Ухвала суду № 24967266, 19.06.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2012 р.Справа № 2027/2а-21091/11

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Тацій Л.В.

при секретарі Коцура Т.А.

за участю:

представника позивача -ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 31.10.11 р. по справі № 2027/2а-21091/11

за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3

до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова

про нарахування, перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивачки, ОСОБА_2, ОСОБА_3, звернулися до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, про нарахування, перерахунок та виплату підвищення до пенсії, як дитині війни.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 31.10.11 р. по справі № 2027/2а-21091/11 вказаний адміністративний позов був залишений без руху, позивачкам наданий строк для виправлення недоліків позовної заяви.

Позиваки не погодилися з таким судовим рішенням та подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 31.10.11 р. по справі № 2027/2а-21091/11 та прийняти нове рішення, посилаючись на порушення судом норм процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З адміністративного позову слідує, що позивачки оскаржують бездіяльність органу пенсійного забезпечення при визначенні розміру та виплаті на їх користь доплати згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а також звертають до суду вимоги про спонукання відповідача до певних дій з метою відновлення їх порушених прав та інтересів у сфері публічних правовідносин.

Суд першої інстанції залишив адміністративний позов без руху з підстави невідповідності поданої заяви вимогам ст. ст. 105, 106 КАС України. В якості обґрунтування власного процесуального рішення судом першої інстанції наведено наступне.

Так, на думку суду першої інстанції, процесуальний закон не передбачає можливості подати однин позов від імені двох позивачів, що є порушенням вимог ч. 1 ст. 105 та п. 2 ч. 1 ст. 106 КАС України; мотивувальна частина поданого позивачками адміністративного позову містіть розділи під назвами: «Внимание!», «Содержание», «Принятые в данном иске сокращения»та інші, які не передбачені ст. 106 КАС України, та не містять викладення змісту позовних вимог і його обґрунтування, що суперечить вимогам п. 4 ч. 1 ст. 106 КАС України; у позові немає обґрунтування вимог, не зазначено чи перебувають позивачі на обліку в Управлінні пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова; адміністративний позов містить суперечність між вимогою щодо періоду стягнення коштів на користь ОСОБА_3, а саме вимога заявлена з 27.04.11 р., а згідно додатку вона переведена на облік до установи відповідача з 01.06.11 р.; резолютивна частина містить вимоги щодо задоволення вимог позивача № 1 позивача № 2, а належить зазначити позивача у відповідності з вимогами п. 2 ч. 1 ст. 106 КАС України. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що резолютивна частина позову містить вимоги, які не підлягають розгляду, а саме: позивачі вимагають, щоб суд керувався зазначеними ними законами і нормативними актами, а це компетенція суду; вимоги, які не є вимогами щодо поновлення порушених прав, свобод і інтересів заявників.

Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до ст. 104 КАС України позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції.

За змістом ч. 1, 4 ст. 105 КАС України адміністративний позов подається до адміністративного суду у формі письмової позовної заяви особисто позивачем або його представником. Позовна заява може бути надіслана до адміністративного суду поштою, і має містити вимоги зокрема щодо: 1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; 2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно положень ст. 106 КАС України у позовній заяві зазначаються найменування адміністративного суду, до якого подається позовна заява; ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі є; ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо такі відомі; зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.

До позовної заяви додаються її копії та копії всіх документів, що приєднуються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб, крім випадків подання адміністративного позову суб'єктом владних повноважень. До позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Позовна заява підписується позивачем або його представником із зазначенням дати її підписання.

Перевіривши позовну заяву по даній справі на відповідність вище наведеним вимогам щодо її форми та змісту, колегія суддів наголошує на відсутності недоліків наведених судом першої інстанції в якості підстави для її залишення без руху.

Щодо висновку про неналежність суб'єкта подання адміністративного позову, колегія суддів зазначає про довільне тлумачення судом першої інстанції процесуального закону в частині, яка стосується процесуальної правосуб'єктності позивачок, колегія суддів зазначає, що матеріалами справи таку правосуб'єктність повністю підтверджено, тим більше КАС України не передбачено можливості залишити позов без руху у випадку, коли необхідний обсяг правосуб'єктності відсутній. Згідно п. п. 3 ч. 3 ст. 108 КАС України за вказаних умов позовна заява має бути повернута позивачу.

Крім того, відповідно до ст. 116 КАС України суд може своєю ухвалою об'єднати в одне провадження кілька однорідних позовних вимог за позовами одного й того ж позивача до того ж відповідача чи до різних відповідачів або за позовними заявами різних позивачів до одного й того самого відповідача, а також роз'єднати одну чи декілька поєднані в одне провадження позовні вимоги у самостійні провадження, якщо їхній спільний розгляд ускладнює чи сповільнює вирішення справи. Колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції не був позбавлений можливості застосувати вказане положення, однак не врахував вказаної особливості адміністративного судового процесу. Обґрунтовуючи необхідність залишення адміністративного позову по даній справі без руху, суд першої інстанції в зазначеній частині вийшов за межі, передбачені процесуальним законодавством.

З приводу твердження суду першої інстанції про відсутність належного обґрунтування позовної заяви, некоректного викладення обставин спірного правовідношення між позивачками та відповідачем, невідповідності змісту мотивувальної частини адміністративного позову ст. 106 КАС України, колегія суддів наголошує на недопустимості оцінки подібних характеристик позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі, оскільки подібна оцінка є частиною розгляду позовних вимог по суті, що на стадії вирішення питання про відкриття провадження є недопустимою. Натомість, за умови, що позивачем правильно визначено підсудність позовних вимог, адміністративний суд не позбавлений права уточнити або деталізувати їх зміст у випадку незрозумілості, але лише на стадії підготовчого провадження чи в межах судового розгляду.

До того ж суд зобов'язаний вирішувати такі вимоги на підставі всебічної та об'єктивної оцінки, виходячи із принципу офіційного з'ясування юридичнозначущих обставин згідно ст. 11 КАС України, що передбачає обов'язкову ініціативу по збиранню доказів судовим органом з метою повного захисту прав фізичної особи від порушення з боку публічного суб'єкта. Перешкоджання адміністративним судом відкриттю провадження у справі за умови, що адміністративний позов подано з дотриманням виключного переліку вимог до його форми та змісту є недопустимим.

Також, колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції посилається на неіснуючу частину адміністративного позову, про яку зазначає як про резолютивну. Слід звернути увагу, що позовна заява не може містити подібної частини взагалі, натомість, вимоги позову викладені у прохальній частині, їх вичерпний перелік передбачений ч. 4 ст. 105 КАС України.

З прохальної частини позовної заяви у даній справі вбачаються звернені до адміністративного суду вимоги про вирішення публічно-правового спору, що уможливлює відкриття провадження за таким позовом. Натомість висновок суду першої інстанції про те, що частина вимог не підлягає розгляду є безпідставним, передчасним та викладеним у неналежній процесуальній формі, так як відповідно ч. 1 ст. 109 КАС України, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, а не залишає її без руху.

Відповідно ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Обмеження судом права приватної особи на прийняття та розгляд позовної заяви, що відповідає встановленим процесуальним вимогам на власний розсуд та з підстав, що не передбачені законом, є порушенням права на судовий захист.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що ухвала Московського районного суду м. Харкова від 31.10.11 р. по справі № 2027/2а-21091/11 постановлена з порушенням вимог чинного процесуального законодавства, а тому наявні підстави для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 31.10.2011р. по справі № 2027/2а-21091/11 -задовольнити.

Ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 31.10.2011р. по справі № 2027/2а-21091/11 за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про нарахування, перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни -скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий (підпис) Ю.М. Філатов

Судді (підпис) Н.С. Водолажська

(підпис) Л.В. Тацій

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 22.06.2012 року.