне товариство «Біофарм»(м. Харків, пров. Театральний, 5, кв. 1-А, код ЄДРПОУ 23317811) 61 070 (шістдесят одну тисячу сімдесят) грн. 28 коп. основного боргу, 4 087 (чотири тисячі вісімдесят сім) грн. 10 коп. пені, 503 (п'ятсот три) грн. 53 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 802 (вісімсот дві) грн. 47 коп. -3% річних, 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

СуддяВ.В.Сівакова

Рішення підписано 03.07.2012.