Постанова № 24964562, 26.06.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а- 1684/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2012 р. м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко О.В.,

при секретарі - Нікітенко Л.Ю.,

за участі представників: позивача - Кокорева Е.О., відповідача - Подобайло І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Малті" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ «Малті», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова, в якому з урахуванням наданих уточнень просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова Харківської області Державної податкової служби від 18.10.2011р. № 0004922305 про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податку на прибуток та від 18.10.2011р. № 0004932305 про визначення податку на прибуток в повному обсязі, а також від 18.10.2011р. № 0004942305 про визначення податку на додану вартість частково - в сумі 733396,00 грн.

В обґрунтування вимог адміністративного позову позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними, оскільки Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі міста Харкова за наслідками проведеної перевірки безпідставно не враховано в податковому обліку витрати ТОВ «Малті»по фактично отриманих та оплачених послугах від ТОВ «ВСТК», а також всупереч дійсним приписам законодавства донараховано податок на додану вартість за операцією списання товарів. З цих підстав вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення з податку на прибуток підлягають скасуванню в повному обсязі, а з податку на додану вартість -частково.

У судовому засіданні представник позивача вимоги і доводи заявленого позову підтримав та просив суд прийняти рішення про його задоволення в повному обсязі.

Відповідач, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, вимоги адміністративного позову не визнав, надав до суду письмові заперечення, в яких виклав власну правову позицію щодо обставин справи. В обґрунтування заперечень зазначив, що позивач в складі податкового кредиту з податку на додану вартість та в складі валових витрат з податку на прибуток задіяв суми по взаємовідносинам з ТОВ «ВСТК», реальність здійснення господарської діяльності яким не підтверджена результатами зустрічних звірок. Вважає, що первинні документи по операціям з ТОВ «ВСТК»не містять інформації про зміст та фактичний обсяг наданих послуг, а тому не є належними. Наполягає на тому, що факт списання ТОВ «Малті»товарів вказує на використання таких товарів в операціях, які не є об'єктом оподаткування, а тому за таким фактом згідно з правилами податкового обліку позивач мав відобразити податкові зобов'язання з податку на додану вартість. Просив суд ухвалити рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Суд, вивчивши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, вислухавши пояснення сторін, з'ясувавши фактичні обставини, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за наслідком аналізу змісту норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 77, п.п. 78.1.7 п. 78.1, п. 78.4 - п.78.6 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України, як того вимагає ст. 19 Конституції України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Малті»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010р. по 30.06.2011р., результати якої оформлені актом № 4636/2305/30291478 від 04.10.2011р.. В ході розгляду справи судом з'ясовано, що позивач з обставинами проведеної щодо нього перевірки був ознайомлений, до перевірки допустив та надав для перевірки наявні документи.

Висновками акту документальної позапланової виїзної перевірки № 4636/2305/30291478 від 04.10.2011р. встановлено порушення ТОВ «Малті»п. 138.2, п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, що призвело до завищення валових витрат в 2 кварталі 2011р. на суму 2175417,00 грн. та відповідно до завищення об'єкту оподаткування податком на прибуток в розмірі 1620910,00 грн. та заниження податку на прибуток на суму 127537,00 грн. за 2 квартал 2011р., а також п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 187.1, ст. 187, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту та відповідно до заниження податку на додану вартість за період з жовтня 2010р. по червень 2011р. на загальну суму 818485,00 грн..

На підставі висновків акту документальної позапланової виїзної перевірки № 4636/2305/30291478 від 04.10.2011р. та згідно з п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова 18.10.2011р. винесено податкові повідомлення-рішення: № 0004922305 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 1620910,00 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 1,00 грн., № 0004932305 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 127538,00 грн., з яких 127537,00 грн. - за основним платежем та 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, № 0004942305 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 824212,75 грн., з яких 818485,00 грн. -за основним платежем та 5727,75 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

В ході розгляду справи судом встановлено та підтверджено наявними в ній матеріалами, що винесення щодо позивача оскаржуваних податкових повідомлень-рішень обумовлене висновками ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова про неправомірне відображення ТОВ «Малті»в податковому обліку сум валових витрат з податку на прибуток в розмірі 2175417,00 грн. та сум податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 435083,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «ВСТК», про ненарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 60561,00 грн. за фактами продажу товарів (робіт, послуг) та в сумі 298313,00 грн. за фактом використання товарів в операціях, які не є об'єктом оподаткування, а також про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 24528,00 грн. внаслідок відсутності податкових накладних.

Судом з'ясовано, що ТОВ «Малті»погоджується з висновками акту перевірки № 4636/2305/30291478 від 04.10.2011р. про ненарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 60561,00 грн. за фактами продажу товарів (робіт, послуг), що є порушенням п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, та про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 24528,00 грн. внаслідок відсутності податкових накладних, що є порушенням п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, такі висновки позивач не спростовує. Правомірність здійсненого відповідачем за даними порушеннями донарахування податку на додану вартість згідно з податковим повідомленням-рішенням № 0004942305 від 18.10.2011р. в сумі 85089,00 грн. з відповідним застосуванням штрафних (фінансових) санкцій в сумі 5727,75 грн. ТОВ «Малті»не заперечує. Оскільки вказані обставини визнані сторонами по справі в ході судового розгляду, у суду немає сумнівів у добровільності та достовірності їх визнання, щодо вказаних обставин відсутній спір, то перелічені обставини перед судом додатково не доказуються.

Як з'ясовано в ході судового розгляду, висновки про неправомірність відображення ТОВ «Малті»в податковому обліку витрат по взаємовідносинам з ТОВ «ВСТК»відповідач поміж іншим обґрунтовує посиланням на складені ДПІ у Приморському районі м. Одеси акти про неможливість проведення документальних невиїзних перевірок від 03.08.2011р. № 1945/23-512/35179825, від 29.07.2011р. № 1919/23-513/35179825, від 26.08.2011р. № 2132/23-512/35179825. Однак, суд такі доводи ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова вважає помилковими з огляду на наступне. Положеннями ст. 83 Податкового кодексу України визначено матеріали, що є підставами для висновків під час проведення перевірок, серед яких: документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами. За приписами п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків, що полягає в співставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів, за результатами якого складається довідка. З цих підстав суд дійшов висновку, що акти про неможливість перевірок або зустрічних звірок не є тим самим, що і результати їх проведення, які є джерелом отримання податкової інформації, визначеної положеннями ст. 83 Податкового кодексу України в якості підстави для висновків під час проведення перевірок. Сама по собі неможливість реалізації органами державної податкової служби визначеної законодавством компетенції щодо одних суб'єктів господарювання не може вважатись доказом вчинення порушень податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Крім того, суд зазначає, що результати перевірок або зустрічних звірок, проведених одним органом державної податкової служби, не є законодавчо визначеною та/або достатньою підставою для звільнення іншого органу державної податкової служби від необхідності самостійного та безпосереднього дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платником податків, що перевіряється, так само як і необхідності дослідження показників податкової звітності на предмет відповідності вимогам до їх формування. Вказані висновки узгоджуються з положеннями ст. 61 Конституції України, якою встановлено індивідуальний характер юридичної відповідальності, що поширюється на визнані законом протиправні діяння, вчинені певною особою. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Разом з цим, перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновків акту перевірки № 4636/2305/30291478 від 04.10.2011р. про завищення позивачем сум валових витрат з податку на прибуток в розмірі 2175417,00 грн. та сум податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 435083,00 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «ВСТК», що покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, є бухгалтерський облік, на даних якого ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник. Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Таким чином, первинні документи, що фіксують здійснення господарських операцій, є основою для податкового обліку. Такий висновок узгоджується з положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, якими визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За приписами п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України в податковому обліку під витратами слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Конкретний склад витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та порядок їх визначення регламентовано в ст. 138 Податкового кодексу України. Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. За приписами п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг. При цьому суд зазначає, що за змістом п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, та витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З урахуванням наведених норм суд зазначає, що визначальною ознакою валових витрат в податковому обліку є їх безпосередній зв'язок з господарською діяльністю платника податку. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають були фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій.

Порядок формування податкового кредиту встановлено Податковим кодексом України, відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 якого податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду. Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. За приписами п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця видається податкова накладна, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Разом з цим суд відмічає, що податкова накладна, як підстава для нарахування податкового кредиту, має бути складена за наслідками реального виконання господарської операції особою, яка має необхідний обсяг податкової правосуб'єктності, в іншому випадку такий документ не може мати сили первинного документа у розумінні ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підтверджувати факт здійснення господарської операції навіть за наявності у такого документа усіх формальних реквізитів.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм, суд зазначає, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку. При цьому суд звертає увагу, що дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції. Правильність відображення в податковому обліку господарських операцій відповідно до їх реального змісту повинно здійснюватись виключно на підставі норм податкового законодавства. А відтак якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображено в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

В ході дослідження операцій, на підставі яких позивачем були сформовані дані податкового обліку, судом встановлено, що взаємовідносини ТОВ «Малті»з ТОВ «ВТСК»склались на підставі договору про надання маркетингових послуг № 02/04/11 від 02.04.2011р., за умовами якого позивач замовив у ТОВ «ВТСК»наступні послуги: розміщення інформації про замовника та продукцію замовника в місцях продажу, вивчення та інформування замовника про стан ринку продажу продукції, вивчення попиту споживачів на продукцію замовника, проведення досліджень з визначення рівня попиту на аналогічну продукцію інших виробників, передпродажна підготовка товару, надання інформації про відкриття нових торгівельних об'єктів. Договором № 02/04/11 від 02.04.2011р. передбачено прийняття послуг за актом приймання-передачі та проведення оплати шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця. Між сторонами підписано акти приймання-передачі виконаних робіт № 17 від 17.05.2011р. на суму 150000,00 грн., № 18 від 18.05.2011р. на суму 113750,00 грн., 31 від 01.06.2011р. на суму 100000,00 грн., № 32 від 07.06.2011р. на суму 125000,00 грн., № 33 від 08.06.2011р на суму 125000,00 грн., № 34 від 15.06.2011р. на суму 171666,67 грн., № 35 від 15.06.2011р. на суму 95833,33 грн., № 36 від 16.06.2011р. на суму 285000,00 грн., № 37 від 20.06.2011р. на суму 285000,00 грн., № 38 від 21.06.2011р. на суму 285000,00 грн. та № 39 від 22.06.2011р. на суму 267500,00 грн.. За наслідком дослідження означених актів приймання-передачі виконаних робіт суд зазначає, що вони не містять зазначення будь-яких конкретних дій, вчинених виконавцем робіт за договором № 02/04/11 від 02.04.2011р., окрім зазначення про проведені маркетингові послуги (передпродажну підготовку). Зокрема, відсутні дані про товари чи продукцію ТОВ «Малті», щодо яких виконані маркетингові послуги, відсутні відомості про способи чи методи, за допомогою виконувались обумовлені договором роботи, дані про використані засоби та понесені витрати в обґрунтування вартості робіт, як відсутні конкретні результати, яких досягнуто в ході надання маркетингових послуг. Долучені до матеріалів справи додатки до кожного з актів виконаних робіт таких недоліків не усувають, оскільки містять загальні найменування послуг, як то спеціальне оформлення продукції, демонстрація товарів, підвищення рівня конкурентоспроможності товарів, підтримання обізнаності споживачів щодо товару, упаковка та переупаковка товарів, комплектація наборів, а також відомості про надання послуг в магазинах торгівельних мереж «Новус Україна», «Велика Кишеня», «ЕКО», «Мега Маркет», «Фуршет», «Львівхолод»«Ідеа Трейд», ПІІ «Білла-Україна»в цілому ряді великих міст України, що не дозволяє не тільки визначити конкретні результати наданих послуг, а й позбавляє можливості встановити зв'язок замовлених послуг з господарською діяльністю саме позивача. Як свідчать матеріали справи ТОВ «ВТСК»виписало в адресу позивача податкові накладні № 713 від 17.05.2011р. на суму 180000,00 грн., в т.ч. ПДВ -30000,00 грн., № 715 від 18.05.2011р. на суму 136500,00 грн., в т.ч. ПДВ -22750,00 грн., № 145 від 01.06.2011р. на суму 120000,00 грн., в т.ч. ПДВ -20000,00 грн., № 147 від 07.06.2011р. на суму 150000,00 грн., в т.ч. ПДВ -25000,00 грн., № 148 від 08.06.2011р на суму 150000,00 грн., в т.ч. ПДВ -25000,00 грн., № 222 від 15.06.2011р. на суму 206000,00 грн., в т.ч. ПДВ -34333,33 грн., № 223 від 15.06.2011р. на суму 115000,00 грн., в т.ч. ПДВ -19166,67 грн., № 227 від 16.06.2011р. на суму 342000,00 грн., в т.ч. ПДВ -57000,00 грн., № 240 від 20.06.2011р. на суму 342000,00 грн., в т.ч. ПДВ -57000,00 грн., № 283 від 21.06.2011р. на суму 342000,00 грн., в т.ч. ПДВ -57000,00 грн., та № 309 від 22.06.2011р. на суму 321000,00 грн., в т.ч. ПДВ -53500,00 грн.. Суд звертає увагу, що зазначені податкові накладні на маркетингові послуги (передпродажну підготовку) в якості підстави для їх складання містять дані про договір надання послуг від 23.03.2011р. № 23/03/11, що не відповідає фактично укладеному між ТОВ «Малті»та ТОВ «ВСТК»договору про надання маркетингових послуг № 02/04/11 від 02.04.2011р., копія якого міститься в матеріалах справи.

Разом з цим, як свідчать матеріали справи, за договором від 23.03.2011р. № 23/03/11 ТОВ «Малті»замовило у ТОВ «ВСТК»транспортно-експедиційні послуги, що мали надаватись на підставі заявок, які є невід'ємною частиною договору, перед кожним конкретним перевезенням. Умовами договору від 23.03.2011р. № 23/03/11 передбачено обов'язки замовника (ТОВ «Малті») з оформлення товарно-транспортних документів, які мають надаватись виконавцем (ТОВ «ВСТК»). Сторонами за договором від 23.03.2011р. № 23/03/11 затверджено акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 06.04.2011р. № 6 на суму 55000,00 грн. та № 7 на суму 116666,67 грн., в яких зазначено про організацію вантажних перевезень Київ, Україна. До складу податкового кредиту з податку на додану вартість в квітні 2011р. позивачем віднесено податкові накладні від 06.04.2011р. № 672 на суму 66000,00 грн., в т.ч. ПДВ -11000,00 грн., та № 673 на суму 140000,00 грн., в т.ч. ПДВ -23333,33 грн.. Суд зазначає, що передбачені умовами договору від 23.03.2011р. № 23/03/11 заявки та товарно-транспортні документи в матеріалах справи відсутні, а надані позивачем акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 06.04.2011р. № 6 та № 7 не містять даних про маршрути перевезень, транспортні засоби, якими здійснювалось перевезення, та перевезений вантаж. Зі змісту означених актів не вбачається, що витрати позивача на транспортно-експедиційні послуги здійснені в межах господарської діяльності ТОВ «Малті». Формальний підхід до складання актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та відсутність документів, складання яких передбачено договором від 23.03.2011р. № 23/03/11, свідчать про те, що фактично послуги, в обсягах, обумовлених договорами, для позивача не виконувались.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки ТОВ «Малті»ні до перевірки, ні під час судового розгляду не надано доказів реального отримання від ТОВ «ВСТК»послуг, конкретного змісту та результатів таких послуг, що не дозволяє підтвердити зв'язок понесених витрат з підготовкою, організацією та веденням виробництва, то висновки акту перевірки № 4636/2305/30291478 від 04.10.2011р. про завищення витрат в податковому обліку та заниження належних до сплати в бюджет податків, є обґрунтованими, а вимоги адміністративного позову в цій частині не підлягають задоволенню. З огляду на встановлені обставини факт перерахування позивачем в адресу ТОВ «ВСТК»грошових коштів на висновки суду не впливає.

Щодо висновків акту перевірки № 4636/2305/30291478 від 04.10.2011р. ненарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 298313,00 грн. за фактом використання товарів в операціях, які не є об'єктом оподаткування, що є порушенням п. 198.3, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.

За змістом п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Разом з цим, відповідно до п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України якщо у подальшому такі товари/послуги, основні виробничі засоби фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні виробничі засоби вважаються проданими у податковому періоді, на який припадає таке використання, у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами, основними виробничими засобами. Датою використання товарів/послуг, основних виробничих засобів вважається дата визнання витрат відповідно до розділу III цього Кодексу.

Актом перевірки № 4636/2305/30291478 від 04.10.2011р. встановлено та не заперечується позивачем, що ТОВ «Малті»30.06.2011р. в бухгалтерському обліку провело списання залишків товару на суму 1491565,64 грн.. В ході судового розгляду з'ясовано, що вказане списання проведено на суму 1392737,15 грн. в зв'язку з крадіжкою товару, яка згідно з постановою старшого слідчого з ОВС СВ Кременчуцького МУ УМВС України в Полтавській області Скляренко А.В. № 113315047 від 03.02.2011р. про порушення кримінальної справи мала місце в 2010 році, та на суму 98828,49 грн. - в зв'язку з нестачею товару, яка виникла в 2011 році. З цих підстав відповідач зробив висновок про те, що списання товару внаслідок його крадіжки чи нестачі свідчить про використання товару в операціях, які не є об'єктом оподаткування, що обумовлює необхідність згідно з п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України вважати такий товар проданим з відповідним нарахуванням податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Суд з такими висновками ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова не погоджується, вважає їх такими, що документально не підтверджені. Аналіз положень п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України дозволяє стверджувати, що застосування даної законодавчої норми можливе лише щодо випадків, коли в операціях, які не є об'єктом оподаткування, використовується товар, за яким платник податку скористався правом на податковий кредит.

Відповідно до ст. 9, ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду жодних доказів в обґрунтування того, що ТОВ «Малті»скористалось правом на податковий кредит за товарами, щодо яких проведено списання. Такі обставини не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, а тому вимоги адміністративного позову про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.10.2011р. № 0004942305 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 298313,00 грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Малті" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова від 18.10.2011р. № 0004942305 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 298313,00 грн..

В іншій частині позовних вимог -відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративному суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови в письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченими частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлено 02 липня 2012 року.

Суддя Шевченко О.В.