Постанова № 24964283, 22.06.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/3246/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сич С.С.,

при секретарі - Горбач Д.О.,

за участю:

представника позивача - Єгорової Н.П.,

представника відповідача - Шульги Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Техноком - Сервіс" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

17 травня 2012 року позивач Приватне підприємство "Техноком - Сервіс" (надалі - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0007852301/485 від 26.04.2012 року та 0007862301/486 від 26.04.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є акт перевірки від 06.04.2012 року № 553/22-209/36618359, складений за результатами проведеної відповідачем позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства "Техноком - Сервіс" з питання правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства по взаємовідносинам з Приватним підприємством "Анілді" за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року. Вважає помилковими висновки акта перевірки про порушення п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п. 135.1, п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України за результатами господарської діяльності з Приватним підприємством "Анілді" (далі - ПП "Анілді"), оскільки право на формування валових витрат та податкового кредиту підтверджується письмовими договорами, податковими накладними, видатковими накладними, актом виконаних робіт, подорожніми листами та платіжними документами, які надавалися податковому органу під час проведення перевірки. ПП "Анілді" включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та на момент здійснення господарських операцій мало свідоцтво платника податку на додану вартість. Господарські операції із вказаним контрагентом носили реальний характер та повністю відображені в бухгалтерському та податковому обліку на підставі первинних документів, оформлених у відповідності до чинного законодавства. Отриманий товар та послуги позивач використав у власній господарській діяльності на будівництві об'єкту ТОВ СП «Нібулон», що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечує, просить відмовити у його задоволенні.

У своїх письмових запереченнях відповідач зазначає, що в ході проведення позапланової невиїзної перевірки Приватного підприємства "Техноком - Сервіс" з питання правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства по взаємовідносинам з Приватним підприємством "Анілді" за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, встановлено порушення позивачем п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 514 грн. 09 коп., у тому числі за березень 2011 року в сумі 262 грн. 92 коп. та за квітень 2011 року в сумі 251 грн. 17 коп., п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п. 135.1, п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1360 грн., в тому числі за І квартал 2011 року в сумі 724 грн. та за ІІ квартал 2011 року в сумі 636 грн. Заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість відповідач пов'язує з нікчемністю угод, укладених між Приватним підприємством "Техноком - Сервіс" та ПП "Анілді". Нереальність виконання робіт та безтоварний характер операцій обґрунтовує відсутністю у ПП "Анілді" адміністративно - господарських можливостей для здійснення відповідної господарської та економічної діяльності. Вказує на відсутність у Приватного підприємства "Техноком - Сервіс" основних фондів та звертає увагу на те, що позивачем в ході перевірки не надано товарно-транспортних накладних на перевезення придбаної у ПП "Анілді" продукції. Також зазначає, що ПП "Анілді" було створене для здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Приватне підприємство "Техноком - Сервіс" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 27.07.2009 року, ідентифікаційний код 36618359, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 15851020000006884.

Позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій об'єднаній державній податковій інспекції у Полтавській області з 28.07.2009 року за № 4642, є платником податку на додану вартість, свідоцтво № 100304616 від 08.10.2010 року, індивідуальний податковий номер 366183516034.

06.04.2012 року посадовою особою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на підставі наказу № 426 від 04.04.2012 року проведено позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства "Техноком - Сервіс" з питання правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства по взаємовідносинам з Приватним підприємством "Анілді" за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 06.04.2012 року № 553/22-209/36618359, в якому зафіксовано порушення:

- п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 514 грн. 09 коп., у тому числі за березень 2011 року в сумі 262 грн. 92 коп. та за квітень 2011 року в сумі 251 грн. 17 коп.;

- п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п. 135.1, п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1360 грн., в тому числі за І квартал 2011 року в сумі 724 грн. та за ІІ квартал 2011 року в сумі 636 грн. (а.с. 14 - 25).

За висновками акту перевірки, вказані вище порушення відповідач пов'язує з нікчемністю угод, укладених між Приватним підприємством "Техноком - Сервіс" та ПП "Анілді".

На підставі акту перевірки від 06.04.2012 року № 553/22-209/36618359 Кременчуцькою ОДПІ винесено:

- податкове повідомлення-рішення від 26.04.2012 року № 0007852301/485, яким Приватному підприємству "Техноком - Сервіс" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" на загальну суму 1361 грн., у тому числі: за основним платежем - у сумі 1360 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 1 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 26.04.2012 року № 0007862301/486, яким Приватному підприємству "Техноком - Сервіс" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на загальну суму 515 грн. 09 коп., у тому числі: за основним платежем - у сумі 514 грн. 09 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - у сумі 1 грн. Копії податкових повідомлень - рішень наявні у матеріалах справи (а.с. 12, 13).

Позивач не погодився з даними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню -рішенню від 26.04.2012 року № 0007862301/486, яким Приватному підприємству "Техноком - Сервіс" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на загальну суму 515 грн. 09 коп., у тому числі: за основним платежем - у сумі 514 грн. 09 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями - у сумі 1 грн., суд дійшов наступних висновків.

Коло платників податку на додану вартість, об'єкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначено розділом V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

У відповідності до ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування, зокрема, є постачання товарів та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит -це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.8 статті 201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені положення Кодексу, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати оформлені належним чином податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Судом встановлено, що між Приватним підприємством "Техноком - Сервіс" (Покупець) та Приватним підприємством "Анілді" (Продавець) 01.02.2011 року укладено договір № 9/22 (а.с. 34), згідно умов якого Продавець зобов'язується постачати протягом року продукцію окремими партіями згідно заявок, поданих Покупцем у відповідності до потреб. Ціна, кількість, асортимент та загальна вартість партії товару вказується в рахунку на оплату. (п. 1.1, 1.2 ). Згідно п. 2.1 договору поставка товару виконується силами Продавця або Покупця за домовленістю сторін. При передачі товару Продавець передає Покупцеві всі необхідні супровідні документи (оформлені належним чином), що передбачені чинним законодавством. Датою поставки і моментом переходу права власності на товар вважається дата прийняття товару Покупцем, що зазначена в накладних або актах прийому - передачі (п. 2.3, п. 2.4). Відповідно до пункту 3.1 договору розрахунки проводяться в національній валюті по безготівковому розрахунку на розрахунковий рахунок Продавця 100 % передплатою. Даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2011 року (п. 7.1).

Також, між Приватним підприємством "Техноком - Сервіс" (Замовник) та Приватним підприємством "Анілді" (Виконавець) укладено договір послуг автопідйомника № 17/3 від 31.03.2011 року (а.с. 35), згідно умов якого Виконавець бере на себе зобов'язання виконати послуги автопідйомником АГП-18, на об'єкті, вказаному Замовником, а Замовник зобов'язується сплатити за такі послуги з розрахунку 150 грн. за годину роботи автопідйомника згідно акту виконаних робіт. (п. 1.1). Виконавець зобов'язується надати автопідйомник АГП-18 на об'єкт Замовника, забезпечити своєчасне надання автопідйомника, почати роботу в час, зазначений Замовником. (п.п. 2.1, 2.2). Розрахунки між Виконавцем та Замовником здійснюються шляхом переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця, або видачі через касу підприємства. За надання послуг автопідйомника Замовник сплачує Виконавцю плату із розрахунку 150 грн. за одну годину роботи автопідйомника. Про загальний обсяг робіт за даним договором складається акт виконаних робіт, що є підставою для розрахунку за цим договором (п. п. 4.1 - 4.3).

На виконання умов зазначених договорів ПП "Анілді" виписано позивачу наступні податкові накладні: від 28.02.2011 року № 38 на загальну суму 452 грн. 50 коп. (з них, ПДВ - 75 грн. 42 коп.); від 31.03.2011 року № 68 на загальну суму 1125 грн. (з них, ПДВ - 187 грн. 50 коп.); від 26.04.2011 року № 104 на загальну суму 1507 грн. 03 коп. (з них, ПДВ - 251 грн. 17 коп.) (а.с. 36 - 38).

Із акту перевірки вбачається, що вказані податкові накладні досліджувалися під час проведення перевірки та порушень у їх оформленні перевіряючим не встановлено.

Згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ПП "Анілді" включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та має право здійснювати такі види діяльності: 51.53.2 Оптова торгівля будівельними матеріалами; 51.14.0 Посередництво в торгівлі машинами, промисловим устаткуванням, суднами та літаками, 51.15.0 Посередництво в торгівлі меблями, побутовими товарами, залізними та іншими металевими виробами; 51.16.0 Посередництво в торгівлі текстильними виробами, одягом, взуттям та шкіряними виробами (а.с. 141 - 144).

ПП "Анілді" на момент здійснення господарських операцій з позивачем та видачі податкових накладних було зареєстровано платником податку на додану вартість, свідоцтво платника ПДВ ПП "Анілді" № 100136179 анульовано лише 22.09.2011 року.

Отримані від ПП "Анілді" податкові накладні внесені позивачем до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за березень та квітень 2011 року. Копії реєстрів наявні у матеріалах справи.

На підставі зазначених податкових накладних позивачем включено до складу податкового кредиту березня 2011 року податок на додану вартість у загальному розмірі 262 грн. 92 коп. та за квітень 2011 року -в сумі 251 грн. 17 коп. (а.с. 157, 159).

У свою чергу, ПП "Анілді" задекларувало податкові зобов'язання по господарським операціям з позивачем у лютому, березні, квітні 2011 року. Копії додатків № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість ПП "Анілді", надані суду податковим органом, приєднані до матеріалів справи (а.с. 161-163).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Ч. 1 ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Надання послуг автопідйомника згідно умов договору № 17/3 від 31.03.2011 року позивач підтверджує рахунком-фактурою та актом виконаних робіт автопідйомника від 31.03.2011 року (а.с. 197,198).

Фактичне отримання позивачем товарів згідно укладеного з ПП "Анілді" договору № 9/22 від 01.02.2011 року позивач підтверджує: рахунками-фактурами (а.с. 185, 187), податковими накладними (а.с. 36,37) та видатковими накладними (а.с. 186, 188).

Дані документи надавалися позивачем у ході проведення перевірки, про що відображено в акті перевірки (а.с. 17, 18), порушень щодо оформлення даних документів перевіряючим не встановлено.

Представники позивача у судових засіданнях пояснили, що товарно-матеріальні цінності на підставі виданих довіреностей одержував майстер ПП "Техноком - Сервіс" ОСОБА_4 у магазині "Господар" за адресою в м. Кременчук, вул. 60 років Жовтня, 94/28, ціни якого влаштовували позивача. Перевезення товару на підприємство здійснювалося орендованим легковим автомобілем TOYOTA CAMRY, реєстраційний номер ВІ5501АC, що відповідає умовам укладеного договору № 9/22 від 01.02.2011 року та підтверджується дорожніми листами від 28.02.2011 року № 052402 та від 26.04.2011 року № 052446 (а.с. 102, 188). Копії договору оренди транспортного засобу, акту приймання - передачі в оренду транспортного засобу та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу наявні в матеріалах справи (а.с. 90-92, 98).

На підприємстві товар приймався комірником ОСОБА_5, оприбутковувався та невідкладно направлявся для використання на об'єкт. Копії штатного розпису від 01.01.2011 року та розставляння працівників ПП "Техноком - Сервіс" згідно штатного розпису на 2011 рік, витягу з журналу реєстрації довіреностей, прибуткових накладних та накладних на внутрішнє переміщення, наявні в матеріалах справи.

Розрахунки з ПП "Анілді" за придбані товари та послуги автопідйомника проводилися у безготівковій формі на загальну суму 3084 грн. 53 коп., що підтверджується банківськими виписками, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 87-89).

Із пояснень представників позивача в судових засіданнях встановлено, що метою укладення договорів із ПП "Анілді" було виконання договірних зобов'язань перед ТОВ СП "Нібулон" згідно договору № 2712/204 від 27.12.2010 року (а.с. 95-97). Виконання ПП "Техноком - Сервіс" передбачених договором № 2712/204 від 27.12.2010 року робіт потребувало закупівлі витратних будівельних матеріалів та отримання послуг автопідйомника.

Згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України позивач має право на здійснення видів діяльності за КВЕД: 80.20 - Обслуговування систем безпеки; 43.21 - Електромонтажні роботи; 33.20 - Установлення та монтаж машин і устаткування; 41.20 - Будівництво житлових і нежитлових будівель; 43.29 - Інші будівельно - монтажні роботи. (а.с. 136-139). Позивач має ліцензію Державного департаменту пожежної безпеки МНС України серії АВ № 548383, видану 09.09.2010 р., згідно якої позивач має право на здійснення проектування, монтажу, технічного обслуговування засобів протипожежного захисту та систем опалення, оцінку протипожежного стану об'єктів (а.с. 100).

У свою чергу, роботи по монтажу автоматичної пожежної сигналізації та пожежегасіння на об'єктах Перевантажувального терміналу з відвантаженням зернових та олійних культур на річковому транспорті, що розташовані за адресою: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Флотська, 2 за договором № 2712/204 від 27.12.2010 року були прийняті замовником позивача ТОВ СП "Нібулон", що підтверджується довідкою про вартість виконаних підрядних робіт форми КБ-3, актами приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в за травень 2011 року, актом списання № СпТ-000031 від 31.05.2011 року, копії яких наявні в матеріалах справи.

Твердження податкового органу про відсутність у позивача основних фондів для здійснення господарської діяльності спростовується податковими деклараціями з податку на прибуток Приватного підприємства "Техноком - Сервіс" за І квартал 2011 року та ІІ квартал 2011 року з додатками, відповідно до яких підприємством були задекларовані основні фонди (а.с. 122-131).

Отже, позивачем включено до складу податкового кредиту березня та квітня 2011 року кошти в загальній сумі 514 грн. 09 коп., що сплачені контрагенту ПП "Анілді" в ціні товарів та послуг автопідйомника за укладеними договорами з метою здійснення власної господарської діяльності на підставі виписаних ПП "Анілді" належно оформлених податкових накладних.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 Цивільного кодексу України : 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін.

Відповідачем не доведено, що договори позивача із вказаним контрагентом були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, не надано доказів про наявність умислу сторін, тобто, що вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Вироками судів, які набрали законної сили, ознаки узгоджених кримінально - карних дій в діях працівників позивача та його контрагента ПП "Анілді" не встановлено.

Посилання відповідача на те, що ПП "Анілді" мало господарські взаємовідносини з підприємствами, що мають ознаки фіктивності ТОВ ВМП "Електросервіс", ТОВ "ЛБЮ-ТЕХ, не є підтвердженням нікчемності угод, укладених між позивачем та ПП "Анілді", оскільки відповідачем не доведено взаємозв'язку між зазначеними підприємствами та підприємством позивача. Зокрема, відповідачем не надано суду доказів, що товари та послуги, які поставлялися та надавалися за укладеними з позивачем договорами, придбавалися саме у контрагентів ПП "Анілді", які мають ознаки фіктивності.

Можливе порушення порядку здійснення господарської діяльності ПП "Анілді" не впливає на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності, оскільки у відповідності до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за не виконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару (робіт) відповідних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на частину 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт порушення позивачем п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 26.04.2012 року № 0007862301/486 є необґрунтованими, тобто винесене без урахуванням усіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню -рішенню від 26.04.2012 року № 0007852301/485, яким Приватному підприємству "Техноком - Сервіс" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" на загальну суму 1361 грн., у тому числі: за основним платежем - у сумі 1360 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 1 грн., суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що відповідач пов'язує заниження позивачем податку на прибуток за І квартал 2011 року в розмірі 724 грн. із включенням позивачем до складу валових витрат коштів у сумі 1315 грн. (а.с. 19), віднесених на придбання послуг автопідйомника та будівельних матеріалів у ПП «Анілді». При цьому податковий орган, вважаючи, що дані товари та послуги були надані позивачу третіми особами, а відтак, що вони є безоплатно отриманими позивачем, включає суму на їх придбання з ПДВ -1578 грн. до складу валових доходів позивача за І квартал 2011 року.

Також, відповідач пов'язує заниження позивачем податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року в розмірі 636 грн. із включенням позивачем до складу валових витрат коштів у сумі 1265 грн. (а.с. 20), віднесених на придбання будівельних матеріалів у ПП «Анілді». При цьому податковий орган, вважаючи, що дані товари були надані позивачу третіми особами, а відтак, що вони є безоплатно отриманими позивачем, включає суму на їх придбання з ПДВ -1507 грн. до складу валових доходів позивача за ІІ квартал 2011 року.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат відносяться, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

П.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 цього Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

П.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України.

Згідно з п.п. 14.1.127 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

При цьому, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Таким чином, підставою для включення витрат підприємством до складу валових є належне документальне підтвердження факту понесення таких витрат та їх зв'язок з господарською діяльністю підприємства.

Порядок визначення доходів та витрат платника податку з 01.04.2011 р. врегульовано розділом ІІІ Податкового кодексу України.

Згідно п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Згідно п. 137.10 ст. 137 Податкового кодексу України суми безповоротної фінансової допомоги та безоплатно отримані товари (роботи, послуги) вважаються доходами на дату фактичного отримання платником податку товарів (робіт, послуг) або за датою надходження коштів на банківський рахунок чи в касу платника податку, якщо інше не передбачено цим розділом.

П.п. 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Доводи відповідача щодо безтоварності господарських операцій та нікчемності угод, укладених між позивачем та ПП «Анілді», не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

Понесені позивачем валові витрати підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, та які надавалися перевіряючим у ході проведення перевірки. Кошти за отримані товари та послуги перераховані позивачем ПП «Анілді»у повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками, копії яких наявні у матеріалах справи.

У свою чергу, Кременчуцька ОДПІ не заперечує, що позивачем отримувалися матеріальні цінності та послуги автопідйомника, витрати на які позивачем було включено до складу валових витрат, про що свідчить той факт, що перевіряючі включили вартість даних товарів та послуг до складу валових доходів позивача у І та ІІ кварталах 2011 року як таких, що отримані позивачем безоплатно (а.с.19,20).

Як встановлено судом, товари та послуги придбавалися позивачем із метою здійснення власної господарської діяльності, а саме виконання робіт за укладеним з ТОВ СП "Нібулон" договором № 2712/204 від 27.12.2010 року, які у подальшому були ним прийняті у позивача.

Отже, позивачем включено до складу валових витрат в І та ІІ кварталах 2011 року кошти в загальній сумі 2570 грн. 44 коп., що фактично сплачені контрагенту за надані товари та послуги за укладеними договорами з метою здійснення власної господарської діяльності та на підставі належним чином оформлених первинних документів бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт наявності порушення позивачем п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п. 135.1, п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України.

Відтак, оскаржуване податкові повідомлення - рішення від 26.04.2012 року № 0007852301/485 є необґрунтованим, тобто винесеним без урахування всіх обставин, що мали значення для прийняття рішення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Техноком - Сервіс" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 26 квітня 2012 року № 0007852301/485.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 26 квітня 2012 року № 0007862301/486.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Техноком - Сервіс" витрати зі сплати судового збору у розмірі 107 грн. 30 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 27 червня 2012 року.

Суддя С.С. Сич