ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
88000, м.Ужгород, вул.Коцюбинського, 2-а
___________________________
УХВАЛА
27.06.2012 Справа № 5008/1269/2011
Cуддя Івашкович І.В., розглянувши матеріали
за скаргою №1602 від 01.06.12 Ужгородської міської ради, м.Ужгород
на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області
за участю представників:
від скаржника (боржника) - не з"явився
від стягувача - Добош П.І., директор
від відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області -не з'явився
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 04.11.2011 року у справі 5008/1269/2011 позов задоволено частково, стягнуто з Ужгородської міської ради на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Максавто" 425626,16 грн. (в т.ч. 343505, 00 грн. повернення сплачених за договором купівлі-продажу від 03.04.2009р. коштів, 72051,00 грн. інфляційних витрат, 10070,16 грн. витрат, пов"язаних з оформленням документації на земельну ділянку) та 4255,87 грн. відшкодування витрат по оплаті державного мита, 172,63 грн. відшкодування витрат по оплаті інформаційно-технічних послуг, 1828,75 грн. відшкодування витрат по оплаті правової допомоги, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вказане рішення господарського суду залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.01.12.
Після повернення матеріалів справи до господарського суду Закарпатської області на виконання рішення господарського суду Закарпатської області від 04.11.11 по справі №5008/1269/2011 та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 23.01.12, що набрали законної сили 23.01.12, стягувачу видано наказ від 12.03.12 №5008/1269/2012 з зазначенням терміну пред"явлення до виконання до 21.01.2013 р. Наказ від 12.03.12 №5008/1269/2012 стягувачем пред'явлено до виконання до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області.
Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області від 15.03.2012 ВП №31696804 відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду від 12.03.2012 №5008/1269/2011 та надано боржнику строк до 22.03.12 самостійно виконати виконавчий документ, на підтвердження чого надіслати документи про виконання.
У зв"язку з тим, що боржником у наданий для добровільного виконання строк судове рішення не було виконано, головним державним виконавцем відділу ПВР управління ДВС ГУЮ у Закарпатській області з метою вжиття заходів примусового виконання рішення винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчудження від 18.05.2012р. ВП №31696804, згідно з якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику Ужгородській міській раді в межах суми звернення стягнення 475071,75 грн., в т.ч. 431 883,41 грн. суми стягнення за судовим рішенням та 43 188,34 грн. виконавчого збору.
Боржник звернувся до господарського суду із скаргою №1602 від 01.06.12 на дії органу державної виконавчої служби, згідно з якою просить визнати незаконними дії відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Закарпатській області щодо винесення постанови від 18.05.12 ВП №31696804 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчудження та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Закарпатській області від 18.05.12 ВП №31696804 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчудження.
Скаргу мотивовано з посиланням на незаконність оскаржуваної постанови, що прийнята без врахування положень Бюджетного кодексу України, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", оскільки стягувана за судовим рішенням по даній справі сума є видатком з місцевого бюджету, яка на 2012рік не передбачена, а отже у встановлений згідно з постановою від 15.03.12 про відкриття виконавчого провадження строк для добровільного виконання, до 22.03.12, Ужгородська міська рада рішення суду виконати не може. Зазначені обставини державним виконавцем не перевірено та не враховано, що призвело в подальшому до винесення незаконної постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчудження.
Скаржник також стверджує про те, що державним виконавцем винесено постанову від 18.05.2012р. про арешт майна боржника та заборону на його відчудження, однак при цьому не перевірено відомостей про наявність такого майна та конкретний його перелік. Вказує також на неврахування приписів п.5 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження", якими передбачено право боржника запропонувати ті види майна, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Зазначає, що вартість зареєстрованого за Ужгородською міською радою майна значно перевищує суму звернення стягнення, що порушує майнові інтереси Ужгородської міської ради.
Скаржник просить поновити строк на оскарження дій органу ДВС, зазначає, що постанова від 18.05.2012р. отримана Ужгородською міською радою 23.05.2012р., про що свідчить відмітка в журналі вхідної кореспонденції міської ради.
Ухвалою господарського суду від 20.06.12 розгляд скарги призначено на 27.06.12 10:00 год.
Уповноважений представник скаржника та відділу ПВР управління ДВС ГУЮ у Закарпатській області для участі в судовому засіданні не з"явились.
До початку даного судового засідання від скаржника через канцелярію суду надійшло клопотання за підписом представника ОСОБА_3 (довіреність №1/02-11 від 03.01.12), згідно з яким скаржник просить відкласти розгляд скарги №1602 від 01.06.12 через неможливість явки його уповноваженого представника, який бере участь у іншому судовому засіданні.
Представник стягувача заперечив проти відкладення розгляду скарги, стверджуючи про те, що боржник своєю поведінкою усіляко намагається ухилитися від виконання судового рішення, в т.ч. шляхом подання безпідставних скарг на дії органу ДВС, вчинення дій, спрямованих на затягування судового розгляду таких скарг. Тим самим боржник створює перешкоди для продовження вчинення державним виконавцем виконавчих дій з примусового виконання рішення суду в установленому порядку.
Представник стягувача просить розглянути скаргу по суті. При цьому усно заявив, що скаргу вважає безпідставною. Стверджує, що дана скарга є черговою спробою боржника Ужгородської міської ради створити перешкоди у вчинненні виконавчих дій при примусовому виконанні судового рішення по даній справі.
Відповідно до ст. 122-1 Господарського кодексу України скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.
Виходячи з наведених положень ГПК України, суд не вбачає підстав для відкладення розгляд скарги через неможливість явки уповноваженого представника скаржника.
Окрім того, слід зауважити, що неможливість явки у судове засідання уповноваженого представника учасника судового процесу (з причин, пов"язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому процесі, тощо) не може в усіх випадках розглядатись як неодмінна підстава відкладення розгляду справи, оскільки учасник судового процесу не позбавлений права і можливості за необхідності забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника згідно з ч.1-4 ст.28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і з числа осіб, не пов"язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (ст.ст.32-34 ГПК України). В даному випадку скаржником не подано жодного належного доказу неможливості явки у дане судового засідання його уповноваженого представника (до клопотання додано лише неякісно виготовлену та не засвідчену в установленому порядку копію ухвали Ужгородського міськрайонного суду від 21.06.12).
Проаналізувавши наведені скаржником підстави поданої скарги на постанову відділу ПВР управління ДВС ГУЮ у Закарпатській області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчудження від 18.05.12 ВП №31696804, доводи стягувача, суд констатує такі висновки.
Закон України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Відповідно до ст. 1 вказаного Закону визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 11 Закону встановлено обов"язок державного виконавця вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання виконавчого документа у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. У процесі здійснення виконавчого провадження державний виконавець має право, зокрема: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах.
Відповідно до ст. 32 Закону заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.
Загальний порядок здійснення органами ДВС виконавчих дій за виконавчими документами про майнові стягнення врегламентовано нормами гл. 4 "Загальний порядок звернення стягнення на майно боржника".
Так, ст.57 гл.4 Закону передбачено застосування арешту майна боржника як заходу для забезпечення реального виконання рішення. Встановлено, що арешт на майно боржника може накладатися, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Арешт може бути накладений у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети.
Відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України розроблено Інструкцію з організації примусового виконання рішень (затв. наказом Міністерства юстиції України від 02.04.12 №512/5, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 02.04.12 за №489/20802), яка визначає окремі питання організації виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до п. 4.1.8 розділу IV "Загальний порядок звернення стягнення на майно боржника" вказаної Інструкції передбачено, що розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, державний виконавець зобов'язаний винести постанову відповідно до частини другої статті 57 Закону. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборон на його відчуження. Постанова підписується державним виконавцем та скріплюється печаткою органу ДВС.
Виходячи із змісту вищенаведених правових норм, винесення державним виконавцем постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчудження в межах суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов"язаних із вчинення виконавчих дій, є заходом, спрямованим на забезпечення реального виконання рішення. Разом з тим, при вчиненні в послідуючому конкретних дій по вилученню та реалізації майна боржника мають бути дотримані вимоги щодо звернення стягнення в першу чергу на кошти боржника; щодо звернення стягнення на інше майно боржника із збереженням права останнього запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення; щодо складання акту опису і арешту майна боржника; щодо оцінки майна боржника тощо.
Суд констатує, що в даному випадку дії головного державного виконавця відділу ПВР управління ДВС ГУЮ у Закарпатській області щодо винесення постанови від 18.05.2012р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчудження повністю узгоджуються із нормативно встановленими вимогами щодо порядку здійснення виконавчих дій при примусовому виконанні виконавчих документів про стягнення коштів з боржника.
Вищенаведеним спростовуються доводи боржника стосовно обов"язку державного виконавця перед винесенням постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчудження перевірити наявність зареєстрованого за боржником майна та встановити належність майна боржнику.
Доводи боржника (скаржника) щодо незаконності постанови від 18.05.2012р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчудження через порушення державним виконавцем при встановленні строку для добровільного виконання рішення Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" спростовуються матеріалами справи. Так, постанова головного державного виконавця відділу ПВР управління ДВС ГУЮ у Закарпатській області від 15.03.2012р. ВП №31696804 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду від 12.03.2012р. по справі №5008/1269/2011, якою встановлено строк для добровільного виконання судового наказу до 22.03.2012р., була предметом поданої боржником відповідно до ст. 121-2 ГПК України скарги. Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 17.05.12, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.05.12, у задоволенні скарги боржника Ужгородської міської ради на постанову від 15.03.2012р. ВП №31696804 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду від 12.03.2012р. по справі №5008/1269/2011, що була подана в т.ч. з мотивів неправомірного встановлення строку для добровільного виконання судового наказу, відмовлено.
З урахуванням вищевикладеного, скаргу боржника на постанову відділу ПВР управління ДВС ГУЮ у Закарпатській області про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчудження від 18.05.2012р. ВП №31696804 слід визнати безпідставною. В задоволенні скарги слід відмовити.
Розглянувши заяву боржника про відновлення пропущеного строку оскарження дій органу ДВС, суд констатує, що в даному випадку передбачений ст. 121-2 ГПК України десятиденний строк не пропущено, оскільки доданими до скарги документами підтверджено отримання боржником оскаржуваної постанови 23.05.2012р. Згідно із штампом реєстрації вхідної кореспонденції скаргу №1602 від 01.06.12 подано до господарського суду 05.06.12, тобто на десятий день після отримання постанови. Відповідно до ст.121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. В даному випадку боржнику про винесення постанови від 18.05.2012р. стало відомо у день її отримання (23.05.12), а отже скаргу на цю постанову подано в межах встановленого десятиденного строку.
Керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. У задоволенні скарги № 1602 від 01.06.12 Ужгородської міської ради, м.Ужгород на дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області від 18.05.2012р. ВП №31696804 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчудження відмовити.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя І.В. Івашкович
Судове рішення № 24976892, Господарський суд Закарпатської області було прийнято 27.06.2012. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні дані.
Це рішення відноситься до справи № 5008/1269/2011. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: