Постанова № 24964164, 04.04.2012, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

15:40

04.04.2012 р. Справа № 2а-8380/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Устинова І.А., за участю секретаря судового засідання Дворник Г. Г., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віконний дворик»,

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва,

про скасування податкового повідомлення-рішення від 28.10.2011 р. № 0000332360.

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва № 0000342360 від 28.10.11 про збільшення ТОВ «Віконний дворик»суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 33 355,23 грн., з яких 26 684,18 грн сума основного платежу, а 6 671,05 грн. сума штрафний (фінансових) санкцій.

Підприємство обґрунтувало свій позов тим, що ним виконані всі вимоги Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», але відповідачем протиправно збільшено податкове зобов'язання, валові доходи та валові витрати за жовтень-грудень 2010 року.

Відповідач позов не визнав, прийняття спірного рішення пояснив тим, що податковий кредит позивача сформований на підставі податкових накладних, виданих підприємством, у ланцюгах постачальників яких є підприємства з ознаками фіктивності, і неможливо підтвердити сплату ними цього податку до бюджету.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, засухавши пояснення сторін та свідків, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Віконний дворик»(далі -ТОВ «Віконний дворик») зареєстроване в якості юридичної особи виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 11.04.07 р.

Основними видами діяльності ТОВ «Віконний дворик»є виробництво будівельних виробів з пластмас, виробництво будівельних металевих виробів, оптова торгівля будівельними матеріалами, роздрібна торгівля залізними виробами, фарбами та склом.

В період з 03.10.2011 р. по 07.10.2011 р. ДПІ в Ленінському районі було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Віконний дворик»з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань, валових доходів та валових витрат за жовтень, листопад та грудень 2010 року по взаємовідносинам з ТОВ «ТК «Базіс», за результатами якої 07.10.2011 р. було складено акт № 2625/23-100/35066154 (том 1, а.с. 8-31).

На підставі акту перевірки № 2625/23-100/35066154 (далі -акт перевірки) ДПІ в Ленінському районі було прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.10.2011 р. № 0000342360 (том 1, а.с.62).

В пункті 4.2 акту перевірки зазначено, що позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат вартість придбаних товарів на загальну суму 106 736,70 грн. в результаті чого згідно тверджень ДПІ в Ленінському районі занижено податок на прибуток на суму 26 684,18 грн.

В п. 3.1 акту перевірки зазначено повний перелік первинних документів, що перевірені відповідачем та підтверджують отримання та оприбуткування товару, отриманого від ТОВ «ТК «Базіс»., а також документів, що підтверджують оплату отриманого товару.

Також в п. 4.1 акту перевірки відповідач не зазначив, що виявлено порушення при визначенні валового доходу позивача (за даними декларації, так і за даним перевірки валовий дохід склав 12558544,00 грн.), що також підтверджує факт придбання товару у ТОВ «ТК «Базіс».

Позивачем надано докази на підтвердження реальності здійснення господарських операцій між ТОВ «Віконний дворик»та ТОВ «ТК «Базіс».

Оскільки в акті перевірки відсутні зауваження стосовно порушення порядку заповнення чи оформлення первинних документів, наданих позивачем на вимогу відповідача, вони вважаються належними доказами на підтвердження реальності господарських операцій.

Відповідно до п. 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу -це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарі (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до абзацу 4 пп.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Тобто валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

ТОВ «Віконний дворик» на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції, віднесло до складу валових витрат вартість придбаного у ТОВ «ТК «Базіс»товару на суму 106 736,70 грн. На запит ДПІ в Ленінському районі від 29.07.2011 р. № 8390/10/23-117 (а.с. 64) ТОВ «Віконний дворик»надіслало листом від 10.08.2011 р. № 5 копії всіх первинних документів, що стосуються господарських відносин з ТОВ «ТК «Базіс».

В подальшому придбана у ТОВ «ТК «Базіс»фурнітура та матеріали були встановлені на продукцію, що виготовляється позивачем, про що свідчать надані ТОВ «Віконний дворик»документи, що підтверджують використання придбаного у ТОВ «ТК «Базіс»товару у господарській діяльності позивача (том 1-16, том 17 -а.с.1-201).

Надані до суду докази свідчать про реальність здійснення господарських операцій між ТОВ «Віконний дворик» та ТОВ «ТК»Базіс».

Суд не погоджується з висновками податківців щодо нікчемності правочину між ТОВ «Віконний дворик»та ТОВ «ТК «Базіс».

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

ЦК України встановлює, що нікчемними є правочини: у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину (ч.1 ст.219, ч.1 ст.220 ЦК); у разі відсутності схвалення правочину який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності (ч.2 ст.221 ЦК); правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування (ч.1 ст.224 ЦК); у разі відсутності схвалення опікуном, правочину, який вчинено недієздатною фізичною особою (ч.1 ст.226 ЦК); а також в інших випадках передбачених ч.1 ст.27, ч.3 ст.121, ч.6 ст.126, ч.3 ст.247, ч.1 ст.249, ч.2 ст.547, ч.3 ст.586, ч.3 ст.614, ч.6 ст.633, ч.2 ст.661, ч.4 ст.698, ч.3 ст.719, ч.4 ст.720, ч.1 ст.739 та іншими статтями ЦК України.

Жодну з цих підстав не може бути застосовано до договору між ТОВ «Віконний дворик»та ТОВ «ТК «Базіс».

Щодо посилання податківців на ст.228 Цивільного кодексу України - правочин, який порушує публічний порядок, то ця норма також не стосується зазначених договорів. Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Як роз'яснив Верховний Суд України в постанові Пленуму «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»№ 9 від 06.11.09 правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок (п.18 постанови Пленуму ВСУ).

Договори на поставку віконної фурнітури за своїм змістом не направлені на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Та обставина, що в ланцюгу постачальників ТОВ «ТК «Базіс»було підприємство, яке не виконувало своїх податкових зобов'язань (ПП «Стилет-Юг») не може бути підставою для визнання нікчемними правочинів, укладених ТОВ «Віконний дворик» та ТОВ «ТК «Базіс».

Суд не вважає акти перевірки ТОВ «Віконний дворик»та ТОВ «ТК «Базіс»преюдіційними для встановлення нікчемності правочину між ними.

Враховуючи відсутність підстав нікчемності зазначено правочину, передбачених Цивільним кодексом України, а також відсутність судового рішення про визнання недійсним договору №16/5 від 15.05.10 , суд під час розгляду справи оцінював його як дійсний.

Зазначена правова позиція зокрема викладена у постановах Верховного Суду України від 01.06.10 за позовом ПП «Армавір»до ДПІ у Печерському районі м. Києва, від 19.11.10 у справі за позовом ВАТ «Кременчуцький завод технічного вуглецю»до Кременчуцької ОДПІ, від 31.01.11 за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат»до Мукачівської ОДПІ, а також у Рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.09 по справі «Булвес»проти Болгарії.

Позивач надав суду видаткові накладні, податкові накладні з ТОВ «ТК «Базіс», а також документи, що підтверджують використання фурнітури у виробництві вікон ПВХ (том 1-17). Зазначене доводить реальність та товарність цього правочину.

Окрім того, допитаний в судовому засіданні директор ТОВ «ТК «Базіс»ОСОБА_1 також пояснив, що віконна фурнітура (замки, шпінгалети, поворотні приводи, циліндри та ін.), мають невеликі розміри, а враховуючи, що поставки відбувалися дрібними партіями у разі виробничої потреби позивача, то розмір вантажу складав один-три короби. Оскільки не було економічної доцільності в транспортуванні таких невеликих ящиків вантажівкою, вони доставлялися на легковому автотранспорті без складання товарно-транспортних накладних.

Зазначене підтвердила і допитана в судовому засіданні комірниця ТОВ «Віконний дворик»ОСОБА_2

Ці свідчення узгоджуються з оглянутими в судовому засіданні первинними документами, з яких вбачається, що поставки здійснювалися дрібними партіями, а також зразками віконної фурнітури, які дійсно мають невеликі розміри.

За таких обставин суд вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення належить скасувати, а позов задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва № 0000342360 від 28.10.11 р. про збільшення ТОВ «Віконний дворик»суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 33355,23 грн.

3. Відшкодувати ТОВ «Віконний дворик»судові витрати в сумі 28,23 грн. з Державного бюджету України.

Відповідно до п.1 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя І. А. Устинов

Постанова оформлена

у відповідності до ч. 3 ст. 160 КАС України

та підписана суддею 09.04.2012 року.

Суддя І. А. Устинов