Постанова № 24971703, 14.06.2012, Сумський окружний адміністративний суд

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2012 р. Справа № 2a-1870/8722/11

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.,

за участю секретаря судового засідання - Дикач О.О.,

представника позивача - Ломаки Ю.М.,

представника відповідача - Кіптенко Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Суми-Укртех" до Державної податкової інспекції у м. Сумах про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Суми - Укртех» (далі по тексту - позивач, ТОВ "Суми-Укртех"), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у м. Сумах, в якому з урахуванням уточнень до позовної заяви происть суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми від 30 вересня 2010 року № 0007681503/0/75378, від 08 грудня 2010 року № 0007681503/1/75378, від 10 лютого 2011 року № 0007681503/2/75378 та від 27 квітня 2011 року № 0007681503/3/75378.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що ДПІ в місті Суми винесено податкове повідомлення-рішення № 0007681503/0/75378, яким TOB «Суми-укртех» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 833 668, 50 грн. в тому числі за основним платежем в сумі 555 779 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 277 889,50 грн. Підставою для винесення цього податкового повідомлення-рішення є акт № 7704/15-319/33698651 від 24 вересня 2010 року В цьому акті зроблено висновок про те, що TOB «Суми-укртех» порушило в квітні 2010 року вимоги підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Позивач вважає, що даний висновок зроблено ДПІ в місті Суми не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, що обґрунтовується наступним. Перевірка, на підставі якої ДПІ в місті Суми зробила зазначений висновок, проведена в приміщенні податкового органу без участі службових осіб TOB «Суми-укртех» з використанням комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем податкового органу. Таким чином, при проведенні даної перевірки не досліджувалися документи, на підставі яких TOB «Суми-укртех» включило до складу податкового кредиту зазначену суму податку на додану вартість. ДПІ в місті Суми не мала повноважень на дослідження таких документів через те, що проведена нею перевірка є камеральною.

Також, позивач стверджує, що законодавство, яке діяло на час проведення перевірки (24 вересня 2011 року) не надавало ДПІ в місті Суми повноважень визначати суми податкових зобов'язань платника податків на підставі даних інформаційних систем, а тому такі дії є незаконними.

Крім того, позивач зазначає, що в квітні 2010 року у TOB «Суми-укртех» виникло право на податковий кредит з податку на додану вартість в сумі 555 779 грн. 07 коп. в зв'язку з сплатою даних сум податку на користь ПП «Вєріт» та отриманням від нього податкових накладних по факту здійснення господарських операцій по придбанню металобрухту. Підставою для формування податкового кредиту є факт здійснення господарської операції та підтвердження її здійснення належним чином складеними первинними документами. Приймаючи до уваги, що ДПІ в місті Суми не мала повноваження перевіряти такі документи, як і проводити інші види перевірок, то її висновок про заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за квітень 2010 року зроблений не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив у задоволенні позовних вимог відмовити виходячи з наступного.

В акті перевірки зазначено, що основним видом діяльності TOB «Суми-укртех» було періоді здійснювало оброблення металевих відходів та брухту чорних металів, постачальником якого було ПП «Веріт» (м. Луганськ). За даними податкових звітностей у підприємства відсутні земельні ділянки, транспортні засоби, складські приміщення., інші основні фонди, працюючі у ПП «Веріт» відсутні.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відповідач зазначає, що відсутність у ПП «Веріт» фізичних, технічних та технологічних можливостей вчинення дій, що становлять зміст господарської операції, а саме: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів свідчить про неможливість здійснення ПП «Веріт» господарської діяльності та заявлених господарських операцій.

Суд, заслухавши, представників позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, ДПІ в м. Суми 24 вересня 2010 року проведена невиїзна документальна перевірка податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року ТОВ «Суми - Укртех». За результатами проведеної перевірки складено акт № 7704/15-319/33698651 від 24.09.2010р. про результати невиїзної (камеральної) перевірки дотримання вимог податкового законодавства (далі акт перевірки) (а.с. 9-12 т.1). На підставі зазначеного акту перевірки 30 вересня 2010 року ДПІ в місті Суми винесено податкове повідомлення-рішення № 0007681503/0/75378, яким TOB «Суми-укртех» визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 833 668, 50 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 555 779 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 277 889,50 грн. (а.с. 183, т.1) Позивач оскаржив вказане податкове повідомлення - рішення в адміністративному порядку, але його скарги ДПІ в м. Суми, ДПА в Сумській області та ДПА України були залишені без задоволення.

В акті перевірки податковим органом зроблено висновок про те, що TOB «Суми-укртех» порушило в квітні 2010 року вимоги підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» і в зв'язку з цим йому зменшується сума податкового кредиту за цей місяць на 555 779 грн. та збільшується сума податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджету на 555 779 грн.

Суд погоджується з висновками податкового органу викладеними в акті перевірки та вважає їх такими, що відповідають вимогам законодавства виходячи з наступного.

Перевіркою було встановлено, що основним видом діяльності TOB «Суми-укртех» в зазначеному періоді було оброблення металевих відходів та брухту чорних металів, постачальником якого було ПП «Веріт» (м. Луганськ).

З матеріалів справи суд вбачає, що 28.02.2010 року TOB «Суми-укртех» (покупець) було укладено договір № 28/02 - 10 з ПП «Веріт» (постачальник), предметом якого є поставка лому та відходів чорних, номенклатура, якість, ціна та загальна вартість, умови поставки визначаються в Специфікаціях (а.с. 170-171 т.2).

Також, 01.03.2010 року TOB «Суми-укртех» (покупець) було укладено договір № 01/03 - 10 з ПП «Веріт» (постачальник), предметом якого є поставка лому вторинних металів партіями за ціною, по відвантажувальним реквізитам згідно Специфікації. (а.с. 84-86 т.1).

В квітні 2010 року ПП «Веріт» видало позивачу податкові накладні на суму ПДВ 555779,07 грн. (а.с. 89 - 90 т.1).

Крім того, податковим органом було встановлено, що в ході перевірки додатку 5 до декларації з ПДВ TOB «Суми-укртех» за квітень 2010 року в Системі автоматизованого співставлення ризшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено завищення задекларованої підприємством суми податкового кредиту по контрагенту ПП «Веріт» на 555779,07 грн. При цьому на момент перевірки, TOB «Суми-укртех» у квітні 2010р. включило до складу податкового кредиту суму ПДВ 555779,07 гри., в той час як контрагентом ПП «Веріт» до складу податкових зобов'язань включено суму ПДВ 309 680 грн., але податкова декларація з ПДВ за квітень 2010 р. № 48128 від 19.05.2010р. має статус «не визнана як податкова декларація».

Суд зазначає, що статтею 1 Закону України «Про металобрухт» визначено, що:

- операції з металобрухтом - це заготівля, переробка, металургійна переробка брухту чорних і кольорових металів;

- документи у сфері роботи з металобрухтом - документи, що містять дані про походження і власника металобрухту, відповідність його встановленим стандартам, нормам і правилам, вибухову, пожежну, екологічну та радіаційну безпеку.

Згідно ч. 11 ст.4 Закону «Про металобрухт», приймання промислового брухту від юридичних осіб оформлюється актом приймання із зазначенням найменування юридичної особи, кількості та джерел походження металобрухту. В акті робиться відмітка про вибухову безпеку, а в разі потреби - про дезактивацію і очищення металобрухту від шкідливих речовин та зазначається рівень дози випромінювання. Порядок приймання, зберігання і методи випробувань металобрухту чорних та кольорових металів встановлюються відповідно до стандартів. Оформлення документів, що засвідчують набуття права власності на металобрухт, та актів приймання металобрухту є обов'язковим.

Згідно з п. 11.1., 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. за № 363, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Відповідно до п.3 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 (далі - Статут), дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.

Пунктом 5 Статуту визначено, що на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує:

а) правила перевезення вантажів (далі - Правила);

б) технічні умови навантаження і кріплення вантажів;

в) правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів);

г) інші нормативні документи.

Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Згідно з п.6 Статуту, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Пунктом 23 Статуту визначено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. В разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій. Для посвідчення прийняття вантажу до перевезення станція видає відправнику квитанцію. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.

Аналогічні норми містять і Правила оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 N 644, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 р. за N 863/5084, а саме згідно п.п. 1.1, на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем (п.п.1.2.).

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, суд зазначає, що товарно - транспортна накладна та накладна на залізничні перевезення є первинними документами що підтверджують факт транспортування (перевезення) товару. Відповідно з додатковою угодою до договору від 28.02.2010, товар поставляється автотранспортом Постачальника на виробничі майданчики Покупця (а.с. 172 т.2). Згідно із специфікаціями до договору від 01.03.2010 року, поставка здійснюється залізничним транспортом за рахунок покупця (а.с. 87 - 88 т.1).

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази транспортування товару, відповідно до зазначених договорів, а саме: товарно-транспортні накладні та накладні щодо перевезення вантажу залізничним транспортом, що вказує на відсутність реального виконання договорів купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового законодавства.

Згідно п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинним на момент виникнення правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Враховуючи, що договори купівлі-продажу, укладені позивачем з ТОВ "Веріт" не є такими що направлені на реальне настання наслідків, вони не можуть підтверджувати придбання позивачем товарів у зазначеного контрагента та бути підставою для отримання податкової накладної.

За таких обставин, суд вважає, що позивач не мав права відносити до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по зазначеним господарським операціям з ТОВ «Веріт», відтак позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Суми-Укртех" до Державної податкової інспекції у м. Сумах про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ в м. Суми від 30 вересня 2010 року № 0007681503/0/75378, від 08 грудня 2010 року № 0007681503/1/75378, від 10 лютого 2011 року № 0007681503/2/75378 та від 27 квітня 2011 року № 0007681503/3/75378 - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено 19 червня 2012 року.

Суддя (підпис) В.О. Павлічек

З оригіналом згідно

Суддя В.О. Павлічек