Постанова № 24964504, 14.06.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2012 р. 16 год.30 хв.Справа № 2-а-775/12/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Морської Г.М.,

при секретарі: Осташевському Е.Є.,

за участю:

представників позивача - Риженка Д.О.,Адамової К.І.,

представника відповідача Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби,

представника відповідача Головного управління Державної казначейської служби України - Немченко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Сіт-Релайн"

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби України, Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській області про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень та стягнення з державного бюджету суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "СІТ-Релайн" (далі - позивач, ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби України (далі - відповідач - 1, ДПІ) та Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській області (далі відповідач - 2) у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 21.02.2012р. №№0000350700, 0000360700, якими позивачеві зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість на 1064784,0 грн., застосовано штрафні санкції за завищення бюджетного відшкодування у сумі 266196 грн. та зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2011р. на 805,00 грн. за серпень 2011р. на 650574,00 грн. за вересень 2011року на 219003,00 грн. Крім того позивач просить суд стягнути з бюджету не відшкодовану йому суму бюджетного відшкодування з ПДВ 1007145,0 грн.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили скасувати спірні податкові повідомлення - рішення, оскільки вони не підтверджені даними податкового та бухгалтерського обліку підприємства та складені на підставі протиправних висновків акту перевірки від 15.02.2012р. № 548/07-03/31134890. Позивач стверджує, що весь його податковий кредит підтверджено податковими накладними, придбані товари використані в межах оподатковуваної господарської діяльності. Фактична сплата ПДВ постачальникам підтверджена платіжними документами. За таких підстав позивач просить відновити заявлене ним бюджетне відшкодування та стягнути його з бюджету на розрахунковий рахунок.

Відповідач - 1 проти позову заперечує і стверджує, що для декларування податкового кредиту та бюджетного відшкодування з ПДВ необхідно довести приналежність придбаного товару до оподатковуваної господарської діяльності платника податку, без підтвердження фактичного отримання товару таке використання неможливе. Відсутність товарно-транспортних накладних не підтверджує транспортування, а тому і фактичну поставку товарів. На цій підставі відповідач просить суд відмовити позивачеві у задоволені його позовних вимог.

Відповідач - 2 стверджує, що відшкодування ПДВ з бюджету органами Казначейства України здійснюється виключно на підставі висновків податкових органів про таке відшкодування, без наявності висновку таке відшкодуванні неможливе. Оскільки висновку про відшкодування з бюджету ПДВ у сумі 1007145,0 грн. від ДПІ у м. Херсоні не надходило, таке відшкодування не проведено.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступні обставини.

Спірні податкові повідомлення - рішення складені на підставі висновків акту позапланової виїзної перевірки позивача від 15.02.2012р. № 548/07-03/31134890 (далі - акт № 548). За наслідками перевірки відповідач зменшив заявлену до бюджетного відшкодування суму ПДВ на розрахунковий рахунок на 1007145,0 грн. у тому числі за листопад 2010 року на 42273,0 грн., за січень 2011 року на 35704,0 грн., за лютий 2011 року на 99270,0 грн., за вересень 2011 року на 602255,0 грн. та за жовтень 2011р. на 227643,0 грн. Крім того відповідачем зменшено заявлену до бюджетного відшкодування суму ПДВ у зменшення зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за лютий 2011 року на 57639,0 грн. та зменшено від'ємне значення суми ПДВ за січень 2011р. на 805,0 грн. за серпень 2011р. на 650574,0 грн. за вересень 2011року на 219003,0 грн. Підставою для таких висновків відповідача було вивчення господарських відносин позивача з постачальниками товарів (робіт, послуг) при формуванні податкового кредиту у 2010-2011 роках.

Як встановлено судом під час розгляду справи бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, яке було предметом дослідження під час перевірки та описано у акті №548, відображене позивачем у деклараціях з ПДВ за листопад 2010р., січень, лютий, вересень 2011 року. Під час проведення перевірки відповідач встановив, що на декларування бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2010 року у сумі 42273,0 грн. вплинули податковий кредит жовтння 2010 року та фактична сплата ПДВ постачальникам товарів ТОВ "Саяна Люкс", ТОВ "Грайф Флексіблс Україна", ТОВ "Грей Лайн", ПП "Дінастія 2008", ПП СГК "Зорецвіт" на суму 57030,91грн. Як зазначено відповідачем перевезення товарів цими контрагентами здійснювалось транспортом продавця, а товарно-транспортні накладні позивачеві та перевірці не надавались. Відповідач, посилаючись на Інструкцію про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якістю, затвердженої постановами Державного арбітражного Союзу РСР від 15.06.1965р. №П-6 і від 25.04.1966р. № П-7 стверджує, що приймання товарів, перевезених автомобільним транспортом, здійснюється на підставі товарно-транспортних накладних. Відсутність цього документу, на думку відповідача, свідчить про відсутність фактичного транспортування та поставки товару від продавця позивачеві. Тому відповідач вважає, що позивач по цим господарським відносинам неправомірно сформував податковий кредит у сумі 65969,0 грн. і відповідно завищив суму бюджетного відшкодування за листопад 2010 року на 42273,0 грн., та від'ємне значення з ПДВ за жовтень 2010 року на 65969,0 грн. чим порушив вимоги ст..198, п.200.1 200.2, 200.3. 200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ.

Перевіряючи декларування та бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2011 року у сумі 35704,0 грн. та від'ємного значення з ПДВ за цей період відповідач встановив, що позивач показники декларації з ПДВ за січень 2011р сформував за наслідками відображення у складі податкового кредиту грудня 2010 року господарських відносин з ТОВ "Судосервіс Експорт", ТОВ "ТФ Діаніт", ДП ДГ "Прилуцька дослідна станція". Транспортування товарів від цих контрагентів провадилось транспортом постачальника, товарно-транспортні накладі позивачеві та перевірці не надані. Крім того відповідач з'ясував, що ТОВ "Судносервіс експорт" придбав товари у ПП "Альгентти" ПП "Скарлайн-К", які не мали ресурсів для здійснення господарських операцій з поставки товарів, тобто здійснені без мети реального настання наслідків. За сукупністю даних про постачальників позивача у грудні 2010року відповідач вважає, що позивач не забезпечив належними доказами фактичну поставку товарів і тим самим неправомірно сформував податковий кредит цього податкового періоду і як наслідок надмірно задекларував бюджетне відшкодування з ПДВ у сумі 35704,0 грн.

За декларацією з ПДВ за лютий 2011 року позивач задекларував бюджетне відшкодування з ПДВ у сумі 156909грн., із якого підлягало відшкодуванню на рахунок в установі банку 99270,0 грн. та 576939,0 грн. - у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів. За актом перевірки № 548 відповідач встановив, що позивач неправомірно визначив бюджетне відшкодування з ПДВ внаслідок включення до розрахунку ПДВ, сплаченого у складі вартості товарів ПСП "Агромрія", ФГ "Берельох", ФГ "Аделаїда", ТОВ "Граф флексіблс Україна" ФГ "Фермер Філд", іншим дрібним постачальникам. Відповідач вважає, що надмірне декларування бюджетного відшкодування по цим постачальникам пролягає у тому, що позивач не підтвердив фактичне перевезення товарів товарно-транспортними накладними, тобто не надав доказів фактичного отримання товарів, у той же час відповідач зазначає, що за умовами договорів поставки, перевезення товарів від ФГ "Берельох", ФГ "Фермер Філд" здійснювалось транспортом продавця, товарно-транспортна накладана на перевезення товарів від ФГ "Аделаїда" складена з порушенням (без уточнень такого порушення ДПІ), перевезення від ПП СП "Агрономія" та ТОВ "Грейф Флексіблс Україна" здійснена відповідно ТОВ "Транс Сервіс" та ТОВ "Євро Експрес". Підстав для виключення із складу розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ , сплаченого "дрібним постачальникам" у сумі 8946,35 грн. у акті перевірки №548 не наведено.

У вересні 2011 року позивач задекларував бюджетне відшкодування з ПДВ у сумі 602255,0 грн. Ця сума бюджетного відшкодування позивача була зменшена у зв'язку з тим, що до складу податкового кредиту серпня 2011 року, а у подальшому для розрахунку бюджетного відшкодування, було включено ПДВ, сплачене ТОВ "Вішва Ананда" - транспортування товару, яке здійснювалось за рахунок постачальника не підтверджене товарно-транспортною накладною, а транспортування товарів від постачальників ТОВ "Добревка", ТОВ "Мелітопольська черешня", ФГ "Гранозан", СТОВ "Нива", ТОВ "Зоря", СТОВ "Розовка" здійснене ТОВ "Агрохімпродукт", підтверджене товарно-транспортними накладними, складеними з порушеннями (без уточнення такого порушення відповідачем). Відповідачем під час перевірки не прийнята до уваги сплата ПДВ 10082,68 грн. "Дрібним постачальникам" товарів, без зазначення будь-яких причин для такого висновку .

У жовтні 2011 року позивач задекларував бюджетне відшкодування з ПДВ у сумі 227643,0 грн. Як встановив відповідач, для декларування цього бюджетного відшкодування позивач використав фактичну сплату ПДВ контрагентам, які задокументували постачання товарів у серпні (ТОВ "Зоря") та у вересні 2011 року ( ТОВ "Агройл 95", СТОВ "Розовка", ТОВ "Агрохімпродукт", СТОВ "Таврійська перспектива", ФГ "Валентина", ТОВ "Добревка" та "дрібні постачальники"). Транспортування товарів здійснено ТОВ "Агрохімпродукт" та підтверджено товарно-транспортними накладними, які, на думку відповідача, складені з порушенням та не можуть свідчити про фактичне перевезення товарів позивачеві. Підстав для не врахування сплаченого ПДВ «дрібним постачальникам» відповідачем не наведено.

Відповідно до Податкового кодексу України та Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР для формування податкового кредиту платники ПДВ мають підтвердити нарахування ПДВ постачальникам товарів (робіт, послуг), призначених для використання в оподатковуваній господарській діяльності, належним чином складними податковими накладними, а для декларування бюджетного відшкодування - ще сплатити цей податок постачальникам у складі вартості товарів (робіт, послуг).

Як вбачається судом з акту перевірки №548 підставою для зменшення бюджетного відшкодування та від'ємного значення з ПДВ за спірними податковими повідомленнями - рішеннями було те, що позивач не підтвердив належними документами фактичне отримання товарів від постачальників, а тому не міг використати ці товари у власній оподатковуваній господарській діяльності, причин неврахування сплати ПДВ "дрібним постачальникам" у акті перевірки не наведено. Під час перевірки відповідач не заперечує фактичне здійснення розрахунків з постачальниками та підтвердження податкового кредиту податковими накладними, та не заперечує проти подальшого фактичного здійснення продажу цього товару. Разом із цим за деклараціями позивача бюджетне відшкодування з ПДВ виникло у зв'язку із здійсненням експорту товарів за межі митних кордонів України та підтверджено вантажно-митними деклараціями. Таким чином фактичне існування товару та його подальше переміщення підтверджено незалежною особою по даній справі - Херсонською митницею.

Відповідно до Податкового кодексу України для визначення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами мають прийматись лише документально підтверджені відомості платника податків про розмір та склад його об'єктів оподаткування. Положення Податкового кодексу України обов'язки про таке документальне забезпечення покладають на платника податків у разі добровільного декларування ними своїх податкових зобов'язань.

На думку суду, обов'язок про належне документальне підтвердження розрахунку об'єкту оподаткування та сум податків і зборів покладається на податкові органи у разі визначення ними грошових зобов'язань платників податків за наслідками проведених контрольно-перевірочних заходів цих податкових органів. Без належного документування та обґрунтування висновків про заниження зобов'язань зі сторони платника податків збільшення грошових зобов'язань цього платника податків податковим органом є незаконним.

Так за актом перевірки відповідач зменшує бюджетне відшкодування та від'ємне значення з ПДВ у зв'язку з тим, що під час перевірки неможливо встановити факт фактичної поставки товару від постачальників, ПДВ від яких враховано у визначені бюджетного відшкодування та від ємного значення з ПДВ при цьому підтвердження отримання товару ставиться у залежність від наявності товарно - транспортної накладної та дотримання порядку її складання. При цьому відповідач ігнорує те, що у випадках відсутності товарно - транспортної накладної транспортування здійснювали постачальник, а по товарно-транспортним накладним, складеним з порушенням, транспортування здійснювали інші СПД - перевізники.

За актом перевірки відповідач не спростовує здійснення перевезень сторонніми СПД, а вказує на порушення порядку складання документів, тому суд вважає, що ці висновки відповідача можуть стосуватись лише відображення у податковому обліку позивача операцій з транспортних перевезень у разі істотних порушень порядку їх оформлення та не можуть свідчити про безтоварність операцій з придбання перевезених товарів.

Суд вважає, що для встановлення обґрунтованості декларування податкового кредиту необхідно встановити також реальність здійснення господарських операцій, суми за якими віднесені до податкового кредиту, наявність у продавців товарів, робіт (послуг), які видавали податкові накладні, спеціальної податкової правосуб'єктності, віднесення до складу податкового кредиту лише сум, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку.

Аналіз наданих позивачем податкових та видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, декларацій з ПДВ, інших первинних та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціям з контрагентами, які були предметом перевірки. Судом досліджено також рух товару на складі позивача. Відповідач у судовому засіданні не заперечував факт наявності правосуб'єктності у контрагентів позивача та їх право виписувати податкові накладні.

Крім цього суд відмічає, що у акті перевірки у кожному періоді під час опису господарських відносин із контрагентами проведено розмежування постачальників: основні та дрібні. По операціям із основними постачальниками вказана назва кожного підприємства та сума, сплачена за угодою, включаючи ПДВ. По операціям із дрібними постачальниками у акті перевірки відсутні їх назви, суми, сплачені за угодами, причини виключення із податкового кредиту. Акт перевірки містить лише загальну суму ПДВ по періодам, виключену із складу податкового кредиту позивача по операціям із «дрібними постачальниками».

Не можуть бути підставою для перегляду зобов'язань позивача з ПДВ висновки відповідача про неправомірність включення до складу податкового кредиту, бюджетного відшкодування, від ємного значення з ПДВ податку на додану вартість, сплаченого "дрібним постачальникам", оскільки підстава для такого виключення у акті перевірки не наведена. Суд стверджує що ні Податковий кодекс України, ні Закон України "Про податок на додану вартість" не надавали право податковому органу зменшувати показники декларацій платників податків у разі включення до їх складу відносин з дрібними постачальниками та не визначають окремий порядок оподаткування та відображення у податковій звітності операцій з цією категорією платників податків.

Тому суд вважає протиправним у акті перевірки №548 та за спірними податковими повідомленнями - рішеннями виключення із складу податкового кредиту бюджетного відшкодування та від'ємного значення з ПДВ, сплаченого позивачем податку "дрібним постачальникам".

Також акт перевірки взагалі не містить опису порушення зайво задекларованого податкового кредиту позивача по операціям із ТОВ «Агрохімпродукт». Щодо господарських відносин позивача із ТОВ ВТФ «Авіас», ТОВ «Інтертрансгруп», ТОВ «Саяна Люкс», ТОВ «Грей Лайн», ТОВ «Агропромислова компанія «Аріана-М» у акті перевірки зазначено, що підставою для зменшення податкового кредиту і як наслідок - бюджетного відшкодування з ПДВ є наяність «ознаки ризикового кредиту». Акт перевірки не містить опису зазначеного поняття та його визначення. Ревізор у судовому засіданні також не змогла пояснити підстави для зменшення податкового кредиту позивача по взаємовідносинам із даними контрагентами.

Крім цього підставою для зменшення податкового кредиту позивачу по господарським операціям із ТОВ «Грайф Флексіблс Україна» зазначено відсутність товарно-транспортних накладних, проте податковим органом не взято до уваги той факт, що доставка товару (пакувальні мішки) здійснювалась через підприємство ТОВ «Євроекспрес» - термінова доставка вантажів і підтверджується квитанціями про експрес доставку.

За положеннями Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстрованого в Мінюсті України 12.01.2011р. за №34/18772 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

За приписами Податкового кодексу України, Закону України "Про податок на додану вартість" до податкового кредиту платника податків може бути віднесений сплачений (нарахований) ПДВ, що підтверджений бухгалтерськими документами та податковими накладними.

Таким чином суд вважає, що при самостійному визначенні зобов'язань з податків і зборів платник податків має керуватись виключно документально підтвердженими показниками податкової звітності, а податковий орган свій висновок про завищення (заниження) зобов'язань платника податків має право робити виключно на підставі документально підтверджених обставин здійснення господарської діяльності цього платника податків.

Податковий орган не забезпечив належного оформлення актом перевірки виявлених, на його думку, порушень, а також, всупереч ст. 71 КАС не довів їх існування у судовому засіданні, а тому суд скасовує податкові повідомлення - рішення від 21.02.2012р. №№0000350700, 0000360700.

Отже за наслідками розгляду справи позивачеві відновлені завявлена ним до бюджетного відшкодування на рахунок в установі банку сума ПДВ 1007145,0 грн. та бюджетне відшкодування з ПДВ у сумі 57639,0 грн., яке підлягає врахуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів.

За положеннями ст. 200 Податкового кодексу України належне бюджетне відшкодування на рахунок платника податку в установі банку здійснюється органами державного Казначейства України на підставі висновку податкового органу після проведення камеральної перевірки декларації з ПДВ у якій заявлене це бюджетне відшкодування.

Враховуючи те що за актом перевірки №548 відповідач не встановив інших обставин, які перешкоджають отримання позивачем бюджетного відшкодування у сумі 1007145,0 грн., суд задовольняє позовні вимоги позивача та стягує з бюджету на його користь бюджетне відшкодування у сумі 1007145,0 грн.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд,

постановив:

Задовольнити повністю позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Сіт-Релайн" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби України, Головного управління Державної казначейської служби України про визнання недійсними податкових повідомлень -рішень та стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Визнати недійсними податкові повідомлення -рішення від 21.02.2012р. № 0000350700, № 0000360700.

Стягнути із державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Сіт-Релайн" (ЄДРПОУ 31134890, 73000, м. Херсон, вул. Ладичука, 68 р/р 26003102744505, МФО 351005 в АТ "УкрСиббанк") бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у сумі 1007145,00 (один мільйон сім тисяч сто сорок пять) грн.

Стягнути із державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Сіт-Релайн" понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2146,00 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 19 червня 2012 р.

Суддя Морська Г.М.

кат. 8.2.3