Постанова № 24963975, 30.05.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2012 р. № 2а-2503/12/1370

м. Львів

16 год. 25 хв.

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий суддя Коморний О.І.,

секретар - Гнилиця Р.І.

з участю:

представників позивача Талалаєва О.Ю., Краснопольський В.О.

представник відповідача не прибув

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Нео-Сервіс»про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова.

Обставини справи.

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Нео-Сервіс», звернувся 21.03.2012 року до Львівського окружного адміністративного суду з позовом у якому заявлено вимогу визнати відсутність компетенції у Державної податкової інспекції Галицького району м. Львова приймати податкові повідомлення-рішення від 13.01.2012 р. №0000112321, №0000102321 та визнати протиправними і скасувати повністю податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м Львова від 13.01.2012 р. №0000112321, №0000102321.

У зв'язку з отриманням рішення Державної податкової служби у Львівській області про результати розгляду первинної скарги від 26.03.2012р. та винесенням відповідачем 04.04.2012р. податкового повідомлення-рішення №0000932321, позивачем подано заяву про зміну предмета позову (т.6 а.с.111-112), відповідно до якої позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції Галицького району м. Львова №0000112321 від 13.01.2012 р. та №0000932321 від 04.04.2012 р.

Позовні вимоги обґрунтовано безпідставністю виставлення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки у позивача є в наявності всі підтверджуючі документи пов'язані із здійсненням господарської діяльності, тому вимог чинного законодавства позивач не порушував.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, з підстав викладених у позовній заяві, просять позов задовольнити.

У зв'язку з проведеною реорганізацією відповідача, судом відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративно судочинства України допущено заміну відповідача правонаступником - Державно податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби та роз'яснено, що усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для правонаступника в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, повідомлений належним чином, клопотань процесуального характеру до суду не надходило. У письмовому запереченні, що міститься в матеріалах справи (т.6 а.с.101-107), відповідач проти позову заперечує повністю з тих підстав, що позивачем не здійснювалися господарські операцій з зазначеними у акті перевірки контрагентами, просить у задоволенні позову відмовити.

З урахуванням визначених ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства строків розгляду справи, суд відповідно до ч.4 ст. 128 та ч. 6 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу за відсутності представника відповідача на основі наявних доказів.

Суд заслухав пояснення представників позивача, повно, всебічно та об'єктивно оцінив подані докази у їх сукупності, допитав свідків та

встановив:

Державною податковою адміністрацією у Львівській області з 14.11.2011р. по 09.12.2011 року проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Нео-Сервіс», код за ЄДРПОУ 31145017 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010р. по 30.09.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 30.09.2011р., про що 16.12.2011р. складено акт №269/23-9/31145017 (т.1 а.с.16-139).

За результатами перевірки та на підставі складеного акта відповідачем 13.01.2012р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0000112321 (т.1 а.с.140) про збільшення позивачеві грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 2788614,75 грн. (основний платіж -2438155 грн., штрафні (фінансові) санкції - 350459,75) та податкове повідомлення-рішення №0000102321 (т.1 а.с.141) про збільшення позивачеві грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 2620888,30 грн. (основний платіж -2191946 грн., штрафні (фінансові) санкції -428942,30 грн.).

Рішенням ДПС у Львівській області про результати розгляду первинної скарги від 26.03.2012р. (т.6 а.с.113-123) податкове повідомлення-рішення №0000112321 залишено без змін, податкове повідомлення-рішення №0000102321 скасовано в частині 4 грн. штрафних санкцій, у зв'язку з чим відповідачем прийнято 04.04.2012р. податкове повідомлення рішення №0000932321 (т.6 а.с.124) про збільшення позивачеві грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 2620884,30 грн. (основний платіж -2191946 грн., штрафні (фінансові) санкції -428938,30 грн.).

Підставою прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень є встановлені перевіркою порушення позивачем:

- п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135, п.п.14.1.11, п.п.14.1.13 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2756-VI (із внесеними змінами та доповненнями), п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. №334/94-ВР в редакції Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР (із внесеними змінами та доповненнями), п.44.1, п.44.3 ст.44, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2756-VI (із внесеними змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2550057 грн., у тому числі: 3 кв. 2010р. - в сумі 224288 грн., 4 кв. 2010р. - в сумі 1177547 грн., 1 квартал 2011 року - в сумі 201311 грн., 2 квартал 2011 року в сумі 366344 грн., 3 квартал 2011 року в сумі 580567 грн.

- п.п. 7.4.1, п.п.7.4.4 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168-97/ВР від 03.04.1997 (із змінами та доповненнями), п.198.3 ст.198, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2236176 грн., в тому числі: за липень 2010 року в сумі 48936 грн., за серпень 2010 року в сумі 64312 грн., вересень 2010 року в сумі 77022 грн., за грудень 2010 року в сумі 936021 грн., за лютий 2011 року в сумі 27856 грн., за березень 2011 року в сумі 77373 грн., за квітень 2011 року в сумі 145366 грн., за травень 2011 року в сумі 17573 грн., за червень 2011 року в сумі 208029 грн., липень 2010 року в сумі 76593 грн., серпень 2011 року в сумі 245442 грн., вересень 2011 року в сумі 311653 грн. (т.1 а.с.137).

Вказані порушення полягають у тому, що позивачем не здійснювалися господарські операції з ТзОВ «Візіон Україна», ТзОВ «Русто», ТзОВ «Стімтрейд», ТзОВ «Хлібекспорт», а тому за висновками акта перевірки безпідставно завищено валові витрати та податковий кредит.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (т.1 а.с.12) зареєстрований Виконавчим комітетом Львівської міської ради 21.09.2000 року. Відповідно до довідки АА №501467 від 23.08.2011р. (т.1 а.с.14) видами діяльності позивача за КВЕД є: роздрібна торгівля офісним та комп'ютерним устаткуванням, електромонтажні роботи, оптова торгівля комп'ютерами, перефирійними пристроями та програмним забезпеченням, діяльність автомобільного вантажного транспорту, ремонт і технічне обслуговування електронно-обчислювальної техніки. Згідно сертифікату відповідності (т.6.а.с.238) позивач є виробником системних блоків «Нео».

Позивачем 11.05.2010 року укладено з ТзОВ «Візіон Україна»договір поставки, предметом якого є продукція, замовлена покупцем для поставки згідно асортименту та за цінами визначеними прейскурантом постачальника, розміщеного на сайті.

На виконання умов вказаного договору ТзОВ «Візіон Україна»передано позивачеві обладнання, комп'ютерні комплектуючі, витратні матеріали для оргтехніки тощо, згідно видаткової накладної від 01.06.2010р. №РН-060110 (т.2 а.с.111-117), від 01.06.2010р. №РН-060111 (т.2 а.с.130-134), від 15.06.2010р. №РН-061502 (т.2 а.с.149-1155), від 01.07.2010р. №РН-070109 (т.2 а.с.171-177), від 01.07.2010р. №РН-070110 (т.2 а.с.191-196), від 16.07.2010р. №РН-071602 (т.2 а.с.208-252), від 02.08.2010р. №РН-080214 (т.2 а.с.223-228), від 02.08.2010р. №РН-080215 (т.2 а.с.240-244), від 13.08.2010р. №РН-081303 (т.3 а.с.5-9), від 01.09.2010р. №РН-090108 (т.3 а.с.20-24), від 01.09.2010р. №РН-090109 (т.3 а.с.34-38), від 01.09.2010р. №РН-090111 (т.3 а.с.51-57), від 10.09.2010р. №РН-091001 (т.3 а.с.70-74), виставлено рахунок-фактуру від 01.06.2010р. №060155 в сумі 299872,25 (т.2 а.с.104-110), від 01.06.2010р. №060163 в сумі 334349,90 грн. (т.2 а.с.125-129), від 15.06.2010р. №061552 в сумі 241586,90 грн. (т.2 а.с.142-148), від 01.07.2010р. №070163 на суму 120301,70 (т.2 а.с.164-170), від 01.07.2010р. №070164 на суму 90082,55 (т.2 а.с.185-190), від 16.07.2010р. №071656 на суму 83233 (т.2 а.с.204-207), від 02.08.2010р. №080260 на суму 164710 грн. (т.2 а.с217-222), від 02.08.2010р. №080261 на суму 133149 грн. (т.2 а.с.235-239), від 13.08.2010р. на суму 86036 грн. (т.2 а.с.250 - т.3 а.с.1-4), від 01.09.2010р. №090155 на суму 95533 грн., (т.3 а.с.15-19), від 01.09.2010р. №090164 на суму 92486 грн. (т.3 а.с.30-33), від 01.09.2010р. №090165 на суму 70015 грн. (т.3 а.с.44-50), від 10.09.2010р. №091053 на суму 95332,75 (т.3 а.с.64-69) та виписано податкову накладну №60114 від 01.06.2010р. (т.2 а.с.118-124), №60115 від 01.06.2010р. (т.2 а.с.135-141), №61505 від 15.06.2010р. (т.2 а.с.156-163), від 01.07.2010р. №70110 (т.2 а.с.178-184), №70111 від 01.07.2010р. (т.2 а.с.197-203), №71609 від 16.07.2010р. (т.2 а.с.212-216), №80217 від 02.08.2010р. (т.2 а.с.229-234), №80218 від 02.08.2010р. (т.2 а.с.245-249), №81304 від 13.08.2010р. (т.3 а.с.10-14), №90105 від 01.09.2010р. (т.3 а.с.25-29), №90106 від 01.09.2010р. (т.3 а.с.39-43), №90107 від 01.09.2010р. (т.3 а.с.58-63), №91005 від 10.09.2010р. (т.3 а.с.75-80).

Доставку придбаного товару позивач здійснив самостійно, що підтверджується подорожнім листом вантажного автомобіля від 30.06.2010р. №000009 (т.1 а.с.147) від 09.09.2010р. №000030 (т.1 а.с.148) від 15.07.2010р. №000027 (т.1 а.с.149), від 02.08.2010р. №000029 (т.1 а.с.150), від 31.08.2010р. №000011 (т.1 а.с. 151), посвідченнями про відрядження працівників (т.6 а.с.139-149).

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_3, який працює у позивача водієм, підтвердив отримання товару від ТзОВ «Візіон Україна»в м. Києві та пояснив, що товар від ТзОВ «Візіон Україна»підвозився для навантаження у місце, яке попередньо обумовлювалося у телефонному режимі з наданням відповідних супровідних документів на товар.

Оскільки відповідно до акта звірки (т.6 а.с.136) станом на 31.01.2011 року позивач не розрахувався за придбаний товар, сторонами складено протокол узгодження порядку погашення заборгованості (т.6 а.с.137), а 31.03.2011 р. позивач провів розрахунки за поставлений товар шляхом передачі векселів на суму 1906689,40 грн. згідно акта приймання передачі векселів (т.6 а.с.138).

Придбаний у ТзОВ «Візіон Україна»товар позивач використав у власній господарській діяльності шляхом реалізації покупцям, що підтверджується карткою руху товарів до подальших покупців (т.1 а.с.157-171).

Позивач також отримав обладнання, комп'ютерні комплектуючі, витратні матеріали для оргтехніки тощо, від ТзОВ «Русто»згідно видаткових накладних №6 від 10.01.2011р. на суму 40642,55 грн. (т.3 а.с.96-100), №9 від 10.01.2011р. на суму 38109 грн., (т.3 а.с.111-116), №8 від 10.01.2011р. на суму 38146,60 грн. (т.3 а.с.129-132), від 18.01.2011р. №15 на суму 21180,40 грн. (т.3 а.с.141-143), №21 від 01.02.2011р. на суму 104760 грн. (т.3 а.с.147-153), №22 від 01.02.2011р. на суму 125956,55 грн. (т.3 а.с.168-176), №23 від 01.02.2011р. на суму 125338,90 грн. (т.3 а.с195-202), №50 від 22.02.2011р. на суму 29057 грн. (т.3 а.с.218-220), №78 від 01.03.2011р. на суму 105802,20 грн. (т.3 а.с.226-231), №79 від 01.03.2011р. на суму 108181,10 грн.(т.4 а.с.1-5), №80 від 01.03.2011р. на суму 103302,90 грн. (т.4 а.с.19-26), №105 від 11.03.2011р. на суму 125811,60 грн. (а.с. 44-49), №151 від 01.04.2011р. на суму 183472,00 грн. (т.4 а.с.63-69), №154 від 01.04.2011р. на суму 192231,60 (т.4 а.с.85-91), №156 від 01.01.2011р. на суму 161579,95 грн. (т.4 а.с.106-111), №196 від 12.04.2011р. на суму 105439,10 грн. (т.4 а.с.125-129), №254 від 04.05.2011р. на суму 308066,90 грн. ( т.4 а.с.141-148), №255 від 04.05.2011р. на суму 337692,10 грн. (т.4 а.с166-173), №256 від 04.05.2011р. на суму 257871,90 грн. (т.4 а.с.191-198), №308 від 17.05.2011р. на суму 229808,60 грн. (т.4 а.с.216-221), №351 від 01.06.2011р. на суму 122276,50 грн. (т.4 а.с.234-240), №352 від 01.06.2011р. на суму 225820,55 грн. (т.5 а.с. 6-12), №353 від 01.06.2011р. на суму 114732,60 грн. (т.5 а.с.28-33), №419 від 17.06.2011р. на суму 11460,10 грн. (т.5 а.с.47-52), №480 від 01.07.2011р. на суму 182208,14 грн. (т.5 а.с.66-73), №481 від 01.07.2011р. на суму 217280,05 грн. (т.5 а.с. 91-98), №482 від 01.07.2011р. на суму 120730,69 грн. (т.5 а.с.116-121), №550 від 15.07.2011р. на суму 43652,78 грн. (т.5 а.с.135-137), №614 від 01.08.2011р. на суму 273419,30 грн. (т.5 а.с.145-153), №613 від 01.08.2011р. на суму 360825,05 грн. (т.5 а.с.173-181), №616 від 01.08.2011р. на суму 274533,35 грн. (т.5 а.с.201-208), №690 від 16.08.2011р. на суму 191350,60 грн. (т.5 а.с.226-231), №770 від 01.09.2011р. на суму 353718,90 грн. (т.5 а.с.245-246, т.6 а.с.1-5), №771 від 01.09.2011р. на суму 393780,35 грн. (т.6 а.с.23-28), №772 від 01.09.2011р. на суму 310156,20 грн. (т.6 а.с.44-51), №861 від 16.09.2011р на суму 355533,20 грн. (т.6 а.с71-79) та рахунки фактури №011002 від 10.01.2011р. (т.3 а.с.101-105), №011004 від 10.01.2011р. (т.3 а.с.117-122), №011003 від 10.01.2011р. (т.3 а.с.133-136), №020104 від 01.02.2011р. (т.3 а.с.154-160), №020105 від 01.02.2011р. (т.3 а.с.177-184), №020106 від 01.02.2011р. (т.3 а.с.203-209), №0222201 від 22.02.2011р. (т. 3 а.с.221-222), №030108 від 01.03.2011р. (т.3 а.с.232-239), №030109 від 01.03.2011р. (т.4 а.с.6-11), №030110 від 01.03.2011р. (т.4 а.с.27-34), №031101 від 11.03.2011р. (т.4 а.с.50-55), №040109 від 01.04.2011р. (т.4 а.с.70-76), №040111 від 01.04.2011р. (т.4 а.с.92-98), №040112 від 01.04.2011р. (т.4 а.с.112-117), №041201 від 12.04.2011р. (т.4 а.с.130-134), №050414 від 04.05.2011р. (т.4 а.с.149-156), №050415 від 04.05.2011р. (т.4 а.с.174-181), №050416 від 04.05.2011р. (т.4 а.с.199-206), №051703 від 17.05.2011р. (т.4 а.с.222-227), №060118 від 01.06.2011р. (т.4 а.с.241-247), №060119 від 01.06.2011р. (т.5 а.с.13-19), №060120 від 01.06.2011р. (т.5 а.с.34-39), №061704 від 17.04.2011р. (т.5 а.с.53-58), №070111 від 01.07.2011р. (т.5 а.с.74-81), №070112 від 01.07.2011р. (т.5 а.с.99-106), №070113 від 01.07.2011р. (т.5 а.с.122-127), №071505 від 15.07.2011р. (т.5 а.с.138-140), №080123 від 01.08.2011р. (т. 5 а.с.154-162), №080124 від 01.08.2011р. (т.5 а.с.182-190), №080125 від 01.08.2011р. (т.5 а.с.209-216), №081609 від 16.08.2011р. (т.5 а.с.232-237), №090116 від 01.09.2011р. (т.6 а.с.6-12), №090117 від 01.09.2011р. (т.6 а.с.29-34), №090118 від 01.09.2011 р. (т.6 а.с.52-59), №091601 від 16.09.2011р. (т.6 а.с.80-88).

ТзОВ «Русто»виписало позивачу податкові накладні №6 від 10.01.2011р. (т.3 а.с.106-110), №9 від 10.01.2011р. (т.3 а.с.123-128), №8 від 10.01.2011р. (т.3 а.с.137-140), №15 від 18.01.2011р. (т.3 а.с.144-146), №5 від 01.02.2011р. (т.3 а.с.161-167), №6 від 01.02.2011р. (т.3 а.с.185-194), №7 від 01.02.2011р. (т.3 а.с.210-217), №37 від 22.02.2011р. (т.3 а.с.223-225), №17 від 01.03.2011р. (т.3 а.с.240-248) №18 від 01.03.2011р. (т.4 а.с.12-18), №19 від 01.03.2011р. (т.4 а.с.35-43), №45 від 11.03.2011р. (т.4 а.с.56-62), №15 від 01.04.2011р. (т.4 а.с.77-84), №18 від 01.04.2011р. (т.4 а.с.99-105), №19 від 01.04.2011р. (т.4 а.с.118-124), №60 від 12.04.2011р. (т.4 а.с.135-140), №20 від 04.05.2011р. (т.4 а.с.157-165), №21 від 04.05.2011р. (т.4 а.с. 182-190), №22 від 04.05.2011р. (т.4 а.с.207-215), №74 від 17.05.2011р. (т.4 а.с.228-233), №17 від 01.06.2011р. (т.4 а.с.248-250, т.5 а.с.1-5), №18 від 01.06.2011р. (т.5 а.с.20-27), №19 від 01.06.2011р. (т.5 а.с.40-46), №92 від 17.06.2011р. (т.5 а.с.59-65), №32 від 01.07.2011р. (т.5 а.с.82-90), №33 від 01.07.2011р. (т.5 а.с.107-115), №34 від 01.07.2011р. (т.5. а.с.128-134), №106 від 15.07.2011р. (т.5 а.с.141-144), №24 від 01.08.2011р. (т.5 а.с.163-172), №23 від 01.08.2011 р. (т.5 а.с.191-200), №26 від 01.08.2011р. (т.5 а.с.217-225), №106 від 16.08.2011р. (т.5 а.с.238-244), №16 від 01.09.2011р. (т.6 а.с.13-22), №19 від 01.09.2011р. (т.6 а.с.35-43), №20 від 01.09.2011р. (т.6 а.с.60-70), №119 від 16.09.2011р. (т.6 а.с.89-100)

Оплата придбаного товару здійснена позивачем у безготівковому порядку згідно платіжних доручень №1780 від 27.05.2011р., №1785 від 30.05.2011р., №1956 від 18.07.2011р., №1988 від 27.07.2011р., №2065 від 17.08.2011р. №2066 від 17.08.2011р., №2182 від 21.09.2011р., №2186 від 21.09.2011р., №2294 від 19.10.2011р., №2305 від 21.10.2011р., №2318 від 26.10.2011р., №2334 від 02.11.2011р., №2335 від 02.11.2011р. (т.3 а.с.83-95).

Вказані операції підтверджуються оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 за 01.01.2011-31.10.2011р. (т. 3 а.с.81) та оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 за 01.07.2010-30.09.2011р. (т. 3 а.с.82)

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_4, який працює у позивача менеджером, підтвердив факт замовлення товару у ТзОВ «Візіон Україна»та ТзОВ «Русто»та пояснив, що замовлення ним товару здійснювалося шляхом надсилання електронних повідомлень-замовлень ТзОВ «Візіон Україна»та ТзОВ «Русто». У який спосіб здійснювалося завезення товару пояснити не може, оскільки контроль за поставкою придбаного товару не входить до кола його посадових обов'язків.

Судом встановлено, що придбаний у ТзОВ «Русто»товар позивач використав у власній господарській діяльності шляхом реалізації покупцям, що підтверджується карткою руху товарів до подальших покупців (т.1 а.с.172-250, т.2 а.с.1-29).

На весь поставлений від контрагентів товар у позивача є в наявності сертифікати відповідності (т.6 а.с.239-248, т.7, т.8 а.с.1-67).

Факт реалізації позивачем обладнання, комп'ютерних комплектуючих та витратних матеріалів в охоплений перевіркою період в акті перевірки не заперечується, однак будь-яких відомостей про те, звідки позивач отримав товар, якщо не від ТзОВ «Візіон Україна» та ТзОВ «Русто», в акті перевірки немає.

Позивачем укладено з ТзОВ «Хлібекспорт»договір купівлі продажу №10-12 від 10.12.2010 року предметом якого є купівля позивачем сорго в кількості 3000 т. (т.2 а.с.65-66), сума 5616126,61 грн. Передача товару сторонами оформлена актом прийняття-передачі №1 від 24.12.2010р. (т.2 а.с.67). Також позивач отримав від ТзОВ «Хлібекспорт»видаткову накладну №228 від 24.12.2010р. (т.2 а.с.68), податкову накладну №246 від 24.12.2010р. (т.2 а.с.69), рахунок на оплату №273 від 24.12.2010р. на суму 5616126,61 грн. (т.2 а.с.70)

Оплата позивачем сорго проведена відповідно до платіжних доручень №1287 від 18.01.2011р., №1321 від 26.01.2011р., №1346 від 02.02.2011р., №1362 від 08.02.2011р., №1370 від 08.02.2011р., №1377 від 10.02.2010р., №1444 від 28.02.2011р., №1502 від 30.03.2011р., №1633 від 29.04.2011р., №1764 від 26.05.2011р., №1765 від 27.05.2011р. (т.2 а.с.71-81).

Водночас позивачем (комітент) укладено 10.12.2010 р. договір комісії №8/12 з ТзОВ «Гермес Агро»(комісіонер) (т.2 а.с.82-84) предметом якого є здійснення комісіонером реалізації продукції комітента нерезидентам України в асортименті, кількості за ціною згідно специфікації оформленої у вигляді додатку до договору.

Відповідно до додатку №1 до вказаного договору (т.2 а.с. 85) позивач (комітент) доручив ТзОВ «Гермес Агро»(комісіонеру) реалізувати попередньо придбане сорго в кількості 3000,0 т. по ціні 186,50 дол. США за тону, на загальну суму 559500 дол. США.

Згідно акта прийому передачі №1 від 24.12.2010р. позивач передав комісіонеру сорго в кількості 3189,169 тон. (т.2 а.с.86)

Комісіонер згідно акта-звіту №1 від 31.12.2010р. (т.2 а.с.87) продав отриманий від позивача товар(сорго) компанії T&Co.S.A.»Панама, що підтверджується контрактом №S13 від 13.12.2010р. (т.2 а.с.90-93) укладеним за посередництвом Одеської аграрної біржі (контракт №08/12-1-Е від 13.12.2010р.) (т.2 а.с.94), посвідчення про реєстрацію від 13.12.2010р. (т.2 а.с.95).

Позивачем виписано податкові накладні №7869 від 31.12.2010р. (т.2 а.с. 88), №168 від 31.12.2010р. (винагорода комісіонера) (т.2 а.с.89).

Крім того факт продажу сорго підтверджується долученими до справи копіями вантажних митних декларацій з відмітками митниці про перетин товаром кордону (т.2 а.с.96-101).

Вищенаведені фактичні обставини справи підтверджують факт придбання позивачем у ТзОВ «Хлібекспорт»сорго та використання його у господарській діяльності з шляхом подальшої реалізації.

Судом також встановлено придбання позивачем товарів та послуг у ТзОВ «Стімтрейд». Зокрема позивачем придбано згідно видаткової накладної від 04.06.2010р. №РН-060405 (т.2 а.с.34) та від 06.08.2010р. №РН-080603 сума 43722 (т.2 а.с.36) запчастини для автомобіля МВ Спрінтер і ТзОВ «Стімтрейд»виконано для позивача роботи по фарбуванню автомобіля після пошкодження, що підтверджується страховим актом №32-239-10-01/10 від 31 серпня 2010р. (т.2 а.с.38-39), повідомленням про страховий випадок (т.2 а.с.40-41), актами огляду та пошкодження транспортного засобу (т.2 а.с.51-55), актом здачі-прийняття робіт (фарбування) №ОУ-071203 від 12.07.2010р. (т.2 а.с.61), платіжним доручення №770 від 20 серпня 2010р. (т.2 а.с.62).

Позивачем отримано від ТзОВ «Стімтрейд»податкову накладну від 04.06.2010р. №60406 (т.2 а.с.35) та податкову накладну від 06.08.2010р. №80603 (т.2 а.с.37).

Вказані операції відображені в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 6852 з 01.07.2010 по 31.12.2011 р. (т.2 а.с.30), картці рахунку 6852 з 01.07.2010 по 31.12.2011 р. (т.2 а.с.31), картці рахунку 6852 з 01.07.2010 по 31.12.2011 р. (т.2 а.с.32-33)

Відповідно до пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997р. №283/97-ВР (із змінами та доповненнями) (далі - Закону України №283/97-ВР), валові витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п. п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України №283/97-ВР до складу валових витрат включаються суми, будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України №283/97-ВР визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.14.1.27 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999р., обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Крім того, Наказом ДПА України «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання»від 29.03.2003 р. №143, передбачено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

З урахуванням вищенаведеного та встановлених фактичних обставин справи, твердження відповідача щодо недоведеності господарських операцій позивача з ТзОВ «Візіон Україна», ТзОВ «Русто», ТзОВ «Стімтрейд», ТзОВ «Хлібекспорт»щодо придбання товарів і послуг, якщо витрати на їх придбання підтверджені первинними документами, у матеріалах справи є докази використання їх у власній господарській діяльності шляхом продажу за вищими цінами, договори не визнані у встановленому законом порядку недійсними і немає інших відомостей, які б свідчили про завищення позивачем в цьому випадку своїх валових витрат, є безпідставними.

Також у листі Державної податкової адміністрації України від 08.04.2008р. №3146/6/15-016 зазначено, що частиною другою та третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»передбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з абзацом четвертим п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, за своїм змістом наведені норми Закону України №283/97-ВР та Податкового кодексу України передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі, а для підтвердження включення витрат до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Господарські операції позивача підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а вищевказані договори не визнані у встановленому законом порядку недійсними, як і немає інших відомостей, які б свідчили про завищення позивачем валових витрат.

Висновки акта перевірки щодо зайвого віднесення позивачем до складу валових витрат вартості придбаних товарів та послуг не ґрунтуються на нормах закону та не містять посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що б підтверджували наявність факту порушення податкового законодавства саме позивачем.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції чинній на час здійснення господарських операцій) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п. 198.3.ст.198 Податкового Кодексу України , податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У пункті 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 цього ж Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Податковий кредит у відповідності до п. 1.7 ст. 1 названого Закону та п.14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону є дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

У відповідності до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 названого Закону, п.201.6 Податкового Кодексу України)).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України).

У строки, передбачені законом для відповідного податкового періоду, платник податку подає органу державної податкової служби за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов'язання чи ні (пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону).

Законом України «Про податок на додану вартість»та Податковим кодексом України передбачено лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної.

Як встановлено судом та знайшло своє підтвердження в матеріалах справи, між позивачем та ТзОВ «Візіон Україна», ТзОВ «Русто», ТзОВ «Стімтрейд», ТзОВ «Хлібекспорт»укладено господарські договори, факт виконання яких підтверджується належними та допустимими доказами, відтак позивач правомірно відобразив податкові накладні у податковому обліку і правомірно сформував податковий кредит

Закріплений у ч. 1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Слід зазначити, що відповідач не звертався до суду із позовом про визнання недійсним договору укладеного позивачем з ТзОВ «Візіон Україна», ТзОВ «Русто», ТзОВ «Стімтрейд», ТзОВ «Хлібекспорт», і в Акті перевірки не зазначено, чи винесено обвинувальний вирок щодо будь-якої з осіб та чи притягнуто будь-яку з осіб ТзОВ «Візіон Україна», ТзОВ «Русто», ТзОВ «Стімтрейд», ТзОВ «Хлібекспорт»до кримінальної відповідальності за злочини передбачені ст. 205 та ст. 212 Кримінального кодексу України щодо створення та господарської діяльності ТзОВ «Візіон Україна», ТзОВ «Русто», ТзОВ «Стімтрейд»,, ТзОВ «Хлібекспорт». Відтак в матеріалах справи відсутні будь-які докази про визнання недійсним в установленому порядку вищевказаних договорів чи докази порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних.

Суд звертає увагу відповідача, що відповідно до листа ДПА України «Щодо підстав для визнання договорів нікчемними»від 29.09.2010 року №20289/7/16-1617, дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Наявність же розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Стаття 203 ч.5 ЦК України передбачає, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, в системному аналізі цих норм для визнання правочину нікчемним повинні бути наступні умови: 1. Наявність самого правочину. 2. Відсутність у сторони (сторін) в момент вчинення правочину спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. 3. Наявність умислу на вчинення такого правочину.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини. спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності: правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження, об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна: правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Така правова позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсний».

В процесі розгляду справи, зазначені факти встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Окрім цього, з 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України, доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

Чинне законодавство України не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року в справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року в справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року справа №21-47а10.

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України, а згідно з ч. 2 цієї ж статті, невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Посадові особи органів державної податкової служби відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки у даній справі оспорюються рішення прийняті відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийнято (вчинено) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду.

Таким чином сукупність вищенаведених встановлених судом обставин підтверджено належними та допустимими доказами, що дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору в сумі 2146 грн., то відповідно до ст. 94 КАС України, такий слід стягнути з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова №0000112321 від 13.01.2012 року та №0000932321 від 04.04.2012р.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Нео-Сервіс»(м. Львів вул. Князя Романа 34/1 ЄДРПОУ 31145017) судовий збір в сумі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні оголошено вступну те резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 01.06.2012 року о 12:00 год.

Суддя Коморний О.І.