Ухвала суду № 24965868, 07.06.2012, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2012 р.Справа № 2-а-10272/10/1570

Категорія:8.2.3Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С.О.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача - Косцової І.П.

суддів - Турецької І.О.

- Стас Л.В.

за участю секретаря - Скоріної Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Головного управління Державного казначейства України в Одеській області, Прокуратури Приморського району м. Одеси, Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом ТОВ «Точмаш-Вагон»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси, за участю третьої особи - Головного управління Державного казначейства України в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Точмаш-Вагон»звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просило визнати дії ДПІ у Приморському районі м. Одеси щодо проведення позапланової невиїзної перевірки, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 20.09.2010 року №0000952350/0, яким товариству зменшено суму бюджетного відшкодування на 460 545 грн. за порушення пп.1.8ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства суму бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 460 545 грн. за вересень, листопад 2008 року та за березень 2009 року.

В обґрунтування позову зазначено, що висновок податкового органу про безпідставне віднесення товариством до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, що підтверджується податковими накладними, виписаними контрагентами позивача з підстав неможливості проведення перевірок контрагентів по ланцюгам постачання, не ґрунтується на законі та суперечить фактичним обставинам справи.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2010 року позов задоволено частково. Суд визнав протиправним та скасував оскаржуване податкове повідомлення-рішення та стягнув з державного бюджету України на користь позивача 460 545 грн. бюджетного відшкодування з ПДВ. В задоволенні решти вимог -відмовив.

В апеляційних скаргах ДПІ у Приморському районі м. Одеси, Прокуратура Приморського району м. Одеси та Головне управління Державного казначейства України в Одеській області , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції у справі з'ясовано, що підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення, яке є предметом оскарження, став акт Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси від 20.09.2010 року №11068/23-512/34674998 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку за вересень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалась у серпні 2008 року, за листопад 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалась у жовтні 2008 року, за березень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалась у лютому 2009 року.

Перевіркою встановлено порушення п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення заявленої до бюджетного відшкодування суми з податку на додану вартість у розмірі 460 545 грн. Суть порушення, на думку податкового органу, полягала у тому, що зазначена сума податкового кредиту не може бути підтверджена у ході проведення перевірок контрагентів по ланцюгам постачання, залучених до схеми формування бюджетного відшкодування, у зв'язку з неможливістю проведення перевірки.

Інших правових та фактичних підстав для зменшення позивачеві суми бюджетного відшкодування податковою інспекцією не встановлено, реальність здійснення господарських операцій податковою інспекцією не заперечується.

За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000952350/0 від 20.09.2010 року, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування в розмірі 460 545 грн. за порушення п.8.1 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить право платника податку на формування податкового кредиту в залежність від належного виконання постачальником або контрагентами постачальника своїх податкових зобов'язань та сплати ними сум ПДВ до державного бюджету. Оскільки на момент здійснення господарських операцій контрагенти-постачальники позивача були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі та мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, Товариство правомірно сформувало податковий кредит та задекларувало належну до біджетного відшкодування суму ПДВ.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, вважає його правильним та обґрунтованим, при цьому зазначає наступне.

Згідно з п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на час правовідносин), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.4 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Із аналізу положень статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» випливає, що підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товари (роботи, послуги), на підтвердження здійснення такої поставки. Тобто Закон України «Про податок на додану вартість» пов'язує виникнення у платника податку на додану вартість (надалі -ПДВ) права на включення сплачених ним сум податку до податкового кредиту із фактичним виконанням робіт (послуг) чи поставкою товарів, у ціні яких цей податок сплачений.

За приписами п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач подав до контролюючого органу податкові декларації з податку на додану вартість за відповіднї періоди (вересень, листопад 2008 року,березень 2009 року) разом з розрахунками сум бюджетного відшкодування, в якій вказав суми податку на додану вартість, що підлягають бюджетному відшкодуванню на банківський рахунок підприємства, тобто позивачем були дотримані вимоги п.п.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім цього, в матеріалах справи наявні всі необхідні первинні документи, які складені у відповідності до вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що підтверджують право позивача на податковий кредит у відповідний період. Безтоварність угод не виявлено, цін реалізації виробів та послуг, нижче цін придбання у перевіреному періоду також не виявлено. Правильність визначення податкових зобов'язань та податкового кредиту платника податків підтверджена актом перевірки від 03.07.2009 року..

Отже, відповідно до п.п.7.7.5, п.п.7.7.6 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

За таких обставин, вказані податковим органом причини не виконання зазначених вище норм Закону, стосовно неможливості проведення зустрічних перевірок по ланцюгу до виробника, не є підставою для позбавлення позивача права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, судом першої інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для його перегляду з мотивів, викладених в апеляційних скаргах не вбачається.

Керуючись ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1. ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги Головного управління Державного казначейства України в Одеській області, Прокуратури Приморського району м. Одеси, Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом ТОВ «Точмаш-Вагон»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси, за участю третьої особи - Головного управління Державного казначейства України в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення та зобов'язання вчинити дії -залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Суддя - доповідач: І.П. Косцова

Судді: І.О. Турецька

Л.В.Стас.