Постанова № 24968816, 26.06.2012, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.06.2012 року Справа № 5013/492/12

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чус О.В. - (доповідача),

суддів: Павловського П.П., Швеця В.В.

Секретар судового засідання Литвин А.П.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №б/н від 01.06.12, представник;

Представник відповідача у судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосвіт", м. Кіровоград на ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 21.05.12 року у справі № 5013/492/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосвіт", м. Кіровоград

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Віконт", м. Кіровоград

про визнання договорів купівлі - продажу транспортних засобів недійсними та повернення майна

ВСТАНОВИВ:

В травні 2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Автосвіт", м. Кіровоград звернулось в господарський суд Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віконт", м. Кіровоград про визнання договорів купівлі - продажу транспортних засобів недійсними та повернення майна.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.12 року по справі № 5013/492/12 (суддя -Мохонько К.М.) - позовну заяву залишено без розгляду.

Не погодившись з оскарженою ухвалою господарського суду Позивач по справі звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, де просить скасувати оскаржену ухвалу та направити матеріали даної справи до господарського суду для порушення провадження по справі.

Відзив на апеляційну скаргу подано не було.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та перевіривши відповідність оскаржуваної ухвали нормам діючого законодавства, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:

При винесені оскарженої ухвали, господарський суд виходив з того, що Позивачем не було сплачено судовий збір з врахування вимог статті 4 Закону України "Про судовий збір", згідно якої судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставки судового збору за позовні заяви майнового характеру встановлюються у таких розмірах: 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а з позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати.

З позовної заяви вбачається, що позивач просив суд визнати недійсними :

Біржовий договір (угода) купівлі-продажу транспортного засобу реєстраційний № 886994 від 28 січня 2009 року;

Біржовий договір (угода) купівлі-продажу транспортного засобу реєстраційний № 886995 від 28 січня 2009 року;

Біржовий договір (угода) купівлі-продажу транспортного засобу реєстраційний № 886996 від 28 січня 2009 року;

Біржовий договір (угода) купівлі-продажу транспортного засобу реєстраційний № 886997 від 28 січня 2009року;

Біржовий договір (угода) купівлі-продажу транспортного засобу реєстраційний № 886998 від 28 січня 2009 року;

Біржовий договір (угода) купівлі-продажу транспортного засобу реєстраційний № 886999 від 28 січня 2009року;

Біржовий договір (угода) купівлі-продажу транспортного засобу реєстраційний № 887000 від 28 січня 2009 року;

Біржовий договір (угода) купівлі-продажу транспортного засобу реєстраційний № 887001 від 28 січня 2009 року;

Біржовий договір (угода) купівлі-продажу транспортного засобу реєстраційний № 887002 від 28 січня 2009 року;

Біржовий договір (угода) купівлі-продажу транспортного засобу реєстраційний № 887003 від 28 січня 2009 року;

Біржовий договір (угода) купівлі-продажу транспортного засобу реєстраційний № 887004 від 28 січня 2009 року;

Біржовий договір (угода) купівлі-продажу транспортного засобу реєстраційний № 887005 від 28 січня 2009 року;

Біржовий договір (угода) купівлі-продажу транспортного засобу реєстраційний № 887006 від 28 січня року;

Біржовий договір (угода) купівлі-продажу транспортного засобу реєстраційний № 887007 від 28 січня 2009 року;

Біржовий договір (угода) купівлі-продажу транспортного засобу реєстраційний № 887008 від 28 січня 2009 року;

Біржовий договір (угода) купівлі-продажу транспортного засобу реєстраційний № 887009 від 28 січня 2009 року;

Біржовий договір (угода) купівлі-продажу транспортного засобу реєстраційний № 887010 від 28 січня 2009 року;

Біржовий договір (угода) купівлі-продажу транспортного засобу реєстраційний № 887011 від 28 січня 2009 року;

Біржовий договір (угода) купівлі-продажу транспортного засобу реєстраційний № 887034 від 31 січня 2009 року;

Біржовий договір (угода) купівлі-продажу транспортного засобу реєстраційний № 887035 від 31 січня 2009 року;

Біржовий договір (угода) купівлі-продажу транспортного засобу реєстраційний № 887036 від 31 січня 2009 року;

Біржовий договір (угода) купівлі-продажу транспортного засобу реєстраційний № 887037 від 31 січня 2009 року;

Біржовий договір (угода) купівлі-продажу транспортного засобу реєстраційний № 887038 від 31 січня 2009 року;

Біржовий договір (угода) купівлі-продажу транспортного засобу реєстраційний № 887039 від 31 січня 2009 року.

Також позивач просив суд зобов"язати Відповідача по справі повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Автосвіт" майно (а.с.4).

Суд першої інстанції вважає, що при подання позовної заяви позивачем було порушено правила поєднання вимог і сумісний розгляд позовних вимог, які грунтуються на двадцяти п'яти різних біржових договорах купівлі - продажу, які ніяким чином між собою не пов'язані: різні марки транспортних засобів, їх роки випуску, сума сплачених коштів, суттєво утруднить вирішення спору, так як кожний із них необхідно окремо досліджувати.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" - судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.2-2 Закону України "Про судовий збір" за позовні вимоги немайнового характеру сплачується 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Станом на 01.01.2012р. мінімальна заробітна плата складає -1073 грн.

Вбачається, що до позовної заяви № 10/05 від 10.05.12р. позивачем додано квитанцію № ПН 9799 від 14.05.12р. про сплату 2682 грн. 50 коп. судового збору.

Згідно п.2-1 Закону України "Про судовий збір" за позовні вимоги майнового характеру сплачується 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат

В пункті 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" вказано, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. Аналогічна правова позиція зазначена в Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-06/1175/2011 від 25.08.11р.

Колегія суддів, зробивши відповідні розрахунки, вважає суму сплачену за подання позовної заяви, згідно квитанції № ПН 9799 від 14.05.12р. - 2682 грн. 50 коп., відповідною встановленому Закону України "Про судовий збір " розміру сплаті судового збору за подання позовної заяви, в якій об"єднано одночасно як майнові так і немайнові вимоги - 2682, 50 сплачена сума судового збору позивачем при подані позовної, з неї за подання позовної заяви щодо майнових вимог , обчислюється, виходячи із суми позову 44365, 70 грн. (а.с. 9):2% = 887, 3 грн., що є меншою за встановлений п. 2.-1 ЗУ "Про судовий збір" мінімальний розмір -1609 грн.

Щодо подання позовної заяви в частині не майнових вимог, то відповідно до п.2-2 ЗУ "Про судовий збір" 1% розмір мінімальної заробітної плати -1073 грн.

1609 + 1073 грн. = 2682 грн.

Крім того, відповідно до п. 4.4 Роз"яснень Вищого арбітражного суду України від 04.03.98р.№ 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у разі об'єднання господарським судом в одне провадження кількох справ відповідно до частини першої статті 58 ГПК, а також у випадках подання позовної заяви кількома позивачами до одного або кількох відповідачів державне мито обчислюється з загальної суми позову і сплачується позивачами пропорційно долі вимог кожного з них. Сплата усієї суми державного мита одним позивачем у цьому разі неможлива, за винятком випадків, коли позивачі претендують на один і той же предмет позову.

До того ж, колегія суддів заперечує твердження суду першої інстанції щодо невірного способу сплати скаржником судового бору за подання заявленої позовної заяви, оскільки положеннями Закону України "Про судовий збір" не встановлено конкретної норми щодо справлення судового збору за кожну вимогу окремо, або за сукупністю вимог разом.

Щодо посилань господарського суду на порушення позивачем при поданні позовної заяви п. 5 ст. 63 Господарського процесуального кодексу, колегія суддів вбачає:

Відповідно до частини першої статті 58 Господарського процесуального кодексу України, в одній позовній заяві може бути об"єднано кілька вимог, зв"язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. Отже, позивач наділений правом об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог. Матеріально-правова вимога опосередковується спірними правовідносинами суб'єктивним правом і обов'язком позивача і відповідача. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин. Таким чином, дозволяється об'єднувати вимоги, які пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких ґрунтуються ці вимоги.

Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов"язку.

Об"єднання в одному позові декількох вимог можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також унеможливити винесення різних рішень за однакових обставин.

Позовні вимоги обґрунтовані, залученими до позовної заяви копіями оскаржуваних договорів(а.с.56-105), що є тотожними між собою та такими, що мають однакову природу та підстави виникнення, тобто заявлені позовні вимоги з"вязані між собою поданими доказами відповідно до вимог ст. 58 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд, повертаючи позовну заяву з підстав суттєвого утруднення вирішення спору при сумісному розгляді заявлених вимог, в ухвалі зазначив, що порушено правило об"єднання вимог та в одній позовній заяві об"єднано вимоги, що ґрунтуються на 25 окремих заявках (договорах).

Апеляційний суд вважає, що позивач правомірно скористався наданим йому законом правом і обґрунтовано об"єднав зв"язані між собою вимоги про стягнення заборгованості. Обставин, які б утруднювали сумісний розгляд об"єднаних позовних вимог, не вбачається.

За викладених обставин апеляційний суд вважає, що ухвала господарського суду підлягає скасуванню.

Справу належить направити на розгляд господарського суду Кіровоградської області.

Керуючись ст. ст. 99, 101- 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосвіт", м. Кіровоград на рішення господарського суду Кіровоградської області від 21.05.12 року у справі № 5013/492/12 - задовольнити.

Ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 21.05.12 року у справі № 5013/492/12 - скасувати.

Справу № 5013/492/12 направити до господарського суду Кіровоградської області для розгляду.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя П.П.Павловський

Суддя В.В. Швець