Постанова № 24964174, 14.05.2012, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

14.05.2012 р. 12:31 Справа № 2а-1597/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Зіньковського О.А., секретар судового засідання Ополинський О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДП "Хлібна база № 76 "Державного агентства резерву України", вул.Елеваторна 10, Кавуни, Арбузинський район, Миколаївська область, 55310;доЮжноукраїнської об'єднаної ДПІ Миколаївської області ДПС, вул.Комсомольська 3, м.Южноукраїнськ, Миколаївська область, 55001;проскасування податкових повідомлень - рішень від 29.12.2011р. №0000682301, №0000692301;за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №170/2 від 20.02.12р.;

від позивача: ОСОБА_2, довіреність №304/2 від 28.03.12р.;

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність №302/10/10-010 від 14.03.12р.;

Державним підприємством "Хлібна база №76 "Державного агентства резерву України" пред'явлено позов до Южноукраїнської об'єднаної ДПІ в Миколаївській області з вимогою про скасування податкових повідомлень - рішень від 29.12.11р. №0000682301, №0000692301.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю з підстав зазначених у позові, додаткових поясненнях та наданих доказах (а.с.4-12, 87-130).

Відповідач позовні вимоги не визнав, зазначив, що рішення Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції в Миколаївській області №0000682301 та №0000692301 від 29.12.11р. прийняті у відповідності до чинного законодавства, перевірка позивача проведена в порядку та у спосіб передбачений чинним законодавством (а.с.156-162).

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи суд, -

встановив:

На підставі направлень від 24.10.11р. №82/23-145, №83/23-145, №84/23-145, 86/23-145, №85/23-145 виданих Южноукраїнською ОДПІ, фахівцями відповідача згідно із ст.77 ПК України та наказу Южноукраїнської ОДПІ від 06.10.11р. №634 проведена планова виїзна перевірка Державного підприємства "Хлібна база №76" Державного агентства резерву України з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.09р. по 30.06.11р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.09р. по 30.06.11р.

В ході здійснення перевірки відповідачем встановлено наступні порушення:

1. п.1.31 та п.1.32 ст.1, п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону від 28.12.94р. "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 17173грн., у тому числі за 3 квартал 2009р. в сумі 17173грн.;

2. пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.4.1 ст.4, пп.6.1.1 п.6.1 ст.6, п. 7.1, пп.7.2.1., пп.7.2.3, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону "Про податок на додану вартість", п.198.6 ст.198 ПКУ, в результаті чого позивачем занижено ПДВ в періоді, що перевірявся, на загальну суму 41720грн., у тому числі за липень 2009р. в сумі 24352грн., за серпень 2009р. в сумі 3958грн., за вересень 2009р. в сумі 9780грн., за травень 2011р. в сумі 3630грн.

За результатами перевірки та встановлених порушень складено акт від 12.12.11р. №90/23-01/20885124 (а.с.15-56).

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято такі податкові повідомлення - рішення:

1. від 29.12.11р. №0000682301 про сплату податку на прибуток на загальну суму 21466,25 грн. (основний платіж 17173,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 4293,25 грн.) (а.с.13);

2. від 29.12.11 №0000692301 про сплату податку на додану вартість на загальну суму 52150,00 грн. (основний платіж 41720,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 10430,00 грн.) (а.с.14).

У відповідності до ст. 56 ПК України позивач звернувся із скаргою до ДПС у Миколаївській області та відповідно до п.56.5 ст.56 р. ІІ ПК України Южноукраїнська ОДПІ повідомлена листом №23/7 від 12.01.2012р. про направлення скарги до ДПА у Миколаївській області.

Державна податкова служба у Миколаївській області задовольнила скаргу позивача в частині зменшення на 906,00грн. штрафних санкцій на підставі п.7 підрозділу 10 розділу XX ПК України, залишивши оскаржувані повідомлення-рішення без змін (а.с.147-154).

Розглянувши подані документи і матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав:

Ст.19 Конституції визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.21.1.1 п.21.1 ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

В повідомленні-рішенні від 29.12.11р. №0000682301 зазначено на порушення позивачем п.1.31 та п.1.32 ст.1, п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" шляхом не включення до складу валових доходів доходи від продажу цукру населенню в частині заниження вартості реалізації цукру на суму 68690 грн.00 коп.

У зв'язку з цим суд зазначає, що відповідно до ч.2 п.1.31 ст.1 Закону від 28.12.94р. №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності на такі товари.

Судом встановлено, що на виконання розпорядження КМУ від 12.08.09р. №952-р "Про здійснення додаткових заходів щодо стабілізації ситуації, що склалася на внутрішньому ринку цукру" Позивач отримав цукор в кількості 725 тонн з державного матеріального резерву України за Договором доручення №75 юр-2009/69 від 17.08.09р., укладеного між Позивачем та Держкомрезервом України (а.с.87-89).

В акті перевірки (а.с.22) відповідачем визначено собівартість з продажу цукру населенню в сумі 2485356,34грн., яка на думку відповідача складається з ціни на придбання цукру, витрат на відвантаження цукру, витрат на перевезення цукру сторонніми підприємствами, нарахування заробітної плати та нарахування на заробітну плату, встановлена торговельна надбавка у розмірі 2 % від ціни придбання, витрати на перевезення цукру до точок реалізації власним транспортом.

В той же час, згідно положень Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" такий термін, як "Собівартість продажу товарів" не застосовується, а є термін "валові витрати" відповідно п.5.1 Закону від 28.12.94р. №334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції Закону від 22.05.97р. №283/97-ВР) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно до Договору доручення №75 юр-2009/69 від 17.08.09р. та розпорядження КМУ №952-р від 12.08.09р. цукор отриманий позивачем для реалізації населенню на продовольчих ринках не можна розцінювати як придбання товарів для подальшого використання у власній господарській діяльності так як не передбачено перехід права власності на даний товар.

Відповідно до вищезазначеного ціна цукру для реалізації населенню на продовольчих ринках визначається за формулою: Цр=Цв+ (Цв*2%)+В, де Цр - ціна реалізації цукру населенню на продовольчому ринку; Цв - ціна відпуску цукру з державного матеріального резерву становить 3500 грн./т з урахуванням податку на додану вартість відповідно до наказу Мінагрополітики Хе 416 ; 2 % - торгівельна надбавка; В - витрати на доставку цукру до місця продажу.

До ціни реалізації цукру населенню позивачем включено наступні показники:

- позивачем в періоді серпень-вересень 2009 року отримано від Комітету цукор в кількості 725 тонн на загальну суму 2537500грн. в тому числі ПДВ 422916,67 грн.

- торгівельна надбавка в розмірі 2 % складає 50750грн. ( 2537500*2%).

- витрати на доставку з ДО "Комбінат "Дніпро" м.Сміла до с.Кавуни найманим транспортом складають 148388грн. в тому числі ПДВ 384,67грн. - перевезення цукру до місць продажу найманим транспортом - 91177,4грн. в тому числі ПДВ 360грн. Постачальниками з надання послуг з перевезення є приватний підприємець ОСОБА_4 та АП "Благодатнівський птахопром".

Витрати з доставки цукру найманим транспортом в сумі 238818,73грн. відображено у бухгалтерському обліку на відповідних рахунках Д-т 91 К-т 631.

- навантажувальні роботи здійснювалися ДО "Комбінат "Дніпро" на суму 16675грн. в тому числі ПДВ 2779,17 грн. У бухгалтерському обліку витрати з навантаження цукру 13895,84грн. відображено на відповідних рахунках Д-т 91 К-т 631.

- нарахована заробітна плата з нарахуваннями на соц. страхування яка включена до ціни реалізації цукру населенню складає 29536,12грн. в тому числі ПДВ 4922,69 грн. До витрат підприємства включено заробітна плата в сумі 17931,98грн. (Д-т 91 , К-т 661), нарахування на заробітну плату в сумі 6681,45грн. (Д-т 91 К-т 651,652,653)

Транспортні витрати на власний транспорт на перевезення цукру до місць продажу розраховувалися відповідно до калькуляцій, які складаються з пального, зарплати та нарахувань на зарплату водія, амортизації транспорту, витрат на відрядження, податку на додану вартість. До ціни реалізації цукру населенню включено витрати на власний транспорт з врахуванням податку на додану вартість в сумі 35648,83грн. в тому числі ПДВ 5941,47грн. Витрати на перевезення власним транспортом в сумі 29707,36 грн. відображено у бухгалтерському обліку на рахунках Д-т 91 К-т 203,661,651,652,653.

Ціна реалізації цукру з урахування всіх витрат склала всього 2909675,35грн. (2537500+50750+239565,4+16675+29536,12+35648,83).

Позивачем реалізовано цукор на суму 2900000грн. в тому числі ПДВ 483333,33 грн. по ціні 4грн. за 1кг.

На підставі зазначеного, дослідивши надані позивачем докази (а.с.87-130), суд дійшов вважає, що висновки, викладені в акті перевірки, на підставі якого були прийняті податкові повідомлення - рішення №0000682301 та 000069230І від 29.12.11р. суперечать чинному законодавству з питання заниження валових доходів на суму 68690грн. та відповідно з донарахуваннями по податку на прибуток в сумі 17173грн. за 3 кв. 2009 року та по податку на додану вартість в сумі 13738грн. (68690*20%), тому що до декларації по податку на прибуток за 3 квартал 2009р. включена вся сума коштів, отриманих від продажу цукру, а саме 2416666,67грн. та ПДВ в сумі 483333,33грн. включено до податкових зобов'язань серпня та вересня 2009р. Підстави для донарахувань податку на прибуток та податку на додану вартість відсутні.

Таким чином, повідомлення-рішення №0000682301 від 29.12.11р. підлягає скасуванню в повному обсязі, а повідомлення-рішення №0000692301 від 29.12.11р. в частині, що пов'язана з рішенням №0000682301 від 29.12.11р. (13738грн. та 25% штрафних санкцій).

Перевіркою також віднесено до податкового кредиту ПДВ в сумі 24352,39грн. по постачальнику ВАТ ЕК "Миколаївобленерго" (код ЄДРПОУ 23399393, ІПН 233993914014), а саме податкова накладна №1255/11 від 31.07.2009р. на суму 119306,87грн. в.т.ч.ПДВ 23861,37грн., под.накладна №76/11 від 31.07.2009р. на суму 2455,08грн., в.т.ч.ПДВ 491,02грн. (а.с.110-127).

Податковий кредит за липень 2009 року позивачем сформовано у повній відповідності з вимогами п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р.

Позивач оплатив контрагенту - ВАТ ЕК "Миколаївобленерго" ПДВ в ціні придбаних товарів, а саме електроенергію (активну та реактивну) та одержало від нього податкові накладні, які містять усі необхідні реквізити , передбачені положенням п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. №168/97-ВР. (а.с.110-127).

Відповідно до вимог п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. №168/97-ВР податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду , визначене згідно з цим Законом.

Згідно п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" 03.04.1997р. №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 цього Закону протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону "Про ПДВ" підставою для включення: до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) є податкові накладні складені платниками податку на додану вартість. Отримання податкових накладних від ВАТ ЕК "Миколаївобленерго" засвідчує факт придбання електроенергії, тобто виникнення першої події, що дає законне право на отримання нами податкового кредиту (а.с.110-127).

Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. №168/97-ВР не передбачено ніяких обмежень щодо формування податкового кредиту, пов'язаних зі строками отримання податкових накладних та їх відображення у податкових деклараціях. Отримані податкові накладні №1255/11 від 31.07.09р. на суму 119306,87грн. крім того ПДВ 23861,37грн., №76/11 від 31.07.2009р. на суму 2455,08грн., у.тч.ПДВ 491,02грн. позивачем включено до рядка 16 декларації з ПДВ за жовтень 2009 року та включено до додатку №1 "Розрахунок коригувань сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість". (а.с.110-127).

Висновок відповідача про те, що відсутність документів, які б підтверджували дату надходження вказаних податкових накладних від продавця є безпідставними і суперечить вищевказаним вимогам чинного податкового законодавства. Таким чином правові підстави для виключення даних податкових накладних з податкового кредиту відсутні.

Щодо висновку відповідача про порушення позивачем п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України та завищення податкового кредиту з ПДВ за травень 2011 року в сумі 3630грн. на підставі видаткової накладної №15 від 11.05.2011р. та податкової накладної №15 від 11.05.2011р. на суму 21780грн. в тому числі ПДВ 3630грн. (виданих ТОВ "Техполимерстрой"), то суд зазначає, що статтею 1 Закону від 16.07.99р. №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, акти виконаних робіт, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Наслідки в бухгалтерському, і, відповідно в податковому обліку платника, створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку правочинах. Тобто у разі безтоварності операцій або виконання робіт (послуг) іншою особою визначення податкового кредиту слід визнати безпідставним, незважаючи на наявність у платника податку, а даному випадку у позивача, доказів сплати підряднику вартості послуг з ПДВ, а також наявність оформлених податкових накладних.

Таким чином, згідно матеріалів перевірки (а.с.35-37), суд дійшов висновку що діяльність зазначеного контрагента позивача (ТОВ "Техполимерстрой") була направлена не на одержання економічного ефекту в результаті підприємницької або іншої господарської діяльності, а виключно на отримання податкової вигоди за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності (в даному випадку для позивача).

У зв'язку з цим суд критично оцінює докази надані позивачем. Формальна наявність податкових накладних, актів виконаних робіт, розрахункових документів тощо в даному випадку не може бути достатньою підставою для доведеності передачі товару саме контрагентом позивача. У зв'язку з цим висновки відповідача щодо завищення податкового кредиту з ПДВ за травень 2011 року в сумі 3630грн. є правомірними.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що рішення відповідача №0000682301 від 29.12.2011р. є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, тобто є протиправним та підлягає скасуванню, а податкове повідомлення - рішення відповідача від 29.12.11р. №0000692301 в частині збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на суму 38090грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 9523грн. також є частково протиправним та підлягає скасуванню.

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно статті 86 КАСУ суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні та оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 2 статті 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дослідивши всі обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідачем не в повній мірі доведено правомірність прийнятих оскаржуваних рішень.

За таких обставин позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись статтями 11, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Скасувати податкове повідомлення - рішення Южноукраїнської об'єднаної ДПІ в Миколаївській області від 29.12.2011р. №0000682301.

3. Скасувати податкове повідомлення - рішення Южноукраїнської об'єднаної ДПІ в Миколаївській області від 29.12.2011р. №0000692301 в частині збільшення грошового зобов'язання з ПДВ на суму 38090грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 9523грн.

4. В задоволені інших позовних вимог відмовити.

5. Присудити з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Хлібна база №76 "Державного агентства резерву України" сплачений судовий збір в розмірі 690грн. 74коп.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому статтями 185, 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення у судому засіданні вступної та резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Зіньковський О.А.

Вступну та резолютивну частини постанови

складено в нарадчій кімнаті і проголошено

в присутності представників сторін 14.05.12р.

Повний текст постанови складено та підписано 15.05.12р.