Ухвала суду № 24974444, 29.05.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2012 р.Справа № 2а-1670/9237/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Рєзнікової С.С.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві на Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.03.2012р. по справі № 2а-1670/9237/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вентзавод Авангард"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ТОВ "Вентзавод Авангард", звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про скасування податкового повідомлення-рішення №0001912305 від 26.10.2011 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що ДПІ у м. Полтаві неправомірно збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість з підстав здійснення ТОВ "Вентзавод Авангард" господарських операцій із ТОВ "Протехноопт" та ТОВ "Промспец консалтинг", адже в позивача наявні всі документи первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують фактичне здійснення і виконання господарських операцій, постачання і перевезення товару, придбаного в ТОВ "Протехноопт" та ТОВ "Промспец консалтинг" та його використання в господарській діяльності ТОВ "Вентзавод Авангард".

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.03.2012 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 26 жовтня 2011 року № 0001912305.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вентзавод Авангард" судові витрати, понесені у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 28,20 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: п.44.1 ст.44, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, п.п. 11.1 п.11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні", затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 року №363, ст. 48 Закону "Про автомобільний транспорт", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом від 24.05.1995 року №88 Міністерства фінансів України, ч.2 ст. 3, п.1 ст. 9 Закону України "про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Враховуючи неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, повідомлених належним чином і про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 11.10.2011 по 17.10.2011 ДПІ у м. Полтаві проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ "Вентзавод Авангард" з питань підтвердження господарських відносин з ТОВ "Протехноопт", код ЄДРПОУ 37092055, та ТОВ "Промспец консалтинг", код ЄДРПОУ 37091549, за липень 2011 року.

За результатами даної перевірки ДПІ у м. Полтаві складений акт від 17.10.2011 №8125/23-6/35796705, у висновках якого відповідачем зазначено про порушення ТОВ "Вентзавод Авангард" вимог пункту 44.1 статті 44, пункту 198.6 статті 198 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством завищено податковий кредит за липень 2011 року на суму ПДВ 173071,00 грн., занижено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до в бюджет в розмірі 173071,00 грн. за липень 2011 року.

26.10.2011 ДПІ у м. Полтаві винесене податкове повідомлення-рішення №0001912305 яким ТОВ "Вентзавод Авангард" визначене грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 173071 грн., в тому числі за основним платежем та 43267,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, а всього на суму 216338,75 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач виконав усі передбачені законом умови для набуття права на податковий кредит та має документальне підтвердження його.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

судовим розглядом встановлено, що 05.07.2011 між ТОВ "Вентзавод Авангард" (покупець) та ТОВ "Промтехноопт" (продавець) укладено договір купівлі-продажу №362, відповідно до умов якого останнє зобов'язалося передати у власність позивача електродвигун ДАЗО4 630кВт/750об.хв (із зберігання), а покупець зобов'язався прийняти та своєчасно розрахуватися за товар на умовах Договору.

На підтвердження отримання товару від ТОВ "Промтехноопт", позивачем до матеріалів справи надано копії податкової накладної №544 від 15.07.2011, видаткової накладеної №291 від 15.07.2011, рахунку-фактури від 15.07.2011 у №362 та витягу з журналу реєстрації виданих довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей на підставі яких товар за договором купівлі-продажу №362 від 05.07.2011 поставлений позивачеві.

На підтвердження належного виконання вказаного договору позивачем надано акт прийому-передачі продукції №15/07 від 15.07.2011.

Формування суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість по взаємовідносинах ТОВ "Вентзавод Авангард" із ТОВ "Промтехноопт" відображене у податковій звітності позивача за липень 2011 року.

Також матеріалами справи встановлено, що 01.10.2010 ТОВ "Вентзавод Авангард" (покупець) та ТОВ "Промспец Консалтинг" (продавець) укладено договір купівлі-продажу №1-10, відповідно до умов якого останнє зобов'язалося передати у власність позивача товарно-матеріальні цінності: вентилятори, димососи, електродвигуни та запасні частини до вказаного обладнання, а покупець зобов'язався прийняти та своєчасно розрахуватися за товарно-матеріальні цінності на умовах Договору.

Відповідно до наявних в матеріалах справи копії документів первинного бухгалтерського обліку: видаткових накладних від 01.07.2011 №2114, від 18.07.2011 №2195, від 29.07.2011 №2387, податкових накладних від 01.07.2011 №13, від 18.07.2011 №664, від 29.07.2011 №855, рахунків-фактур від 30.06.2011 №2286, від 08.07.2011 №2306, від 28.07.2011 №2441 та витягу з журналу реєстрації виданих довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей товар за договором купівлі-продажу №1-10 від 01.10.2010 поставлений позивачеві.

Також позивачем до матеріалів справи надано копії платіжних доручень та виписки з банку, що підтверджує перерахування грошових коштів позивачем на користь продавця товару.

Як вбачається з пояснень представника позивача, даних під час розгляду справи в суді першої інстанції, транспортування купленого у ТОВ "Промтехноопт" та ТОВ "Промспец Консалтинг" товару здійснювалося водієм ОСОБА_1, на підставі довіреності, за допомогою автомобіля КАМАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 на підставі договору оренди вантажного автомобіля від 14.05.2011, що також підтверджується копіями товарно-транспортних накладних №15/07-11 від 15.07.2011, №01/07-11 від 01.07.2011, №18/07-11 від 18.07.2011, №29/07-11 від 01.08.2011, які підтверджують шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення та конкретизацію виду товару, який перевозився.

На підтвердження наявності у позивача складського приміщення для зберігання купленого товару, який використовувався у господарській діяльності позивача, суду надано договір оренди (найму) нежитлових приміщень №1 від 31.03.2011 по вул. Островського, 57, м. Полтава, які належать ФОП ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 21.02.2005 .

Щодо використання товару придбаного в ТОВ "Промтехноопт" та ТОВ "Промспец Консалтинг" у господарській діяльності ТОВ "Вентзавод Авангард", колегія суддів зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, куплений товар поставлено АТ "Промкомплект", ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", ТОВ ВНЦ "Трубосталь", ПАТ "Азовзагальмаш", ПАТ "Електрометалургійний завод "Дніпроспецсталь" ім. А.М. Кузьміна".

На підтвердження реальності даних операції позивачем було надано видаткові накладні, податкові накладні, довіреності. Крім того, матеріали справи містять товарно-транспортні накладні, які підтверджують шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення та конкретизацію видів товару, який перевозився.

Отже, враховуючи наявність у позивача документів, які достовірно засвідчують фактичне отримання позивачем вищевказаних товарів: товарно-транспортні накладні, які свідчать про фактичну передачу товару та фактичне перевезення товарно-матеріальних цінностей, місця поставки, зберігання та подальшу реалізацію товару ТОВ "Вентзавод Авангард" та інших первинних документів щодо реальності та товарності проведених операцій, з яких можливо встановити місця відвантаження товару, осіб, які здійснювали приймання та відвантаження цього товару, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про підтвердження реальності проведення господарських операцій, тобто, про реальність операцій, які можуть бути об'єктом оподаткування ПДВ.

Зі змісту Акту перевірки вбачається, що до ДПІ у м. Полтаві надійшов акт ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова від 07.10.2011 №61/23-03-05/37093551 про неможливість проведення зустрічної звірки із ТОВ "Промспец Консалтинг", оскільки останнє в листі від 29.09.2011 посилаючись на нормативні акти відмовило у наданні інформації щодо фінансово-господарської діяльності за період липень 2011 року, а також 16.09.2011 складено довідку про не встановлення місцезнаходження платника податків.

Також в Акті перевірки зазначено, що аналізом даних інформаційних систем ДПІ у м. Полтаві, а саме - АРМ "Система співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту у розрізі контрагентів"станом на дату підписання акту перевірки встановлено наступне: ТОВ "Промтехноопт", код 37092055, зареєстроване в ДПІ у Жовтневому районі м. Харків, стан платника - запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання), основний вид діяльності - інші види оптової торгівлі, директор, бухгалтер та засновник - 1 особа - ОСОБА_3, і.к. НОМЕР_3, ІНФОРМАЦІЯ_1

Судом першої інстанції правомірно спростовано доводи податкового органу, оскільки згідно довідок із Єдиного державного реєстру фізичних та юридичних осіб станом на 09.02.2012, контрагенти позивача: ТОВ "Промтехноопт" та ТОВ "Промспец Консалтинг" в тому числі і на момент вчинення правочинів мали статус юридичної особи, відомості про юридичних осіб підтверджено та реєстраційні дії щодо припинення юридичної особи не вчинялися.

Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач ставить правомірність формування податкового кредиту позивачем в залежність від результатів фінансово-господарської діяльності контрагентів ПТОВ "Промтехноопт" та ТОВ "Промспец Консалтинг".

Разом з тим, п. 201.8. Податкового кодексу України встановлено право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Докази визнання недійсним або анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ "Промтехноопт" та ТОВ "Промспец Консалтинг" на момент здійснення господарських операцій, матеріали справи не містять.

Крім того, колегія суддів зазначає, що у відповідності до ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Європейський суд з прав людини в ухвалених Рішеннях, а саме у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те що вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 14.03.2012р. по справі № 2-а-1670/9237/11 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197 п.1 ч.1 ст. 198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14.03.2012р. по справі № 2а-1670/9237/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Катунов В.В.Судді Ральченко І.М. Рєзнікова С.С.