Постанова № 24968981, 27.06.2012, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.06.2012 № 14/370

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Кондес Л.О.

Рябухи В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Чернявський О.С. - директор;

від відповідача: ОСОБА_3 - представник, дов. б/н від 01.06.2012;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет"

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2011

у справі № 14/370 (суддя Мельник С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новокаховський м'ясокомбінат "Мрія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет"

про стягнення заборгованості за договором поставки 223 408,66 грн.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2012 та від 13.06.2012 розгляд апеляційної скарги у справі № 14/370 відкладався на 22.02.2012 та 27.06.2012, відповідно; на підставі ст. 79 ГПК України ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2012 апеляційне провадження зупинено, а ухвалою від 28.05.2012 поновлено апеляційне провадження у справі № 14/370.

На підставі ст.ст. 69, 99 ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2012 строк розгляду апеляційної скарги у справі № 14/370 продовжено.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.10.2011 у справі № 14/370 позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 169 289,36 грн. основного боргу, 3 064,10 грн. інфляційних втрат, 1 055,20 грн. 3% річних, 1 734, 08 грн. державного мита, 183,18 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в частині стягнення 20 000,00 грн. провадження у справі припинено; в решті позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що відповідачем зобов'язання по оплаті товару, поставленого позивачем, виконані не у повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не спростовано у встановленому порядку відповідачем, у зв'язку з чим в останнього утворилась заборгованість, розмір якої станом на 30.06.2011 становив 219289,36 грн.; за платіжними дорученнями № 1332065 від 16.08.2011, № 1338925 від 30.08.2011, № 1339519 від 31.08.2011 та № 1360005 від 18.10.2011 відповідач частково сплатив суму заборгованості у розмірі 50 000,00 грн., у зв'язку з чим заборгованість відповідача зменшилась до 169 289,36 грн.; суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 169 289,36 грн. основного боргу, 3 064,10 грн. інфляційних втрат та 1 055,20 грн. 3 % річних такими, що підлягають задоволенню; оскільки до звернення позивача до суду відповідач частково сплатив суму заборгованості у розмірі 30 000,00 грн., в цій частині у позові належить відмовити; тому що після звернення позивача з позовом до суду за платіжним дорученням № 1360005 від 18.10.2011 відповідач сплатив частину заборгованості у розмірі 20 000,00 грн., провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі ст. 80 ГПК України.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2011 у справі № 14/370 скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Заявник вказує на те, що позивачем не виконано умови пунктів 6.1 та 6.2 укладеного між сторонами договору, що потягло за собою односторонню відмову позивача від своїх зобов'язань, неналежне виконання позивачем своїх зобов'язань та порушення строків виконання зобов'язань позивача.

Як зазначає скаржник, під час розгляду справи у суді першої інстанції позивач не зміг надати товарні накладні, які підтверджують факт передачі товару.

Скаржник стверджує, що надані позивачем видаткові накладні не можуть братися до уваги, оскільки не мають обов'язкових реквізитів, передбачених ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, тому що в накладних відсутнє посилання на договір, не зазначені дані, які могли б ідентифікувати особу, що підписувала таких документ, немає посилання на номер та дату довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, не заповнені дати біля відтиску штампу.

Також заявник вказує на те, що у наявних в матеріалах справи копіях видаткових накладних № 1906 від 25.05.2011 та № 2016 від 01.06.2011 відсутні відтиски штампу відповідача.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, посилаючись, зокрема, на те, що відповідач не навів жодного належного доказу в обгрунтування своїх заперечень щодо відсутності заборгованості за договором, а навпаки, приймаючи товар та частково здійснюючи розрахунки, відповідач підтверджує договірні зобов'язання, що виникли між сторонами, просить рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2011 у справі № 14/370 залишити без змін, а вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Відповідно до ухвали апеляційного господарського суду від 13.06.2012 сторони надали письмові пояснення та документи.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Позивач подав до Господарського суду міста Києва позовну заяву про стягнення з відповідача 219 289,36 грн. основного боргу, 1 055,20 грн. 3% річних, 3 064,10 грн. інфляційних втрат та судових витрат.

Як вбачається із матеріалів справи, 26.08.2009 між позивачем та відповідачем укладений договір поставки № 4600026485, відповідно до п. 2.1 якого позивач, за договором постачальник, зобов'язується поставляти товари разом з товаросупровідною документацією, відповідно до поданих відповідачем, за договором покупцем, замовлень, а відповідач зобов'язується приймати такі товари та своєчасно сплачувати їх вартість; позивач зобов'язався поставляти відповідачу товари, відповідно до отриманого від нього замовлення за цінами й в асортименті зазначеними в специфікації, що є частиною даного договору.

Згідно із п. 3.1 договору № 4600026485 вартість товарів, що поставляються, вказується в специфікації і накладних, що з моменту їх підписання, є невід'ємними частинами договору; ціни вказуються в національній валюті України, включаючи ПДВ, і включають вартість доставки товарів позивачем в місце поставки, зазначене у замовленні.

У п. 6.1 договору № 4600026485 зазначено, що при наданні позивачем всіх, належним чином оформлених, накладних і товарно-супровідних документів, відповідач оплачує поставлений товар на умовах відстрочки платежу, з дати поставки товару, вказаній в накладній після 7 банківських днів, у розмірі що розраховується за формулою:

Е=Pnз-Pndз , де

Е- розмір поточної оплати постачальнику за поставлений товар;

Pnз - розмір поточної заборгованості за поставлений товар, строк оплати по якому настав;

Pndз - розмір постійно діючої заборгованості покупця, що погоджена сторонами в додатку до договору.

Позивач у позовній заяві вказує, що на виконання умов договору № 4600026485, поставив відповідачу м'ясну продукцію, в період з 25.05.2011 по 06.06.2011, на загальну суму у розмірі 219 289,36 грн.

Факт поставки позивачем та прийняття відповідачем товару підтверджується видатковими накладними, наявними у матеріалах справи (а.с. 21-26).

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості поставленого товару в обумовлені пунктом 6.1 договору № 4600026485 строки не виконав, у зв'язку з чим, у останнього перед позивачем станом на 30.06.2011 утворився борг на суму 219 289,36 грн.

Позивач звернувся до відповідача із претензією № 78 від 14.07.2011, в якій просив в строк до 18.07.2011 повернути один примірник акту звірки взаємних розрахунків, підписаний бухгалтером відповідача та погасити заборгованість за поставлену продукцію.

Відповідачем зазначена претензія № 78 залишена без відповіді.

Згідно з ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі; апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із статтею 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 ЦК України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно із статтею 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем здійснено часткову оплату за отриманий товар, протягом періоду з 25.05.2011 по 06.06.2011, згідно із договором № 4600026485, що підтверджується доданими відповідачем до матеріалів справи платіжними дорученнями № 1304769 від 15.06.2011 на суму 20 000,00 грн., № 1306187 від 17.06.2011 на суму 50 000,00 грн., № 1332065 від 16.08.2011 на суму 10 000,00 грн., № 1338925 від 30.08.2011 на суму 10 000,00 грн., № 1339519 від 31.08.2011 на суму 10 000,00 грн., № 1360005 від 18.10.2011 на суму 20 000,00 грн.

Позовна заява до Господарського суду міста Києва була подана позивачем 08.09.2011 (згідно із відбитком поштового штемпелю).

Позивачем в розрахунку ціни позову про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар згідно із договором № 4600026485, не були враховані оплати згідно із платіжними дорученнями № 1332065 від 16.08.2011, № 1338925 від 30.08.2011, № 1339519 від 31.08.2011, усього на загальну суму у розмірі 30 000,00 грн., тому апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відмову в позові у цій частині.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи положення п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України та платіжне доручення № 1360005 від 18.10.2011, яке свідчить про часткову сплату відповідачем заборгованості за отриманий товар згідно із договором № 4600026485 після подання позову до Господарського суду міста Києва, провадження у справі в частині вимог про стягнення боргу в сумі 20 000,00 грн. підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи умови п. 6.1 договору № 4600026485, строк сплати відповідачем за отриманий товар згідно із накладними від 25.05.2011, 26.05.2011, 30.05.2011, 01.06.2011, 02.06.2011 та 06.06.2011 настав 06.06.2011, 07.06.2011, 09.06.2011, 13.06.2011, 14.06.2011 та 16.06.2011, відповідно.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

В Рекомендаціях Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997 № 62-97р зазначено, що сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні втрати підлягають нарахуванню за місяць та відповідно до положень ст. 625 ЦК України можуть бути стягнуті за весь час прострочення боржником грошового зобов'язання.

Згідно із розрахунком позивача, доданим до позовної заяви, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат заявлені за прострочення оплати товарів протягом червня-серпня 2011р., за кількість днів прострочення, зазначених в розрахунку.

Однак, оскільки відповідно до повідомлень Державного комітету статистики України від 09.08.2011, від 08.09.2011 індекс інфляції у липні 2011р. становив 98,7 відсотка, а у серпні 2011р. індекс інфляції становив 99,6%, то у позивача є підстави для нарахування інфляційних втрат лише за червень 2011р., у якому індекс інфляції становив 100,4%, згідно із повідомленням Державного комітету статистики України від 08.07.2011.

Отже, враховуючи те, що за прострочення платежів з 16.06.2011 та з 17.06.2011 інфляційні втрати не нараховуються відповідно до Рекомендацій Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, то за прострочення сплати суми 71 335,77 грн. по накладній № 1906 за період із 06.06.2011 по 16.06.2011 (оплата на суму у розмірі 17 256,83 грн. - 17.06.2011) нарахуванню підлягає сума інфляційних втрат у розмірі 285,34 грн.; із суми 17 785,05 грн. по накладній № 1907 за період із 06.06.2011 по 30.06.2011 нарахуванню підлягає сума інфляційних втрат у розмірі 71,14 грн.; із суми 23 008,55 грн. по накладній № 1908 за період із 06.06.2011 по 30.06.2011 нарахуванню підлягає сума інфляційних втрат у розмірі 92,03 грн.; із суми 3 443,31 грн. по накладній № 1918 за період із 07.06.2011 по 30.06.2011 нарахуванню підлягає сума інфляційних втрат у розмірі 13,77 грн.; із суми 12 819,39 грн. по накладній № 1975 за період із 09.06.2011 по 30.06.2011 нарахуванню підлягає сума інфляційних втрат у розмірі 51,28 грн.; із суми 6 772,10 грн. по накладній № 2002 за період із 13.06.2011 по 30.06.2011 нарахуванню підлягає сума інфляційних втрат у розмірі 27,09 грн.; із суми 18 820,46 грн. по накладній № 2003 за період із 13.06.2011 по 30.06.2011 нарахуванню підлягає сума інфляційних втрат у розмірі 75,28 грн.; із суми 53 164,30 грн. по накладній № 2016 за період із 13.06.2011 по 30.06.2011 нарахуванню підлягає сума інфляційних втрат у розмірі 212,66 грн.; із суми 4 059,48 грн. по накладній № 2023 за період із 14.06.2011 по 30.06.2011 нарахуванню підлягає сума інфляційних втрат у розмірі 16,24 грн.; із суми 16 189,58 грн. по накладній № 2040 за період із 14.06.2011 по 30.06.2011 нарахуванню підлягає сума інфляційних втрат у розмірі 64,76 грн.; із суми 6 190,50 грн. по накладній № 2045 за період із 14.06.2011 по 30.06.2011 нарахуванню підлягає сума інфляційних втрат у розмірі 24,76 грн.

Як вбачається із розрахунку позивача, ним нараховано 3% річних за прострочення оплати товарів у розмірі 1 055,20 грн.

Проте, позивачем безпідставно нараховано 3% річних за прострочення платежів за період з 25.05.2011, тобто за більший період, ніж мало місце прострочення платежів, виходячи із пункту 6.1 договору № 4600026485.

Відповідно до умов п. 6.1 договору № 4600026485 за прострочку оплати товарів, поставлених по накладній № 1906: на суму 71 335,77 грн. з 06.06.2011 по 16.06.2011 (оплата на суму у розмірі 17 256,83 грн. - 17.06.2011) та з 17.06.2011 по 02.08.2011 із суми 54 078,94 грн. обґрунтованим є нарахування 3% річних у розмірі 64,50 грн. та 208,91 грн., відповідно; за накладною № 1907 на суму 17 785,05 грн. з 06.06.2011 по 02.08.2011 - у розмірі 84,78 грн.; за накладною № 1908 на суму 23 008,55 грн. з 06.06.2011 по 02.08.2011 - у розмірі 109,68 грн.; за накладною № 1918 на суму 3 443,31 грн. з 07.06.2011 по 02.08.2011 - у розмірі 16,13 грн.; за накладною № 1975 на суму 12 819,39 грн. з 09.06.2011 по 02.08.2011 - у розмірі 57,95 грн.; за накладною № 2002 на суму 6 772,10 грн. з 13.06.2011 по 02.08.2011 - у розмірі 28,39 грн.; за накладною № 2003 на суму 18 820,46 грн. з 13.06.2011 по 02.08.2011 - у розмірі 78,89 грн.; за накладною № 2016 на суму 53 164,30 грн. з 13.06.2011 по 02.08.2011 - у розмірі 228,85 грн.; за накладною № 2023 на суму 4 059,48 грн. з 14.06.2011 по 02.08.2011 - у розмірі 16,68 грн.; за накладною № 2040 на суму 16 189,58 грн. з 14.06.2011 по 02.08.2011 - у розмірі 66,53 грн.; за накладною № 2045 на суму 6 190,50 грн. з 14.06.2011 по 02.08.2011 - у розмірі 25,44 грн.; за накладною № 2091 на суму 2 957,70 грн. з 16.06.2011 по 02.08.2011 - у розмірі 11,67 грн.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні втрати у розмірі 934,35 грн. та 3% річних у розмірі 998,40 грн.

Апеляційний господарський суд не погоджується із доводами апеляційної скарги, враховуючи викладене та наступне.

Як вже зазначалось, умовами пункту 2.1 договору № 4600026485 сторони погодили умову про те, що позивач зобов'язується поставляти товари разом із товаросупровідною документацією, відповідно до поданих відповідачем замовлень, а відповідач зобов'язується приймати такі товари та своєчасно сплачувати їх вартість.

Згідно із видатковими накладними № 1906 від 25.05.2011, № 1907 від 25.05.2011, № 1908 від 25.05.2011, № 1918 від 26.05.2011, № 1975 від 30.05.2011, № 2002 від 01.06.2011, № 2003 від 01.06.2011, № 2016 від 01.06.2011, № 2023 від 02.06.2011, № 2040 від 02.06.2011, № 2045 від 02.06.2011, № 2091 від 06.06.2011 позивач поставив, а відповідач прийняв товари, найменування, кількість, ціна та вартість яких зазначені у згаданих накладних.

Передача позивачем та приймання відповідачем товарів підтверджується підписами посадових осіб позивача та відповідача, скріпленими відтисками штампу та печатки.

Такі обставини, як відсутність у видаткових накладних посилання на договір, номер та дату довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, відсутність дати біля відтиску штампу, не спростовують факту отримання відповідачем товарів, зазначених у вищевказаних видаткових накладних, зважаючи на підписи посадових осіб, скріплених відтисками штампу.

У матеріалах справи відсутні докази того, що між сторонами виконувався інший договір, ніж договір поставки № 4600026485. Також відповідач частково виконав свій обов'язок щодо оплати товарів.

Згідно із ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 666 ЦК України передбачено, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання; якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві

В п. 6.2 договору № 4600026485 сторони погодили, що відповідач залишає за собою право, на строк затримки належного оформлення накладних та товаросупровідних документів, відстрочити дату розрахунку з позивачем на відповідну кількість днів затримки; відповідач зобов'язаний попередити позивача про недоліки у накладних чи товаросупровідних документах електронною поштою, факсом чи іншим способом, що дозволяє зафіксувати таке попередження.

Однак, відповідачем, відповідно до ст. 33 ГПК України не надано до матеріалів справи доказів неналежного оформлення позивачем товаросупровідних документів та наявності права, передбаченого законодавством і договором, не оплачувати одержані товари.

Всі наявні у справі копії видаткових накладних мають відтиски штампу відповідача.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2011 у справі № 14/370 змінити.

3. Позов задовольнити частково.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет" (01103, місто Київ, вул. Залізничне шосе, 57, код ЄДРПОУ 36387233) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новокаховський м'ясокомбінат "Мрія" (74988, Херсонська область, місто Таврійськ, вул. Промислова, 4-Б, код ЄДРПОУ 31278091) 169 289,36 грн. основного боргу, 934,35 грн. інфляційних втрат, 998,40 грн. 3% річних, 1 712,22 грн. державного мита, 180,87 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5. В частині позовних вимог про стягнення 20 000,00 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

6. В решті позову відмовити.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новокаховський м'ясокомбінат "Мрія" (74988, Херсонська область, місто Таврійськ, вул. Промислова, 4-Б, код ЄДРПОУ 31278091) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет" (01103, місто Київ, вул. Залізничне шосе, 57, код ЄДРПОУ 36387233) 21,86 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

8. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

9. Справу № 14/370 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Ропій Л.М.

Судді Кондес Л.О.

Рябуха В.І.

02.07.12 (відправлено)