Постанова № 24971814, 13.06.2012, Сумський окружний адміністративний суд

Копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2012 р. Справа № 2a-1870/2134/12

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Глазько С.М.

за участю секретаря судового засідання - Вангородської Ю.В.,

представників позивача - Кісіля А.В., Денисенко Р.В., Зозулі В.М.

представника відповідача - Талденко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут атомного та енергетичного насособудування" до Державної податкової інспекції в місті Суми про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ВАТ "Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут атомного та енергетичного насособудування", звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сумах в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Сумах від 11 січня 2012 № 0000042314/0/1835 та від 11 січня 2012 № 0000032314/0/1836, в частині сплати 42517,00 грн. податку на прибуток та штрафних (фінансових) санкцій 10629,00 грн.

Свою вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідач безпідставно встановив безтоварність та нікчемність угод укладених між позивачем та ТОВ "Юніфіт Трубодеталь" та ТОВ "Укр-Авто-Газ", оскільки товарність вказаних угод повністю підтверджується відповідними первинними документами і вказані угоди відповідають приписам Цивільного кодексу України.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову в повному обсязі, надав заперечення в якому зазначив, що угоди укладені між позивачем та ТОВ "Юніфіт Трубодеталь" та ТОВ "Укр-Авто-Газ" є безтоварними, оскільки позивачем не були надані товарно-транспортні накладні на транспортування придбаних товарно-матеріальних цінностей, окрім того ТОВ "Укр-Авто-Газ" не задекларувало свої податкові зобов'язання які виникли за наслідками правовідносин з позивачем.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали в повному обсязі з мотивів викладених а адміністративному позові.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову в повному обсязі з мотивів викладених в запереченні, окрім того зазначив, що податкове повідомлення-рішення від 11 січня 2012 № 0000032314/0/1836 не може бути скасоване, оскільки відповідно до приписів Податкового кодексу України воно вважається відкликаним.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає за необхідне позов задовольнити часткового, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що у період з 10 листопада 2011 року по 14 грудня 2011 року відповідачем, була проведена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 30 вересня 2011 року.

За результатами перевірки відповідачем було складено акт від 21 грудня 2011 року № 9425/2314/00220477/92 "Про результати планової виїзної документальної перевірки позивача, код ЄДРПОУ 00220477, з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.09.2011 року" (далі - Акт перевірки).

На підставі Акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 11 січня 2012 року № 0000032314/0/1836, яким збільшено суму грошових зобов'язань за платежем податок на прибуток за основним платежем 79002,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 16473,00 грн., застосовуваних за порушення п. 5.1., пп.. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР, ч. 1 та 5 ст. 203, ч. 1 та 2 ст. 215 Цивільного кодексу України;

- від 11 січня 2012 року № 0000042314/0/1835, яким збільшено суму грошових зобов'язань за платежем податок на додану вартість за основним платежем на суму 34013,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 8503,25 грн., застосовуваних за порушення п. 1.5 ст. 1, пп. 7.2.2, пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1, п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" .

Не погодившись з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями позивач в порядку адміністративного оскарження звернувся зі скаргою від 20 січня 2012 року № 172/ЮБ до Державної податкової служби в Сумській області.

Рішенням Державної податкової служби в Сумській області від 20 березня 2012 року № 2871/10/10-105-16/19ск "Про результати розгляду первинної скарги" було скасоване податкове повідомлення-рішення від 11 січня 2012 року № 0000032314/0/1836 в частині основного платежу в сумі 36485,00 грн. і застосованих штрафних санкцій в розмірі 5844,00 грн. В іншій частині дане податкове повідомлення-рішення залишене без змін (а.с.48-51).

Відмовляючи в задоволенні позову в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 11 січня 2012 року № 0000032314/0/1836, суд свою позицію обґрунтовує наступним.

Відповідно до п.п.60.1.3 п.60.1 та п.60.4 ст.60 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі

У випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

Як встановлено в судовому засіданні, за наслідками адміністративного оскарження позивачу було зменшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток, яка була визначена податковим повідомленням-рішенням від 11 січня 2012 року № 0000032314/0/1836, у зв'язку з чим відповідачем було винесено нове податкове повідомлення-рішення від 02 квітня 2012 року №0000832314/1468 в якому визначалась вже зменшена сума грошових зобов'язань, вказане податкове повідомлення-рішення позивач отримав 06 квітня 2012 року.

В судовому засіданні представникам позивача було роз'яснено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є відкликаним, однак вони наполягали саме на його скасуванні.

У зв'язку з викладеним, суд вважає вимоги позивача в даній частині не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Задовольняючи позов в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 11 січня 2012 року № 0000042314/0/1835, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань за платежем: податок на додану вартість, за основним платежем у розмірі 34013,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 8503,25 грн., суд свою позицію обґрунтовує наступним.

Відповідно до вищевказаного акту перевірки, підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 11 січня 2012 року № 0000042314/0/1835 було, неправомірне формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях із придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "Юніфіт Трубодеталь" та ТОВ "Укр-Авто-Газ".

Згідно наданих на перевірку та до суду первинних бухгалтерських документів ВАТ «ВНДІАЕН» оприбутковано ТМЦ (корпуси ресіверів) від ТОВ "УКР-АВТО-ГАЗ" на загальну суму 144079,98 грн., в тому числі ПДВ - 24013,33грн.,

Оприбуткування зроблено на підставі наступних документів: видаткові накладні № УАГ 22/0701; № УАГ 22/0702 від 22.07.09 року; №30/07-01 та №30/07-02 від 30.07.09 року; податкові накладні №600, 601 від 22.07.09 р. та № 602,603 від 30.07.09 р.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились в безготівковій формі, згідно платіжного доручення, на загальну суму 40000,0 грн. ( №224 від 31.07.2009 р.) та шляхом взаємозаліку по рах. 361 на суму 144080,0 грн.

В ході проведення перевірки ВАТ «ВНДІАЕН» з метою підтвердження відомостей від особи, що мала правові взаємовідносини з позивачем відповідачем було зроблено запити до ДПІ у Подільському районі м. Києва від 25.11.11 №94770/7/23-149 та 15.12.2011 р. № 100885/7/23-149, щодо проведення перевірки ТОВ "УКР-АВТО-ГАЗ".

На час проведення перевірки та на час розгляду даної справи відповідь відповідачем отримана не була.

За результатами автоматизованого співставлення даних податкової звітності з ПДВ по податковим зобов'язанням та податковому кредиту в розрізі контрагентів (5 додаток) відповідачем було встановлено розбіжності за липень 2009 року, а саме - позивачем завищено податковий кредит на 24013,33 грн. по контрагенту ТОВ "УКР-АВТО-ГАЗ".

Також, згідно наданих для перевірки первинних бухгалтерських документів ВАТ «ВНДІАЕН» оприбутковано ТМЦ (днища ДУ) від ТОВ "ЮНІФІТ ТРУБОДЕТАЛЬ" на загальну суму 60000 грн., в тому числі ПДВ - 10000 грн.

Оприбуткування зроблено на підставі наступних документів: видаткова накладна №ЮФ-0000350 від 29.04.09 р., податкові накладні №265 від 03.04.09 р. та № 330 від 21.04.09 р.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились в безготівковій формі, згідно платіжних доручень, на загальну суму 60000,0 грн.

В ході проведення перевірки ВАТ «ВНДІАЕН» з метою підтвердження відомостей від особи, що мала правові взаємовідносини з перевіряємим підприємством, було зроблено запит до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва №91816/7/23-149 щодо проведення перевірки ТОВ "ЮНІФІТ ТРУБОДЕТАЛЬ".

Відповідачем було отримано відповідь №66877/7/23-606 від 06.12.11 р. та акт про неможливість проведення зустрічної звірки №102/23-06/35996190 від 01.12.2011 р. ТОВ «Юніфіт Трубодеталь» в якому зазначено, що зустрічну звірку провести не має можливості у зв'язку з тим, що стан платника податків ТОВ «Юніфіт Трубодеталь» 10 - ЗАПИТ НА ВСТАНОВЛЕННЯ МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ (МІСЦЯ ПРОЖИВАННЯ). Взаєморозрахунки між підприємствами не підтверджені.

Відповідач з зазначенням в акті перевірки вищевказаних фактичних обставин зазначає, що позивачем не було надано підтверджуючих документів, а саме товарно-транспортних накладних (далі - ТТН), стосовно транспортування ТМЦ від постачальника до покупця.

Стосовно наведеного слід зазначити, що у відповідності до преамбули Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженого Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (далі - Правила перевезення вантажів), правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

При цьому замовником вважається вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів.

Перевізником - є особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування.

Вищенаведене свідчить про те, що Правила перевезення вантажів, та, відповідно, застосування ТТН, поширюється лише на ті випадки, коли перевезення вантажу здійснюється третьою особою - перевізником на підставі укладеного з ним договором.

Згідно із п.п. 11.1. Правил перевезень вантажів, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344, документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

Згідно п. 1 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 № 207 (далі - Перелік), ТТН обов'язкова лише для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах.

А для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, обов'язковим є лише накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж (п. 2 Переліку). При цьому для водія юридичної особи необхідним є також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.

Вищенаведене свідчить про те, що доказом перевезення вантажу власним транспортом та для власних потреб є не ТТН, а дорожній лист, який виписується водію транспортного засобу та вантажоодержувачу не надається.

На підтвердження факту перевезення вантажів власним транспортом позивачем надані дорожні листами від 17.06.2009 року № 031508, від 22.05.2009 року № 031452, від 30.07.2009 року № 030965, від 22.07.2009 року № 030980 та зазначено, що спірні ТМЦ забирались власним транспортом позивача на складських приміщення контрагентів які знаходились в м. Суми.

При цьому наявність власних транспортних засобів підтверджується розрахунком суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів за 2009 рік та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

Також в Акті перевірки зазначено, що правочини, укладені між позивачем та ТОВ "Юніфіт Трубодеталь" та ТОВ "Укр-Авто-Газ", є нікчемними, оскільки не мали реального товарного характеру.

Однак, як зазначалося вище, наявність ТТН не є обов'язковою вимогою, з причин того, що доставка ТМЦ від постачальників здійснювалась власними транспортними засобами, оприбуткування товарів позивачем здійснювалось шляхом оформлення прибуткових ордерів, а саме: від 21.07.2009 року № 450 та 451, від 22.07.2009 року № 419 та 420, від 30.04.2009 року № 203.

Відповідно до п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року № 99 (далі - Інструкція), сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей (п. 6 Інструкції).

У відповідності до журналу реєстрації довіреностей позивачем було видано своїм працівникам довіреності на отримання ТМЦ від ТОВ "Юніфіт Трубодеталь" та ТОВ "Укр-Авто-Газ", а саме: від 29.07.2009 року № 317, від 22.04.2009 року № 150 та від 20.07.2009 року № 294.

Також судом встановлено що, для складського обліку ТМЦ отриманих позивачем від ТОВ "Юніфіт Трубодеталь" та ТОВ "Укр-Авто-Газ", були заведені картки складського обліку матеріалів № 2009 днищ ДУ та корпусів ресивера відповідно.

Внутрішнє переміщення днищ ДУ та корпусів ресивера підтверджується вимогами від 03.08.2009 року № 763, від 28.07.2009 року № 728 та від 25.09.2009 року № 1014.

У зв'язку з вищевикладеними обставинами, суд вважає, що відповідач, в порушення ч.2 ст.71 КАС України, не довів свою позицію викладену в акті перевірки щодо безтоварності вищевказаних угод.

Окрім того, відповідач зазначає, що в ході перевірки встановлено розбіжності при автоматичному співставленні даних податкової звітності з податку на додану вартість позивача та ТОВ "Укр-Авто-Газ" у зв'язку з чим, відповідач вважав безпідставне право позивача на податковий кредит, який виник за наслідками правовідносин позивача з ТОВ "Укр-Авто-Газ".

Суд не погоджується з позицією відповідача, оскільки відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (який діяв на момент виникнення права позивача на податковий кредит), податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом..

Відповідно до п. 7.4.1 ст. 7 зазначеного Закону, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) ... протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням товарів, послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку тощо.

Відповідно до п. 7.4.5 ст. 7 вищевказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 7.2.6 цього пункту).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, Закон не ставить право позивача на податковий кредит у залежність від факту декларування податкових зобов'язань постачальником товарів (послуг).

З наведених положень п. 7.4 ст. 7 Закону вбачається, що право на податковий кредит у позивача виникло по першій подій, а саме: отримання податкових накладних.

Відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Так, Верховний Суд України у постановах від 9 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, від 31 січня 2011 року в справі 21-47а10, дійшов до висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут атомного та енергетичного насособудування" до Державної податкової інспекції в місті Суми про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в місті Суми від 11.01.2012року №0000042314/0/1835.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) С.М. Глазько

З оригіналом згідно

Суддя С.М. Глазько

Повний текст постанови складено 18 червня 2012 року