Постанова № 24971416, 20.06.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 червня 2012 року Справа № 2а/1270/3826/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Пляшкової К.О.,

при секретарі: Колесніковій Я.А.,

за участю представників

позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 04.01.2012),

відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 166/10-028 від 12.03.2012),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Сєвєродонецький Склопластик» до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.11.2011 № 0000102306, -

ВСТАНОВИВ:

17 травня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Сєвєродонецький Склопластик» до державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби, у якому позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.11.2011 № 0000102306.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що 25.11.2011 позивачем отримано податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку від 17.11.2011 № 0000102306, відповідно до якого встановлено порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1, п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 21 133,40 грн.

Вказане податкове повідомлення - рішення прийняте на підставі акта № 1901/23-36221647 від 19.10.2011 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «Сєвєродонецький Склопластик» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 30.06.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 30.06.2011».

Позивач вважає податкове повідомлення - рішення безпідставним, необґрунтованим, такими, що суперечить законодавству України та підлягає скасуванню, з огляду на таке.

Висновки відповідача щодо наявності порушень податкового законодавства з боку позивача ґрунтується на тому, що позивач протягом перевіряємого періоду мав стосунки з ТОВ «Тродос Плюс», ПП «ТКФ «Юпітер», ПП «Інтенція» нібито за нікчемними правочинами.

Разом з тим, позивач з такими висновками не згоден, оскільки господарські операції укладені між позивачем, ТОВ «Тродос Плюс», ПП «ТКФ «Юпітер» та ПП «Інтенція» у повній мірі підтверджуються первинною бухгалтерською документацією, яка була надана до перевірки, а саме: угодами, податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями.

Товар, отриманий від контрагентів, було використано у подальшій господарській діяльності підприємства, що підтверджено прибутковими ордерами, накладними-вимогами на відпуск товару.

Крім того, висновки відповідача щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Тродос Плюс», ПП «ТКФ «Юпітер», ПП «Інтенція» не відповідають вимогам ст.ст.215, 216 ЦК України.

На підставі вищевикладеного позивач просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 21 травня 2012 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом та справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеному у позовній заяві. Крім того, представником позивача до матеріалів справи подано додаткові письмові пояснення до позовної заяви (а.с.113-116 том 3).

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, про що надав відповідні письмові заперечення на адміністративний позов (а.с.55-57 том 3), у яких зазначив, що 19.10.2011 проведено планову виїзну перевірки ТОВ «НВО «Сєвєродонецький Склопластик» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 30.06.2011, за результатами якої складено акт перевірки № 1901/23-3622147.

Перевіркою встановлені порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1, п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України та зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 21 133,40 грн. Вказане порушення призвело до завищення від'ємного значення ПДВ за липень 2010 року - на 850,00 грн., за серпень 2010 року - на 6093,60 грн., за вересень 20120 року - на 4431,60 грн., за жовтень 2010 року - на 6131, 60 грн., за червень 2010 року - на 3626,60 грн.

Відповідач дійшов таких висновків з огляду на те, що позивачем товарно-транспортні накладні та інші документи, які б підтверджували факт транспортування та перевезення товарно-матеріальних цінностей до перевірки надані не були.

Крім того, згідно актів ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 21.01.2011 № 48/233/35933848, Ленінської МДПІ у м. Луганську від 22.06.2011 № 1132/16-36901560, Алчевської ОДПІ від 30.09.2011 № 651/236-37156804 у ТОВ «Тродос Плюс», ПП «ТКФ «Юпітер», ПП «Інтенція» відсутні трудові ресурси, необхідні умови для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність у підприємства адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Господарські операції між позивачем, ТОВ «Тродос Плюс», ПП «ТКФ «Юпітер», ПП «Інтенція», на думку представника відповідача, не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів.

Враховуючи вищевикладене, в акті перевірки зроблено висновок, що правочини, здійснені ТОВ «НВО «Сєвєродонецький Склопластик» з ТОВ «Тродос Плюс», ПП «ТКФ «Юпітер», ПП «Інтенція» без мети настання реальних наслідків, не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, спрямовані на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб, а отже є нікчемними.

Таким чином, ТОВ «НВО «Сєвєродонецький Склопластик» завищило податковий кредит з ПДВ за липень-жовтень 2010 року, червень 2011 року на 21133,40 грн. по операціях з вказаними контрагентами.

На підставі вищевикладеного, представник відповідача у задоволенні позовних вимог просив відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до такого.

Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У судовому засіданні встановлено, підтверджено матеріалами справи, що товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Сєвєродонецький Склопластик» (далі - ТОВ «НВО «Сєвєродонецький Склопластик») (ідентифікаційний код 36221647) як юридична особа зареєстровано виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області 09.01.2009 за № 1 383 102 0000 002611.

ТОВ «НВО «Сєвєродонецький Склопластик» перебуває на податковому обліку в органах державної податкової служби з 12.01.2009 за № 1, станом на час складання акта перебуває на обліку у ДПІ в м. Сєвєродонецьку.

Позивач, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 06.08.2009 № 100238722, виданого ДПІ в м. Сєвєродонецьку Луганської області, індивідуальний податковий номер - 362216412147, зареєстрований платником ПДВ з 06.08.2009.

З 01.09.2011 по 12.10.2011 посадовими особами ДПІ в м. Сєвєродонецьку Луганської області згідно із п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст.75, ст.77 ПК України та плану - графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на 3 квартал 2011 року проведена планова виїзна перевірка ТОВ «НВО «Сєвєродонецький Склопластик», код 36221647, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 30.06.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 30.06.2011, за результатами проведення якої складено акт від 19.10.2011 № 1901/23-36221647 (а.с.13-76 том 1).

Згідно висновків акта від 19.10.2011 № 1901/23-36221647 перевіркою встановлено порушення ТОВ «НВО «Сєвєродонецький Склопластик»:

- п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.п.14.1.11 п.14.1 ст.14, п.п.139.1.3 п.139.1 ст.139, п.3, п.5 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток до сплати всього в сумі 21883,50 грн., у тому числі: 3 квартал 2010 року на 14219,00 грн., 4 квартал 2010 року на 7664,50 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування у сумі 7484789,00 грн., у тому числі: 1 квартал 2011 року на 2178486,88 грн., 2 квартал 2011 року на 5306302,12 грн.;

- п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 ПК України завищено суму податкового кредиту на загальну суму 32377,24 грн., у тому числі: за липень 2010 року на суму 3778,96 грн., за серпень 2010 року на суму 12714,48 грн., за вересень 2010 року на суму 4431,60 грн., за жовтень 2010 року на суму 6593,60 грн., за грудень 2010 року на суму 1232,00 грн., за червень 2011 року на суму 3626,60 грн.;

- на порушення п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.200.4 ст.200 ПК України ТОВ «НВО «Сєвєродонецький Склопластик» занижено бюджетне відшкодування ПДВ на загальну суму 6192908,03 грн., у тому числі по періодах: вересень 2010 року в сумі 1893240,20 грн., жовтень 2010 року - 433767,20 грн., листопад 2010 року - 619362,03 грн., січень 2011 року - 249263,72 грн., лютий 2011 року - 330569,97 грн., березень 2011 року - 32770,72 грн., квітень 2011 року - 934211,25 грн., травень 2011 року - 956852,07 грн., червень 2011 року - 742870,87 грн.;

Відповідно до п.п.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.200.14 ст.200 ПК України, якщо за наслідками перевірки податковим органом виявлено заниження заявленої платником суми бюджетного відшкодування ПДВ, вважається, що платник податку добровільно відмовився від отримання такої суми заниження бюджетного відшкодування, та така сума згідно з п.п.7.7.3 цього пункту та п.200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

- п.1, 9 ст.3 розділу ІІ Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», в частині незабезпечення друкування та зберігання в книзі обліку розрахункових операцій фіскальних звітних чеків та не роздрукування відповідних розрахункових документів встановленої форми;

- п.249.6 ст.249 ПК України, в результаті чого встановлено заниження екологічного податку у 1 кварталі 2011 року на 52,50 грн.;

- п.п.163.1.1 п.163.1 ст.163, п.164.1 ст.164, п.п.168.1.1 п.168.1 ст.168, п.п.169.1.2, 169.1.3, 169.4.1 п.169.1, 169.4 ст.169, п.171.1, п.171.2 ст.171, п.176.2 ст.176 ПК України внаслідок чого встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб у загальній сумі 1596,27 грн., у тому числі у 2011 році на суму 1596,27 грн.;

- п.51.1 ст.51 розділу ІІ, абз. б) п.176.2 ст.176 ПК України, надано рахунок за формою 1-ДФ до органу державної податкової служби за місцем свого розташування з відсутністю інформації про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків по СГ-ФО за період з 01.01.2011 по 30.06.2011;

- п.2.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 № 637 в частині не своєчасності оприбуткування готівкових коштів на загальну суму 3673,69 грн.

На підставі акта перевірки від 19.10.2011 № 1901/23-36221647 ДПІ в м. Сєвєродонецьку винесено, зокрема податкове повідомлення-рішення від 17.11.2011 № 0000102306, яким згідно з п.54.3 ст.54 та п.58.1 ст.58, ст.77 ПК України, за порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 ПК України, ТОВ «НВО «Сєвєродонецький Склопластик» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 21133,40 грн., у тому числі по періодах: липень 2010 року - 850,00 грн., серпень 2010 року - 6093,60 грн., вересень 2010 року - 4431,60 грн., жовтень 2010 року - 6131,60 грн., червень 2011 року - 3626,60 грн. (а.с.181 том 1).

Дослідженням п.3.2.4 «Перевірка правильності декларування від'ємного значення з ПДВ в липні-жовтні, грудні 2010 року, січні-червні 2011 року» акта від 19.10.2011 № 1901/23-36221647 встановлено, що відповідачем зроблено висновок про наявність з боку відповідача порушень податкового законодавства, з огляду на таке.

Як зазначено в акті перевірки, позивачем товарно-транспортні накладні та інші документи, які б підтверджували факт транспортування та перевезення товарно-матеріальних цінностей до перевірки надані не були.

Крім того, згідно актів ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 21.01.2011 № 48/233/35933848, Ленінської МДПІ у м. Луганську від 22.06.2011 № 1132/16-36901560, Алчевської ОДПІ від 30.09.2011 № 651/236-37156804 у ТОВ «Тродос Плюс», ПП «ТКФ «Юпітер», ПП «Інтенція» відсутні трудові ресурси, необхідні умови для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність у підприємства адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

До перевірки не надано документів, які б підтверджували присутність посадових осіб в містах прийому-передачі товару.

Також, в акті перевірки зазначено про те, що господарські операції між позивачем, ТОВ «Тродос Плюс», ПП «ТКФ «Юпітер», ПП «Інтенція», на думку представника відповідача, не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів.

Враховуючи вищевикладене, в акті перевірки зроблено висновок, що правочини, здійснені ТОВ «НВО «Сєвєродонецький Склопластик» з ТОВ «Тродос Плюс», ПП «ТКФ «Юпітер», ПП «Інтенція» без мети настання реальних наслідків, не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, спрямовані на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб, а отже є нікчемними.

Розглянувши адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, оцінивши обґрунтованість заперечень відповідача, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі, з огляду на таке.

Як вбачається з акта перевірки від 19.10.2011 № 1901/23-36221647 відповідачем встановлено порушення з боку відповідача у період липня-жовтня 2010 року та червня 2011 року. Тобто з викладеного вбачається, що спірні правовідносини між позивачем та його контрагентами склалися ще під час дії Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, при вирішені адміністративної справи, суд вважає за необхідне керуватися нормами як Закону України «Про податок на додану вартість» так і Податкового кодексу України.

Згідно із ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»:

- податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.6);

- податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7);

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість» дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Податкова накладна у відповідності із п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно із п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно абз.1 п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

У відповідності із ст.198 ПК України:

- право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1);

- датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2);

- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3);

- якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (пункт 198.4);

- не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено ст.200 ПК України.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з п.201.6 ст.201 ПК України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 ПК України).

Згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Судом установлено, підтверджено матеріалами справи, що між ТОВ «НВО «Сєвєродонецький Склопластик» та ТОВ «Тродос Плюс» укладено договір купівлі-продажу від 09.08.2010 № 197, згідно умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця картосперс, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Пунктом 5.1 договору визначено, що продавець здійснює відвантаження товару партіями на умовах FCA м. Дніпропетровськ правил ІНКОТЕРМС у редакції 2000 року.

Вказану операцію оформлено: видатковими накладними (а.с.79-81 том 2); податковими накладними (а.с.95-96, 100 том 3).

Господарську операцію відображено у бухгалтерському обліку підприємства - оборотно-сальдова відомість по рахунку 6312 (а.с.82 том 2).

Оплата за поставлений товар здійснена позивачем у повному обсязі, що підтверджено платіжними дорученнями (а.с.83-100 том 2).

У подальшому отриманий товар за договором № 197 від 09.08.2010 було оприбутковано на складі позивача, що підтверджено приходними ордерами (а.с.101-103 том 2).

19.07.2010 між ТОВ «НВО «Сєвєродонцький Склопластик» і ПП «ТКФ «Юпітер» укладено договір купівлі-продажу № 154, згідно умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця запчастини та комплектуючі на техніку, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Пунктом 5.1 договору визначено, що продавець здійснює відвантаження товару партіями на умовах FCA м. Луганськ правил ІНКОТЕРМС у редакції 2000 року.

Вказану операцію оформлено: видатковими накладними (а.с.106-112 том 2); рахунками-фактурами (а.с.113-119 том 2); податковими накладними (а.с.93-94, 97-98, 101-103 том 3).

Господарську операцію відображено у бухгалтерському обліку підприємства - оборотно-сальдова відомість по рахунку 6312 (а.с.120 том 2).

Оплата за поставлений товар здійснена позивачем у повному обсязі, що підтверджено платіжними дорученнями (а.с.121-146 том 2).

У подальшому отриманий товар за договором № 154 від 19.07.2010 було оприбутковано на складі позивача, що підтверджено приходними ордерами (а.с.147-153 том 2).

09.06.2011 між ТОВ «НВО «Сєвєродонецький Склопластик» і ПП «Інтенція» укладено договір поставки № 349, згідно умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця підшипники, резино технічні вироби, кольоровий металопрокат, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Пунктом 5.1 договору визначено, що продавець здійснює відвантаження товару партіями на умовах FCA м. Сєвєродонецьк правил ІНКОТЕРМС у редакції 2000 року.

Вказану операцію оформлено: видатковими накладними (а.с.157-166 том 2); рахунками-фактурами (а.с.167-176 том 2); податковими накладними (а.с.104-108 том 3).

Господарську операцію відображено у бухгалтерському обліку підприємства - оборотно-сальдова відомість по рахунку 6312 (а.с.177 том 2).

Оплата за поставлений товар здійснена позивачем у повному обсязі, що підтверджено платіжними дорученнями (а.с.178-200 том 2).

У подальшому отриманий товар за договором № 349 від 09.06.2010 було оприбутковано на складі позивача, що підтверджено приходними ордерами (а.с.201-206 том 2).

Використання ТОВ «НВО «Сєвєродонецький Склопластик» товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ТОВ «Тродос Плюс», ПП «ТКФ «Юпітер», ПП «Інтенція» підтверджено накладними-вимогами на відпуск матеріалів та актами списання ТМЦ у виробництво (а.с.207-250 том 2, 1-32 том 3).

Дослідженням податкової звітності ТОВ «НВО «Сєвєродонецький Склопластик» з податку на додану вартість за спірний період, встановлено, що позивачем у податковій звітності відображено операції з ТОВ «Тродос Плюс», ПП «ТКФ «Юпітер», ПП «Інтенція», а саме включено до складу податкового кредиту за податковими накладними, отриманими від ТОВ «Тродос Плюс», ПП «ТКФ «Юпітер», ПП «Інтенція» (а.с.117-124, 143-151, 174-183, 206-215, 240-245 том 3).

Податкові накладні, отримані від ТОВ «Тродос Плюс», ПП «ТКФ «Юпітер», ПП «Інтенція» позивачем включені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за спірний період (а.с.125-142, 152-173, 184-205, 216-239, 246-253 том 3).

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем податковий кредит у спірному періоді по фінансово-господарським операціям з ТОВ «Тродос Плюс», ПП «ТКФ «Юпітер», ПП «Інтенція» сформовано з дотриманням вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України.

Висновки відповідача про відсутність реальності здійснення господарським операцій між ТОВ «НВО «Сєвєродонецький Склопластик», ТОВ «Тродос Плюс», ПП «ТКФ «Юпітер», ПП «Інтенція» суд вважає безпідставними, з огляду на таке.

Так, посилання ДПІ на нікчемність договорів, укладених позивачем з ТОВ «Тродос Плюс», ПП «ТКФ «Юпітер», ПП «Інтенція», з підстав, визначених в ст.228 ЦК України, суперечать положенням вказаної статті, оскільки зазначений в ній перелік нікчемних правочинів є вичерпним.

З роз'яснень, викладених в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемними правочинами в сенсі статті 228 Цивільного кодексу України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Договори між позивачем та ТОВ «Тродос Плюс», ПП «ТКФ «Юпітер», ПП «Інтенція» не підпадають під вищезазначені категорії і вимоги ч.1 та 2 ст.228 Цивільного кодексу України на них розповсюджуватись не можуть, оскільки вони є звичайними господарськими договорами, а не таким, що спрямовані на порушення публічного порядку.

02 грудня 2010 року прийнятий Закон України № 2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», який набув чинності з 1 січня 2011 року.

Відповідно до цього Закону до ст.228 Цивільного кодексу України внесені зміни, безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: «У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави».

Виходячи з обставин справи, правового змісту ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними суб'єктами господарювання. В даному випадку, виходячи з акта перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладених договорів між позивачем та його контрагентами. Тобто, має місце оспорюванність самих договорів, та відповідно до чого податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між суб'єктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину, тобто до взаємовідносин, у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.

Податковий орган роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутність господарських операцій, економічна необґрунтованість) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обов'язкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Але за змістом ст.228 Цивільного кодексу України нікчемний правочин - це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, після 01 січня 2011 року правочини, що мають ознаки оспорюванності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що, в свою чергу, призводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Податковий орган формуючи такі не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу про не підтвердження між позивачем та його контрагентом господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладеного правочину, що, в свою чергу, не створює юридичних наслідків. Зазначені доводи є нічим іншим як припущеннями відповідача, які нічим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними із застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Крім того, суд звертає увагу, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мала місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надано.

Суд, з урахуванням приписів ч.4 ст.70 КАС України, які є обов'язковими, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсним правочину між позивачем та його контрагентом або встановлених судовими рішеннями наявності нікчемності правочину, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень ст.ст.207 та 208, 250 Господарського кодексу України, ст.ст.203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такий правочин, як на недійсний або вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення, відсутні.

Крім того, суд зазначає, що відповідачем жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку з боку позивача не доведено. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Посилання представника відповідача на наявність порушень податкового законодавства з боку контрагентів ТОВ «НВО «Сєвєродонецький Склопластик» - ТОВ «Тродос Плюс», ПП «ТКФ «Юпітер», ПП «Інтенція», суд не приймає до уваги, оскільки порушення податкового законодавства з боку контрагентів платника податків не може автоматично свідчити про наявність порушень податкового законодавства саме з боку позивача без підтвердження належними та допустимими доказами, а отже не може тягнути за собою настання негативних наслідків для нього.

ТОВ «НВО «Сєвєродонецький Склопластик» - покупець товару на час здійснення господарських операцій з придбання товарів у ТОВ «Тродос Плюс», ПП «ТКФ «Юпітер», ПП «Інтенція» не мав обов'язків та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками, які зареєстровані у встановленому законом порядку як юридичні особи та зареєстровані платниками податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність вказаних суб'єктів господарювання.

Відповідачем суду не надано доказів на підтвердження факту узгодженості дій позивача з його контрагентами з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників, чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань.

Також, відповідачем суду не надано доказів порушення правил бухгалтерського та податкового обліку саме позивачем. Натомість представником позивача суду документально підтверджено реальність здійснених господарських операцій з ТОВ «Тродос Плюс», ПП «ТКФ «Юпітер», ПП «Інтенція».

Посилання представника відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних у ТОВ «НВО «Сєвєродонецький Склопластик» як на доказ відсутності фактичного здійснення господарської операції, суд оцінює критично, оскільки, як встановлено у судовому засіданні, доставка товару на адресу покупця здійснювалася продавцями.

Таким чином, суд вважає, що позивач не мав жодного відношення до транспортування товару та, відповідно, не здійснював жодних витрат на це.

Товарно-транспортна накладна за своєю суттю є підтвердженням придбання автотранспортних послуг і єдиною підставою для включення до складу валових витрат сплачених сум за автотранспортні послуги. Відсутність товарно-транспортної накладної свідчить про відсутність підстав для віднесення до складу валових витрат, витрат за автотранспортні послуги, а не витрат з придбання товарів.

Таким чином, на думку суду відсутність товарно-транспортних накладних у ТОВ «НВО «Сєвєродонецький Склопластик» не є перешкодою для формування підприємством податкового кредиту по податку на додану вартість та не свідчить про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Крім того, суд зазначає, що посилання відповідача на відсутність документів, які б підтверджували присутність посадових осіб в містах прийому-передачі товару, знайшли своє спростування у судовому засіданні. Так, представником позивача до матеріалів справи долучено книги обліку довіреностей (а.с.254-266 том 3), оглядом яких встановлено, що уповноваженим особам позивача видавалися довіреності на отримання ТМЦ від ТОВ «Тродос Плюс», ПП «ТКФ «Юпітер», ПП «Інтенція».

З урахуванням вищевикладеного, з огляду на реальний характер всіх операцій з придбання товарів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, суд прийшов до висновку, що у податкового органу відсутні підстави для зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 21133,40 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.11.2011 № 0000102306 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 20 червня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 25 червня 2012 року, про що згідно вимог ч.2 ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст.2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Сєвєродонецький Склопластик» до Державної податкової інспекції у м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.11.2011 № 0000102306, - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку від 17.11.2011 № 0000102306, яким товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Сєвєродонецький Склопластик» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 21133,40 грн. (двадцять одна тисяча сто тридцять три гривні сорок копійок).

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Сєвєродонецький Склопластик» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 211,33 грн. (двісті одинадцять гривень тридцять три копійки).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 25 червня 2012 року.

СуддяК.О. Пляшкова