Рішення № 24977164, 26.06.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-3/4964-2012 26.06.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз-Цукор»

До Аграрного фонду

Про стягнення 4 861,79 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1 -по дов. № 4 від 16.03.2012

Від відповідача ОСОБА_2 -по дов. № 182 від 21.07.2011

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз-Цукор»про стягнення з Аграрного фонду 71 140,65 грн. основного боргу, 12 251,88 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 5 173,24 грн. -3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору складського зберігання цукру № 43 від 17.12.2008.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2012 порушено провадження у справі № 5011-3/4964-2012 та призначено її до розгляду на 26.04.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 5011-3/4964-2012 від 26.04.2012, в зв'язку з не з'явленням представників позивача і відповідача в засідання суду та невиконанням сторонами вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 19.04.2012, розгляд справи був відкладений на 10.05.2012.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 10.05.2012 було оголошено перерву до 17.05.2012, в судовому засіданні 17.05.2012 було оголошено перерву до 19.06.2012 та в судовому засіданні 19.06.2012 було оголошено перерву до 26.06.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2012 за клопотанням позивача строк вирішення спору у справі № 5011-3/4964-2012 було продовжено на 15 днів.

Позивач в судовому засіданні 26.06.2012 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач письмовий відзив на позов не подав. В судовому засіданні 26.06.2012 відповідач проти розміру суми основного богу не заперечував. Проте відповідач не погоджується з нарахуванням штрафних санкцій щодо порядку та періодів їх нарахування.

В судовому засіданні 26.06.2012, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

17.12.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Райз-Цукор»(зберігач) та Аграрним фондом (поклажодавець) було укладено договір складського зберігання зерна № 43 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору відповідач зобов'язався передати, а позивач прийняти цукор на зберігання згідно ДСТУ 4245:2003 за заліковою вагою в кількості 3 230 тонн, якість якого відповідає ДСТУК 4623:2006 загальною вартістю 10 335 192,50 грн. упакованого (масою нетто 50 кг) в поліпропіленові мішки з поліетиленовими або поліпропіленовими мішками-вкладками у кількості 64 600 шт.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг зберігання цукру, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за квітень та липень 2009 року, яка становить 71 140,65 грн. За прострочення виконання зобов'язання по сплаті наданих послуг зберігання позивачем нараховано збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 12 251,88 грн. та 3% річних в сумі 5 173,24 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 936 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно п. 1.2. договору прийняття цукру на зберігання та видача його поклажодавця посвідчується актом приймання-передачі, який є невід'ємною частиною цього договору.

На виконання умов договору складського зберігання № 43 від 17.12.2008 відповідач передав, а позивач прийняв на зберігання цукор (з цукрових буряків) (згідно ДСТУ 4623:2006) в кількості 3 230 тонн загальною вартістю 10 335 192,50 грн., що підтверджується актом приймання-передачі від 19.12.2012.

Згідно п. 1 ст. 946 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що розрахунки за надані послуги зберігання проводяться в грошовій формі (в гривнях) з урахуванням податку на додану вартість шляхом перерахування на поточний рахунок зберігача, вказаний в розділі 11 цього договору.

Згідно п. 4.2. договору плата за зберігання цукру становить 12,00 грн. за 1 тонну в місяць з урахуванням ПДВ.

Відповідно до п. 4.3. договору поклажодавець сплачує вартість послуг зберігання цукру на підставі актів виконаних робіт. Підписаних уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками.

В п. 4.4. договору вказано, що акти виконаних робіт надаються зберігачем протягом 10 робочих днів місяця наступного за розрахунковим.

На підтвердження надання позивачем та приймання відповідачем послуг по зберіганню цукру сторонами згідно з умовами договору було оформлено (підписано та скріплено печатками обох сторін), наступні акти:

- № 1 від 03.04.2009 на суму 16 254,19 грн. за період з 19.12.2008 по 31.12.2008);

- № 1 від 03.04.2009 на суму 38 760,00 грн. (за період з 01.01.2009 по 31.01.2009);

- № 1 від 03.04.2009 на суму 38 760,00 грн. (за період з 01.02.2009 по 28.02.2009);

- № 1 від 27.04.2009 на суму 38 760,00 грн. (за період з 01.03.2009 по 31.03.2009);

- № 1 від 01.06.2009 на суму 38 760,00 грн. (за період з 01.04.2009 по 30.04.2009);

- № 1 від 05.10.2009 на суму 38 760,00 грн. (за період з 01.05.2009 по 31.05.2009);

- № 1 від 05.10.2009 на суму 38 760,00 грн. (за період з 01.06.2009 по 30.06.2009);

- № 8 від 05.10.2009 на суму 7 831,94 грн. (за період з 01.08.2009 по 31.08.2009);

- № 9 від 17.11.2009 на суму 2 160,00 грн. (за період з 01.09.2009 по 30.09.2009);

- № 10 від 22.02.2010 на суму 418,06 грн. (за період з 01.10.2009 по 06.10.2009).

Позивач в позовній заяві вказує на те, що акт виконаних робіт за період з 01.07.2009 по 31.2009 на суму 32 380,65 грн. був переданий відповідачу на підпис, проте відповідач вказаний акт не повернув, що не заперечувалось відповідачем в судовому засіданні.

Спірним періодом, за якими плата за зберігання не була сплачена та виник борг в розмірі 71 140,65 грн., позивач зазначає з 01.04.2009 по 30.04.2009 на суму 38 760,00 грн. та за період з 01.07.2009 по 31.07.2009 на суму 32 380,65 грн.

Враховуючи те, що договір не містить строк виконання зобов'язання по сплаті наданих послуг зберігання, кредитор вправі вимагати його виконання у порядку ст. 530 Цивільного кодексу України, положеннями якої передбачено: якщо строк (термін) виконання зобов'язання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як свідчать матеріали справи позивач неодноразово (претензії № 44 від 01.02.2010, № 312 від 30.07.2010, № 220 від 14.07.2011, № 259 від 29.08.2011, № 332 від 16.11.2011 разом з повідомленнями про вручення відправлень від 08.02.2010, від 02.08.2010, від 18.07.2011, від 12.09.2011) звертався до відповідача сплатити заборгованість за послуги зберігання цукру.

Проте, відповідач у встановлений законодавством семиденний строк зобов'язання по сплаті наданих послуг не виконав.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного та в повному обсязі внесення плати за зберігання, в результаті чого виникла заборгованість, яка згідно підписаного та скріпленого печатками обох сторін акту звірки взаєморозрахунків, становить 71 140,65 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 71 140,65 грн. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 12 251,88 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних -5 173,24 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначений строк оплату за надані послуги зберігання не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції має бути здійснений у відповідності до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»відповідно до яких розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Наданий позивачем розрахунок збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних пені не приймається судом до уваги, оскільки вони нараховані на суму 38 760,00 грн. за період з 01.06.2009 до 05.04.2012 та на суму 32 380,65 за період з 01.03.2010 до 05.03.2012, тоді як перша вимога в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України вручена відповідачу 08.02.2010, а отже момент прострочення наступає після 15.02.2010.

За розрахунками суду збитки від зміни індексу інфляції складають 7 612,05 грн. та 3% річних -4 560,80 грн. Зазначені нарахування судом здійснено на суму боргу в розмірі 71 140,65 за період з 16.02.2010 по 05.04.2012.

В частині стягнення збитків від зміни індексу інфляції в розмірі 4 639,83 грн. та 3% річних в розмірі 612,44 грн. в позові слід відмовити, оскільки розрахунок здійснений з порушенням чинного законодавства України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз-Цукор»обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Аграрного фонду (м. Київ, вул. Б.Грінченка, 1, код ЄДРПОУ 33642855) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райз-Цукор»(37240, Полтавська область, м. Червонозаводське, вул. Матросова, 10) 71 140 (сімдесят одну тисячу сто сорок) грн. 65 коп. основного боргу, 7 612 (сім тисяч шістсот дванадцять) грн. 05 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 3% річних в сумі 4 560 (чотири тисячі п'ятсот шістдесят) грн. 80 коп., 1 666 (одну тисячу шістсот шістдесят шість) грн. 27 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

СуддяВ.В. Сівакова

Рішення підписано 03.07.2012.