Постанова № 24964475, 25.05.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2012 р. 14 год.40 хв.Справа № 2-а-5871/11/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Грицай Л.В.,

за участю представників:

позивача - Авер'янової С.Б.,

відповідача - Мкртчян Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Багатопрофільна фірма "Інтеркрайт" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

встановив:

Приватне підприємство «Багатопрофільна фірма «Інтеркрайт» (далі - позивач, ПП «БФ «Інтеркрайт») звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні (далі - відповідач, ДПІ), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 10.08.2011 року № 0002752301 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 408 677,00 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 1,00 грн.

Відповідно до ст. 55 КАС України судом ухвалено на місці щодо процесуального правонаступництва шляхом заміни Державної податкової інспекції у м. Херсоні на її правонаступника Державну податкову інспекцію у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби ( далі - ДПІ).

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність підстав для донарахування відповідачем грошових зобов'язань з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням, оскільки висновки акту перевірки від 27.07.2011 р. №2685/23-2/34286393 не спростовують відсутність або неналежність оформлення первинних документів, зокрема податкової накладної, за наслідками господарської операції позивача з ПК «Евролюкс» щодо придбання меляси бурякової, при цьому отримана від ПК «Евролюкс» продукція була використана в господарські діяльності позивача для виробництві компонента моторного палива альтернативного. Крім того, позивач вказує, що орган податкової служби при складанні акту протиправно вийшов за межи своїх повноважень і самостійно, поза судової процедури, визнав правочин, укладений ПП «БФ «Інтеркрайт» з ПК «Евролюкс» недійсним (нікчемним).

Представник відповідача в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечив, надавши суду письмові заперечення, згідно яким зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято у відповідності до вимог діючого законодавства, посилаючись на нікчемність правочину, вчиненого між позивачем та ПК «Евролюкс», ґрунтуючи свої висновки на відсутності у ПП «БФ «Інтеркрайт» документів, які підтверджують транспортування та якість продукції, та на висновку акту перевірки контрагента позивача ПК «Евролюкс» щодо визнання нікчемними угоди по ланцюгу поставки ТОВ «Арт Мюзік» - ПП «ПК «Евролюкс» - ПП «БФ «Інтеркрайт».

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, які брали участь у судовому засіданні, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Приватне підприємство «Багатопрофільна фірма «Інтеркрайт» є юридичною особою відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи від 22.03.2006 р. за № 1 499 102 0000 005651.

Відповідно до довідки з ЄДРПОУ АА № 097974 основним видом діяльності ПП «БФ «Інтеркрайт» за КВЕД є оптова торгівля паливом.

Судом встановлено, що згідно п.п. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. №2755- VI на підставі направлення від 22.07.2011 р. №1985/23-2 та наказу ДПІ у м. Херсоні від 22.07.2011 р. №2284 проведена виїзна позапланова документальна перевірки ПП «БФ «Інтеркрайт» з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ПП «ПК «Евролюкс» та з контрагентами-покупцями за березень 2011 року.

За результатами вказаної перевірки було складено акт №2685/23-2/34286393 від 27.07.2011 року ( далі - акт перевірки), висновком якого є встановлені порушення ПП «БФ «Інтеркрайт»:

- ч. 1-5 ст.203, ч.1-2 ст.215, ч.1 ст.216, ст.ст.228, 626, 629 ЦК України в частині недодержання зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «БФ «Інтеркрайт» при придбанні товарів (послуг) у ПП «ПК «Евролюкс» у березні 2011 року. Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.662,655 та 656 ЦК України;

- п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755- VI, в результаті чого завищено суму податкового кредиту за березень 2011 року, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті в Державний бюджет України за березень 2011 року на суму 408 676,63 грн;

З посиланням на вказаний висновок акту перевірки ДПІ було прийнято повідомлення рішення від 10.08.2011 року №0002752301, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 408 677,00 грн., за штрафними санкціями - 1,00 грн.

Вказане податкове повідомлення - рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку до ДПА у Херсонській області та ДПС України. За результатами розгляду скарг оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПІ було залишено без змін, а скарги ПП «БФ «Інтеркрайт» - без задоволення, що підтверджується рішеннями ДПА у Херсонській області від 20.09.2011 р. №4721/10/25-014 та рішенням ДПС України від 24.10.2011 р. №4185/6/10-2115.

Як вбачається з матеріалів справи документів, 29.03.2011 року між позивачем - ПП «БФ «Інтеркрайт» (за договором покупець) та ПК «Евролюкс» (за договором - продавець) було укладено договір поставки № 124, згідно умов якого продавець зобов'язався передати, а покупець - прийняти та оплатити мелясу бурякову врожаю 2010 року в кількості 2 400 т на загальну суму 2 520 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 420 000,00 грн. За умовами договору поставка товару здійснюється на умовах FCA склад заводу Зберігача, що знаходиться за адресою: «ДП «Гайсинський спиртовий завод», Вінницька область, м. Гайсин, вул. Плеханова, 28. Пунктом 5.1 цього договору сторони обумовили якісні показники товару (вміст сухих речовин - не нижче 76%, вміст цукру - не нижче 43%, реакція /РН/ від 6.3 до 8.5). Покупець здійснює 100% оплату вартості товару після підписання акту приймання-передачі товару протягом 15 днів ( п. 4.1. договору).

На виконання умов зазначеного договору ПК «Евролюкс» здійснило передачу позивачу меляси бурякової в кількості 2 335,295 т на загальну суму 2 452 059,76 грн., в тому числі ПДВ 408 676,63 грн., про що свідчать видаткова накладна № 235 від 31.03.2011 року, яка підписана представниками покупця і продавця та засвідчує факт передачі товару.

Представником позивача в судовому засідання було зазначено, що постачальником ПК «Евролюкс» по першій події - після підписання видаткової накладної, була оформлена податкова накладна № 235 від 31.03.2011 р., яка відповідає вимогам ст.201 Податкового Кодексу України та чинного на момент її видачі Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПАУ від 21.12.2010 р. №969, зареєстрованого в Мін'юсті 29.12.2010 р. за №1401/18696. В ході проведення перевірки ДПІ не висловлені зауваження щодо оформлення первинної документації, зокрема, вказаної податкової накладної.

Щодо здійснення розрахунків за вказаним договором, то згідно акту перевірки на стор. 4 вказано, що позивачем для підтвердження розрахунків з ПК «Евролюкс» за отриману продукцію надано до перевірки платіжне доручення від 13.04.11 р. № 231 на суму 500 000,00 грн., від 27.04.11 р. на суму 500 000,00 грн. Станом на дату реєстрації акту перевірки рахується заборгованість ПП „БФ " Інтеркрайт" перед ПП „Евролюкс" у розмірі 1 452 059,76 грн.

Представником позивача в судовому засіданні надано пояснення, що придбання позивачем меляси бурякової пов'язано з використанням її у власній господарській діяльності, а саме - у виробництві біопалива. Зокрема, згідно до Технічних умов ТУ У 24.6-34286393-001:2009 « Біопаливо для двигунів внутрішнього згоряння Е-95», зареєстрованих 28.10.2009 року в Укрметртестестандарст 28.10.2009 р., під час виробництва біопалива як сировина використовується компонент моторного палива альтернативного (КМПА), в технологічному процесі якого застосовується меляса. В підтвердження вказаного, позивачем надано суду договір промислової переробки сировини № 41 від 05.11.2010 р., укладений між ПП «БФ «Інтеркрайт» і ДП «Гайсинський спиртовий завод», згідно якому останній з давальницької сировини позивача, у тому числі і меляси, виготовляє КМПА. Так, при виконанні послуг по виробництву КМПА, ДП «Гайсинський спиртовий завод» використано для виробництва компонента згідно акту прийому-передачі від 28.04.2011 р. в квітні 2011 року меляси в кількості 2 059,196 тн., в червні 2011року - меляси в кількості 774,87 т.

На підтвердження реальності господарської операції між ПП « БФ «Інтеркрайт» та ПП «Евролюкс» позивачем надано лист ПП „Евролюкс" від 07.02.2012 р. за № 2/02/12, згідно якому останній підтверджує здійснення на адресу позивача поставки 2 335,295 т меляси бурякової на загальну суму 2 452 059,76 грн., що підтверджується видатковою накладною № 235 від 31.03.2011 р. При цьому, ПП «Евролюкс» вказав, що останній придбав мелясу бурякову у ТОВ « Промінвесткапітал» за договором поставки № 1 від 29.03.2011 р. у кількості 1 235,295 т на загальну суму 1 052 471,34 грн., що підтверджується видатковою накладною № 3 від 31.03.2011 р. та у ТОВ « Бріколяж Констракш» за договором поставки № 1 від 29.03.2011 р. у кількості 1 100,000 т на загальну суму 937 200,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1 від 31.03.2011 р., які залучені до матеріалів справи. З оглянутих судом вказаних договорів поставки меляси бурякової встановлено, що базисними умовами поставки є FCA ( Інкотермс -2000) склад заводу Зберігача, що знаходиться за адресою: «ДП «Гайсинський спиртовий завод», Винницька область, м. Гайсин, вул. Плеханова, 28.

Таким чином, судом встановлено, що придбання позивачем у ПП «Евролюкс» меляси бурякової відбулось без здійснення її транспортування, оскільки умови поставки за договорами між позивачем, ПП «Евролюкс» та його постачальними співпадають, тобто FCA ( Інкотермс -2000) склад заводу Зберігача, що знаходиться за адресою: «ДП «Гайсинський спиртовий завод», Винницька область, м. Гайсин, вул. Плеханова, 28.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище норм, вбачається, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, які включені до ціни придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Пунктом 201.4 Податкового Кодексу встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Згідно п.201.10 Податкового Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При цьому, відповідно до п.201.8 Податкового Кодексу право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПАУ від 21.12.2010 р. №969 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПАУ від 21.12.2010 р. №969, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку. Пунктом 5 зазначеного Порядку передбачено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у п.2 цього Порядку (яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та які присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість).

З аналізу вищевказаних положень Податкового Кодексу України вбачається, що єдиним випадком не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку є відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку Податковий Кодекс не передбачає.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Зі змісту акту перевірки позивача вбачається, що відповідач не заперечує факт наявності у позивача належним чином оформленої податкової накладної, яка відображена позивачем у реєстрі отриманих накладних того періоду, в якому була отримана спірна накладна. Крім цього, відповідач не заперечує факт наявності у контрагента позивача права на складання податкових накладних, тобто його реєстрацію у встановленому законодавцем порядку у якості платника податку на додану вартість та присвоєння йому індивідуального податкового номеру.

Таким чином, податкова накладна, виписана ПК «Евролюкс» щодо проданої меляси бурякової на адресу позивача, відповідає вимогам Податкового Кодексу України, і тому податковий кредит по податку на додану вартість був правомірно задекларований позивачем на підставі податкової накладної, отриманої від контрагента, по факту отримання товару згідно видаткової накладної.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

З огляду на фактичні обставини у справі, суд вважає, що спірний договір поставки між ПП „БФ " Інтеркрайт" та ПП „Евролюкс" був укладений право- і дієздатними юридичними особами, ні предмет цих правочинів, ні зміст прав та обов'язків їх сторін положенням чинного законодавства не суперечать та має реальні правові наслідки його виконання. Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності позивача ДПІ в ході розгляду справи до суду не надала.

Суд не приймає посилання відповідача на відсутність сертифікатів відповідності товару, паспортів якості, оскільки їх наявність чи відсутність ніяким чином не пов'язана із формуванням платником податку податкового кредиту відповідно до норм Податкового кодексу України, не посвідчує відсутність факту поставки, а також не є ознакою нікчемності правочину.

Крім цього, суд зазначає, що системний аналіз вищевказаних правових норм вказує на те, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

З огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, встановлений статтею 61 Конституції України, суд вважає, що у разі порушення контрагентами контрагента платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи.

Як з'ясовано судом, спірне податкове повідомлення-рішення було винесено ДПІ у зв'язку із відображенням в акту перевірки фактів порушення позивачем вимог п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, а саме: формування податкового кредиту від ПП «ПК «Евролюкс» згідно договору поставки від 24.03.2011 р. №124. Як вбачається зі змісту акту перевірки, ДПІ вважає що дана господарська операція відбулася в межах нікчемного правочину, а саме правочину який не спрямований на реальне настання правових наслідків. При цьому, твердження (висновки) щодо нікчемності правочину з поставки меляси бурякової ґрунтуються на даних акту перевірки від ДПІ у Печерському районі м. Києва по ТОВ «Арт-Мюзік» від 25.06.2011 №773/23-4/32665625 з питань правильності визначення розміру податкових зобов'язань та правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2011 року та акту ДПІ у м. Херсоні від 21.07.2011 р. №2599/23-2/31047798 перевірки ПП «ПК «Евролоюкс» з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з постачальниками та контрагентами-покупцями за листопад, грудень 2010 року та з ТОВ «Арт Мюзік» та з контрагентами-покупцями за березень 2011 року. Згідно висновків вказаних актів перевірок встановлено порушення статей 201, 203, 215, 216, 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Арт-Мюзік» і ПП «ПК «Евролюкс» при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України. Також вказаними перевірками встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні товарів та продажу товарів (послуг) за березень 2011 року, які підпадають під визначення до п.п.14.1.27 Податкового кодексу України.

У зв'язку із цим ДПІ робить висновок в акті перевірки, що господарські відносини ТОВ «Арт-Мюзік» - ПП «ПК «Евролюкс» - ПП «БФ «Інтеркрайт» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже вбачаються нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Податковий орган, здійснюючи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків. Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарських операцій із-за її не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків. Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган виходить тим самим за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження. Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутності господарських операцій, економічною необґрунтованістю) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення, від сплати до державного бюджету обов'язків платежів, що складають систему наповнення такого бюджету. Однак, за змістом статті 228 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин, це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним. Виходячи зі змісту частини 3 статті 228 ЦК України, після 1 січня 2011 року, правочини, що мають ознаки оспорюванності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки. В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним в судовому порядку, здійснює висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства. Податковий орган формуючи такі висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними. У тому випадку, якщо податковий орган вважає, що мало місце недійсність, (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання, метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надані. З урахуванням приписів частини 4 статті 70 КАС України висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним є безпідставними та не обґрунтованими. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Суд також зазначає, що висновки відповідача повністю ґрунтуються на сумнівах та припущеннях, що є недопустимим у податкових правовідносинах, які не доведені у встановленому порядку і які суд не приймає з огляду на положення частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до цієї норми в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи положення ст.54, 58, 76, 86 Податкового Кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772 ( далі - Порядок № 984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. № 985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735 ( далі - Порядок № 985), суд доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень - рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, зменшення суми бюджетного відшкодування, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях-рішеннях.

Проте, суд зазначає, що в акті перевірки позивача суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірним правочином, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманого товару (меляси бурякової) у власній господарській діяльності з подальшим його використанням у виробництві компоненту моторного палива альтернативного, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами спірного правочину, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочину або невідповідність закону вчинених за ними господарських операцій.

Враховуючи, що обґрунтованість та правомірність судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочину та не реальність господарських операцій між позивачем і його контрагентом не знайшла свого підтвердження здобутими по справі доказами, а інших фактичних мотивів в основу спірного податкового повідомлення-рішення не покладено, а також наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, то суд доходить висновку про недоведеність факту порушення ПП «БФ «Інтеркрайт» вимог п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України.

На підставі зазначених вище обставин суд приходить до висновку, що вимога позивача щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 6-14, 71, 94, 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Позовні вимоги Приватного підприємства "Багатопрофільна фірма "Інтеркрайт" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.08.2011 року № 0002752301 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 408677,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 1,00 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 31 травня 2012 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 8.2.1