Постанова № 24972023, 19.06.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

19 червня 2012 р. № 2-а- 6408/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Панченко О.В.

при секретарі судового засідання Глянь О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Руновщина"

про

стягнення заборгованості , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Руновщина» (юридична адреса: 64412, Харківська область, Зачепилівський район, с. Руновщина, код ЄДРПОУ 30385932, МФО 351823, р/р 260083012498 у ТВБВ 10020/03 ВАТ «Ощадбанк» м. Харків) на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (61022, м. Харків, Держпром, 1 під., 1 пов., к. 16, код ЄДРПОУ 14070760, одержувач: р/р 31219230700003, МФО 851011, код одержувача: 37999654, УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова) адміністративно – господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів, в сумі 52.297,22 грн., та пеню за порушення термінів сплати адміністративно – господарських санкцій в сумі 324,26 грн., а усього 52.621,48 грн..

В обґрунтування позову позивач зазначив, що згідно зі звітом відповідача за 2011 рік, середньооблікова кількість штатних працівників у 2011 році становила 72 особи, з них середньооблікова чисельність фактично працюючих інвалідів - 1 особа, однак кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" – 3 особи. Оскільки, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів визначено у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а саме: норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2011 році для відповідача становив 3 особи, відповідачем не виконано норматив робочих місць з працевлаштування інвалідів у кількості 2 особи. З урахуванням того, що середньомісячна заробітна плата штатного працівника за 2011 рік становила 26.148,61 грн., сума адміністративно-господарських санкцій, які повинний сплатити відповідач становить 52.297,22 грн. Сума пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій,за період з 18.04.2012р. по 18.05.2012р. , виходячи з 120 % річних облікової ставки Національного банку України становить - 324, 26 грн. Отже, загальна сума. що підлягає стягненню з відповідача, згідно розрахунків позивача, складає 52.621, 48 грн.

Представник позивача про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, прибув у судове засідання та надав суду клопотання про розгляд справи без участі представника. У клопотанні останній просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути санкції у розмірі 52.621, 48 грн. (а.с. 13).

Представник відповідача про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, прибув у судове засідання та надав суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження (а.с. 16), а також письмові заперечення на позов, в яких зазначив, що позовні вимоги Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів підприємство вважає необґрунтованими, оскільки ТОВ «Руновщина» протягом 2011 року щомісяця повідомляв Зачепилівський районний центр зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, але на роботу інваліди до товариства не направлялися у зв`язку з відсутністю на обліку у центрі зайнятості інвалідів відповідної спеціальності. За таких обставин, відповідач наполягає на тому, що покладений на нього законодавцем обов`язок по працевлаштуванню інвалідів був виконаний у повному обсязі (а.с. 18 -21).

Оскільки матеріали справи містять докази, які в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, а завданням адміністративного судочинства України згідно з ч.1 ст.2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і неухильне дотримання судом вимог даної норми процесуального закону є обов'язковим в кожній адміністративній справі, то з огляду на приписи ст.41, ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову та письмових заперечень на позов, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів:

За матеріалами справи судом встановлено, що згідно зі звітом відповідача за 2011 рік, середньооблікова кількість штатних працівників ТОВ "Руновщина" у 2011 році становила 72 особи, з них середньооблікова чисельність фактично працюючих інвалідів - 1особа. Кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні – 3 особи (а.с. 4).

Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", встановлено, що для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.

Згідно зі ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою ст.19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Згідно ч.3 ст.20 Закону, сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації провадять відповідно до ч.3 ст.20 Закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

Отже, згідно наведеної норми закону, позивач просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції за незайняті робочі місця для інвалідів.

Вирішуючи справу, суд вважає за необхідне зазначити, що по своїй правовій природі штрафні санкції застосовуються за порушення законодавства діями чи бездіяльністю, тобто за неналежне виконання обов'язку, покладеного законом.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, а в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно з Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 № 420 "Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення", формою звітності роботодавців про наявність вакантних місць, у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, є форма № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", яка відповідно до пункту 4 статті 20 Закону України "Про зайнятість населення" подається роботодавцями до державної служби зайнятості щомісячно. У графі 15 цього Звіту наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) особи, що належить до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у рахунок річної броні, установленої місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад за поданням центрів зайнятості, відповідно до статті 5 Закону України "Про зайнятість населення", із змінами та доповненнями, а також інвалідів, пенсіонерів, студентів та інших. З огляду на викладене, звіт за формою 3-ПН є актом інформування органу працевлаштування про створені роботодавцем робочі місця для працевлаштування інвалідів. Цей звіт є водночас і запитом про направлення до роботодавця інвалідів для працевлаштування, оскільки центр зайнятості, отримавши інформацію від інвалідів насамперед про їх бажання працювати, а від роботодавця – про намір та можливості працевлаштувати інвалідів, не тільки має змогу, а й зобов’язаний відреагувати на можливості конкретного роботодавця забезпечити інвалідів певною працею та бажання конкретних інвалідів реалізувати своє право на працевлаштування з врахуванням індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю, наявних у них кваліфікації та знань. До такого висновку можна дійти, виходячи зі змісту норм статті 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та пункту 2 статті 19 Закону України "Про зайнятість населення". Так, відповідно до статті 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний. Рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендацій МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для інвалідів, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 2 статті 19 Закону України "Про зайнятість населення", Державна служба зайнятості має право направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) громадян, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки, а інвалідів, крім того, - відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації і знань та з урахуванням їх побажань.

Підприємства, установи і організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частина 3 статті 18-1 Закону вказує, що державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Наведене свідчить про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Разом з тим, на підприємство покладається обов'язок створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів та формувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів.

Згідно форми 10-ПН "Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік", що надавався відповідачем до Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2011 році становила 72 особи, з них середньооблікова чисельність інвалідів - штатних працівників на підприємстві становила 1 особу, чисельність інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог - 3 особи.

Наказом державного комітету статистики № 420 від 19.12.2005 року затверджена форма статистичної звітності № 3 – ПН «Звіт про наявність вакансій», яка подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості.

За матеріалами справи судом встановлено та підтверджено довідкою Зачепилівського районного центру зайнятості від 24.04.2012 року № 449, що на адресу Зачепилівського районного центру зайнятості відповідачем вчасно та систематично направлялись звіти за формою 3 – ПН про наявність вакансії. Так, вказаними звітами підприємство інформувало орган державної служби зайнятості про наявність вакантного робочого місця для працевлаштування інвалідів (а.с. 14).

За таких обставин, суд погоджується з твердженнями відповідача, викладеними у письмових запереченнях на позов про те, що ТОВ «Руновщина» належним чином інформувало Зачепилівський районний центр зайнятості про наявність вільних робочих місць на підприємстві та потребу у направлені йому центром зайнятості інвалідів для працевлаштування.

За матеріалами справи судом також встановлено, що ТОВ «Руновщина» протягом 2011 року щомісяця повідомляв Зачепилівський районний центр зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, але на роботу інваліди до товариства не направлялись у зв`язку з відсутністю на обліку у центрі зайнятості інвалідів відповідної спеціальності.

Викладене свідчить про виконання відповідачем вимог щодо створення робочих місць відповідно до нормативів, встановлених ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів», та належне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць на його підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості інвалідів для працевлаштування.

Згідно ч.1 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько – правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Оскільки судом встановлено, що відповідачем були виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо вжиття заходів для працевлаштування інвалідів, доказів, які б свідчили про те, що підприємство відмовило у прийнятті на роботу інвалідам, які безпосередньо зверталися до підприємства відповідача або які були направлені переліченими у ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" органами, позивачем не були представлені суду і у справі відсутні, підстав для застосування законом відповідальності до ТОВ «Руновщина» - не вбачається.

Згідно ч. 2 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», порушення термінів сплати адміністративно господарських санкцій передбачає нарахування пені, яка обчислюється виходячи з 120 % річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Враховуючи, що у відповідача не було обов'язку по сплаті адміністративно господарських санкцій за 2011 рік, нарахування пені за порушення термінів сплати адміністративно господарських санкцій суд також вважає необґрунтованими.

Відповідно до ст. 71 КАС України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

враховуючи наведене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог Фонду.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» ст.ст. 6-14, 160, 161, 162, 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Руновщина" про стягнення адміністративно - господарських санкцій за не зайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у сумі 52.297, 22 грн. та пені за порушення термінів сплати адміністративно - господарських санкцій в сумі 324, 26 грн., всього: 52.621, 48 грн. - відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні –з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.В. Панченко