Постанова № 24971581, 27.06.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/1432/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2012 року

15год.15хв.

Зала судових засідань №19

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Аракелян М.М.

При секретарі - Жаворонковій М.О.

За участю сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 -за довіреністю б/н від 23.02.2012р.

Від відповідача: ОСОБА_2 - за довіреністю від 03.03.2012р. №013/10-007

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлас Інтернешнл Компані»до Державної податкової інспекції у м.Іллічівську Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла адміністративна позовна заява ТОВ «Атлас Інтернешнл Компані», в якій позивач просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Іллічівську №0000242350 від 10.02.2012р. про збільшення суми податкових зобов'язань з ПДВ на 57883грн. за основним платежем та застосування штрафних санкцій у розмірі 14471грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність в його діях порушень п.п.198.1, 198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, посилаючись на помилковість висновків акту перевірки з огляду на наступне. Висновки акту перевірки стосовно ТОВ «Атлас Інтернешнл Компані»засновані виключно на даних акту перевірки контрагента позивача. Протиправними є висновки акту перевірки щодо нікчемності правочинів, укладених з TOB "Юкмас", та безтоварність угоди, що підтверджується наявними первинними документами. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Наявність розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними. Висновки про нікчемність правочинів, про відсутність основних засобів та трудових ресурсів у контрагента позивача не підтверджуються належними засобами доказування. Також, позивач наголошує на тому, що у органів ДПС відсутні повноваження щодо визнання правочинів нікчемними (недійсними), це є виключним правом суду.

Відповідач з адміністративним позовом не погоджується та вважає його таким, що не підлягає задоволенню, посилаючись на правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку з встановленням порушення позивачем п.198.1, 198.2, 198.3 ст.198 ПК України, з огляду того, що не підтверджено реальність господарських операцій між TOB «Атлас Інтернешнл Компані»та TOB „Юкмас", не визначені та непідтверджені їх вид, обсяг, якість та розрахунки за вересень 2011 року на суму 347300грн., у тому числі ПДВ -57883,33 грн., що призвело до заниження підприємством суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет, за вересень 2011 року у розмірі 57883,33грн.

Крім того, відповідач посилається на неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Юкмас»для підтвердження господарських відносин із контрагентами за вересень-жовтень 2011р., та відсутність у ТОВ «Юкмас»основних засобів для ведення господарської діяльності, що підтверджується актом від 12.12.2011р. ДПІ у Приморському районі м.Одеси.

В судовому засіданні представники сторін підтримали наведені позиції по суті спору.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що 25.01.2012р. на підставі рішення голови комісії з проведення реорганізації ДПІ у м. Іллічівську від 22.12.2011р. №982 та відповідно пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 пп.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79 ПК України посадовою осоюою ДПІ у м. Іллічівську проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Атлас Інтернешнл Компані»з питань документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Юкмас», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.09.2011 р. по 30.09.2011 р.

За результатами перевірки ДПІ у м. Іллічівську складений акт перевірки №215/23-0302/33798983 від 25.01.2012р. «Про результати позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлас Інтернешнл Компані»щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків товариством з обмеженою відповідальністю «Юкмас» їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.09.2011 р. по 30.09.2011р.»

В висновках акту зазначено, що документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин, їх вид, обсяг, якість та розрахунки у вересні 2011 року на суму 347300грн., у тому числі ПДВ -57883,33 грн., що призвело до заниження підприємством суми податку на додану вартість, що підлягають нарахуванню до сплати в бюджет за вересень 2011 року у розмірі 57 883,33 грн.

На підставі акту перевірки від 25.01.2012р. ДПІ у м.Іллічівську прийняте податкове повідомлення-рішення від 10.02.2012р. №0000242350 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 57883,0 грн. та штрафними санкціями у розмірі 14471,0 грн., яке вручено головному бухгалтеру підприємства 14.02.2012 року, про що свідчить підпис на корінці податкового повідомлення-рішення.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням ДПІ у м. Іллічівську №0000242350 від 10.02.2012р., позивач оскаржив його до суду, вказуючи на протиправність та необґрунтованість висновків акту перевірки.

Суд погоджується з правовою позицією позивача виходячи з наступного.

Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п.79.1 тап.79.2 ст.79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

З пп.75.1.2 п.75.1 ст. ПК України вбачається, що документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, первинних документів, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Як вбачається з акту перевірки за результатом аналізу декларації з ПДВ за вересень 2011р. ТОВ «Атлас Інтернешнл Компані», додатку 5 до неї ДПІ встановлено, що податковий кредит підприємства частково сформовано за рахунок контрагента-постачальника ТОВ «Юкмас»на суму 347300грн.

При цьому в декларації з ПДВ за вересень 2011р. позивачем задеклароване податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 255483грн., податковий кредит -243641грн., чиста сума зобов'язань -11842грн.

Підставою для висновку про завищення ТОВ «Атлас Інтернешнл Компані»податкового кредиту по відносинам з ТОВ «Юкмас»стали дані по контрагенту, що містились в акті перевірки ДПІ у Приморському районі м.Одеси від 12.12.2011р. №3029/23-5/37009873 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Юкмас».

Вказаним актом встановлено відсутність наявних основних засобів, необхідних для ведення господарської діяльності (складських, виробничих приміщень, транспортних засобів), а також трудових ресурсів, що свідчить про безтоварний характер операцій, проведених у періоді, що перевірявся. Також встановлено, що підприємство декларує діяльність, що відмінна від основного виду діяльності, заявленого при реєстрації.

На підставі викладеного відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України та завищення податкового кредиту по контрагенту ТОВ "Юкмас" за вересень 2011 на суму 57883,33грн.

Наслідком таких висновків стало прийняття податкового повідомлення-рішення від 10.02.2012р.

Однак, на думку суду такі висновки не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним взаємовідносинам ТОВ «Атлас Інтернешнл Компані»зі своїм контрагентом.

Господарські відносини між TOB «Атлас Інтернешнл Компані»та TOB «Юкмас»у вересні 2011р. ґрунтувались на договорі на ремонт та технічне обслуговування автотранспорту №01/09-11 від 01.09.2011р., згідно якого TOB «Атлас Інтернешнл Компані»як замовник, а TOB «Юкмас»як виконавець зобов'язались надавати доручення (Замовник) та надавати послуги з технічного обслуговування (ТО) та ремонту належних Замовнику автотранспортних засобів (Виконавець) на підтвердження факту надання послуг складається відповідний акт.

Згідно п.4.1 Договору сторони підписали Додаток №1 «Перелік дій щодо технічного обслуговування автотранспорту».

У зв'язку з виконанням умов договору його сторонами було підписано акт здавання-приймання наданих робіт та послуг від 30.09.2011р., в якому згідно з п.1.3 договору визначили перелік виконаних робіт та послуг, наданих Виконавцем, та їх вартість 347300грн. (в т.ч. ПДВ -20%).

TOB «Юкмас»виписало позивачу податкову накладну №189 від 30.09.2011р. на суму 347300,00грн, у т.ч. ПДВ - 57883,33грн., який задекларований позивачем у складі податкового кредиту в додатку 5 до декларації з ПДВ за вересень 2011р.

Відповідно до ст.22 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування, можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявність яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податку податкового обов'язку.

Згідно ст.185 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування, крім того, є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Статтею 188 Податкового Кодексу України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче за звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на етиловий спирт, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних імперативних норм законодавства лише відсутність податкової накладної безумовно позбавляє платника податку права на включення до складу податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Проте, включена позивачем до складу податкового кредиту спірна сума податку на додану вартість на відповідну дату була підтверджена наявною у матеріалах справи податковою накладною, яка була виписана TOB «Юкмас»згідно п.201.1 ст.201 ПК України, відповідно до яких платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пунктів 201.4, 201.6, 201.8, 201.10 ст.201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно пунктів 2, 5, 6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010р. №969, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку. Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Будь-яких заперечень та висновків стосовно статусу TOB «Юкмас»як платника ПДВ на час виписки податкової накладної в акті перевірки позивача не міститься, як і зауважень щодо оформлення податкової накладної з порушенням вимог діючого Порядку. Відсутні такі відомості і в акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Юкмас», зміст якого відтворений в акті перевірки ТОВ «Атлас Інтернешнл Компані»т акопія якого залучена до матеріалів справи.

Аналізуючи підставність висновків акту перевірки ТОВ «Атлас Інтернешнл Компані», суд встановив, що відповідачем не спростована у встановленому законом порядку реальність господарських операцій (їх товарність), не встановлено порушень в оформленні первинних документів, складених на виконання умов договору з контрагентом, натомість, основною підставою висновків акту перевірки слугували дані акту перевірки контрагента про неможливість проведення зустрічної звірки, оціночні судження та припущення стосовно можливості здійснення цим контрагентом господарських операцій у відповідних обсягах, які в жодному разі не мають установленої сили для суду в питанні, чи мали ознаки безтоварності господарські відносини позивача з TOB «Юкмас»у перевіряємому періоді.

Тобто, негативні наслідки для ТОВ «Атлас Інтернешнл Компані»у вигляді збільшення грошового зобов'язання з ПДВ мали місце як результат прийняття до уваги при перевірці головним чином відомостей акту перевірки контрагента, а також необґрунтованого висновку про нікчемність угод з вказаним контрагентом.

Відповідно до ст.3 ГК України господарська діяльність -це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями.

Згідно Національного класифікатора України, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005р. №375 (з наступними змінами і доповненнями), економічна діяльність -це процес виробництва продукції (товарів, послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічна діяльність характеризується витратами на виробництва, процесом виробництва та випуску продукції.

Згідно ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Під час укладення угоди між ТОВ «Атлас Інтернешнл Компані»та його контрагентом TOB «Юкмас»та її виконання були дотримані викладені вище вимоги чинного законодавства, що підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами, зокрема, актом здачі-приймання робіт та послуг від 30.09.2011р.

Суд відхиляє зауваження ДПІ стосовно змісту акта здавання-приймання наданих робіт та послуг від 30.09.2011р. виходячи з наступного.

ДПІ вважає, що відсутність в акті переліку транспортних засобів як об'єктів, щодо яких надавались послуги, місце надання послуг, не оформлення замовлень Замовником, тощо позбавляє цей документ сили первинного документа, вимоги до якого встановлені ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88.

Проте така позиція не підкріплена конкретним зазначенням того, який саме із встановлених законодавством реквізитів первинного документа відсутній в акті здавання-приймання наданих робіт та послуг від 30.09.2011р.

Поряд з цим слід зазначити, що акт від 30.09.2011р. має усі обов'язкові реквізити, що вимагаються для надання йому доказовості законодавством, та складені у відповідності із досягнутою сторонами домовленістю (пункти 1.3, 7.2 Договору, відповідно до яких акт підтверджує факт надання послуг та їх вартість).

Суд вважає, що судження стосовно безтоварності цієї господарської операції за відсутності судового рішення про визнання договору недійсним у зв'язку з фіктивністю (ст.234 ЦК України) є припущенням ДПІ та до уваги не можуть бути прийняті.

Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Наголошуючи на нікчемності угоди, укладеної позивачем з TOB «Юкмас», відповідач не зважив на ту обставину, що спрямованість правочину на заволодіння дохідною частиною Державного бюджету України має бути підтверджена допустимими доказами, яким в такому випадку виступає вирок суду в кримінальній справі, де б встановлювалась вина посадових осіб у формі умислу в скоєнні відповідного діяння, що переслідується в кримінальному порядку.

Отже, відповідачем зроблено необґрунтований висновок про нікчемність договору, укладеного між позивачем та його контрагентом.

Судом встановлено, що укладений між ТОВ «Атлас Інтернешнл Компані»та TOB «Юкмас»договір не є недійсним в силу вказівки на це в законі, відсутнє судове рішення про визнання його недійсним, реальність господарських операцій за цим договором підтверджується первинними документами в матеріалах справи, зворотнє відповідачем не доведено в ході розгляду справи в суді.

Разом з цим, акт від 12.12.2011р. про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Юкмас», зміст його покладений в підґрунтя висновку про нікчемність договору з позивачем, на час розгляду даної справи не може бути прийнятий до уваги згідно з приписом ч.3 ст.70 КАС України.

Відповідно до ч.3 ст.70 КАС України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Судом встановлено, що постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12.03.2012р. по справі №2а/1570/11016/2011, яка не оскаржена та набрала законної сили, визнані протиправними дії ДПІ у Приморському районі м. Одеси по проведенню 12.12.2011 року зустрічної звірки ТОВ «Юкмас»щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами у періоді вересень-жовтень 2011 року та по складанню акту від 12.12.2011 року №3029/23-5/37009873 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Юкмас»(ЄДРПОУ 37009873) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами у періоді вересень-жовтень 2011 року».

Отже позиція ДПІ у м.Іллічівську при складанні акту перевірки ТОВ «Атлас Інтернешнл Компані», спиралась на відомості з акту, дії по складанню якого визнані судом незаконними, тобто на документ, який позбавлений юридичної сили та доказовості.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, висновок акту перевірки позивача про порушення приписів п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України є безпідставними, необґрунтованими та в суді його правомірність ДПІ не доведена.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи встановлену судом необґрунтованість висновку про порушення ТОВ «Атлас Інтернешнл Компані»вимог чинного податкового законодавства, завищення податкового кредиту по податку додану вартість, відсутність доказів на підтвердження наголошених ДПІ обставин, суд дійшов висновку про протиправність оскарженого податкового повідомлення-рішення, що є підставою для його скасування та задоволення позову ТОВ «Атлас Інтернешнл Компані» у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлас Інтернешнл Компані» до Державної податкової інспекції у м.Іллічівську Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Іллічівську №0000242350 від 10.02.2012р.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 27.06.2012р.

Суддя М.М. Аракелян

27 червня 2012 року.